Рішення № 140993745, 27.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 917/347/26

м. Полтава

за позовною заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" вул.Захісників України, 17, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

до Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області вул. Ярослава Мудрого, 33, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 8351,17 грн.

Суддя Солодюк О.В.

без виклику сторін

До Господарського суду 09.03.2026 звернулося Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго" з позовною заявою до відповідача Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення 8 351,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.03.2026 суд прийняв позов до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.03.2026 (вхід. № 3644) від представника відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що відповідно до статті 1231 ЦК України не передбачено обов`язок спадкоємця виконувати договірні зобов`язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 ст. 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов`язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до ст. 1289 ЦК України.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" не зверталося до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання теплової енергії в період з 01.12.2022 року по 14.09.2023 року.

Отже, відповідач посилається на те, що невиконані грошові зобов`язання спадкодавця зі сплати за надані послуги не є збитками. До особи, яка набула право власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходять обов`язки спадкодавця (боржника у зобов`язанні) зі сплати за надані послуги. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

30.03.2026 (вхід. № 4042) від представника позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якому представник позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Вважає викладені у відзиві на позовну заяву міркування відповідача необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються наявними доказами, що містяться в матеріалах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - Позивач, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») надавало та надає послугу з постачання теплової енергії в м. Лубни, зокрема, і у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Власницею цієї квартири була ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно (копія інформаційної довідки № 373806194 від 11.04.2024 додається).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, після її смерті відкрилася спадщина за місцем знаходження: АДРЕСА_1 , що за територією відноситься до Лубенської територіальної громади, інтереси якої представляє Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 539/4696/24 від 14.11.2024, яке відповідно до ст. 273 ЦПК України набрало законної сили 17.12.2024, вищезазначена квартира визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі Міська рада, Відповідач) (копія рішення №539/4696/24 від 14.11.2024 з ЄДРСР додається).

Позивач в позові зазначає, що внаслідок відсутності оплати за надану Позивачем послугу з постачання теплової енергії у вищезазначену квартиру в період з 01.12.2022 по 14.09.2023 (за життя ОСОБА_1 ) утворилась заборгованість у розмірі 8351,17 грн., що є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Позивач вважає, що відшкодувати цю майнову шкоду (збитки) має Відповідач в силу ст.ст. 22, 1231, 1277 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Відповідно до ч.1,4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, що відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2024 року Позивач направив Відповідачу претензію кредитора, в якій просив у термін до 14.01.2025року сплатити заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, що надавало ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01.12.2022року по 14.09.2023року, включно, у розмірі 8 351,17 грн. та рахунки на оплату.

Листом вих. № 02.1-14/6 від 13.01.2025 Відповідач відмовив Позивачу у задоволенні зазначених вимог.

Відмова мотивована тим, що Міська рада на момент звернення Позивача з претензією кредитора ще не прийняла рішення про прийняття у комунальну власність вищезазначеної квартири і відповідно не здійснила реєстрацію права власності на неї, отже у Міської ради не виникло на неї право власності.

Крім того, Відповідач вважає, що оскільки територіальна громада, яка набуває майно у власність після визнання спадщини відумерлою, не підпадає під перелік спадкоємців, визначених ч. 1 ст. 1222 ЦК України, то Міська рада не має обов`язку задовольняти вимоги кредиторів, що існували до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Також Відповідач не вважає невиконані грошові зобов`язання ОСОБА_1 по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування збитками.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Згідно зі статтею 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь - ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не належать. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право» (постанова ВП ВС від 14.12.2022р. у справі № 461/12525/15-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 335/12292/19 Верховний Суд виснував, що територіальна громада не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, проте територіальна громада є учасником спадкових відносин щодо визначення юридичної долі відумерлої спадщини, яку складають як права, так і обов`язки, що належали спадкодавцю. Відумерле майно, на яке правомірно вправі претендувати територіальна громада, складає уся спадкова маса, яка залишилася без спадкоємців за законом або заповітом. Тобто спадщина визнається відумерлою в цілому, а не лише стосовно певного об`єкта нерухомості.

Тож територіальна громада виступає так званим екстраординарним спадкоємцем, тоді коли ординарних спадкоємців такого майна (за заповітом чи за законом) немає. Оскільки до територіальної громади переходять як права, так і обов`язки, її правовий статус є таким самим, як і у спадкоємців.

Як визначено ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, з часу відкриття спадщини після померлої ОСОБА_1 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У постановах від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц від 23 травня 2018 року у справі № 552/1527/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що прийнявши спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

По своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва, адже воно зумовлює не тільки набуття прав («актив»), але й обов`язків («пасив»).

Отже, до складу спадщини після померлої ОСОБА_1 входить не тільки раніше згадана квартира, а і невиконані зобов`язання з оплати за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, оскільки вони не є нерозривно пов`язаними з її особою.

Факт наявності невиконаних зобов`язань за життя спадкодавця є підставою пред`явити у передбаченому законом порядку вимоги до територіальної громади, яка стала власником відумерлого майна, і претендувати на задоволення своїх вимог за його рахунок.

Тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях.

Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення «майнова шкода», наприклад, у статтях 22, 623, 1166 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

1) протиправної поведінки особи (боржника);

2) збитків, заподіяних такою особою;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками;

4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Обов`язок власника житла оплачувати житлово-комунальні послуги імперативно встановлені ст. 322 ЦК України, п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.

ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 послугу з постачання теплової енергії та нарахувавши плату за абонентське обслуговування. Натомість ОСОБА_1 в односторонньому порядку не виконувала покладені законодавством зобов`язання щодо повної оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з 01.12.2022року по 14.09.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 8 351,17 грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено: 1.1. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

1.10. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України).

Аналіз перелічених норм права та дій ОСОБА_1 дає підстави для висновку, що в її діях наявні усі елементи складу цивільного правопорушення.

Так, за період з 01.12.2022року по 14.09.2023року ОСОБА_1 усвідомлювала протиправність своєї поведінки щодо користування комунальними послугами в належній їй квартирі, однак не здійснила дій по сплаті за спожиті нею комунальні послуги, не маючи для цього об`єктивних перешкод.

Оплата за послугу з постачання теплової енергії та плата за абонентське обслуговування в розмірі 8 351,17 грн. це доходи, які Позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

У постановах від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц та від 19 лютого 2020 року № 607/98/17 Верховний суд дійшов висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника для правильного вирішення справи необхідно встановити такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч.2,3 ст. 1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

Оскільки вище згадана квартира визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Міської ради рішенням суду, що набрало законної сили 17.12.2024 року то строк встановлений ст. 1281 ЦК України Позивачем не пропущено, так як 24.12.2024 року за №1-17/1193 Позивачем було направлено Відповідачу Претензію кредитора. Дійсний розмір вимог кредитора підтверджений розрахунком заборгованості.

Вимогу кредитора заявлено в межах вартості відумерлого майна, що підтверджує е-Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.12.2024, сформована Єдиною базою даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, згідно якої вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 810 165,74 грн. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2025 року у справі № 539/362/23 було замінено боржника ОСОБА_1 на її

правонаступника Лубенську територіальну громаду в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у виконавчому провадженні №72926985 з примусового виконання судового наказу №539/362/23, виданого 06.09.2023 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії у розмірі 17 469,13 грн. та судового збору у розмірі 268,40 грн.

Вказана ухвала відповідно до ст. 273 ЦПК України набрала законної сили після ухвалення постанови Полтавського апеляційного суду від 06.03.2025 у справі №539/362/23 за наслідками апеляційного перегляду.

Тож обставина, що Міська рада є правонаступником померлої ОСОБА_1 , відповідно до ст. 82 ЦПК України, є преюдиційною та не підлягає доказуванню.

Щодо обов`язку споживача сплачувати за надану послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово- комунальних послуг, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. До житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII).

Згідно ст. 6 Закону № 2189-VIII виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до Статуту Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго», затвердженого наказом Управління майном Полтавської обласної ради № 230 від 19.08.2025 року, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Основними напрямками діяльності ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» є, зокрема, надання послуги з постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надання послуги з постачання гарячої води. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, ОСОБА_1 була споживачем в розумінні Закону № 2189-VIII.

Облік кількості відпущеної теплової енергії споживачам здійснюється за особовим рахунком, призначеним в тому числі, для оплати комунальних послуг.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Система опалення квартири АДРЕСА_2 є невід`ємною частиною внутрішньо - будинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , оскільки при проектуванні багатоквартирного будинку закладається і засіб теплопостачання централізоване теплопостачання. ЇЇ опалювальна площа складає 42,6 м2.

Будинок обладнаний загальнобудинковим вузлом обліку теплової енергії.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами належать до повноважень органів місцевого самоврядування (п.7 ч. 3 ст. 4 Закону № 2189- VIII).

Розпорядженням Лубенського міського голови від 24.10.2022 № 468р та рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради № 65 від 31.03.2023 опалювальний період 2022/2023 років встановлено з 24.10.2022року по 01.04.2023року.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Індивідуальний договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830) затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб- сайті виконавця послуги (ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII).

01.10.2021 на веб-сайті ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» http://lubnyteplo.com.ua/ опубліковано текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, враховуючи особливості укладання індивідуальних договорів про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, встановлені статтею 14 Закону № 2189-VIII, вказаний договір набрав чинності 01.11.2021 року.

За приписами ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII та п. 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/ тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Рішеннями Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 476 та від 28.07.2023 № 668 встановлено тарифи для ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго».

Відповідно до цих рішень ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» з 01.10.2021 для потреб населення застосовує двоставковий тариф за послуги з постачання теплової енергії, який складається з:

- умовно-змінної частини 1685,56грн./Гкал;

- умовно-постійної частини (абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 116840,66 грн./Гкал/год. в місяць.

В опалювальний період нарахування плати (умовно-змінна частина) проводиться згідно показників лічильника теплової енергії за фактично спожиту теплову енергію.

Розрахунок місячної абонентської плати (умовно-постійна частина) розраховується виходячи з теплового навантаження будинку; площі квартири споживача; тарифу (116840,66грн/Гкал/год. в місяць). Місячна абонентська плата (умовно-постійна частина) нараховується незалежно від показників лічильників теплової енергії щомісяця протягом року.

Термін «плата за абонентське обслуговування» визначена п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII, відповідно до якого це платіж, який споживач сплачує виконавцю для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг, нарахуванням та стягненням плати за послуги, обслуговуванням та заміною вузла комерційного обліку теплової енергії.

Плата за абонентське обслуговування визначається виконавцем комунальних послуг не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента/міс. та виставляється, як окремий платіж щомісяця протягом року.

Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в місяць у розрахунку на одного абонента, розрахований відповідно до Постанови КМУ № 808 від 21.08.2019 року, становить 33,74 грн., за послугу з постачання гарячої води 9,63 грн.

Обов`язок вносити плату за абонентське обслуговування встановлений п. 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, п. 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги з постачання теплової енергії є гігокалорія (Гкал) (п. 11 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; п. 18 Правил № 830).

Комерційний облік послуги здійснюється вузлом обліку, що забезпечує загальний облік її споживання в будівлі, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 17 Закону № 2189-VIII; ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, встановлює Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (п. 3 р. І Методики розподілу).

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії є календарний місяць (п. 35 Правил № 830, п. 32 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Плата за послугу та плата за абонентське обслуговування вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 35 Правил № 830, п. 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

За визначенням ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши споживачу послугу з постачання теплової енергії та нарахувавши плату за абонентське обслуговування. Натомість ОСОБА_1 в односторонньому порядку не виконала покладені законодавством зобов`язання щодо повної оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з 01.12.2022 року по 14.09.2023року, включно, утворилась заборгованість у розмірі 8 351,17 грн., що свідчить про неналежне виконання нею зобов`язань, а тому порушує право Позивача на одержання плати за надані житлово-комунальні послуги в установлений законодавством строк.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 351,17 грн є обгрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають судом задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно із частиною 1статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21053182, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго», (вул. Захисників України, будинок 17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05541083) майнову шкоду (збитки) у вигляді упущеної вигоди, яка була завдана спадкодавцем - ОСОБА_1 , а саме заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, що надавав Позивач у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.12.2022 року по 14.09.2023 року, включно, у розмірі 8 351,17 грн. (р/р № НОМЕР_2 в ТВБВ 10016/0226 ФПОУ АТ «Ощадбанк").

3. Стягнути з Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21053182, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго», (вул. Захисників України, будинок 17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05541083) судовий збір у розмірі 3328,00 грн. (р/р 26001924428758.980/ НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК»).

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя Солодюк О.В.