Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №363/3842/20 2/760/9061/26РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Гусак О.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2011 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви № б/н, відповідно до якої він погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, розміщеними на офіційному вебсайті позивача.
Позивач зазначає, що підписанням зазначеної заяви відповідач підтвердив свою згоду з умовами кредитування, порядком користування банківськими послугами та обов`язками щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за їх використання. На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито кредитний картковий рахунок та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 2000,00 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Позивач вказує, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язався своєчасно повертати використані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати мінімальні обов`язкові платежі у строки й розмірах, визначених договором і тарифами банку. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань на відповідача покладався обов`язок сплатити передбачені договором платежі, зокрема проценти за користування кредитом та пеню за прострочення виконання зобов`язань.
Як зазначає позивач, банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту. Водночас відповідач належним чином не виконував узяті на себе договірні зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.
За розрахунком позивача, станом на 14.07.2020 року загальний розмір заборгованості відповідача становив 10420,36 грн, яка складалася із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1534,44 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, у розмірі 551,16 грн та пені в розмірі 8334,76 грн. Заборгованість за поточним тілом кредиту, нарахованими та простроченими відсотками, а також комісією, згідно з наданим розрахунком, становила 0,00 грн за кожною із зазначених складових, крім наведених вище сум.
Позивач стверджує, що, незважаючи на виникнення заборгованості, відповідач не вжив заходів для її погашення та продовжує ухилятися від виконання грошових зобов`язань, чим порушує права та законні інтереси банку.
На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивач посилається на заяву відповідача від 17.05.2011 року, виписку за рахунком, розрахунок заборгованості, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, про видані картки, витяги з тарифів і з умов та правил надання банківських послуг.
Крім того, позивач зазначає, що отримання інформації про місце реєстрації відповідача ускладнене з огляду на положення законодавства про захист персональних даних та свободу пересування, у зв`язку із чим позов подано за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17.05.2011 року в розмірі 10420,36 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. Позивач також просить у разі неявки відповідача до судового засідання та за відсутності заперечень з боку банку розглянути справу за відсутності його представника й ухвалити заочне рішення.
07.10.2020 ухвалою Вишгородського районного суду Київської області передано позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду міста Києва за правилами підсудності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.
06.05.2022 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
21.03.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва ухвалено здійснювати провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали.
05.05.2026 до суд від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за договором №б/н від 17.05.2011 у розмірі 2085,60 грн, яка складається з: 1534,44 грн - заборгованість за тілом кредиту; 551,16 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит. Разом з цим, просить стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Крім того, у встановлений судом строку, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому, відповідно до ч. 9 ст. 178 ЦПК суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачі не з`явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачі не подали відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 17.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви № б/н, відповідно до якої останній погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.
На підставі зазначеної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитну картку. Надалі кредитний ліміт за картковим рахунком було збільшено до 2000,00 грн, та підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Згідно з умовами договору відповідач зобов`язався повертати використані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати мінімальні обов`язкові платежі у встановлені строки. Водночас позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 14.07.2020 року загальний розмір заборгованості відповідача становив 10420,36 грн, з яких: 1534,44 грн - заборгованість за тілом кредиту; 551,16 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 8334,76 грн - пеня. Інші складові заборгованості, зазначені в розрахунку, становили 0,00 грн.
Разом із тим, 05.05.2026 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1534,44 грн та заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит, у розмірі 551,16 грн, а всього - 2085,60 грн, а також судові витрати.
Отже, з урахуванням поданої заяви суд вирішує спір у межах позовних вимог у зменшеному розмірі.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію заяви відповідача від 17.05.2011 року, розрахунок заборгованості, виписку за рахунком, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку і про видані картки, а також витяги з тарифів та умов і правил надання банківських послуг.
Вказані докази у сукупності свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а підписання відповідачкою анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підтверджує укладення між нею та банком договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.
Згідно з частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 95, 141, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором у розмірі 2085,60 грн, яка складається з: 1534,44 грн - заборгованість за тілом кредиту; 551,16 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова
Судове рішення № 140996512, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 22.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 363/3842/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: