Ухвала суду № 140995959, 28.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
755/20287/21
Номер документу
140995959
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №:755/20287/21

Провадження №: 6/755/716/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Марфіної Н.В.,

за участі секретаря Лазоришин А.В.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець Валентина Юрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , -

у с т а н о в и в:

12.10.2026 року державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець Валентин Юрійович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон, громадянку України ОСОБА_2 до виконання зобов`язань про визначення часу спілкування ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожних понеділка, середи та суботи протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дитини.

Вимоги подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ), знаходиться виконавче провадження №80948045, за яким боржник є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавче провадження №80948045 з примусового виконання виконавчого листа №755/20287/21 виданого 04.05.2026 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування батька з неповнолітнім сином, без присутності при спілкуванні матері дитини ОСОБА_2 , кожного вівторка та кожної суботи протягом півтори години, з урахування графіку та режиму дня дитини. Відстрочити виконання рішення щодо визначеного судом способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України. На період дії воєнного стану в Україні і перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цей період за кордоном, визначити час спілкування ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожних понеділка, середи та суботи протягом однієї години, з урахування графіку та режиму дня дитини. 07.05.2026 на адресу Відділу на виконання за заявою стягувача надійшов виконавчий лист №755/20287/21 виданий 04.05.2026 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування батька з неповнолітнім сином, без присутності при спілкуванні матері дитини ОСОБА_2 , кожного вівторка та кожної суботи протягом півтори години, з урахування графіку та режиму дня дитини. Відстрочити виконання рішення щодо визначеного судом способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України. На період дії воєнного стану в Україні і перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цей період за кордоном, визначити час спілкування ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожних понеділка, середи та суботи протягом однієї години, з урахування графіку та режиму дня дитини. 11.05.2026 державним виконавцем керуючись вимогами ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80948045. 11.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045 державним виконавцем, керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 400,00 грн. копія якої направлена для виконання та відома сторонам виконавчого провадження. 11.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045 державним виконавцем через месенджер «Viber» додатково повідомлено боржницю ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження. Це підтверджує належне, швидке та добросовісне інформування сторони, що виключає посилання на «незнання» про початок примусового виконання. 13.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045 від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява про визначення конкретного часового проміжку спілкування: з 16:00 до 17:00 у визначені судом дні (понеділок, середа, субота). Від боржниці ОСОБА_2 жодних зустрічних заяв чи пропозицій щодо графіку не надходило. Керуючись ч. 2 ст. 64-1 Закону, у виконавчому проваджені №80948045 14.05.2026 року державним виконавцем винесено постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, якою встановлено час спілкування з 16:00 до 17:00, оскільки боржником рішення не виконувалось і відповідних матеріалів або доказів виконання вимог виконавчого документу, державному виконавцю в встановлений законом термін до Відділу не надходило. Згідно вище вказаним у виконавчому проваджені №80948045, 14.05.2026 за Вх. 9 475 до Відділу надійшла заява стягувача про не виконання рішення суду. 13.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045, складено акт перевірки, яким зафіксовано невиконання рішення. На підставі цього 15.05.2026 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 1700 грн. У виконавчому проваджені №80948045, 18.05.2026 за Вх. 9 595 до Відділу надійшла заява стягувача про не виконання рішення суду. 18.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045, складено акт перевірки, яким зафіксовано повторне невиконання рішення суду. 18.05.2026 у виконавчому проваджені №80948045, винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі - 3400 грн. на підставі акту від 18.05.2026. Державним виконавцем, зі свого боку, вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення суду, однак, у зв`язку зі свідомим невиконанням Боржником своїх обов`язків, які він має змогу виконати, та зобов`язань, покладених на нього, рішення суду досі залишається невиконаним. Зазначене має негативні наслідки, як для Стягувача, його дитини, так і держави в цілому, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Державний виконавець зазначає, що враховуючи необхідність виконання покладеного на нього державою обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законодавством заходів задля своєчасного та повного виконання боржником вимог судового рішення, з огляду на умисне ухилення без поважних причин боржником від виконання своїх обов`язків та зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, виникла нагальна потреба у зверненні до суду з проханням застосувати до боржника юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Державний виконавець вказує, що з урахуванням судової практики по розгляду такої категорії справ, слід звернути увагу суду на те, що ст. 441 ЦПК не передбачає необхідності надання суду будь-яких доказів з питань наявності чи відсутності закордонного паспорта. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своєму листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», в якому роз`яснено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Аналіз норм чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», свідчить про те, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання щодо такого обмеження вирішується судом. На виконання пункту 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 р. № 261/2008, з метою вдосконалення механізму взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України, 27.05.2008 р. Міністерство юстиції України та Адміністрація Державної прикордонної служби України своїм Листом № 25-32/463, № 25-5347, спільно запровадили єдиний порядок застосування державними виконавцями деяких норм чинного законодавства, згідно якого наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом. На момент звернення до суду з поданням, державному виконавцю необхідно довести суду саме об`єктивну наявність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. На зазначене жодним чином не впливають наявність чи відсутність даних у державного виконавця щодо наміру боржника виїхати за кордон. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Законом передбачено як юридична санкція за ухилення боржником від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням, а не як міра запобіжного заходу. Враховуючи свідомі дії та бездіяльність боржника, які спрямовані на умисне невиконання покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні щодо виконання рішення, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, при наявності у боржника для цього всіх реальних можливостей та відсутності будь-яких незалежних від нього об`єктивних обставин, що заважають виконанню судового рішення, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Аналіз норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», свідчить про те, що наявність у особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї рішенням суду є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. Тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця, про що і йдеться у Листі Міністерства юстиції України від 6 червня 2008 р. №25-32/507.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. до суду не з`явися. Сторони та інші заінтересовані особи про розгляд подання не повідомлялись згідно положень ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Суд, вивчивши зміст подання державного виконавця Стрелець В.Ю. та додатки до нього, приходить до висновку про те, що подання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2025 року у справі №755/20287/21, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення способів участі батька у вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначений спосіб участі батька ОСОБА_1 , у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування батька з неповнолітнім сином, без присутності при спілкуванні матері дитини ОСОБА_2 , кожного вівторка та кожної суботи протягом півтори години, з урахування графіку та режиму дня дитини. В іншій частині первісного позову відмовлено. Відстрочене виконання рішення щодо визначеного судом способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України та перебування дитини у цей період за кордоном. На період дії воєнного стану в Україні і перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цей період за кордоном, визначений час спілкування ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожних понеділка, середи та суботи протягом однієї години, з урахування графіку та режиму дня дитини. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2026 року у справі №755/20287/21, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року в частині визначення періоду відстрочення виконання рішення змінено, виклавши його в наступній редакції: «Відстрочити виконання рішення щодо визначеного судом способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України». В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року залишене без змін.

04.05.2026 року Дніпровським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист №755/20287/21 на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2025 року та Постанови Київського апеляційного суду від 17.03.2026 року.

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. від 11.05.2026 року відкрите виконавче провадження №80948045 за виконавчим листом №755/20287/21 виданим Дніпровським районним судом м. Києва 04.05.2026 року.

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. від 14.05.2026 року визначений час побачення ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16-00 до 17-00 кожного понеділка, середи та суботи шляхом застосування будь-якого з доступних каналів телекомунікаційного зв`язку (ВП №80948045).

13.05.2026 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. складений Акт про те, що виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 трубку не піднімає, не виходить на зв`язок у встановлений строк та час графіку побачення з дитиною шляхом телекомунікаційних каналів (телефон, вайбер тощо) (ВП №80948045).

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. від 15.05.2026 року на боржницю ОСОБА_2 накладений штраф в сумі 1700,00 грн., оскільки згідно Акту державного виконавця від 13.05.2026 року виконавчий лист №755/20287/21 від 04.05.2026 року Дніпровського районного суду м. Києва не виконано (ВП №80948045).

18.05.2026 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. складений Акт про те, що виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 трубку не піднімає, не виходить на зв`язок у встановлений строк та час графіку побачення з дитиною шляхом телекомунікаційних каналів (телефон, вайбер тощо) (ВП №80948045).

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець В.Ю. від 18.05.2026 року на боржницю ОСОБА_2 накладений штраф в сумі 3400,00 грн., оскільки згідно Акту державного виконавця від 18.05.2026 року виконавчий лист суду №755/20287/21 від 04.05.2026 року Дніпровського районного суду м. Києва не виконано (ВП №80948045).

Слід зазначити, що в матеріалах подання відсутні докази дійсного фактичного отримання ОСОБА_2 будь-яких документів виконавчого провадження №80948045.

Положеннями ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За приписами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що має сприяти примусовому виконанню судових рішень, так як такий захід пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в`їзд у свою власну країну.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України на виїзд з України, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У цій справі суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б безперечно свідчили про дійсне ухилення боржника від виконання судового рішення.

Така обов`язкова умова для застосування тимчасового обмеження для виїзду за межі України, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», матеріалами справи не підтверджується.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається достатніх підстав для обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , і на переконання суду таке подання є передчасним.

Із матеріалів подання вбачається, що державний виконавець двічі, а саме: 13.05.2026 року та 18.05.2026 року зафіксував своїми актами невиконання судового рішення в межах ВП №80948045, однак відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що боржниця не вийшла на зв`язок без поважної причини, тобто свідомо ухилилась від виконання рішення, маючи фактичну можливість відповісти на дзвінок.

Зміст подання не містить посилань державного виконавця на встановлені ним обставини щодо дійсного ігнорування боржницею дзвінків, саме з метою невиконання судового рішення. Фактично державний виконавець на підставі двох дзвінків, які залишились без відповіді зробив висновок про ухилення боржниці від виконання судового рішення, що є передчасним. При цьому, відсутні будь-які дані про вчинення будь-яких виконавчих дій у період з останнього дзвінка (18.05.2026 року) до часу звернення до суду з відповідним поданням (12.10.2026 року), тобто не вбачається систематичності в бездіяльності боржниці щодо невиконання судового рішення у межах ВП №80948045.

Крім того, матеріали подання не містять ні номеру телефону боржниці, за яким здійснювались дзвінки, ні підтверджуючих даних про дійсну належність телефонного номеру боржниці на час здійснення примусового виконання судового рішення.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки це не буде доведено. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі підтвердженого факту ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, а наявність лише самого зобов`язання без доведення свідомого та без поважних причин невиконання судового рішення, не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тимчасове обмеження особи - боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Подання державного виконавця повинно містити обґрунтування, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 забезпечить виконання зобов`язання по забезпеченню регулярного спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 . Однак, такого обґрунтування державним виконавцем не наведено і суду не надано достатніх та належних доказів у підтвердження необхідності застосування такого крайнього заходу.

Крім того, під час розгляду справи №755/20287/21 та ухвалення у ній рішення, яке перебуває на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження ВП №80948045, судом було встановлено, що ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_3 проживають за межами України, тому на переконання суду, обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України є недоцільним та не призведе до виконання судового рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Як роз`яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

При розгляді подання державний виконавець повинен довести, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання зобов`язання покладеного на нього судовим рішенням.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11 травня 2021 року Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Разом з тим, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Однак у цій справі державним виконавцем не доведено дійсного ухилення боржника від виконання судового рішення в межах ВП №80948045 і не наведено обґрунтування необхідності застосування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України саме для забезпечення можливості виконання рішення суду. При цьому, тимчасове обмеження у праві виїзду є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Захищаючи права одних осіб суд не вправі порушувати права інших осіб. З огляду на воєнний стан в Україні, а також наявність у боржника неповнолітньої дитини, суд вважає, що вчинення обмеження у праві виїзду за поданням виконавця не відповідає і цілям втручання в права боржника на вільне пересування та є порушенням статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зауважити, що звернення державного (приватного) виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним (приватним) виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Ураховуючи всі вищевикладені висновки до яких прийшов суд, подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржниці за кордон не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 259-261, 353-355, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стрелець Валентина Юрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 28.10.2026 року.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 140995959 ?

Документ № 140995959 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 140995959 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140995959 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140995959 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140995959, Дніпровський районний суд міста Києва

Судове рішення № 140995959, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 140995959 відноситься до справи № 755/20287/21

Це рішення відноситься до справи № 755/20287/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140995958
Наступний документ : 140995960