Ухвала суду № 140993798, 26.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р. Справа № 918/1166/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до фізичної особи-підприємця Бойка Івана Віталійовича

про стягнення заборгованості в сумі 329 773 грн 66 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Ярошенко С.М., довіреність № 112 від 15.05.2026 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Бойка Івана Віталійовича про стягнення заборгованості в сумі 329 773 грн 66 коп.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 26 жовтня 2026 року на 11:20 год.

7 жовтня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 06.10.2026 року про зупинення розгляду справи до звільнення ОСОБА_1 з військової служби/закінчення чи скасування воєнного стану.

19 жовтня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 19.10.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2026 року заяву представника Акціонерного товариства "Таскомбанк" від 19.10.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/1166/26 задоволено та постановлено судові засідання у справі № 918/1166/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника Акціонерного товариства "Таскомбанк".

22 жовтня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 22.10.2026 року про зупинення розгляду справи до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України (до звільнення ОСОБА_1 з військової служби). Клопотання обґрунтоване тим, що з 21 листопада 2025 року відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач при цьому виявив бажання особисто приймати участь в судовому засіданні під час розгляду справи в суді. До вказаного клопотання відповідачем додано відповідну довідку.

У судове засідання 26 жовтня 2026 року з`явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання 26 жовтня 2026 року не з`явився.

У судовому засіданні 26 жовтня 2026 року судом з`ясовано позицію позивача з приводу зупинення провадження у справі на підставі пунктом 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Заслухавши думку представника позивача, суд зважаючи на імперативну норму ГПК України, яка є зобов`язального характеру та визначає випадки обов`язкового зупинення провадження по справі, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, пункт 3 частини першої статті 227 ГПК України має для суду визначальний характер, формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Щодо тлумачення терміну "переведені на воєнний стан", на якому акцентує увагу представник Позивача, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін "переведення на воєнний стан", натомість оперує поняттям "переведення на організацію і штати воєнного часу". Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини "на воєнний стан". Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Cил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду не міститься конкретизованого документу про підтвердження перебування сторони в складі Збройних Сил України, а лише вказано, що це має бути доказ, котрий містить інформацію про перебування сторони на військовій службі.

Відтак, подана відповідачем довідка Форми 5 від 29.09.2026 року № 2486/21334, довідка від 4 травня 2026 року № 235/дов та Витяг з наказу від 21.11.2025 року № 334 є належними доказами перебування сторони на військовій службі.

Аналогічна позиції сформована і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року по справі № 924/863/23.

Суд констатує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні конструкції пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.

За нинішньої редакції пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Водночас, суд враховує, що в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу також на те, що обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 3 частини першої статті 227 ГПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За таких обставин, прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

В нашій же справі таке прохання відсутнє, а отже і відсутній критерій за котрий суд міг би не зупиняти провадження у справі.

Водночас суд враховує і те, що Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду.

Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.

У контексті наведеного суд враховує, що в даній справі у клопотанні відповідач наголошує на тому, що він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, і це підтверджено належними доказами, та що він у подальшому бажає брати участь в розгляді цієї справи і з огляду на що він вбачає наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Суд враховує, що питання щодо врахування відповідних критеріїв наведено також і Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2026 року по справі № 924/863/23.

Наведене підтверджує бажання (наміри) відповідача, як військовослужбовця, вирішити питання про зупинення провадження у справі, а не про здійснення розгляду справи по суті без його участі. Про що й безпосередньо зазначено відповідачем в поданому ним клопотанні про зупинення розгляду справи.

Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги підтверджений доданими до клопотання доказами (довідка Форми 5 від 29.09.2026 року № 2486/21334, довідка від 4 травня 2026 року № 235/дов та Витяг з наказу від 21.11.2025 року № 334) факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця відповідача щодо продовження розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі задля забезпечення дотримання, зокрема, основних засад (принципів) господарського судочинства, як-то верховенства права, елементом якого є право на доступ до суду, в межах якого відповідач матиме можливість реалізувати своє право брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За змістом пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, провадження у справі № 918/1166/26 підлягає зупиненню до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання фізичної особи-підприємця Бойка Івана Віталійовича про зупинення розгляду справи - задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі № 918/1166/26 за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до фізичної особи-підприємця Бойка Івана Віталійовича про стягнення заборгованості в сумі 329 773 грн 66 коп. до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

3. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 26 жовтня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.