Ухвала суду № 140993309, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розстрочення виконання рішення суду

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/2813/26Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Самошиній І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/2813/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК

вул. Глибочицька, 17, нежитлове приміщення 417, м. Київ, 04052

код ЄДРПОУ 42144136

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС

вул. Старосільська, 1, м. Київ, 02125;

код ЄДРПОУ 40395093

про стягнення 622 733, 29 грн.,

Без участі представників учасників справи у зв`язку із їх неявкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС про стягнення основного боргу у розмірі 580 000,00 грн., а також пені за прострочення оплати у розмірі 42 733,29 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2813/26 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/2813/26 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК суму основного боргу у розмір 580 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 6960,00 грн.

14.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК подало суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача 55 884,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

15.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС подало заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/2813/26 задоволено частково заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК 22 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

28.09.2026 до Господарського суду міст Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 10.07.2026, в якому заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду у частині залишку грошового зобов`язання в сумі 353 312,00 грн строком на три місяці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2026 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, причин неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства ЄВРОАВТОАЛЬЯНС про розстрочення виконання рішення у справі суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні Шмалько проти України від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.

Окрім того, вирішуючи справу Шмалько проти України Європейський суд з прав людини в п. 43 дійшов наступного висновку: Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/2813/26, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У пункті 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відтак, розстрочкою є виконання рішення частками з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/4291/26, яке набрало законної сили 25.08.2026 після залишення його без змін постановою суду апеляційної інстанції, з ТОВ «СОНОРТЕК» на користь ТОВ «ЄВРОАВТОАЛЬЯНС» стягнуто 230 878,31 грн основного боргу та 2 769,69 грн судового збору, усього 233 648,00 грн. При цьому заявник вказує, що звернення про примусове виконання зазначеного рішення не здійснювалося.

Крім того, заявник посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/2813/26, яким з ТОВ «ЄВРОАВТОАЛЬЯНС» на користь ТОВ «СОНОРТЕК» стягнуто 580 000,00 грн основного боргу та 6 960,00 грн судового збору, усього 586 960,00 грн. На переконання заявника, сторони одночасно є кредиторами та боржниками одна одної за грошовими вимогами, а тому розстрочення виконання рішення щодо залишку заборгованості у розмірі 353 312,00 грн строком на три місяці забезпечить повне виконання рішення у справі №910/2813/26 та збалансує інтереси сторін.

Заявник просить встановити графік погашення зазначеної суми трьома рівними платежами протягом першого, другого та третього місяців із дня постановлення ухвали суду: 117 770,67 грн, 117 770,67 грн та 117 770,66 грн відповідно.

Заявник зазначає, що запропонований порядок погашення заборгованості дасть змогу виконати судове рішення в повному обсязі, забезпечивши реальність його виконання без надмірного одноразового фінансового навантаження на боржника.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За висновками суду, наведені заявником обставини самі по собі не свідчать про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановлений строк. Сам факт існування взаємних грошових зобов`язань між сторонами та наявності судового рішення про стягнення коштів на користь заявника в іншій справі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Такі обставини мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують реальне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання без надання розстрочення.

При цьому заявником не наведено обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення у справі № 910/2813/26 у встановленому порядку, а також не надано доказів на підтвердження того, що виконання рішення в повному обсязі без розстрочення істотно ускладнить господарську діяльність ТОВ «ЄВРОАВТОАЛЬЯНС» або призведе до інших негативних наслідків, які можуть бути враховані судом як виняткові обставини.

Посилання заявника на те, що запропонований графік погашення заборгованості дасть змогу виконати судове рішення в повному обсязі без надмірного одноразового фінансового навантаження, не підтверджує саме по собі наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зазначене обґрунтування відображає бажаний для боржника порядок виконання судового рішення, однак не звільняє його від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для застосування розстрочення.

Як встановлено судом з матеріалів заяви, відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв`язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку. Розглядувана заява місить лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2026 у справі №910/2813/26 встановлено факт порушення Боржником умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 від 01.09.2023 та прострочення виконання договірних зобов`язань, а відтак, доведено наявність вини Боржника як складової частини господарського правопорушення, в зв`язку із чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю СОНОРТЕК задоволено повністю.

Таким чином ступінь вини Відповідача у виникненні спору беззаперечно складає 100%.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво (далі ГК України) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 55 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності є комерційним ризиком і суб`єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики (постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. справа № 5023/2327/11).

Отже, вищевказані правові норми зазначають, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно неприбутковість Відповідача стосується виключно діяльності самого Відповідача, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З огляду на викладені обставини, зокрема на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.232, 233, 234, 331, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАВТОАЛЬЯНС про розстрочення виконання судового рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/2813/26.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 28.10.2026.

Суддя М.О. Лиськов