Рішення № 140993175, 20.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2026Справа № 910/2834/25

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама";

до фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни;

про стягнення 14 044,98 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: Манько Я.О., в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни заборгованість у розмірі 14 044,98 грн, з яких: основний борг - 5 707,98 грн; штраф 15% - 856,20 грн; 3% річних - 1 178,31 грн; інфляційне збільшення - 5 313,36 грн; пеня - 989,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2416/13 від 24.10.2016 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва. Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено розрахунки згідно умов договору за період з 11.12.2017 по 13.08.2018, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2834/25 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.03.2025 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також 25.03.2025 до господарського суду надійшло клопотання фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни про призначення почеркознавчої експертизи у справі.

28.03.2025 до господарського суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 22.04.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 вирішено зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати до Господарського суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи щодо фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" надати до Господарського суду міста Києва оригінали наступних документів:

- договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2016 №2416/13;

- адресної програми на пріоритет №1 від 24.10.2016 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2016 № 2416/13;

- адресної програми на пріоритет №2 від 27.07.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2016 №2416/13;

- адресної програми на пріоритет №3 від 27.07.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2016 № 2416/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі № 910/2834/25 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 вирішено погодити строк проведення почеркознавчої експертизи у справі № 910/2834/25 понад 90 календарних днів.

29.05.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2834/25 разом із висновком експерта від 21.05.2026 № 7102/25-32.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 поновлено провадження у справі № 910/2834/25; підготовче засідання призначено на 23.06.2026.

18.06.2026 від представника фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/2834/25 до судового розгляду по суті.

20.10.2026 від фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 20.10.2026 представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 20.10.2025 представник фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни не з`явився, просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

20.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі також позивач) вказує, що між ним та фізичною особою-підприємцем Гусак Ельвірою Олександрівною (далі також відповідач) 24.10.2016 було укладено договір № 2416/13 на право тимчасового користування місцем (-ями)для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, на підставі відповідного наказу дозвільного органу про договору встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу (-ів) (далі Р3), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного самоврядування дотримання Розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Також позивач вказує, що на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.07.2017 №805 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» відповідачу видано дозвіл №55466-16 і між сторонами було підписано Адресні програми, які є невід`ємною частиною договору, згідно яких відповідачу надано право на тимчасове користування місцями.

Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов договору відповідач не здійснив розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунків-фактур відповідно до довідки про стан розрахунків за період з 11.12.2017 по 13.08.2018 на загальну суму 5 707,98 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що ніколи не погоджував і не доходив згоди ні по одній умові з позивачем, шляхом підписання договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 та будь яких додатків до нього, зокрема, документів на отримання дозволу №55466-16 на розміщення рекламного засобу.

А відтак, на думку відповідача, зазначений договір є не укладеним і не створює прав та обов`язків для його сторін.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

За умовами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вказувалося судом, відповідач вказує, що ніколи не підписувала документів на отримання дозволу №55466-16 на розміщення рекламного засобу, не підписувала договір на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 та будь-яких додатків до нього, а відтак зазначений договір є не укладеним і не створює прав та обов`язків для його сторін.

Тому, на думку суду, для встановлення об`єктивної істини у справі та проведення встановлення належності підписів Гусак Ельвіри Олександрівни на договорі на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 необхідно провести судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі № 910/2834/25 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

Вказаною ухвалою на вирішення експерта поставлено наступні запитання:

- Чи виконано підпис у розділі "Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін" в графі "Розповсюджувач ФОП Гусак Ельвіра Олександрівна" договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 Гусак Ельвірою Олександрівною чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у розділі "ПІДПИСИ СТОРІН" в графі "РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ ФОП Гусак Ельвіра Олександрівна" Адресної програми на пріоритет №1 від 24.10.2016 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 Гусак Ельвірою Олександрівною чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у розділі "ПІДПИСИ СТОРІН" в графі "РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ ФОП Гусак Ельвіра Олександрівна" Адресної програми на пріоритет №2 від 27.07.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 Гусак Ельвірою Олександрівною чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у розділі "ПІДПИСИ СТОРІН" в графі "РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ ФОП Гусак Ельвіра Олександрівна" Адресної програми на пріоритет №3 від 27.07.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 №2416/13 Гусак Ельвірою Олександрівною чи іншою особою?

29.05.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2834/25 разом із висновком експерта від 21.05.2026 № 7102/25-32 (далі також висновок експерта № 7102/25-32), в експерт дійшов наступних висновків:

- підпис, що міститься в графі «Розповсюджувач: ФО-П Гусак Ельвіра Олександрівна» розділу «Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін» на другому аркуші договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 № 2416/13, виконаний не Гусак Ельвірою Олександрівною, а іншою особою.

- підпис, що міститься в графі «"РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ": ФО-П Гусак Ельвіра Олександрівна» розділу «ПІДПИСИ СТОРІН» Адресної програми на пріоритет № 1 від 24.10.2016 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 № 2416/13, виконаний не Гусак Ельвірою Олександрівною, а іншою особою.

- підпис, що міститься в графі «"РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ": ФО-П Гусак Ельвіра Олександрівна» розділу «ПІДПИСИ СТОРІН» Адресної програми на пріоритет № 2 від 27.07.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 № 2416/13, виконаний не Гусак Ельвірою Олександрівною, а іншою особою.

- підпис, що міститься в графі «"РОЗПОВСЮДЖУВАЧ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ": ФО-П Гусак Ельвіра Олександрівна» розділу «ПІДПИСИ СТОРІН» Адресної програми на пріоритет № 3 від 207.2017 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 24.10.2026 № 2416/13, виконаний не Гусак Ельвірою Олександрівною, а іншою особою.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта № 247-01, складений судовим експертом Петренком С.А., суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.

Висновок експерта № 7102/25-32, за результатами проведення почеркознавчої експертизи, Голіяном Мар`яном Володимировичем, старшим судовим експертом лабораторії почеркознавчих досліджень та технічних досліджень документів КНДІСЕ, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, четвертий клас судового експерта, стаж експертної роботи з 2017 року та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» (свідоцтво № 207-22/Д від 30.06.2022, видане кваліфікаційною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, безстрокове).

За таких обставин висновок експерта № 7102/25-32 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

В той же час, позивачем, зі своєї сторони, не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Голіяном Мар`яном Володимировичем.

Таким чином, з наведеного вбачається, що договір № 2416/13 на право тимчасового користування місцем (-ями)для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 24.10.2016 та адресні програми на пріоритет № 1-3 підписаний іншою особою, а не Гусак Ельвірою Олександрівною.

Суд вказує, що відповідно до ст. 638ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як передбачено ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, договір № 2416/13 від 24.10.2016 не можна вважати укладеним та таким, що породжує права та обов`язки у сторін щодо його виконання, оскільки такі права та обов`язки у сторін не виникли.

А відтак, суд констатує відсутність такої правової підстави для стягнення заборгованості у розмірі 5 707,98 грн, як договір № 2416/13 від 24.10.2016, оскільки в силу не підписання вказаного договору відповідачем у неї не виник обов`язок з оплати вказаної заборгованості.

При цьому суд вказує, що наявність дозволу № 55466-16, який виданий відповідачу, не підтверджує ані факт надання послуг позивачем, ані наявність у відповідача вказаної позивачем заборгованості за відповідний період.

В свою чергу суд також вказує, що матеріали справи не містять доказів направлення рахунків-фактур за період з 11.12.2017 по 13.08.2018 на загальну суму 5 707,98 грн на адресу відповідача та їх отримання, щоб дало змогу позивачеві посилатися на мовчазну згоду відповідача, крім того, вказані рахунки не містять строку на їх оплату та не підтверджують факту виконання позивачем свого зобов`язання, за яке мав би сплатити відповідач зазначену ним суму грошових коштів.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем до спірного періоду заборгованості сплачувалися кошти на підставі виставлених рахунків, а відтак, останній не міг не знати про наявність договору та обов`язку сплачувати заборгованість суд вказує, що як було встановлено вище, договір № 2416/13 від 24.10.2016 не підписувався відповідачем і така підстава для сплати заборгованості не є належною. Також суд вказує, що сплата відповідачем рахунків, які виставлялися позивачем, не підтверджує і не спростовує наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 11.12.2017 по 13.08.2018 на загальну суму 5 707,98 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що станом на момент укладення договору та утворення спірної заборгованості відповідач не мав статусу фізичної особи-підприємця, суд вказує, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи щодо фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни, відповідач мала такий статус з 13.04.2016 по 27.02.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни заборгованості за період з 11.12.2017 по 13.08.2018 на загальну суму 5 707,98 грн не підлягають задоволенню.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 707,98 грн, то, відповідно, вимоги позивача про стягнення штрафу 15% у розмірі 856,20 грн, 3% річних у розмірі 1 178,31 грн, інфляційного збільшення у розмірі 5 313,36 грн та пені у розмірі 989,13 грн також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги про стягнення заборгованості.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказала, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду та чи обґрунтовано і доведено позовні вимоги. У разі коли такі право чи інтерес не порушені чи позивачем не обґрунтовано і не доведено позовні вимоги, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність, заява відповідача про застосування строку позовної давності судом по суті не розглядалася.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії, № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя О.В. Мандриченко