Рішення № 140994700, 27.10.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2884/26

Провадження № 2/148/2140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Єфіменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001051626701 від 06.07.2018, шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту

На підставі вказаного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 30 000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%

26.06.2026 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу склала: за кредитним договором 1001051626701 від 06.07.2018 у розмірі 41599,90 грн, з яких: 20037,27 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,33 грн сума заборгованості за відсотками, 21548,30 грн. заборгованість за комісією.

Вказана сума заборгованості нарахована банком та не змінювалась з дати відступлення права вимоги.

За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 1001051626701 від 06.07.2018 у розмірі 41599,90 грн та судові витрати по справі

Представник позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей» наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу у відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомлення м про отримання судової повістки. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у її відсутності на адресу суду від останньої не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Судом установлено, що 07.06.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001051626701, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням цієї заяви відповідач беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погодилася з тим, що обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує згоду на укладення договору страхування.

За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 30000,00 грн шляхом переказу на її рахунок в АТ «ПУМБ» строком на 24 місяці до 07.06.2020 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%

Згідно платіжної інструкції №TR.28999491.41306.8810 від 07 червня 2018 року АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти за кредитним договором №1001051626701 у сумі 30000,00 грн (а.с.29).

Випискою по рахунку за період з 07.06.2018 року по 25.06.2026 року підтверджується користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором №1001051626701 станом на 25.06.2026 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 41599,90 грн, з яких: заборгованість по сумі кредиту 20037,27 грн, заборгованість за процентами 14,33 грн, заборгованість по комісії за кредитним договором 21548,30 грн.

26.06.2026 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, згідно якого клієнт зобов`язується передати фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.4.1 Договору факторингу №1, права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день здійснення оплати ціни прав вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору.

Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №1 від 26.06.2026 року за підписом представників АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», платіжну інструкцію №23 від 26.06.2026 року на суму 100000000,00 грн.

Згідно з витягу з реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 41599,90 грн, з яких: 20037,27 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).

У даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора АТ «ПУМБ» перейшло до ТОВ «ФК «Смарт Пей» на підставі договору факторингу №1 від 26.06.2026 року. Примірник даної угоди був наданий позивачем та наявний у матеріалах справи, як і витяги з реєстру боржників до нього та докази на підтвердження оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Слід зауважити, що договір факторингу №1 від 26.06.2026 року у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, враховуючи усі наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору №1001051626701 від 06.07.2018 року відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надала, як не подала будь - яких доказів на спростування користування наданими їй коштами, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1001051626701 від 06.07.2018 у розмірі 41599,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20037,27 грн, 14,33 грн - заборгованість за процентами, 21548,30 грн - заборгованість за комісією.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, акт наданих послуг правничої допомоги від 16 вересня 2026 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ№001139 від 25 листопада 2019 року.

Відповідно до п.1.1 договору, адвокат надає правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначеному цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу, в порядку визначеному цим договором.

Згідно п. 1.7 договору, розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту наданих послуг правничої допомоги від 16.09.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатом наступних послуг: правовий аналіз та консультація (комплексний аналіз первинних документів кредитних правовідносин, умов кредитного договору, розрахунок заборгованості відповідно до умов кредитного договору, правова кваліфікація спору, визначення способу захисту, оцінка доказів, аналіз потенційних процесуальних ризиків, формування правової позиції) (1 год. - 2000, 00 грн) витрачено 1 год. 2000, 00 грн; підготовка позовної заяви (розробка правової конструкції позову, визначення предмета та підстав позову, формування позовних вимог, застосування норм матеріального та процесуального права, аналіз судової практики у подібних правовідносинах, підготовка розрахунку судових витрат (включаючи вже понесені та ті, що очікуються до понесення), направлення позовної заяви до суду, консультаційний супровід клієнта під час судового розгляду) фіксована 6000,00 грн; супровід цивільної справи під час судового розгляду. (процесуальний та правовий аналіз доказів, наданий іншою стороною разом із відзивом/відповіддю на відзив, складання та подання відповіді на відзив/заперечень на відповідь на відзив, письмових пояснень, розробка та направлення процесуальних клопотань, тощо, моніторинг стану розгляду справи, отримання ухвал суду (про відкриття провадження, призначення засідання) та аналіз їхнього змісту)) фіксована 2000,00 грн. Разом 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат суд зважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: правовий аналіз та підготовка позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Крім того, послуга із супроводу цивільної справи під час судового розгляду, яка передбачає проведення процесуального та правового аналізу доказів, наданих іншою стороною разом із відзивом на позовну заяву або відповіддю на відзив, складення та подання відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, письмових пояснень, підготовку та направлення процесуальних клопотань тощо, стороною захисту фактично не надавалася. Також сторона не готувала та не подавала до суду жодних процесуальних клопотань.

Отже, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже половину ціни позову, а тому суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на корить ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, рахунок НОМЕР_2 , МФО 300528 відкритий у АТ «ОТП БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1001051626701 від 06.07.2018 станом на 26.06.2026 у розмірі 41599,90 грн. (сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, рахунок НОМЕР_2 , МФО 300528 відкритий у АТ «ОТП БАНК») судовий збір у розмірі 2662,40 грн., (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дамчук О.О.