Рішення № 140995030, 28.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/266/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.10.2026смт. ДоманівкаДоманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кривенко О.В.,

при секретарі судового засідання Маташнюк О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Прутяна О.А.,( в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від його імені адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною до Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор-Агро Юг про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор -Агро Юг" про стягнення заборгованість по орендній платі за період 2024-2025 роки та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , має у власності земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Доманівської селищної ради (колишньої Маринівської с/ р) Вознесенського району Миколаївської області: кадастровий номер 4822783200:10:000:0026, площею 7,3688 га; кадастровий номер 4822783200:13:000:0169, площею 0,6803 га.

Земельні ділянки перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг», відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року , зареєстрованого у Доманівському реєстраційному окрузі від 06 лютого 2007 року за № 040701300037.

Договір був укладений на загальну площу земельної ділянки 8,05 га, до якої входили дві земельні ділянки.

01 лютого 2017 року до Договору були укладені Додаткові угоди, в яких були зазначені кадастрові номери земельних ділянок: 4822783200:10:000:0026 площею 7,37 га 4822783200:13:000:0169 площею 0,68 га.

Додатковими угодами до Договорів, були внесені зміни до істотних умов Договорів, а саме: змінено строк дії Договору - до 31 грудня 2027 року, та змінено форму та розмір орендної плати.

Додатковими угодами сторони змінили розмір орендної плати - не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що зазначено в пункті 3 Додаткової угоди (зміна до пункту 4.1. Договору): «Якщо орендні платежі, передбачені цим Договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки, її вартість. У разі поєднання різних форм виплати орендних платежів, орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів».

Натуральна форма орендної плати, визначена згідно Додатків, становить: за земельну ділянку 4822783200:10:000:0026 площею 7,37 га - щорічно 3 200 кг зернових (пшениця, ячмінь), 280 кг соняшнику; за земельну ділянку 4822783200:13:000:0169 площею 0,68 га - щорічно 300 кг зернових (пшениця, ячмінь), 30 кг соняшнику. Грошової форми орендної плати Додаток не передбачає.

Відповідачем були надані додаткові послуги, передбачені Договором понад розмір орендної плати, у вигляді оранки городу та соломи, претензій до яких позивач не має.

Проте, свої зобов`язання щодо виплати орендної плати, згідно Договору відповідач не виконав, у відповідача існує заборгованість з виплати орендної плати позивачу за період 2024 2025 рр. за обидві земельні ділянки.

За 2024 рік позивач отримав орендну плату частково в грошовій та частково в натуральній формі, про що було узгоджено сторонами - позивач отримав 1000 кг зернових та 5 000 грн. готівкою.

При видачі грошових коштів в бухгалтерії позивачу було роз`яснено, що 5 000 грн. йому видано в рахунок оплати насіння соняшнику за обидві земельні ділянки, згідно договору, за які претензій позивач не має. З виплати зерновими виникла заборгованість 2 500 кг (розрахунок: 3 200 кг + 300 кг 1 000 кг = 2 500 кг)

При отриманні натуроплати, позивач підписував відомість та власноруч прописував кількість отриманого зерна. Відомість складалася в одному примірнику, який забирали на ваговій під час видачі зерна.

За 2025 рік позивачу було виплачено лише 800 кг зерна, заборгованість за 2025 рік по зерновим склала 2 700 кг (розрахунок: 3 200 кг + 300 кг 800 кг = 2 700 кг) Насіння соняшнику в кількості 310 кг позивачу взагалі не виплатили.

Позивачу було обіцяно доплатити заборгованість пізніше, про що його повідомлять особисто. Позивач особисто, неодноразово, звертався до працівників бухгалтерії з питанням щодо виплати орендної плати, на що йому повідомляли чекайте, вас повідомлять.

Позивач є пенсіонером, має важкий матеріальний стан, він значною мірою позбавлений того, на що розраховував, тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 16.03.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Прутяна О.А. надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що згідно з п. 4.1 Додаткової угоди до Договору оренди землі, орендна плата встановлена на рівні не менше 3% від нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки. Нарахована та виплачена позивачу сума за 20242025 роки повністю відповідає або перевищує цей законодавчий та договірний мінімум. Відповідач ніколи не створював перешкод в отриманні орендної плати. Форма оплати (натуральна чи грошова) щоразу визначалася виключно самими позивачем, що підтверджується його особистими заявами про зміну форми оплати на готівкову. Відповідач задовольняв ці запити, що доводить відсутність будь-якого ухилення від виконання зобов`язань.

Таким чином, вимоги про розірвання договору через нібито «невиплату» орендної плати є безпідставними та суперечать фактичним обставинам, які позивач сам же і визнав. 24.09.2024 р. позивач власноруч написав розписку: «Орендну плату одержав. Претензій до підприємства не маю».

Позивач намагається обґрунтувати «істотність» шкоди через ринкову вартість залишку зерна на електронних біржах. Однак істотність порушення за ст. 651 ЦК України у спорах щодо оренди землі оцінюється через співвідношення реально отриманого доходу до гарантованого законом мінімуму (3% від НГО).

У даній справі Позивач стверджує про неотримання належних виплат, проте сам же підтверджує у тексті позову факт отримання у 2024 році 1000 кг зернових та 5 000 грн, а у 2025 році 800 кг зерна.

У даному випадку має місце прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), оскільки позивач не вчинив дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов`язку (не з`явився за отриманням зерна).

Позивач не довів систематичності (2 і більше разів) порушення, що є обов`язковою умовою для розірвання договору оренди згідно з усталеною практикою Верховного Суду.

Тому відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

31.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій представник позивача зазначила, що орендна плата в розмірі не менше 3 % від НГО не відповідає ринковій ціні продукції, зернових та соняшнику, які визначені , а відтак виплата 3 % від НГО не може бути повноцінною виплатою орендної плати та повним виконанням умов договору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що відповідач не в повному обсязі сплачував йому орендну плату. За 2024 рік - 5000 грн в грошовій формі, частину зерновими, а за 2025 рік лише частину натуральною оплатою. Він не бажає продовжувати орендні відносини з відповідачем, який не виконує умови договору.

В судовому засіданні представник-адвокат Новак-Павлова Л.В. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач орендар ТОВ "Меліоратор Агро Юг "систематично не виконує належним чином умови договору, не сплачує в повному обсязі, у зв"язку з чим виникла заборгованість по орендній платі за період 2024-2025 рр, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Представник відповідача Прутян А.О. в судовому засіданні просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача з мотивів викладених ним у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 036970 , виданого Доманівською райдержадміністрацією 03 грудня 2003 року , ОСОБА_1 належить земельні ділянки площею 7,3688 га, кадастровий номер 4822783200:10:000:0026 та 0,6803 га, кадастровий номер 4822783200:13:000:0169 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

04 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" було укладено договір оренди вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,05 га.

Відповідно до акту прийому передачі земельної ділянки від 04 квітня 2005 року ОСОБА_1 передав ТОВ "Меліоратор Агро Юг" у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 8,05 га строком до 31 грудня 2010 року, яка знаходиться в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

В подальшому до Договору оренди були укладені Додаткові угоди від 01.02.2017 р. (на земельну ділянку площею 0,68 га), 01.02.2017 (на земельну ділянку площею 7,37 га), та зареєстровано Інше речове право 17.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право на земельну ділянку кадастровий номер 4822783200:10:000:0026 ; номер запису про інше речове право на земельну ділянку кадастровий номер 4822783200:13:000:0169 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №466969030, №466969142 від 06.03.2026 року.

01.02.2017 року сторони уклали Додаткові угоди до Договору доповнивши п.1.2 наступним: «В оренду передається земельна ділянка площею 0,68 га (Кадастровий номер земельної ділянки номер 4822783200:13:000:0169 , у тому числі ріллі 0,68 га.»; «В оренду передається земельна ділянка площею 7,37 га (Кадастровий номер земельної ділянки номер 4822783200:10:000:0026 , у тому числі ріллі 7,37га».

Пункти 3.1 та 4.1 Договорів викладено в наступній редакції: «Договір діє до 31 грудня

2027 року»; «Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або у відробітковій формі.

Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки, її вартість.

Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги, місце і строки їх надання, їх вартість.

У разі поєднання різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.

За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно з чинним законодавством України».

Пункт 4.5 Договорів викладено в наступній редакції: «Земельний податок згідно чинного законодавства сплачує Орендодавець.

Відповідно до чинного законодавства України Орендар виступає податковим агентом Орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки».

В Додатках до Договору, сторони також зазначили грошову, натуральну та відробіткову форми орендної плати. При цьому вказали, що щорічний розмір орендної плати у натуральній формі становить: зернові (пшениця, ячмінь) 3500 кг, соняшник 310 кг; у відробітковій формі (ритуальні послуги); додаткові послуги солома та оранка городу надаються понад розмір орендної плати тільки мешканцям сіл.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі" (далі Закон), ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди

землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Частиною другою статті 651 ЦК України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача..

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що орендну плату за 2024, 2025 роки отримав не в повому обсязі, тому посилаючись на невиконання зобов`язань за договором оренди, подав цей позов до суду та просив про стягнення з орендаря на свою користь орендної плати в сумах, визначених на підставі розрахунку позивача та нарахованих сум орендної плати за відповідні періоди.

Так судом встановлено, що за 2024 рік, згідно із заявою позивача ОСОБА_1 він отримав орендну плату в натуральній та грошовій формі, а саме: 350 кг пшениці, 650 кг ячменю та 5 000 грн готівкою, що було узгоджено сторонами.

За 2025 рік позивач ОСОБА_1 отримав орендну плату в натуральній формі у кількості 800 кг зернових.

Вказані обставини щодо отриманої орендної плати сторонами не оспорювались та були підтверджені сторонами в судовому засіданні та не потребували додаткових доказів.

Відповідно до витягу НВ-9960087572026 від 01.04.2026 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4822783200:13:000:0169 становить 32 025,46 грн.

Відповідно до витягу НВ-9960092412026 від 01.04.2026 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4822783200:10:000:0026 становить 265 927,59 грн.

Таким чином, сумарна НГО обох ділянок становить 297 953,04 грн, а загальний розмір 3% річної орендної плати 8 938,59 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за 2024 рік, суд бере до уваги, що ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було виплачено ОСОБА_1 5 000 грн. готівкою в якості орендної плати за 2024 рік, що підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні , та видано в рахунок орендної плати 1000 кг зернових.

З аналізу п. 4.1 додаткових угод вказаного договору оренди вбачається, що сторони, керуючись положеннями статей 3, 627 ЦК України про свободу договору, визначили, що орендна плата може сплачуватися як у грошовій формі готівкою, так і у натуральній формі, а також комбіновано.

Позивач, як власник земельних ділянок, має право звернутися до відповідача із заявою про видачу та отримання орендної плати у грошовій формі. У свою чергу, товариство, як орендар, сплатило орендну плату у визначеному орендодавцем розмірі частину орендної плати в грошовому розмірі та частину в натуроплаті( зерном) , а останній прийняв орендну плату, що підтверджує досягнення згоди між сторонами щодо зміни розміру та виду орендної плати за 2024рік.

За таких обставин, грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. сплачені ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за 2024 рік, підлягають зарахуванню в рахунок вартості орендної плати.

Окрім того, відповідно до наданої позивачем інформації, вартість сільськогосподарської продукції визначена за даними Електронної зернової біржі України за закупівельними цінами 2024 року пшениця 4 класу 1857 грн/ тонну , що за 350 кг зернових становить 3064.95 грн, ячмінь 7750 грн/т , що за 650 кг становить 5057.50 грн.

Отже загальний розмір орендної плати за 2024 рік виплачений ОСОБА_1 в грошовій та частково в натуральній формі становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки, що є істотною умовою договору відповідно до п.4.1 Договору (із внесеними змінами згідно Додаткових угод).

При цьому розмір орендної плати підлягає стягненню з врахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки відповідно до п.4.5 Договору оренди саме орендар виступає податковим агентом платника податку.

Згідно з позицією самого позивача, викладеною у позовній заяві, ринкова ціна пшениці 4 класу у 2024 році становила 8 757 грн за тонну (що дорівнює 8,757 грн за 1 кг) та ячменя - 7750 грн ( що дорівнює 7.75 грн/кг)

Тому виходячи з даних розрахунків, орендна плата у грошовій формі, яка підлягала виплаті орендодавцю після утримання орендарем та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (з яких: військовий збір 5% - 446.92 грн., податок з доходів фізичних осіб 18% - 1608.94 грн., а всього податків -2055.86 грн.; 8938.59-2055.86=6882.73), що у відповідності до п.4.1 Договору становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Водночас, позивачем визнано сам факт виплати грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. в рахунок орендної плати за 2024 рік та 1000 кг зернових ( 350 кг пшениці та 650 кг ячменю становить в грошовому виразі 350 кг пшениці - 3064.95 грн та 650 кг ячміня - 5037.50 грн)

Доводи позивача про те, що додатками до договору оренди земельної ділянки сторони визначили тільки натуральну форму оплати орендної плати, а саме: зернові (пшениця, ячмінь) 3 500 кг, насіння соняшнику 310 кг , який і є щорічним розміром платежу, тому стягнення орендної плати у грошовій формі не передбачено умовами договору, судом відхиляється. оскільки за умовами договору передбачено альтернативні види оплати орендної плати: грошима у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, що діє на момент укладення договору, або в натуральній формі: видача зернових культур та соняшника, або у відробітковій.

Окрім того, відповідачем ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що товариство намагалось повністю виконати свій обов`язок зі своєчасної виплати орендної плати орендодавцю ОСОБА_1 а 2025 рік, а останній відмовлявся її отримувати.

Отже, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язань стосовно повної виплати орендної плати за користування землею за 2025 рік орендодавець має право вимагати стягнення з відповідача орендної плати за оренду земельних ділянок, а тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню..

При цьому, твердження відповідача про те, що позивач з власної вини не отримувала орендної плати, а відповідач здійснив усі можливі заходи для вручення їй орендної плати належними та достатніми доказами не підтверджено.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за 2025 рік: зернові 2 700 кг, насіння соняшнику 310 кг.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача про розірвання договору оренди земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка

порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

У цій же постанові зазначено, що якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

З урахуванням викладеного суд вважає, що в даному випадку не можна вважати, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.02.2025 у справі 925/457/23, де констатовано, що навіть у разі наявності систематичної несплати суми, що дорівнює різниці між сплаченою орендною платою та орендною платою з урахуванням індексу інфляції, розірвання договору оренди землі не є автоматичним наслідком такого порушення договору, а має оцінювати відповідно до критерію істотності порушення.

Економічні права сторін договору оренди землі - це права, які спрямовані на

задоволення майнових інтересів сторін, що існують впродовж дії договору оренди землі. До цієї категорії належать права на доходи від землі, та пов`язані з ними інтереси, зокрема: (1) орендодавця на отримання доходу від використання об`єкта власності у вигляді орендної плати, щодо якої він має вимоги (абз. 5 частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі"), а також інтерес щодо максимізації зазначеного доходу.

Невиконання орендарем обов`язків з внесення орендної плати за землю є порушенням економічних прав/інтересів орендодавця, передбачених законом та договором, та кваліфікується як підстава для їх захисту.

Відповідно ефективним засобом захисту порушення економічного права орендодавця на отримання орендної плати, яке відбулося, є такий відновлювальний засіб захисту (спрямований на відновлення придатності первинного суб`єктивного права (права, визначеного у договорі оренди) задовольняти відповідний інтерес, заради якого укладався такий договір) як примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), тобто примусове стягнення орендної плати. Саме такий засіб (як визначив законодавець спосіб) правового захисту відновлює баланс інтересів сторін договору оренди землі, які були підставою для його укладення.

Припинення ж правовідношення (трансформаційний засіб захисту, тобто спрямований на зміну змісту первинного суб`єктивного права та первинного суб`єктивного обов`язку, що йому кореспондується, зі збереженням досягнутого балансу відповідних інтересів сторін) шляхом розірвання договору (пункт 7 частини 2 статті 17 ЦПК України, пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України, стаття 32 Закону) є субсидіарним (додатковим) засобом (способом) захисту і повинен застосовуватись в разі доведення орендодавцем, що, за обставин справи, не достатньо (не доцільно) застосування лише відновлювальних засобів захисту, зокрема стягнення заборгованості по орендній платі. Тобто, орендодавець має довести, що без розірвання договору оренди землі (припинення правовідношення) відновлення його порушеного економічного права на отримання прибутку від використання земельної ділянки є неможливим чи недоцільним в цій конкретній ситуації (зокрема про це може свідчити поведінка орендаря, який свідомо систематично ухиляється від сплати орендної плати, занижує її розмір чи сплачує не у строк, передбачений договором).

При цьому саме позивач має довести, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію -значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6

частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 912/1385/17).

Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Позивачем у силу вимог статті 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати орендної плати - прострочення сплати орендної плати за 2024-2025 роки, саме з вини ТОВ «Меліоратор-Агро Юг».

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Отже підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про дострокове розірвання договору оренди не вбачає.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. за дві позовні вимоги: 1) про розірвання договору оренди 1331,20 грн. та 2) стягнення заборгованості по орендній платі 1331,20 грн.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові

витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовної вимоги немайнового характеру відмовлено, то вказана сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача.

Слід стягнути з відповідача 1331.20 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 248, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , поданим від його імені адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною до Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор-Агро Юг про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по орендній платі за 2025 рік по Договору оренди земельної ділянки, укладеному 04 квітня 2005 року, в кількості: 2700 кг зернових; 310 кг - насіння соняшнику.

В частині позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» про розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 04 квітня 2005 року (проведено державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.09.2019 року року, номери запису про інше речове право 33289980, 33288756) - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» (код ЄДРПОУ 33310498, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1В, Миколаївська область, індекс 54036) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - судові витрати у виді судового збору в сумі 1331.20 грн

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя :О. В. Кривенко