Рішення № 140995633, 28.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/8739/26

Провадження № 2/752/14998/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання кредиту № 543083-КС-002 від 04.07.2025 у розмірі 53 876,50 грн, з яких: 16 830,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26 086,50 грн - заборгованість за процентами; 8 500,00 грн - заборгованість за відсотками відповідно до статті 625 ЦК України; 2 460,00 грн - заборгованість за комісією, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.07.2025 між ним та відповідачкою в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 543083-КС-002, за яким відповідачці надано кредит у розмірі 17 000,00 грн зі сплатою процентів за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання виконав, а відповідачка сплатила лише 3 490,00 грн і в решті свої зобов`язання не виконала. Після закінчення строку дії договору проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року дана справа передана до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву відповідачка у встановлений судом строк не подала, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не заявляла.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

04.07.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 543083-КС-002, а відповідачка того ж дня прийняла її (акцепт), підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7844, надісланим на її номер телефону. До договору додано паспорт споживчого кредиту та графік платежів; його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у кредит.

За умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 17 000,00 грн на строк до 19.12.2025; проценти за користування кредитом встановлено в фіксованому розмірі 1 % за кожен день користування; проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом за період фактичного користування кредитом у межах строку кредитування.

04.07.2025 позивач перерахував кредитні кошти у розмірі 17 000,00 грн на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2, зазначену нею в анкеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Відповідачка на виконання договору сплатила 3 490,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 15.02.2026 її заборгованість становить 53 876,50 грн, з яких: 16 830,00 грн - за тілом кредиту; 26 086,50 грн - за процентами; 8 500,00 грн - «відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України»; 2 460,00 грн - комісія. Проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування не нараховувалися.

Доказів погашення заборгованості в більшому розмірі, як і доказів неотримання кредитних коштів, відповідачка суду не надала.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронних засобів зв`язку. За частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону (зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором), за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 зазначив, що без проходження реєстрації на сайті кредитодавця та отримання одноразового ідентифікатора електронний кредитний договір не міг бути укладений. Крім того, відповідачка частково виконувала договір, сплативши 3 490,00 грн. Отже, договір укладено у належній формі, а сторони досягли згоди щодо його істотних умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк, а боржник, який не виконав зобов`язання у строк, вважається таким, що прострочив.

Факт надання відповідачці кредиту у розмірі 17 000,00 грн підтверджено, а доказів його повернення понад враховані позивачем платежі відповідачка не надала. Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 830,00 грн є обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. За розрахунком позивача проценти у розмірі 26 086,50 грн нараховано за погодженою ставкою в межах строку кредитування (з 04.07.2025 по 19.12.2025); після спливу цього строку проценти не нараховувалися. Розмір процентної ставки не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, вимога про стягнення процентів у розмірі 26 086,50 грн підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 виснувала, що кредитодавець не має права встановлювати в договорі зі споживачем будь-які платежі за дії, які він вчиняє на свою користь, тобто не є послугами в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, платою за який є проценти (частина перша статті 1054 ЦК України), а не окремою послугою, що надається споживачеві в його інтересах.

Позивач не довів, яку саме самостійну послугу, відмінну від самого надання кредиту, він надав відповідачці за плату у вигляді комісії у розмірі 2 460,00 грн. Умова договору про сплату такої комісії є несправедливою в розумінні частини п`ятої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки покладає на споживача обов`язок оплачувати дії кредитодавця, що не є послугою, і згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемною. Наведені позивачем постанови апеляційних судів не є обов`язковими для суду в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України. Тому у задоволенні вимоги про стягнення комісії у розмірі 2 460,00 грн слід відмовити.

Згідно з пунктом 18 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, триває дотепер. Усе прострочення відповідачки за договором від 04.07.2025 припадає на період воєнного стану, тому вона звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Крім того, позивач не навів жодного обґрунтування та розрахунку суми 8 500,00 грн (періоду прострочення, суми, на яку нараховано відсотки, ставки або індексу інфляції), що унеможливлює перевірку цієї вимоги. За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 8 500,00 грн слід відмовити.

За наведених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 42 916,50 грн, з яких 16 830,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 086,50 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позов задоволено на суму 42 916,50 грн із заявлених 53 876,50 грн, що становить 79,66 %. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 120,79 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за договором про надання кредиту № 543083-КС-002 від 04.07.2025 у розмірі 42 916,50 грн., з яких: 16 830,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 086,50 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 120,79 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя