Рішення № 140993134, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/10532/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного підприємства "Агросила" та ОСОБА_1 про стягнення 139 045,23 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2026 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Агросила" (далі - Підприємство) та фізичної особи ОСОБА_1 139 045,23 грн, з яких: 26 247,78 грн - основна заборгованість за укладеним між Банком і Підприємством кредитним договором від 24 липня 2024 року № 24-48KV0008, 31 087,49 грн - проценти за користування кредитом, 81 709,96 грн - заборгованість за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 5 квітня 2022 року № 13110-05/56.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством його зобов`язань за укладеним між сторонами кредитним договором, а також невиконанням ОСОБА_1 покладених на нього зобов`язань за укладеним з Банком договором поруки від 24 липня 2024 року № 24-48ZP0052.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/10532/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, наведеною ухвалою відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 31 серпня 2026 року була направлена та доставлена до електронних кабінетів відповідачів 1 вересня 2026 року (00 година 44 хвилини), що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку відповідних електронних листів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 31 серпня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідачі в установлений строк відзиву на позовну заяву не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв чи клопотань, зокрема, по суті спору, від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2024 року між Підприємством і Банком було укладено Генеральну кредитну угоду № 24-48KG0008 (далі - генеральна угода), за умовами якої останній здійснює з позичальником кредитні операції в межах ліміту генеральної угоди на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються сторонами відповідно до положень цієї угоди.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками вказаних сторін і скріплений їх печатками.

Підпунктом 2.2.1. генеральної угоди встановлено загальний ліміт кредитування в розмірі 1 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.3. генеральної угоди здійснення кредитних операцій та погашення всіх зобов`язань позичальника перед Банком мають відбуватися протягом строків, визначених відповідними кредитними договорами, але не пізніше 23 липня 2029 року включно. При цьому умовами окремого кредитного договору може встановлюватися менший строк повернення кредиту, який є обов`язковим для позичальника.

За умовами пункту 2.4. генеральної угоди порядок надання кредиту, його цільового використання, визначення розміру процентної ставки та інші особливості кредитної операції встановлюються відповідним кредитним договором.

Пунктом 2.7. генеральної угоди передбачено обов`язок позичальника забезпечити оформлення документів, необхідних для виконання його кредитних зобов`язань. Зокрема, підпунктами 2.7.1. та 2.7.2. генеральної угоди передбачено забезпечення виконання зобов`язань Підприємства заставою належного йому рухомого майна та порукою ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 2.7.4. генеральної угоди забезпечення державною гарантією поширюється лише на кредити, надані згідно з кредитними договорами, частково забезпеченими такою гарантією, та не поширюється на кредитні операції за іншими кредитними договорами, укладеними в межах генеральної угоди.

За пунктом 3.4. генеральної угоди з дня настання події непогашення заборгованості Банк припиняє нарахування процентів за кредитом та комісій за генеральною угодою і кредитними договорами. Із зазначеної дати позичальник несе відповідальність відповідно до статті 9 генеральної угоди.

Пунктом 5.4. генеральної угоди встановлено, що погашення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів здійснюються позичальником у строки, визначені відповідним кредитним договором.

Згідно з пунктом 5.5. генеральної угоди сплата процентів за кредитом, крім процентів за останній календарний місяць користування кредитом, здійснюється з 1-го до 15-го числа кожного місяця за попередній календарний місяць, якщо інше не встановлено кредитним договором.

Відповідно до підпункту 13.3.1. генеральної угоди Банк має право відображати в обліку виникнення заборгованості позичальника перед Державним бюджетом України на суму здійсненої гарантом виплати та застосовувати інструменти врегулювання такої заборгованості у разі настання гарантійного випадку й здійснення гарантом відповідної виплати.

Підпунктом 13.3.2.2. генеральної угоди передбачено право Банку здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом за державною гарантією, з використанням процесуальних прав позивача в судах.

Згідно з підпунктом 13.3.3. генеральної угоди кошти, отримані Банком унаслідок застосування інструментів урегулювання заборгованості за проблемним кредитом, підлягають перерахуванню гаранту в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії, але не більше загальної суми здійснених гарантом виплат та передбаченої договором пені.

Відповідно до підпункту 13.4.1. генеральної угоди Банк зобов`язаний повідомити позичальника протягом двох банківських днів з дати направлення гаранту вимоги про здійснення виплати за державною гарантією.

На виконання умов генеральної угоди 24 липня 2024 року між Банком і Підприємством було укладено кредитний договір № 24-48KV0008 (далі - кредитний договір), який згідно з додатком 2 до генеральної угоди є договором, укладеним у її межах.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін і скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору Банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 700 000,00 грн.

Пунктом 2.4. кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 22 липня 2026 року включно.

Згідно з пунктом 2.5. кредитного договору кредит надається для поповнення оборотних коштів позичальника.

Умовами кредитного договору сторони погодили застосування змінюваної процентної ставки за користування кредитними коштами.

Зокрема, відповідно до підпункту 3.1.1.1. кредитного договору базова процентна ставка на дату його укладення становила 16,92 % річних, при цьому індекс UIRD (3 міс.), який використовувався для її визначення, становив 12,92 %.

Підпунктами 3.1.1.3. та 3.1.1.4. кредитного договору встановлено максимальний розмір базової процентної ставки - 23 % річних та мінімальний - 4 % річних.

Згідно з підпунктом 3.1.1.5. кредитного договору базова процентна ставка підлягала щоквартальному перегляду відповідно до погодженого сторонами порядку.

Підпунктами 3.1.1.7., 3.1.1.8. кредитного договору передбачено нарахування процентів на залишок заборгованості за основним боргом за кожен день користування кредитними коштами. З дня настання події непогашення заборгованості Банк припиняє нарахування процентів за кредитом у порядку, передбаченому цим договором, а позичальник зобов`язується здійснювати платежі відповідно до пункту 7.4. кредитного договору.

Відповідно до підпункту 3.1.2.1. кредитного договору розмір компенсаційної процентної ставки на дату укладення договору становив 7 % річних.

Підпунктом 3.1.2.4. кредитного договору передбачено, зокрема, призупинення компенсації процентів у разі прострочення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення основного боргу та/або сплати процентів більше ніж на 15 календарних днів. У такому випадку позичальник зобов`язаний самостійно здійснювати сплату процентів за користування кредитом у повному обсязі.

Згідно з пунктом 6.8. кредитного договору, у разі порушення встановлених договором строків погашення кредиту, процентів, комісій та інших платежів, відповідні зобов`язання вважаються простроченими.

На виконання умов кредитного договору 25 липня 2024 року Банк надав Підприємству кредитні кошти в розмірі 700 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного меморіального ордеру від 25 липня 2024 року № 764021.

З метою забезпечення належного виконання Підприємством кредитних зобов`язань, 24 липня 2024 року між Банком і Підприємством було укладено договір застави № 24-48ZZ0009 (копія якого міститься в матеріалах справи), предметом якого є належне позичальнику рухоме майно: фрезерний верстат із числовим програмним керуванням "MTech F3116 Pro" та оптоволоконний лазерний гравер "FiberBot 30".

Крім того, 24 липня 2024 року між Банком, Підприємством та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 24-48ZP0052.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки останній укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань Підприємства за генеральною кредитною угодою від 24 липня 2024 року № 24-48KG0008 та кредитними договорами, укладеними в її межах.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що поручитель безумовно та безвідклично зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.5. вищевказаного договору порука діє незалежно від інших видів забезпечення виконання основного зобов`язання. При цьому, Банк не зобов`язаний до пред`явлення вимоги поручителю попередньо звертатися з вимогами до позичальника або здійснювати стягнення за рахунок іншого забезпечення.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору поруки Банк має право (у разі невиконання позичальником основного зобов`язання) вимагати його виконання від поручителя як солідарного боржника.

Пунктом 3.1.6. договору поруки передбачено право Банку направляти поручителю письмові повідомлення про порушення позичальником основного зобов`язання. Ненаправлення таких повідомлень не позбавляє Банк права вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання.

Крім того, додатковою угодою від 24 липня 2024 року № 24-48ZP0052-0001 до договору поруки (копія якої міститься в матеріалах справи) передбачено визнання поручителем повноважень Банку щодо стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитом, частково забезпеченим державною гарантією.

Як зазначав Банк у своєму позові, Підприємство, у порушення умов генеральної угоди та кредитного договору, не здійснювало погашення кредитної заборгованості в установлений строк, у зв`язку з чим Банк 6 жовтня 2025 року направив позичальнику вимогу від вказаної дати вих. № 0026700/25219-25 про повне погашення заборгованості за кредитним договором. Цього ж дня Банк направив поручителю ОСОБА_1 повідомлення від 6 жовтня 2026 року вих. № 0026700/25331-25 про невиконання позичальником основного зобов`язання та про необхідність сплати поручителем грошових коштів на загальну суму 266 322,34 грн не пізніше 10-ти календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення. Копії цих документів з належними доказами їх направлення відповідачам засобами поштового зв`язку мітяться в матеріалах справи. Однак, вказані вимоги Банку залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 6 липня 2026 року загальна сума заборгованості Підприємства за кредитним договором від 24 липня 2024 року № 24-48KV0008 становить 139 045,23 грн, з яких: 26 247,78 грн - заборгованість за основним боргом, 31 087,49 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 81 709,96 грн - заборгованість за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 5 квітня 2022 року № 13110-05/56 .

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідачів 81 709,96 грн заборгованості за державною гарантією на портфельній основі, Банк у своїй позовній заяві зазначав, що виконання зобов`язань Підприємства за кредитним договором від 24 липня 2024 року № 24-48KV0008 частково забезпечувалося державною гарантією на портфельній основі.

Зокрема, з метою реалізації державної підтримки суб`єктів мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у формі державних гарантій на портфельній основі, відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 723, 5 квітня 2022 року між Міністерством фінансів України (далі - Міністерство) і Банком було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/56 (далі - договір гарантії), за умовами якого Міністерство (як гарант) надає на користь Банку державну гарантію з метою забезпечення часткового виконання суб`єктами господарювання своїх грошових зобов`язань перед Банком за кредитними договорами, включеними до відповідного кредитного портфеля.

Згідно з пунктом 6 цього договору гарант у межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля. У разі настання гарантійного випадку, пов`язаного з невиконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань, гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що надалі до договору гарантії вносилися зміни та доповнення, зокрема, додатковим договором від 26 травня 2024 року № 13110-05/56-6 (копія якого міститься в матеріалах справи).

За умовами пункту 35 цього додаткового договору, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за проблемним кредитом, банк-кредитор зобов`язаний відобразити в бухгалтерському обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким кредитом.

Відповідно до пункту 37 додаткового договору кошти, отримані внаслідок застосування інструментів урегулювання заборгованості за проблемним кредитом, у тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким кредитом, але не більше загальної суми виплат, здійснених гарантом, та передбаченої договором пені. Зазначені кошти зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості позичальника перед державним бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор здійснює відповідний бухгалтерський запис і зменшує обліковану заборгованість позичальника перед бюджетом.

Пунктом 40 додаткового договору передбачено, що робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, статті 17 БК України, умов договору гарантії, внутрішніх правил та процедур банку-кредитора, а також законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України.

Також у своєму позові Банк зазначав про укладений між ним і Міністерством договір від 31 грудня 2020 року № 13110-05/263, за умовами якого останнє, у межах ліміту гарантії, надало на користь Банку безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля. Однак, цей правочин у матеріалах справи відсутній і позивачем до суду поданий не був.

Як зазначав позивач, у зв`язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за кредитним договором настав гарантійний випадок, унаслідок чого Міністерство здійснило 10 травня 2023 року на користь Банку гарантійну виплату в розмірі 81 709,96 грн.

За твердженням Банку, унаслідок виконання гарантом своїх зобов`язань на суму 81 709,96 грн у Підприємства виникла заборгованість перед Державним бюджетом України, стягнення якої відповідно до умов договору гарантії та положень статті 17 БК України здійснюється Банком.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами частини 2 вищевказаної статті ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року в справі № 906/310/19.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки факт надання Банком кредитних коштів і факт порушення Підприємством своїх зобов`язань у частині повного їх повернення у встановленому відповідним правочином порядку і строки підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з вказаного відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 26 247,78 грн.

Крім того, Банк нарахував та заявив до стягнення проценти за користування кредитом на підставі підпунктів 3.1.1.1., 3.1.1.3., 3.1.1.4. кредитного договору в розмірі 31 087,49 грн.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 81 709,96 грн заборгованості за державною гарантією на портфельній основі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 8 статті 17 БК України, у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, в суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять відповідні права кредитора.

Частиною 9 вказаної статті БК України передбачено, що прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що в разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед банком-кредитором за кредитом, частково забезпеченим державною гарантією на портфельній основі, у позичальника виникає заборгованість перед Державним бюджетом України в обсязі фактичних витрат державного бюджету, стягнення якої відповідно до частини 9 статті 17 БК України здійснюється банком-кредитором.

При цьому, судом встановлено, що укладаючи генеральну кредитну угоду від 24 липня 2024 року № 24-48KG0008 та кредитний договір від 24 липня 2024 року № 24-48KV0008, Підприємство було обізнане про можливість забезпечення виконання його кредитних зобов`язань державною гарантією на портфельній основі, а також про правові наслідки виконання державою відповідних гарантійних зобов`язань.

Отже, підписавши генеральну угоду та кредитний договір, Підприємство погодилося з передбаченим ними порядком забезпечення кредитних зобов`язань, у тому числі шляхом надання державної гарантії на портфельній основі, а також з повноваженнями Банку щодо обліку та стягнення заборгованості, яка виникає внаслідок виконання державою гарантійних зобов`язань.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 35 додаткового договору від 26 травня 2024 року № 13110-05/56-6 до договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 5 квітня 2022 року № 13110-05/56, у разі здійснення гарантом виплати за проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язаний відобразити в бухгалтерському обліку виникнення заборгованості позичальника перед державним бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким кредитом.

Таким чином, відображення Банком відповідної заборгованості в бухгалтерському обліку є передбаченим умовами договору гарантії способом обліку заборгованості позичальника перед державним бюджетом, яка виникає внаслідок виконання гарантом своїх зобов`язань.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості та довідки про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 , 7 листопада 2025 року за рахунок коштів, віднесених Банком до державної гарантії, було погашено 127 959,96 грн заборгованості Підприємства за основним боргом, а 11 листопада 2025 року зазначену суму відображено в бухгалтерському обліку Банку як заборгованість позичальника перед Державним бюджетом України. У подальшому відповідна заборгованість була частково погашена на суму 46 250,00 грн, унаслідок чого її залишок станом на 6 липня 2026 року становив 81 709,96 грн.

При цьому суд зазначає, що порядок відображення зазначеної заборгованості в бухгалтерському обліку Банку відповідає положенням пункту 35 додаткового договору від 26 травня 2024 року № 13110-05/56-6, а також підпункту 13.3.1. генеральної угоди, умови якої були погоджені Підприємством під час її укладення.

Разом із цим, відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування відображених Банком відомостей щодо підстав виникнення та розміру заборгованості Підприємства перед Державним бюджетом України. Зокрема, відповідачами не доведено необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку заборгованості в розмірі 81 709,96 грн, не надано власного контррозрахунку цієї суми, а також доказів її погашення в більшому розмірі, ніж зазначено Банком, або існування інших обставин, які свідчили б про відсутність відповідної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, а також положення частин 8 та 9 статті 17 БК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Банком позовних вимог про стягнення 81 709,96 грн заборгованості за державною гарантією на портфельній основі, у зв`язку з чим позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, Банк заявив позовні вимоги про стягнення вищевказаних сум з відповідачів солідарно, з огляду на умови укладеного з ОСОБА_1 договору поруки.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Докази наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення умов договору поруки матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за відповідним договором поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2024 року № 24-48KV0008, а також за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 5 квітня 2022 року № 13110-05/56.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що на час розгляду даної справи заборгованість Підприємства за кредитним договором у загальному розмірі 139 045,23 грн, з яких: 26 247,78 грн - основна заборгованість за кредитом, 31 087,49 грн - заборгованість по процентам, 81 709,96 грн - заборгованість за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 5 квітня 2022 року № 13110-05/56, - підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів, які свідчать про погашення спірної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів вказаних сум грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Банку підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агросила" (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 32306208) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127; ідентифікаційний код 00032112) 26 247 (двадцять шість тисяч двісті сорок сім) грн 78 коп. основної заборгованості по кредиту, 31 087 (тридцять одну тисячу вісімдесят сім) грн 49 коп. заборгованості по процентам, 81 709 (вісімдесят одну тисячу сімсот дев`ять) грн 96 коп. заборгованості за державною гарантією на портфельній основі, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко