Рішення № 140993700, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2869/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/2869/22

За позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Біржова площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс (65014, м.Одеса, вул. Лідерсівський бульвар, 7, код ЄДРПОУ 30199721), Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк (65014, м. Одеса, вул. Лідерсівський бульвар, 9, код ЄДРПОУ 38953542), Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд (65014, м.Одеса, вул. Канатна, 11, кв. 6, код ЄДРПОУ 40246416)

За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26)

про припинення права, розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні дільники

За участю:

Від прокуратури: Капустін М.В., посвідчення

Від Одеської міської ради: Асташенкова О.І., самопредставництво

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс: Нікішев О.В., ордер

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк: Бойко І.О., ордер

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд: не з`явився

Від Державної інспекції архітектури та містобудування України: не з`явився

Встановив: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд та до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив суд:

1.Визнати незаконними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс дозволу на виконання будівельних робіт від 19.08.2021 за № ІУ013210722347

2.Скасувати дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 19.08.2021 за № ІУ013210722347, виданий ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс на об`єкт будівництва Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території.

3.Припинити право на виконання будівельних робіт на підставі дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить об`єктів із наслідками (CC3) №ІУ013210722347 від 19.08.2021, виданого ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс.

4.Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,6000 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 7, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, укладений 11.03.2002 між Одеською міською радою та ТОВ Спорт-Сервіс, зареєстрований в реєстрі за № 565/42, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 31125542 від 08.04.2019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1808077451101.

5.Зобов`язати ТОВ Спорт-Сервіс повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,6000 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 кадастровий номер 5110137500:29:005:0035 в стані на день укладення договору оренди землі.

6.Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0724 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 9, кадастровий номер 5110137500:29:005:0034, укладений 31.10.2019 між Одеською міською радою та ТОВ Лідер-Парк, зареєстрований в реєстрі за №678, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 33945088 від 31.10.2019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1950710551101.

7.Зобов`язати ТОВ Лідер-Парк повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,0724 га що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 9, кадастровий номер 5110137500:29:005:0034 в стані на день укладення договору оренди землі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р. клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 21.11.2022р. за вх. №26467/22 про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

17.05.2023р. за вх. суду 16337/23 до суду від Одеської обласної прокуратури надійшла заява, згідно якої він просив суд позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради у справі №916/2869/22 залишити без розгляду в частині позовних вимог до Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Крім того просив суд клопотання про залучення Державної інспекції архітектури та містобудування України до участі у справі № 916/2869/22, як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України не розглядати.

Ухвалою суду від 25.05.2023р. заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 17.05.2023р. за вх. ГСОО№16337/23 в частині залишення частини позовних вимог без розгляду було задоволено. Позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс дозволу на виконання будівельних робіт від 19.08.2021 за № ІУ013210722347 та скасування дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 19.08.2021 за № ІУ013210722347, виданого ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс на об`єкт будівництва Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території залишено без розгляду. Клопотання Одеської обласної прокуратур за вх.суду№12211/23 від 14.04.2023р. про залучення Державної інспекції архітектури та містобудування України до участі у справі № 916/2869/22, як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишено без розгляду.

З урахуванням задоволення заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 17.05.2023р. за вх. ГСОО№16337/23 в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, предметом розгляду справи є позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд про:

-розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6000 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 7, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035 (далі земельна ділянка площею 0,6000 га), укладеного 11.03.2002 між Одеською міською радою та ТОВ Спорт-Сервіс, зареєстрованого в реєстрі за № 565/42, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 31125542 від 08.04.2019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1808077451101 (далі договір оренди від 11.03.2002);

-зобов`язання ТОВ Спорт-Сервіс повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,6000 га в стані на день укладення договору оренди землі від 11.03.2002;

-розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0724 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 9, кадастровий номер 5110137500:29:005:0034 (далі земельна ділянка площею 0,0724 га), укладеного 31.10.2019 між Одеською міською радою та ТОВ Лідер-Парк, зареєстрованого в реєстрі за №678, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 33945088 від 31.10.2019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1950710551101 (далі договір оренди від 30.10.2019);

-зобов`язання ТОВ Лідер-Парк повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,0724 га в стані на день укладення договору оренди землі від 30.10.2019;

-припинення права на виконання будівельних робіт на підставі дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить об`єктів із наслідками (CC3) №ІУ013210722347 від 19.08.2021, виданого ТОВ Одесабуд, ТОВ Лідер-Парк, ТОВ Спорт-Сервіс (далі дозвіл на виконання будівельних робіт).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2026р., яке Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025р. залишено без змін, в задоволенні позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк та до Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції архітектури та містобудування України відмовлено повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладено на Одеську обласну прокуратуру.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29.12.2022р., якою було заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариству з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк та Товариству з обмеженою відповідальністю Одесабуд, а також іншим фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та 9, в межах земельних ділянок розташованих за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та 9 (кадастрові номери 5110137500:29:005:0034 та 5110137500:29:005:0035).

Постановою Верховного Суду від 01.07.2025р. касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2869/22 скасовано.

Справу № 916/2869/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2025р. прийнято справу №916/2869/22 до свого провадження. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "08" вересня 2025 р. о 12:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду, з уразуванням висновків, що викладено у Постанові Верховного Суду від 01.07.2025р. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 08.09.2025р. о 12:30.

08.09.2025р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс надійшли пояснення.

08.09.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.10.2025р. об 11:45, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025р. повідомлено відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Одесабуд та третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "06" жовтня 2025 р. об 11:45.

06.10.2025р. до суду прокурором надано пояснення.

03.10.2025р. до суду надійшло клопотання від представника ТОВ Лідер-Парк про відкладення розгляду справи. Також судом 06.10.2025р. отримано клопотання від представника ТОВ Спорт-Сервіс про відкладення розгляду справи.

На задоволення клопотань ТОВ Лідер-Парк та ТОВ Спорт-Сервіс, 06.10.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.11.2025р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025р. повідомлено відповідачів: ТОВ Спорт-Сервіс, ТОВ Лідер-Парк та ТОВ Одесабуд, а також третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "03" листопада 2025 р. об 11:00.

03.11.2025р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк надано пояснення.

03.11.2025р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс надано клопотання про призначення у справі №916/2869/22 судової комплексної будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи.

03.11.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2025р. о 09:30, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2025р. повідомлено відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Одесабуд та третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "24" листопада 2025 р. о 09:30.

24.11.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2025р. о 10:20, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025р. повідомлено відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Одесабуд та третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "22" грудня 2025 р. о 10:20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" від 03.11.2025р. вх. № ГСОО 34584/25 задоволено частково. Призначено у справі №916/2869/22 судову комплексно будівельну-технічну та земельно-технічну експертизу. Проведення судової комплексної будівельнотехнічної та земельно-технічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №916/2869/22 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/2869/22 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 про призначення експертизи у справі №916/2869/22 скасовано. Відмовлено у задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс про призначення у справі №916/2869/22 судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Справу №916/2869/22 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026р. підготовче засідання у справі призначено на "11" травня 2026 р. о 12:00. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 11.05.2026р. о 12:00.

07.05.2026р. до суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк про відкладення розгляду справи.

11.05.2026р. отримано клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс про відкладення розгляду справи.

На задоволення клопотань представників Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк та Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, 11.05.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.05.2026р. о 09:40, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026р. повідомлено відповідачів: ТОВ Спорт-Сервіс, ТОВ Лідер-Парк та ТОВ Одесабуд, а також третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "25" травня 2026 р. о 09:40.

25.05.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд надано клопотання про зупинення провадження у справі до моменту набрання законної сили вироком у справі №522/3389/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

25.05.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2026р. о 16:20, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2026р. повідомлено відповідача: ТОВ Одесабуд, а також третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться "27" травня 2026 р. о 16:20.

27.05.2026р. до суду прокурором надано заперечення на клопотання про зупинення провадження.

27.05.2026р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд від 25.05.2026р. про зупинення провадження у справі залишено судом без задоволення.

27.05.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.06.2026р. об 11:15, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2026р. повідомлено відповідача: ТОВ Одесабуд, а також третю особу: Державну інспекцію архітектури та містобудування України про підготовче засідання, яке відбудеться на "22" червня 2026 р. об 11:15.

19.06.20206р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд надано клопотання вх. № ГСОО 21425/26 про долучення доказів, відповідно до якого відповідач просив суд поновити строки для подання до суду доказів та долучити до матеріалів справи: договір про дольову участь у будівництві від 22.04.20 №22/04/20-ЛП; догівор про дольову участь у будівництві від 22.04.20 №22/04/20-1.

19.06.20206р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд надано клопотання вх. № ГСОО 21480/26 про долучення доказів, відповідно до якого відповідач просив суд поновити строки для подання до суду доказів та долучити до матеріалів справи: договір про дольову участь у будівництві від 22.04.20 №22/04/20-ЛП та договір про дольову участь у будівництві.

19.06.20206р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд надано клопотання вх. № ГСОО 21545/26 про долучення доказів, відповідно до якого відповідач просив суд поновити строки для подання до суду доказів та долучити до матеріалів справи: містобудівний розрахунок Готель з центром обслуговування та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги та реабілітаційним центром.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд від 19.06.2026р. вх. № ГСОО 21425/26, №21480/26 та №21545/26 залишено без задоволення. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Одесабуд у поновленні процесуального строку для залучення доказів, доданих до клопотань від 19.06.2026р. вх. №ГСОО 21425/26, №21480/26 та №21545/26.

19.06.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд від 19.06.2026р. вх. №ГСОО 2596/26, подану у справі №916/2869/22.

19.06.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд від 19.06.2026р. вх. №ГСОО 2597/26, подану у справі №916/2869/22.

22.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 серпня 2026р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "10" серпня 2026р. о 12:00. Резервна дата 24.08.2026р. о 12:00.

24.08.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.08.2026р. судове засідання у справі №916/2869/22 призначити на "11" вересня 2026 р. об 11:00. Резервна дата 25.09.2026р. об 11:00.

11.09.2026р. у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, суд оголосив перерву по розгляду справи по суті на резервну дату, а саме 25.09.2026р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

25.09.2026р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 30.09.2026р. о 14:30, із викликом учасників справи в судове засідання.

30.09.2026р. суд оголосив перерву по розгляду справи по суті до 12.10.2026р. о 13:30, із викликом учасників справи в судове засідання.

12.10.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс надано клопотання про відкладення розгляду справи.

12.10.2026р. на задоволення клопотання представника ТОВ Спорт-Сервіс, суд оголосив перерву по розгляду справи по суті на резервну дату (19.10.2026р. о 13:30), із викликом учасників справи в судове засідання.

У судовому засіданні 19.10.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 28.10.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Обласною прокуратурою за наслідками опрацювання питання додержання законодавства під час використання земель на території міста Одеси, установлено факти порушень вимог земельного та містобудівного законодавства під час використання орендованих земельних ділянок комунальної власності всупереч умовам договорів оренди та рішень Одеської міської ради.

Як вказує прокурор, установлено, що на земельних ділянках комунальної власності по вул. Лідерсовський бульвар 7 та 9, а саме на земельній ділянці площею 0, 600 га, переданій Одеською міською радою в оренду Товариству з обмежено відповідальністю «Спорт-Сервіс» для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, а також на суміжній земельній ділянці площею 0, 0724 га, переданій Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк» для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесабуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» здійснюється нове будівництво об`єкту нерухомості усупереч волі власника землі - Одеської міської ради, чим істотно порушуються вимоги договорів оренди.

За доводами прокурора, Одеська міська рада під час передання вищезазначених земельних ділянок площею 0, 600 га та 0, 0724 га у користування вказаним юридичним особам розраховувала та розраховує на даний час на повернення земельних ділянок у тому стані, у якому вони були передані в оренду, і саме тому не приймала будь-яких рішень та не надавала відповідних дозволів відповідачам, та, як наголошує прокурор, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» взагалі не має жодного відношення до земельних ділянок та будівництва об`єкта нерухомості.

Враховуючи викладене, як зазначає прокурор, розпорядник земельних ділянок заперечує щодо будівництва на власній землі об`єкту нерухомості, навіть враховуючи, що такий об`єкт може бути на ній розташований відповідно до містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні.

Як зазначає прокурор, Одеською міською радою 11.03.2002р. із Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого товариству у користування строком на 49 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:29:005:0035 загальною площею 0,6000 га, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 7 для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів (п.1.2 договору).

При цьому, як наголошує прокурор, відповідно до п. 1.3 вказаного договору, «зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можливо тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради».

Крім того, за доводами прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» відповідно до п. 3.4.2 цього договору зобов`язалось використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного у п. 1.2 договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній.

В подальшому, Одеською міською радою 31.10.2019р. укладено договір оренди земельної ділянки із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», відповідно до умов якого вказаному товариству передано строком на 20 років земельну ділянку, яка розташована у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 9 загальною площею 0,0724 га, кадастровий номер 5110137500:29:00560034 для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. п. 9.1.1. п 9.1. зазначеного Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1. цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів.

За посиланням прокурора, Одеською міською радою під час прийняття відповідних рішень та передання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-парк» зазначених земельних ділянок у користування вже було визначено умови їх використання, а саме для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів - для земельної ділянки площею 0,600 га, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 7, а також для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі - для земельної ділянки площею 0,0724 га, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 9.

У свою чергу, як вказує прокурор, орендарями були прийняті умови використання земельних ділянок комунальної власності, саме за таких підстав Одеською міською радою і укладено із вказаними суб`єктами господарювання договори оренди земельних ділянок.

Як поясню суду прокурор, 19.08.2021р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» дозвіл на виконання будівельних робіт №ГУ013210722347 на земельних ділянках, розташованих по Лідерсовському бульвару 7 та 9, що не передавались Одеською міською радою у користування вказаним товариствам для таких цілей, а саме: нове будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9, та благоустрою прилеглої території, (далі будівництво готелю).

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що забудова земельних ділянок комунальної власності, а саме будівництво на них готелю - є незаконним, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» у порушення вимог земельного, містобудівного законодавства, а також істотних та обов`язкових до виконання умов договорів оренди, поза волею власника земельних ділянок - Одеської міської ради, чим безумовно порушуються її права.

В обгрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що за умовами вищевказаних договорів оренди землі, що укладені Одеською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», передбачено та узгоджено сторонами умови використання земельних ділянок площею 0,6000 га (для експлуатації та обслуговування будинку адміністративнопобутового призначення) та площею 0,0724 га (для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі).

Пунктом 3.1 Договору оренди, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» визначено, що орендодавець має право, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 1.2 цього договору, вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (п. п. 3.1.3.).

У п. 3.4 Договору передбачені обов`язки орендаря, а саме останній зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 1.2 договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній, тощо. Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України (п. 5.5 договору).

Аналогічні вимоги щодо виконання умов договору оренди, укладеного Одеською міською радою із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк» визначені п.п. 5.1, 9.1, 13.1. вказаного договору оренди земельної ділянки.

Як зауважує прокурор, відповідачами на земельних ділянках, що надавались Одеською міською радою для експлуатації та обслуговування та для реконструкції та обслуговування вже розташованих на момент укладення договорів оренди на них об`єктів нерухомості, розпочато та здійснюється нове будівництво готелю, усупереч волі їх власника - Одеської міської ради на підставі дозвільного документа, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

За твердженнями прокурора, договори оренди земельних ділянок, укладені Одеською міською радою 11.03.2002р. із Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» та 31.10.2019р. із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛідерПарк», підлягають розірванню у зв`язку із свідомим істотним порушенням орендарями їх умов, що є обов`язковими до виконання.

Прокурор зазначає, що Одеська міська рада як власник земельних ділянок комунальної власності площею 0,6000 га та 0,0724 га, надаючи їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Парк», об`єктивно розраховувала на дотримання умов їх використання з боку орендарів. Сам факт здійснення будівництва нового об`єкту нерухомого майна на зазначених земельних ділянках, без дозволу їх власника, призводить до того, що власник землі буде позбавлений можливості (права) використовувати своє майно (земельні ділянки) після закінчення строку дії договорів оренди, та істотність порушення умов договорів у вказаній справі полягає у тому, що надаючи в оренду земельні ділянки, Одеська міська рада об`єктивно розраховувала на дотримання орендарями умов їх використання, що зазначені у рішеннях сесії міської ради та договорах оренди землі.

Як вказує прокурор, внаслідок істотного порушення умов договорів оренди землі, останні підлягають розірванню, а земельні ділянки поверненню їх власнику територіальній громаді в особі Одеської міської ради у стані, що був на момент укладення договору оренди землі.

Надаючи заперечення проти заявлених позовних вимог прокурора, Товариством з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс було зазначено суду, що суд, досліджуючи умови укладених сторонами договорів, має їх тлумачити у такий спосіб, щоб були враховані інтереси обох сторін договору, а не тільки тієї сторони, яка використовує такі умови на захист своїх прав та інтересів проти прав та інтересів іншої особи, а також тлумачення умов договорів має здійснюватися на системному базисі у їх сукупності, без відокремлення певних умов безвідносно до інших, і так само самі договори, як докази, мають досліджуватися у системному взаємозв`язку із іншими доказами у даній справі.

Як вказує відповідач, цільове призначення спірних земельних ділянок відповідно до положень ч.ч. 3-5 ст. 20 Земельного кодексу України та виданим на її виконання наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.10 №538 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель визначається виключно цими нормативно-правовими актами, отже, договори оренди земельних ділянок не можуть встановлювати цільове призначення орендованих земельних ділянок, а лише обирати його серед вже встановлених вказаними вище нормами матеріального права.

Відповідач зазначає, що цільове призначення земельної ділянки загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 (кадастровий номер 5110137500:29:005:0035) відповідно до норм чинного законодавства України є зовсім не для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, а В.03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницької діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Так само, цільове призначення земельної ділянки загальною площею 0,0724 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9 (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034) відповідно до норм чинного законодавства України є зовсім не для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі, а В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

За посиланням відповідача, використання спірних земельних ділянок Для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром - не порушує їх цільове призначення, встановлене згідно норм чинного законодавства України, доказів зворотного прокурор по цій справі, за твердженням відповідача, не представив.

За посиланням відповідача, умови договору не забороняють будівництво на орендованій земельній ділянці готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, а Договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 від 11.03.2002р., загальною площею 0,6000 га передбачає таку можливість - будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, і земельне законодавство, і містобудівне законодавство висувають єдині уніфіковані вимоги щодо використання земельної ділянки шляхом розміщення на ній об`єктів будівництва під час цього мають бути дотримані вид цільового призначення земельної ділянки та вимоги містобудівної документації.

Також відповідачем було зазначено суду, що задоволення позову призведе до знищення створеного відповідачами об`єкта будівництва та буде несправедливим по відношенню до відповідачів.

Відповідачем було зауважено, що внаслідок задоволення судом поданого прокурором по цій справі позову - до бюджету міста Одеси взагалі перестануть надходити кошти від використання спірних земельних ділянок, адже розірвання договорів оренди з відповідачами із формальним вилученням у них цих ділянок, які об`єктивно неможливо передати іншим особам, призведе до їх недоцільного, неефективного та неекономного управління з боку Одеської міської ради, що прямо суперечить покладеним на неї ст. 142, 143 Конституції України та ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні завданням, та явно суперечить інтересам територіальної громади м. Одеси.

Надаючи заперечення проти заявлених позовних вимог прокурора, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Парк» було зазначено, що суд у вирішенні питання про розірвання договору не зобов`язаний розривати його лише з тієї причини, що прокурор просить про це в позові, а наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення цього питання, з урахуванням встановлених обставин у справі.

Як зазначає цей відповідач, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Також відповідач просив суд врахувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі та враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідачем було зазначено суду, що по вказаним договорам оренди Одеською міською радою були виділені в оренду земельні ділянки саме такою площею, яка необхідна для обслуговування вказаних вище об`єктів нерухомості та у обох відповідачів відсутня заборгованість з орендної плати перед місцевим бюджетом м. Одеси за вказаними договорами оренди земельних ділянок.

З огляду на викладене та те, що процесу розміщення відповідачами на орендованих земельних ділянках об`єкта будівництва, як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Парк», передувало отримання ними в повноважних органах державної влади та місцевого самоврядування дозвільно-правової документації, яка підтверджує законність таких дій, зокрема, відповідність такого об`єкта вимогам, затвердженої Одеською міською радою містобудівної документації, у цій справі відсутні встановлені істотні порушення з боку відповідачів вимог договорів оренди спірних земельних ділянок, які би обумовлювали їх розірвання.

Також відповідачем було наголошено суду, що розміщення на орендованих земельних ділянках запроєктованих об`єктів будівництва відповідає вимогам Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси щодо таких ділянок, що вказує на те, що Одеська міська рада Рішенням від 19.10.16 №1316-VII, як власник цих ділянок, надала дозвіл на розміщення цих об`єктів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, та представників Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст. 4, 53, 55 ГПК України, наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Статтею 131 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття інтерес держави.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Слід наголосити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються. Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.

Проте, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Норма ст. 23 Закону України Про прокуратуру вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Матеріали даної справи містять копію повідомлення Одеської обласної прокуратури до Одеської міської ради від 17.10.2022р., де, з посиланням на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивача про те, що найближчим часом позовна заява буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Одеської міської ради.

При цьому, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку прокурор обґрунтовано звернувся із даним позовом в інтересах Одеської міської ради.

Щодо суті поданого позову, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд направлено на припинення права на виконання будівельних робіт на підставі дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить об`єктів із наслідками (CC3) №ІУ013210722347 від 19.08.2021р., розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 11.03.2002р. між Одеською міською радою та Товариством Спорт-Сервіс, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,6000 га в стані на день укладення договору оренди землі від 11.03.2002р.; розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 31.10.2019р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,0724 га в стані на день укладення договору оренди землі від 30.10.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до чт. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як з`ясовано судом за наявними в матеріалах справи доказами, Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001р. № 3066-ХХІІІ вилучено з користування ДСК "ЧМП" земельну ділянку площею 0,400 га (за її згодою); затверджено проект відведення земельної ділянки, який є додатком № 1 до рішення; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі 1.12.7. землі фізичної культури та спорту), в тому числі: земельну ділянку, площею 0,200 га, із земель міста; земельну ділянку, площею 0,400 га, із земель ДСК "ЧМП", за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

11.03.2002р. між Одеською міською радою, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс", як Орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Міськради від 28.12.2001р. № 3066-ХХІІІ, надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 6000 кв.м, що знаходиться у м. Одесі в Приморському районі, Лідерсовський бульвар, під номером сім, згідно плану земельної ділянки (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Зазначена земельна ділянка, загальною площею 6000 кв.м: земельна ділянка 2000 кв.м - із земель міста, земельна ділянка площею 4000 кв.м - із земель ДСК "ЧМП", надається у володіння і користування орендаря, терміном на 49 років (до 28.12.2050), для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

Відповідно до п. 1.3. Договору оренди від 11.03.2002р., зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.

Підпунктами 3.1.1., 3.1.3. Договору оренди від 11.03.2002р. визначено, що орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з пунктом 1.2. цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України "Про оренду землі", цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно до п. 6.2. Договору оренди від 11.03.2002р., на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених Законом України "Про оренду землі", цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України .

Як з`ясовано судом, Виконавчим комітетом Одеської міської ради 08.08.2006р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" свідоцтво про право власності на об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7, та який в цілому складається з будівель літ. "А", літ. "Б", загальною площею 337,7 кв.м, навісу літ. "В", відображених у технічному паспорті від 14.07.2005.

Також в матеріалах справи міститься Витяг від 16.08.2006р. № 11563100 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" права власності на нерухоме майно нежитлові будівлі спортивного комплексу, за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7.

Як з`ясовано судом, Рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019р. № 5049-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034) площею 0,0724 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови) за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" вказану земельну ділянку в оренду на 20 років, цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ "Лідер-Парк".

31.10.2019р. між Одеською міською радою, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк", як Орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно умов якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 31.07.2019р. № 5049-VІІ, передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0724 га, місце розташування: м. Одеса, бульвар Лідерсовський, 9. Земельна ділянка площею 0,0724 га у тому числі по угіддях: - капітальна одноповерхова 0,0327 га; - під проїздами, проходами та площадками 0,0397 га.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди від 31.10.2019р., на земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта: 240867651101, що належить орендодавцю, державна реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2013р., номер запису: 3827457, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, № 14538343 від 13.12.2013 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Пунктом 3.1. Договору оренди від 31.10.2019р. визначено, що договір укладено на 20 років, для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.

Підпунктами 9.1.1., 9.1.3. Договору оренди від 31.10.2019р. визначено, що орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з пунктом 5.1. цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України "Про оренду землі", цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами п. 12.3 Договору оренди від 31.10.2019р. передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як з`ясовано судом, земельна ділянка площею 0,6000 га (кадастровий номер 5110137500:29:005:0035), що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс", межує з земельною ділянкою площею 0,0724 га (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034), що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк".

Надалі, Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020р. № 01-06/178, за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк", були затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва "Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території".

З вищевказаних містобудівних умов і обмежень вбачається, що для їх отримання Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" надали до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, зокрема, копії вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, свідоцтва про право власності, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру.

З матеріали справи вбачається, що 19.08.2021р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210722347, відповідного до якого: Замовники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк", а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесабуд"; Генпідрядник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда-Сервіс"; Найменування будівництва: "Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території"; Місце розташування об`єкта: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 7, 9; Вид будівництва: Нове будівництво; клас наслідків: СС3.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертів судової земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.12.2023р. № 23-4273 вбачається, що на земельних ділянках площею 0,6000 га та площею 0,0724 га - відсутні об`єкти нерухомості, які належать на праві власності ТОВ "Спорт-Сервіс" та ТОВ "Лідер-Парк", для експлуатації та обслуговування, а також для реконструкції та обслуговування яких, ним були надані ці землі, натомість, там розташований незавершений будівництвом об`єкт - "Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території".

Скасовуючи Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 і Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2869/22 та направляючи справу № 916/2869/22 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025р. було зазначено, зокрема, що суди не дослідили наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 651 ЦК України з огляду на умови спірних договорів у їх сукупності, у зв`язку з чим не з`ясували суттєві обставини цієї справи та не встановили належним чином наявність (або ж відсутність) підстав для задоволення вимог про розірвання спірних договорів та похідних вимог, заявлених у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до п. "ґ" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору".

Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі №910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

У такий спосіб розірвання договору має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. (Правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020р. №199/3846/19, від 06 травня 2025р. №922/639/23, від 23 вересня 2025р. №920/999/23).

Згідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. (абз. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Застосований законодавцем вираз «може бути достроково розірваний» в нормі статті 32 Закону України «Про оренду землі» вказує на можливість, а не обов`язковість дострокового розірвання за рішенням суду договору оренди землі за певних умов.

Отже, зазначена норма права має загальний характер та, відповідно, рішення про розірвання договору у зв`язку з невиконанням орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 «Про оренду землі» та умовами договору, має прийматися судом з урахуванням загальних норм ЦК України, зокрема статті 651 цього Кодексу.

Оцінка належного виконання орендарем своїх обов`язків повинна враховувати фактичні обставини справи, характер взаємовідносин сторін, наявність чи відсутність претензій з боку орендодавця протягом строку дії договору, а також загальний баланс прав та обов`язків сторін.

Суд зазначає, що Прокурором у даній справі було зазначено, що істотним порушенням умов договорів оренди, у розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є здійснення відповідачами забудови земельних ділянок поза волею їх власника Одеської міської ради, поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що саме Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020р. № 01-06/178 були затверджені Містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території, а Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, спеціально уповноваженим її органом з питань містобудування та архітектури, який підзвітний і підконтрольний Одеській міській раді.

Тобто, відповідний Наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020р. № 01-06/178 був виданий та погоджений з відома Одеської міської ради.

Вже у подальшому, на підставі отриманих від Департаменту містобудування та архітектури Одеської міської ради Містобудівних умов та обмежень, було розроблено відповідну проектну документацію.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори, то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Щодо правомірності втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, суд зазначає, що згідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що за матеріалами даної справи, судом встановлено, що відповідачами у даній справі було отримано усі необхідні документи відповідних органів та, в тому числі, згоду Одеської міської ради в особі її виконавчого органу - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на здійснення будівельних робіт на земельних ділянках, та такі обставини прокурором за час розгляду справи спростовано не було.

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням умов укладених договорів, подальших дій відповідачів в процесі використання земельних ділянок щодо отримання дозвільної, погодженої з боку позивача документації, судом на встановлено істотного порушення відповідачами умов договорів оренди, а також прав та інтересів Одеської міської ради, як орендодавця за укладеними договорами, а прокурором такі посилання, що покладено ним у підстави поданого позову, з урахуванням усіх наявних у справі доказів та з`ясованих обставин, доведено суду не було.

Крім того, на думку суду, задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами осіб, які зазнають такого втручання, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Додатково слід зазначити, що аналізуючи умови Договору оренди від 11.03.2002р., судом враховано, що пп. 3.1.1., пп. 3.1.3. визначено, що орендодавець має право: вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 1.2. цього договору, додержання Орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 3.4.1. Договору оренди від 11.03.2002р., Орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єктам оренди зобов`язання, додержувати вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Також, умовами п. 6.2. Договору оренди від 11.03.2002р. визначено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов?язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Також судом враховано, що пп. 9.1.1., 9.1.3. Договору оренди від 31.10.2019р. визначено, що Орендодавець має право: вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1. цього договору, додержання Орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов?язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підпунктами 9.4.1., 9.4.3. Договору оренди від 31.10.2019р. передбачено, що Орендар зобов`язаний: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог Законом України «Про оренду землі» виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 5.1. договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній.

Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/597/18, зазначено, що використання орендарем земельної ділянко має відповідати проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, в іншому випадку з урахуванням обставин справи таке використання землі є нецільовим використанням земельної ділянки.

У свою чергу, у справі №910/2653/21 вирішувався спір про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельною ділянки. За обставинами цієї справи земельна ділянка надавалась для обслуговування та експлуатації виробничої бази, натомість відповідач фактично використовував її для будівництва багатоквартирних житлових будинків. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Верховний Суд у постанові від 19.10.2022р. сформулював висновок про те, що під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, зазначений у рішенні компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування чи передачу у власність, із урахуванням цільового призначення земельної ділянки. При цьому направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не дослідили умови спірного договору оренди в їх сукупності та не встановили істотні обставини справи щодо виконання і дотримання відповідачем умов вказаного договору.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що здійснення відповідачами відповідного будівництва, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, відповідно до укладених Договорів, не порушує приписи Земельного кодексу України та судом не встановлено фактів використання земельних ділянок всупереч містобудівній документації та (або) договорів оренди, та зворотнього прокурором доведено суду не було.

Судом приймається до уваги, що Експертний звіт (позитивний) від 27.11.2020р. №27/325-11/20/А, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза», засвідчує, що проект Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території виконано згідно з вимогами вихідних даних на проектування та розроблений з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, в тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження, охорони праці.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, земельні ділянки площею 0,6000 га та площею 0,0724 га мають наступні характеристики: земельна ділянка площею 0,6000 га (кадастровий номер 5110137500:29:005:0035), цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, а також земельна ділянка площею 0,0724 га (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034): цільове призначення: В 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17).

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/597/18 сформовано висновок про те, що оцінка обставин використання орендарем земельною ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що використання спірних земельних ділянок Для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром - не порушує цільове призначення таких земельних ділянок, та зворотнього прокурором за час розгляду справи суду доведено не було.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що матеріали справи не мітять жодних доказів, за якими б суд міг з`ясувати та встановити обставини, що будівництво здійснювалось відповідачами з порушенням державних будівельних стандартів, норм і правил.

Водночас, позовні вимоги прокуратури зводяться до повного припинення права користування спірними земельними ділянками, що створює повну неможливість використання здійсненого будівництва, належного відповідачам, розташованого на таких ділянках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу "superficies solo cedit" (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

Враховуючи, що обраний прокуратурою спосіб захисту у конкретному випадку не зможе реалізувати бажаний результат «отримати земельну ділянку у тому ж стані, як на момент передачі її в оренду», оскільки на таких земельних ділянках відбулось відповідне будівництво, то задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача Одеської міської ради.

З урахуванням викладеного та зазначеного, у суду відсутні правові підстави задля задоволення позовних вимог про Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради про припинення права на виконання будівельних робіт на підставі дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить об`єктів із наслідками (CC3) від 19.08.2021 №ІУ013210722347, виданого відповідачам, за відсутності встановлення обставин здійснення відповідачами відповідного будівництва з порушенням та використанням земельних ділянок всупереч містобудівній документації та договорів оренди, що були укладені з Одеською міською радою.

Також, варто зауважити, що у справі №910/17612/21 від 20.01.2026р. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (стаття 14 ГПК), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом (пункт 4 частини 5 статті 13 ГПК). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

У зазначеній справі було звернуто увагу та зазначено, що на спірній земельній ділянці перебувають об?єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності, і з цих підстав суди попередніх інстанцій прийняли рішення про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, тому незрозумілим є те яким чином буде відновлено порушене право позивача у разі задоволення позовних вимог.

Поряд з цим, у даній справі на спірних земельних ділянках відповідачами було здійснено будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, на підставі укладених договорів оренди з Одеською міською радою, та наразі також постає питання у суду, щодо можливого відновлення порушених прав Одеської міської ради, як вказує прокурор, у разі задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок, з урахуванням, як вже зазначено судом, здійснення відповідачами відповідного будівництва.

З урахуванням викладеного, враховуючи з`ясовані судом обставини, суд зазначає, що за час розгляду справи не було встановлено істотного порушення відповідачами умов укладених з Одеською міською радою договорів оренди та норм діючого законодавства, у зв`язку з чим, доводи та посилання прокурора не знайшли свого підтвердження, а отже, позовні вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 0,6000 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 7, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, укладеного 11.03.2002р., та Договору оренди земельної ділянки площею 0,0724 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 9, кадастровий номер 5110137500:29:005:0034, укладеного 31.10.2019р. - залишаються судом без задоволення.

Приймаючи до уваги, що вимога про зобов`язання повернути орендоване майно є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки, у разі розірвання договору оренди у відповідача виникає зобов`язання повернути об`єкт оренди та враховуючи, що вимоги прокурора про розірвання договорів оренди залишено судом без задоволення, вимоги Прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс повернути земельну ділянку площею 0,6000 га в стані на день укладення договору оренди від 11.03.2002р. та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк повернути земельну ділянку площею 0,0724 га в стані на день укладення договору оренди землі - залишаються судом без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд про припинення права, розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні дільники.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 50860,50 грн. (12405,00грн. судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції, 18607,50грн. судовий збір за подання апеляційної скарги, 19848,00 грн. судовий збір за подання касаційної скарги) покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк, Товариства з обмеженою відповідальністю Одесабуд про припинення права, розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні дільники відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 50860,50 грн. покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Повне рішення складено 28 жовтня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко