Рішення № 140993119, 28.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/770/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кукульника Віктора Васильовича

до відповідача: Фермерського господарства "ЕКО БЕРРІ"

про стягнення заборгованості у розмірі 141 750,42 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кукульник Віктор Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Еко Беррі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за виконані перевезення в сумі 141 750,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № 250725 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 25.07.2025, не виконав зобов`язання щодо оплати послуг перевезення вантажів, які надані на підставі заявок № 370 від 29.07.2025 та № 371 від 30.07.2025. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 530, 903, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст. 4, 9 та 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів і протоколом до неї.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" Фермерським господарством "Еко Беррі" подано відзив на позовну заяву (вх. № 13287/26), згідно з яким відповідач визнав обставини справи, зокрема підтвердив факт отримання повного пакета оригіналів документів за обома фактами перевезень, а також заявив про відсутність заперечень щодо основної суми позовних вимог (стягнення заборгованості за виконані перевезення) у розмірі 141 750,42 грн. Одночасно , заперечив проти стягнення "гонорару успіху" та заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 12 300,00 грн до 1 230,00 грн.

У судове засідання представники сторін не з`явилися. Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2026 про доставку електронного листа (ухвали суду від 30.09.2026 у справі № 909/770/26) до їх електронних кабінетів.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин першої, третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Фізичною особою-підприємцем Кукульником Віктором Васильовичем (перевізник) та Фермерським господарством "Еко Беррі" (замовник) укладено договір № 250725 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 25.07.2025.

Договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник організовує виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник в свою чергу надає послуги по організації перевезення вантажним транспортом.

Згідно з пунктом 1.4. договору конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід`ємною частиною даного договору.

За приписами пункту 1.5. договору підтвердженою вважається заявка, підписана уповноваженими особами сторін згідно установчих документів і скріплена круглими печатками замовника і експедитора. Підтверджена сторонами заявка обов`язкова для виконання сторонами і є невід`ємною частиною цього договору. Передана за допомогою факсимільного зв`язку чи електронною поштою заявка має юридичну силу та прирівнюється до оригіналу.

Замовник зобов`язаний своєчасно сплатити послуги перевізника (пп. 3.2.9. п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг перевізника узгоджується сторонами у заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, які необхідно виконати перевізнику для виконання своїх обов`язків по договору узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями.

Загальна вартість договору дорівнює сумарній вартості послуг перевізника, зазначених у заявках (актах наданих послуг), що підписані сторонами в період дії даного договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору замовник здійснює оплату перевезення з коштів, що надходять від клієнта-вантажоотримувача.

Згідно з пунктом 5.3. договору рахунок оплачується замовником протягом 90 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати рахунку вважається дата надходження грошових коштів на рахунок перевізника з рахунку замовника (п. 5.4. договору).

29.07.2025 сторонами шляхом обміну електронними листами погоджена заявка № 370 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів. На умовах цієї заявки перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) до м. Ізола-Рицца (Італія). На підтвердження укладення договору перевезення, відповідно до частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України та статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №б/н від 31 липня 2025 року.

Послуга перевезення, за погодженим в заявці маршрутом, виконана належним чином, без будь-яких зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, що підтверджується відтиском печатки та підписом уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR. Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 334 від 08 серпня 2025 року.

Відповідно до пункту "Ставка фрахту" заявки № 370 від 29.07.2025, вартість перевезення становить 2 450,00 Євро. За змістом цього ж пункту заявки, кошти сплачуються безготівково в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, встановленим на день замитнення (митного оформлення на виїзд). Враховуючи те, що у підписаному акті № 334 від 08.08.2025 сторони, за взаємною згодою, погодили належну до сплати суму - 116 985,30 грн, математичний перерахунок на гривні (за курсом НБУ) позивачем не здійснювався.

За змістом пункту "Ставка фрахту" заявки № 370 від 29.07.2025, 50% від погодженої суми, що становить 58 492,65 грн, сплачується під час митного оформлення на виїзд з України (на замитненні). За даними овального штампу митного органу в графі 19 накладної CMR, митні процедури завершені 04.08.2025. Цього дня, однак не пізніше наступного дня - 05.08.2025, 50% від вартості перевезення, тобто 58 492,65 грн, мали бути сплачені замовником.

За даними платіжної інструкції № 1763, 04.08.2025 Фермерське господарство "ЕКО БЕРРІ" сплатило на користь ФОП Кукульника В.В. грошові кошти в сумі 38 500,00 грн. З урахуванням вказаного платежу, залишкове грошове зобов`язання відповідача становило 78 485,30 грн.

30.07.2025 сторонами шляхом обміну електронними листами погоджена заявка № 371 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів. На умовах цієї заявки перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) до м. Білзен (Бельгія). На підтвердження укладення договору перевезення, відповідно до частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України та статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №б/н від 31 липня 2025 року.

Послуга перевезення, за погодженим в заявці маршрутом, виконана належним чином, без будь-яких зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, що підтверджується відтиском печатки та підписом уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR. Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 373 від 06 серпня 2025 року.

Відповідно до пункту "Ставка фрахту" заявки № 371 від 30.07.2025, вартість перевезення - 2 650,00 Євро. За змістом цього ж пункту заявки, кошти сплачуються безготівково в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, встановленим на день замитнення (митного оформлення на виїзд). Враховуючи те, що у підписаному акті № 373 сторони, за взаємною згодою, погодили належну до сплати суму - 126 535,12 грн, математичний перерахунок на гривні (за курсом НБУ) позивачем не здійснювався.

За змістом пункту "Ставка фрахту" заявки № 371 від 30.07.2025, 50% від погодженої суми, що становить 63 267,56 грн, сплачується під час митного оформлення на виїзд з України (на замитненні). За даними овального штампу митного органу в графі 19 накладної CMR, митні процедури завершені 04.08.2025. Цього дня, однак не пізніше наступного дня - 05.08.2025 50% від вартості перевезення, тобто 63 267,56 грн мали бути сплачені замовником.

За даними платіжної інструкції № 1815, 08.08.2025 Фермерське господарство "ЕКО БЕРРІ" сплатило на користь ФОП Кукульника В.В. грошові кошти в сумі 63 270,00 грн. З урахуванням вказаного платежу, залишкове грошове зобов`язання відповідача становило 63 265,12 грн.

Загальна заборгованість Фермерського господарства "ЕКО БЕРРІ" становить 141 750,42 грн.

Предметом позову є стягнення з Фермерського господарства "ЕКО БЕРРІ" заборгованості у розмірі 141 750,42 грн за надані послуги міжнародного перевезення вантажу відповідно до договору № 250725 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 25.07.2025.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом, ФОП Кукульник В.В., як перевізник за договором № 250725 від 25.07.2025 надав транспортні послуги з міжнародного сполучення, що погоджені сторонами та зафіксовані (скріплені підписами та відтисками печатки) у заявках № 370 від 29.07.2025 та № 371 від 30.07.2025, актах та інших товаротранспортних документах. Водночас відповідач здійснив частковий розрахунок за надані послуги, а заборгованість у розмірі 141 750,42 грн (сто сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 42 копійки)- визнав.

За загальним правилом, наведеним в частині першій статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене та те, що документами наявними в матеріалах справи підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов`язання по оплаті наданих послуг, вимога про стягнення плати за міжнародне перевезення вантажу в розмірі 141 750,42 грн (сто сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 42 копійки) підлягає задоволенню.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (частина друга, третя ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: - договір про правову допомогу від 19.06.2026, укладений з адвокатом Лозою В.М.; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008; - ордер на надання правничої допомоги серії ВО № 1126787 від 22.06.2026; - квитанцію № 09-06 до прибуткового касового ордеру від 22.06.2026 на суму 12 300 грн.

Згідно з договором про правову допомогу від 19.06.2026, адвокат зобов`язався від імені та за рахунок довірителя (позивача) вчинити такі дії: - здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год); - здійснити заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год); - провести арифметичні розрахунки (0,5 год); - здійснити аналіз судової практики (0,5 год); - підготувати пакет документів необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год); - вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год).

Винагорода та порядок розрахунків визначені у розділі 2 договору. Відповідно до п. 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього договору, позивач (по договору - довіритель) сплачує адвокату (по договору - повіреному) винагороду в розмірі 12 300,00 грн.

Згідно з п. 2.2. договору розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

Пунктом 2.3. договору про правову допомогу від 19.06.2025 передбачено сплату позивачем адвокату премію (гонорар успіху) в сумі 3 000,00 грн у разі задоволення позову та набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як пункт 4 частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і пункт 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що здійснення огляду, дослідження, аналізу та попередньої правової оцінки доказів, проведення арифметичних розрахунків, здійснення аналізу судової практики є єдиною послугою - підготовкою та поданням позовної заяви. Разом з тим, позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спір має невеликий обсяг доказів та усталену судову практику, розрахунки передбачають одну математичну дію - визначення сумарної суми наданих послуг. Надання послуг у справі фактично стосуються - підготовки та подання позову до суду. Інших процесуальних дій у справі представник позивача фактично не вчиняв. Належить зауважити, що не можуть оплачуватись "інші дії, необхідні для розгляду справи, та їх юридичний супровід", які не є визначеними як конкретна послуга.

За наведеного, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що критерію реальності (необхідності) відповідають витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 920,00 грн.

У позовній заяві позивач також просив в разі задоволення позову стягнути 3 000,00 грн "гонорару успіху" (премію), яка передбачена договором про правову допомогу від 19.06.2025.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи ці позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

За вказаних обставин, суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує клієнт на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного та результату вирішення спору витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 920,00 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача. В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

При зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2245 від 22.06.2026, що повністю відповідає вимогам законодавства.

З урахуванням статті 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Кукульника Віктора Васильовича до Фермерського господарства "Еко Беррі" про стягнення заборгованості у розмірі 141 750,42 гривень задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Беррі" (вул. Незалежності, буд. 68, с. Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41321415) на користь Фізичної особи-підприємця Кукульника Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 141 750,42 грн (сто сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 42 копійки) заборгованості за виконані перевезення, 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) витрат по сплаті судового збору та 4 920,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 28.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА