Постанова № 14099522, 18.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/831/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання незаконними дій та визнання недійсною першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19

за участю представників:

від позивача: Боєнко О.В., Фабрій В.В., Сварцевич Т.П. за дов.

від відповідача: Гой В.П. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконними дій по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19 та визнання недійсною першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність дій відповідача та спірної першої податкової вимоги, оскільки заборгованість утворилася не відносно несплати податкових платежів і не є податковим боргом, а є заборгованістю перед державою за кредитом; зазначає, що не була проведена процедура узгодження зобов'язання, а також те, що органи державного казначейства України не є контролюючими органами в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого подання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, на підставі якого прийнята спірна вимога відповідачем, не відповідає вимогам підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного Закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що спірна перша податкова вимога відповідає вимогам діючого законодавства, з урахуванням норм статей 15, 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», статей 1, 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23343582, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

14 вересня 2010 року відповідачем прийнята перша податкова вимога № 1/19, в якій визначено, що станом на 14 вересня 2010 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями становить 220819413 грн. 78 коп. за платежами: плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою 57387305 грн. 22 коп., плата за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою під державні гарантії 12509390 грн. 10 коп., повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою 75799241 грн. 57 коп., пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства 74325309 грн. 17 коп., пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства 798167 грн. 72 коп. Крім цього, у спірній вимозі зазначено, що з 18 серпня 2010 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181).

Правовою підставою для прийняття першої податкової вимоги відповідач визначив норми статей 6, 8, 10, 11, 16 та 17 Закону № 2181. Як встановлено судом, спірна вимога прийнята відповідачем на підставі подань Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області від 18 серпня 2010 року №№ 36, 37, 38, 39, 40.

Згідно з пунктом 1.10 Закону № 2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Порядок прийняття та направлення податкових вимог встановлений пунктом 6.2 статті 6 зазначеного Закону. Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки. У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобовязання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобовязання. Здійснення узгодження зобовязання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкових вимог.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобовязання, визначеного предметом першої податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Тобто, зобовязання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обовязку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, предметом спірної податкової вимоги відповідачем визначена сума заборгованості за отримані бюджетні позички позивачем за договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року та субкредитною угодою від 20 грудня 2000 року. Таким чином, бюджетні позички отримувалися позивачем на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення. Виникнення в субєкта господарювання обовязку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є податковим зобовязанням на відміну від виникнення в субєкту господарювання безумовного обовязку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Відповідно до пункту 1.12 зазначеного Закону контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 Закону № 2181 до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідачем суду не надано жодного доказу, який би свідчив про здійснення Головним управлінням Державного казначейства України у Донецькій області узгодження суми боргу позивача, яка визначена у спірній вимозі. Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 підстав для прийняття податкової вимоги.

Черговість направлення податкових вимог визначена підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Суд приймає посилання відповідача на статтю 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якою визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Приписи цієї статті кореспондуються із приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якими визначалась можливість примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду. Згідно пункту 1.6. статті 1 цього закону примусовим стягненням є звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Суд зазначає, що відсутність першої податкової вимоги не позбавляла права податковий орган після отримання подання органу державного казначейства на здійснення заходів щодо стягнення заборгованості шляхом звернення із відповідним позовом до суду, що не було здійснено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перша податкова вимога прийнята відповідачем із порушенням підпунктів 6.2.1 та 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181, внаслідок чого визнається судом недійсною.

Стосовно незаконності дій відповідача суд зазначає, що обовязковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як зазначалося судом вище, у спірній податковій вимозі відповідач визначив виникнення з 18 серпня 2010 року податкової застави на активи позивача. Виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язку погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк створює для позивача юридичні наслідки. Перша податкова вимога є результатом дій податкового органу, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, відтак, зазначені дії є такими, що мають правове значення, а отже, можуть бути предметом компетенції адміністративних судів у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України. Враховуючи, що вищенаведені юридичні наслідки для позивача виникли у зв'язку із незаконними діями відповідача по прийняттю першої податкової вимоги, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача й в частині визнання незаконними дій відповідача по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19, з огляду також на те, що незаконність спірної вимоги як рішення суб'єкта владних повноважень, встановлена судом, не може бути повязана із законністю дій суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконними дій по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19 та визнання недійсною першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19 задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19.

Визнати недійсною першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 14 вересня 2010 року № 1/19.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 23 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.