Рішення № 140993360, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/7945/26Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Каштанове місто

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/7945/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каштанове місто (Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, оф. 5; ідентифікаційний код: 31242154)

до Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32-А; ідентифікаційний код: 26199097)

про визнання поновленим договору та визнання укладеною угоду про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Каштанове місто (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі відповідач), в якій просило суд:

- визнати поновленим Договір оренди земельної ділянки № 85-6-00406 від 04.06.2008, укладений між ТОВ Каштанове місто та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах;

- визнати укладеною угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки №85-6-00406 від 04.06.2008, укладеного між ТОВ Каштанове місто та Київською міською радою, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 у справі № 910/7945/26 позов було задоволено частково, визнано укладеною угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.06.2008, зареєстрованого за № 85-6-00406, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Каштанове місто, в редакції резолютивної частини рішення та стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каштанове місто витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

16.10.2026 представником позивача сформовано в системі Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення, яка 16.10.2026 зареєстрована в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 80 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вимог процесуального закону позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, наведеному в позовній заяві, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Представник позивача до закінчення судових дебатів повідомив суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги № б/н від 22.06.2026 (далі Договір), укладеного між позивачем та адвокатом Баладигою Сергієм Павловичем, Додаткової угоди № 1 від 22.06.2026 до Договору та розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 15.10.2026.

Відповідно до п. 3.1 Договору за правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором, клієнт може сплачувати адвокату гонорар, що узгоджується сторонами в окремій усній або письмовій угоді до цього договору.

У пункті 2 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що за надання правничої (правової) допомоги в обсязі, передбаченому пунктом 1 цієї Додаткової угоди, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 2 000,00 грн за одну годину надання правничої (правової) допомоги. Загальний розмір гонорару визначається залежно від фактично витраченого адвокатом часу на надання правничої (правової) допомоги. Оплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів із дня ухвалення судом рішення (постанови) у справі.

Зі змісту наданого позивачем Розрахунку вбачається, що адвокатом Баладигою С.П. було надано позивачу нижченаведену правничу допомогу загальною тривалістю 40 годин вартістю 80 000,00 грн:

- ознайомлення та правовий аналіз матеріалів справи (2 год, 4000,00 грн);

- формування правової позиції, аналіз законодавства та судової практики (3 год, 6000,00 грн);

- підготовка та подання позовної заяви (7 год, 14000,00 грн);

- підготовка та подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви (2 год, 4000,00 грн);

- підготовка та направлення адвокатського запиту до Київської міської ради (2 год, 4000,00 грн);

- підготовка та подання відповіді на відзив Київської міської ради (4 год, 8000,00 грн);

- підготовка та подання заперечень на додаткові пояснення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (4 год, 8000,00 грн);

- підготовка до судових засідань, аналіз процесуальних документів та визначення аргументів для представництва інтересів Клієнта (2 год, 4000,00 грн);

- участь у трьох судових засіданнях, включаючи час на дорогу до суду, очікування початку судових засідань та перебування в суді (6 год, 12000,00 грн);

- моніторинг руху справи в судових реєстрах та на офіційних ресурсах судової влади, відстеження процесуальних рішень і актуального стану розгляду справи (2 год, 4000,00 грн);

- аналіз документів та доказів, наданих сторонами під час судового розгляду, визначення їхнього правового значення для справи (6 год, 12000,00 грн).

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У свою чергу, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, в рішенні у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат в частині ознайомлення та правового аналізу матеріалів справи (2 год, 4000,00 грн); формування правової позиції, аналізу законодавства та судової практики (3 год, 6000,00 грн); підготовки до судових засідань, аналізу процесуальних документів та визначення аргументів для представництва інтересів клієнта (2 год, 4000,00 грн); моніторингу руху справи в судових реєстрах та на офіційних ресурсах судової влади, відстеження процесуальних рішень і актуального стану розгляду справи (2 год, 4000,00 грн); аналізу документів та доказів, наданих сторонами під час судового розгляду, визначення їхнього правового значення для справи (6 год, 12000,00 грн), з огляду на їх необґрунтованість.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21 викладено висновок про те, що такий вид робіт, як: аналіз документів, наданих замовником; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів замовника, аналіз мотивів судових рішень, є складовою роботи з підготовки позовної заяви / відзиву на апеляційну / касаційну скаргу.

Відтак витрати позивача на правничу допомогу в частині ознайомлення та аналізу документів, формування правової позиції, мали б бути включені до витрат, пов`язаних з вчиненням адвокатом реальних дій, які суд має змогу оцінити (підготовка та подання заяв, клопотань, заперечень).

Натомість, зазначені послуги не є прямо пов`язаними з розглядом справи №910/7945/26 та не можуть бути оцінені судом як такі, що підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, відсутні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат в частині підготовки та подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви (2 год, 4000,00 грн), оскільки необхідність його подання зумовлена недоліками позовної заяви, допущеними самим позивачем.

У свою чергу витрати позивача на професійну правничу допомогу в частині підготовки та подання позовної заяви (7 год, 14000,00 грн), підготовки та направлення адвокатського запиту до Київської міської ради (2 год, 4000,00 грн), підготовки та подання відповіді на відзив (4 год, 8000,00 грн), підготовки та подання заперечень на пояснення третьої особи (4 год, 8000,00 грн) та участі у трьох судових засіданнях (6 год, 12000,00 грн) є реальними та належним чином обґрунтованими.

Відповідно до висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат не подано.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, предметом позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розумними та обґрунтованими є витрати в розмірі 46 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 23 000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, у зв`язку з чим заява підлягає частковому задоволенню. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Каштанове місто про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7945/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каштанове місто (Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, оф. 5; ідентифікаційний код: 31242154) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 28.10.2026.

Суддя О.В. Нечай