Рішення № 140993397, 27.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2175/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Київського обласного центру зайнятості

02100, місто Київ, провулок Будівільників, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 03491085

до Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

адреса для листування: АДРЕСА_2 ,

АДРЕСА_3

про стягнення 249976,00 грн

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№763/25 від 03.07.2025) Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича про стягнення 249976,00 грн за договором про надання мікрогранту, який укладений згідно із заявою про приєднання до вищевказаного договору.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.

За позовною заявою Київського обласного центру зайнятості заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 249976,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву (вх.№763/25 від 03.07.2025) Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича про стягнення 249976,00 грн за договором про надання мікрогранту, який укладений згідно із заявою про приєднання до вищевказаного договору, відкрито провадження у справі №911/2175/25, розгляд справи №911/2175/25 постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.

Копію ухвали Господарського суду Київської області від 22.08.2025 надіслано позивачу в його електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та доставлено 22.08.2025 о 20:20, відтак, позивач повідомлений про відкриття провадження 25.08.2025, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" ухвала Господарського суду Київської області від 22.08.2025 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на всі відомі суду адреси: місця проживання за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, його фактичного місця проживання, що вказана суду та за адресою, що вказував сам відповідач у документах при отриманні спірного мікрогранту як адресу фактичного провадження діяльності.

Поштові відправлення повернулось до суду без вручення відповідачу з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи у передбачених цією нормою випадках.

Судом враховано практику Верховного Суду, що у разі направлення ухвали про вчинення відповідної процесуальної дії судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Зважаючи на вказане, судом враховане, що обидві сторони повідомлялись судом належним чином про розгляд справи та про встановлені судом строки подання заяв по суті справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому неподання відповідачем відзиву не свідчить про визнання ним позовних вимог та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу позову.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами дослідження матеріалів справи, всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об`єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі Порядок №738).

05.09.2023 Фізична особа-підприємець Шумаков Богдан Олексійович подав через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» заяву №180UJD про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу.

До заяви відповідачем додано бізнес-план, відповідно до якого передбачалося здійснення підприємницької діяльності за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча, провулок Олекси Тихого, будинок 4, приміщення 95.

Наказом Державного центру зайнятості від 22.12.2023 №224 прийнято рішення про надання Фізичній особі-підприємцю Шумакову Богдану Олексійовичу мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу в розмірі 250000,00 грн.

15.01.2024 відповідачем підписано заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, якою відповідач приєднався до умов відповідного договору та зобов`язався їх виконувати.

Заява про приєднання прийнята уповноваженим банком 15.01.2024.

Відповідно до заяви про приєднання розмір мікрогранту становить 250000,00 грн, а обов`язковою умовою його отримання визначено створення двох робочих місць.

Таким чином, між учасниками відповідних правовідносин укладено договір про надання мікрогранту шляхом приєднання відповідача до його умов відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України та положень Порядку №738.

Відповідно до пункту 1 розділу V договору обов`язковою умовою його виконання є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

Підпунктами 2, 5 пункту 2 розділу VI договору передбачено обов`язок отримувача виконувати умови договору та у випадках, визначених договором і Порядком №738, повернути отримані кошти мікрогранту.

Умовами розділу VII договору визначено наслідки невиконання отримувачем обов`язкових умов надання мікрогранту, зокрема обов`язок повернення отриманих коштів у разі нестворення робочих місць у встановлений строк.

02.02.2024 уповноваженим банком на рахунок відповідача перераховано кошти мікрогранту в розмірі 250000,00 грн.

Отже, відповідач отримав кошти мікрогранту та набув обов`язку виконати визначені договором умови їх надання, зокрема створити два робочі місця та забезпечити працевлаштування на них працівників у встановлений строк.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що на підставі заяви відповідача від 05.09.2023 №180UJD та наказу Державного центру зайнятості від 22.12.2023 №224 відповідачу надано мікрогрант у розмірі 250000,00 грн.

15.01.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, якою погодився з його умовами та взяв на себе зобов`язання створити два робочі місця.

За твердженнями позивача, 02.02.2024 кошти мікрогранту в розмірі 250000,00 грн зараховано на рахунок відповідача, що підтверджується відповідними банківськими документами.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 20 Порядку №738 та умов договору відповідач був зобов`язаний протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту створити два робочі місця та працевлаштувати на них працівників.

Однак відповідач у встановлений строк зазначеного зобов`язання не виконав.

14.08.2024 Ірпінським управлінням Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання відповідачем умов договору про надання мікрогранту, за результатами якої складено акт №192 від 14.08.2024.

За твердженнями позивача, під час перевірки встановлено, що відповідач не забезпечив створення двох робочих місць та працевлаштування на них працівників у шестимісячний строк з дня отримання мікрогранту.

Позивач зазначає, що відповідач пояснив невиконання зазначеної умови складністю підбору працівників на посаду кухаря.

Водночас, на думку позивача, зазначені обставини не звільняють відповідача від виконання обов`язкової умови договору.

Позивач також вказує, що кошти мікрогранту використано відповідачем за цільовим призначенням відповідно до бізнес-плану, зокрема на придбання меблів, обладнання, оплату оренди приміщення, рекламних послуг та придбання харчових продуктів.

При цьому позивач не посилається на нецільове використання коштів як на підставу заявлених вимог.

Позивач зазначає, що відповідачем використано 249976,00 грн коштів мікрогранту, а невикористаний залишок у розмірі 24,00 грн повернуто на рахунок уповноваженого банку 05.08.2024.

За твердженнями позивача, невиконання відповідачем обов`язкової умови щодо створення робочих місць є самостійною підставою для повернення коштів мікрогранту в повному обсязі незалежно від їх цільового використання.

06.03.2025 комісією Київського обласного центру зайнятості з питань повернення коштів мікрогрантів прийнято рішення про повернення відповідачем коштів мікрогранту в розмірі 249976,00 грн.

Зазначене рішення затверджено наказом директора Київського обласного центру зайнятості від 14.03.2025 №80/01-28.01.

18.03.2025 позивач направив відповідачу лист-претензію з вимогою повернути кошти мікрогранту та копію відповідного наказу.

Поштове відправлення повернулося позивачу з відміткою про закінчення терміну зберігання.

20.05.2025 позивач повторно направив відповідачу вимогу про повернення коштів мікрогранту за адресою провадження господарської діяльності та на адресу електронної пошти відповідача.

25.06.2025 відповідач надав позивачу відповідь, у якій повідомив про причини невиконання обов`язкової умови договору.

Позивач вказує, що кошти мікрогранту в розмірі 249976,00 грн відповідачем не повернуті.

З огляду на викладене, позивач вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача 249976,00 грн коштів мікрогранту.

3. Аргументи відповідача

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" ухвала Господарського суду Київської області від 22.08.2025 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на всі відомі суду адреси: місця проживання з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, його фактичного місця проживання, що вказана суду та за адресою, що вказував сам відповідач у документах при отриманні спірного мікрогранту як адресу фактичного провадження діяльності.

Поштові відправлення повернулось до суду без вручення відповідачу з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи у передбачених цією нормою випадках.

Судом враховано практику Верховного Суду, що у разі направлення ухвали про вчинення відповідної процесуальної дії судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, своїх аргументів щодо суті спору та розміру коштів мікрогранту, заявлених позивачем до стягнення, не надав.

Разом з тим матеріали справи містять відомості про пояснення відповідача, надані під час перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту, а також про відповідь відповідача на вимогу позивача щодо повернення коштів.

Зокрема, відповідно до викладених у позовній заяві обставин, під час проведення перевірки 14.08.2024 відповідач повідомив про складність підбору працівників на посаду кухаря.

Також 25.06.2025 відповідач надав позивачу відповідь на вимогу про повернення коштів мікрогранту, в якій зазначив причини невиконання обов`язкової умови договору.

Таким чином, хоча відповідач не подав процесуального документа, передбаченого статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує наявні в матеріалах справи пояснення відповідача щодо обставин виконання договору.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Відповідно до пункту 20 Порядку №738 для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з передбаченого Порядком переліку напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім передбачених Порядком винятків, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

Відповідно до пункту 20 Порядку №738 у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

За змістом пункту 21 Порядку №738 Державний центр зайнятості через відповідні центри зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача.

Положеннями Порядку №738 передбачено прийняття відповідними регіональними центрами зайнятості рішень про повернення коштів мікрогранту та здійснення стягнення заборгованості у судовому порядку.

Таким чином, правове регулювання надання мікрогрантів передбачає виникнення у їх отримувачів обов`язків не лише щодо цільового використання отриманих коштів, а й щодо виконання інших обов`язкових умов договору, зокрема створення робочих місць та працевлаштування на них працівників у визначений строк.

Невиконання обов`язкової умови щодо створення робочих місць протягом шестимісячного строку є самостійною передбаченою Порядком №738 підставою для повернення отриманого мікрогранту.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

За результатом дослідження матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із наданням відповідачу мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу та невиконанням ним обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць.

05.09.2023 відповідач подав заяву №180UJD про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу.

Наказом Державного центру зайнятості від 22.12.2023 №224 прийнято рішення про надання відповідачу мікрогранту в розмірі 250000,00 грн.

15.01.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, відповідно до якої взяв на себе зобов`язання створити два робочі місця.

02.02.2024 відповідачу перераховано кошти мікрогранту в розмірі 250000,00 грн.

Отже, з моменту зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідача розпочався передбачений договором та Порядком №738 шестимісячний строк для виконання обов`язкової умови щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них працівників.

Зазначений строк закінчився 02.08.2024.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний виконати умову договору щодо створення двох робочих місць не пізніше 02.08.2024.

14.08.2024 Ірпінським управлінням Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання відповідачем умов договору про надання мікрогранту, за результатами якої складено акт №192.

Відповідно до зазначеного акта перевірки відповідач не виконав обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них працівників у шестимісячний строк з дня зарахування коштів мікрогранту.

При цьому відповідач пояснив невиконання зазначеної умови складністю підбору працівників на посаду кухаря.

Оцінюючи наведені обставини, суд враховує, що за умовами договору та Порядку №738 обов`язок відповідача полягав не лише у здійсненні заходів щодо пошуку працівників, а у досягненні визначеного результату - створенні двох робочих місць та працевлаштуванні на них працівників у встановлений строк.

Саме по собі здійснення пошуку працівників або виникнення труднощів із підбором персоналу не свідчить про виконання зазначеного зобов`язання.

Суд також враховує, що відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності самостійно організовує здійснення господарської діяльності та несе ризики, пов`язані з її провадженням.

Складність підбору працівників відповідної кваліфікації не є передбаченою договором або Порядком №738 самостійною підставою для звільнення отримувача мікрогранту від виконання обов`язкової умови щодо створення робочих місць у визначений строк.

Доказів того, що виконання відповідного обов`язку було зупинено або змінено на підставах, передбачених договором чи Порядком №738, матеріали справи не містять, також не містять доказів виконання відповідачем умови про створення двох робочих місць у визначений договором строк.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту.

При цьому суд окремо оцінює обставини використання відповідачем коштів мікрогранту за цільовим призначенням.

За твердженнями позивача, відповідач використав кошти мікрогранту відповідно до бізнес-плану на придбання меблів, обладнання, оплату оренди приміщення, рекламних послуг та придбання харчових продуктів.

Позивач не заперечує цільового використання відповідачем коштів мікрогранту.

Однак зазначена обставина не свідчить про виконання відповідачем усіх умов договору.

Пунктом 20 Порядку №738 та умовами договору передбачено декілька самостійних обов`язків отримувача мікрогранту, зокрема щодо цільового використання коштів та створення робочих місць.

Належне виконання одного з таких обов`язків не звільняє отримувача від виконання іншого.

Позовні вимоги у справі ґрунтуються не на нецільовому використанні відповідачем коштів мікрогранту, а на невиконанні обов`язкової умови щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них працівників у встановлений строк.

Тому обставини використання відповідачем коштів за цільовим призначенням не спростовують установленого судом факту порушення іншого самостійного договірного обов`язку.

Суд враховує, що метою державної програми надання мікрогрантів є не лише фінансова підтримка створення або розвитку власного бізнесу, а й досягнення визначених програмою соціально-економічних результатів, зокрема створення нових робочих місць, про що свідчить передбачена обов`язковість виконання умови щодо створення робочих місць та встановлення правових наслідків її невиконання.

Відповідно до пункту 20 Порядку №738 у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача, сума мікрогранту підлягає поверненню в повному обсязі протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду.

Аналогічний обов`язок відповідача передбачено умовами укладеного договору.

Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць протягом установленого строку в нього виник обов`язок повернути отримані кошти мікрогранту.

Суд враховує, що повернення коштів мікрогранту в цьому випадку є передбаченим договором та Порядком №738 наслідком невиконання обов`язкової умови їх надання.

Тому для вирішення спору про повернення коштів мікрогранту позивач не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків у розмірі отриманого відповідачем мікрогранту.

Предметом доказування у цій справі є факт отримання відповідачем коштів мікрогранту, наявність відповідного договірного обов`язку, невиконання обов`язкової умови договору, виникнення обов`язку з повернення коштів та їх неповернення.

Як установлено судом, відповідач отримав мікрогрант у розмірі 250000,00 грн.

05.08.2024 відповідач повернув невикористаний залишок коштів мікрогранту в розмірі 24,00 грн.

Отже, неповернутий залишок коштів мікрогранту становить 249976,00 грн (250000,00 грн 24,00 грн).

При цьому повернення 24,00 грн невикористаних коштів не свідчить про виконання відповідачем обов`язку повернути решту коштів мікрогранту у зв`язку із невиконанням обов`язкової умови договору.

06.03.2025 комісією Київського обласного центру зайнятості з питань повернення коштів мікрогрантів прийнято рішення про повернення відповідачем коштів мікрогранту в розмірі 249976,00 грн.

Зазначене рішення затверджено наказом директора Київського обласного центру зайнятості від 14.03.2025 №80/01-28.01.

Отже, позивачем у межах наданих повноважень прийнято рішення про повернення відповідачем коштів мікрогранту.

18.03.2025 позивач направив відповідачу лист-претензію з вимогою повернути кошти мікрогранту та копію наказу від 14.03.2025 №80/01-28.01.

Зазначене поштове відправлення повернулось позивачу з відміткою про закінчення терміну зберігання.

20.05.2025 позивач повторно направив відповідачу вимогу про повернення коштів мікрогранту за адресою провадження господарської діяльності та на адресу електронної пошти відповідача.

25.06.2025 відповідач надав позивачу відповідь на вимогу про повернення коштів мікрогранту, у якій повідомив про причини невиконання обов`язкової умови договору.

Зазначені обставини свідчать про вжиття позивачем заходів щодо повернення коштів мікрогранту в позасудовому порядку.

Разом з тим суд враховує, що обов`язок відповідача повернути кошти мікрогранту виник у зв`язку із невиконанням обов`язкової умови договору та настанням передбаченого Порядком №738 строку їх повернення, а не внаслідок самого факту направлення позивачем претензії.

Таким чином, повернення поштового відправлення з претензією без вручення відповідачу не усуває обов`язку повернути кошти, який виник відповідно до договору та Порядку №738.

Суд також враховує, що відповідно до Порядку №738 у разі невиконання отримувачем обов`язку повернути кошти мікрогранту їх стягнення здійснюється Державним центром зайнятості та/або відповідним регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Отже, Київський обласний центр зайнятості є належним суб`єктом звернення до суду з вимогою про стягнення коштів мікрогранту у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язкової умови договору.

При цьому визначення уповноваженого банку отримувачем коштів, які підлягають поверненню, відповідає встановленому Порядком №738 механізму повернення мікрогранту та саме по собі не позбавляє регіональний центр зайнятості права на звернення до суду з відповідною вимогою.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем коштів мікрогранту в розмірі 249976,00 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт надання відповідачу мікрогранту в розмірі 250000,00 грн, невиконання відповідачем обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць протягом шестимісячного строку, виникнення у відповідача обов`язку повернути отримані кошти та неповернення коштів у розмірі 249976,00 грн.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статей 73, 74, 76 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича про стягнення 249976,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3749,64 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3749,64 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 79, 86, 123, 129, 165, 233, 236 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №763/25 від 03.07.2025) Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича про стягнення 249976,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти мікрогранту в розмірі 249976,00 грн (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень) на рахунок Акціонерного товариства «Ощадбанк» (отримувач: АТ «Ощадбанк», код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк», рахунок отримувача: UA683004650000029093142000001).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шумакова Богдана Олексійовича ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київського обласного центру зайнятості (02100, місто Київ, провулок Будівельників, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 03491085) 3749,64 грн (три тисячі сімсот сорок дев`ять гривень шістдесят чотири копійки) витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27.10.2026.

Суддя С.О. Саванчук