Рішення № 140993002, 15.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/796/25

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Піпар А.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль», код ЄДРПОУ - 40164480, місцезнаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості та штрафів за договором суборенди обладнання,

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позовних вимог; процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (далі позивач, Товариство), від імені та в інтересах якого діє адвокат Чабан Р.Л. (згідно ордеру серії АС №1139793 від 17.07.2025) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 17.07.2025 до Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни (далі відповідач, Підприємець) про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу та суборенди обладнання та зобов`язання повернути рухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані Товариством невиконанням ФОП Євстратьєвою М.Г. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №116 від 17.01.2022, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11284,96 грн, за який відповідачем було здійснено часткову оплату у розмірі 3200,00 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором №116 від 17.01.2022 у відповідача наявна заборгованості у розмірі 8084,96 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 9752,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 829,49 грн, 3% річних у розмірі 160,19 грн та штраф у розмірі 4000,00 грн, які позивач просив стягнути з Підприємця відповідно до позовної заяви.

Також позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням ФОП Євстратьєвою М.Г. укладеного сторонами договору №24 від 20.01.2022 суборенди обладнання, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування (суборенду) обладнання, яке зазначено в додатку №1 до договору №24, а саме: машину кавову Bianchi Talia Y-2020, інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833, заставною вартістю 54000 грн, орендна плата за одиницю обладнання 1000 грн та машину кавову Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ, інвентарний номер 677918, серійний номер 21205284, заставною вартістю 64080 грн, орендна плата за одиницю обладнання 1000 грн. Позивач зазначає про неотримання оплати послуги суборенди обладнання за актом надання послуг № 3035 від 30.04.2025, а тому з урахуванням отриманих платежів від відповідача, загальна заборгованість ФОП Євстратьєва М.В. за договором суборенди становить 989 грн. Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, а саме: несвоєчасною сплатою орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 989,00 грн основної заборгованості, 2000 грн та 54000,00 грн штрафів.

Крім того, покликаючись на умови договору №24, позивач просив зобов`язати ФОП Євстратьєву М.Г. повернути позивачу рухоме майно: Машину кавову Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025.

Ухвалою суду від 23.07.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2026 від представника позивача надійшла заява від 26.07.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/6700/25).

Ухвалою суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на 18.08.2025; сторонам встановлені строки та порядок подачі суду заяв по суті справи.

04.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Калинич І.І. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АО №1187964 від 01.08.2025) (далі представник відповідача) надійшла заява про вступ у справу як представника від 02.08.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/6873/25 від 04.08.2025), в якій останній просить надати йому доступ до електронних матеріалів справи.

11.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло заперечення від 10.08.2025 на розгляд справи в порядку загального позовного провадження (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/7054/25 від 11.08.2025).

Ухвалою суду від 13.08.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, призначено підготовче засідання у справі на 18.08.2025.

Водночас згідно з ухвалою від 04.06.2026 задоволено заяву представника позивача адвоката Чабан Р.Л. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог від 02.06.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/5318/26 від 02.06.2026) та залишено без розгляду позовну заяву в справі за позовом ТОВ «Фіделль» до ФОП Євстратьєвої М.Г. в частині позовних вимог Товариства до ФОП Євстратьєвої М.Г. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 116 від 17.01.2022, а саме: 8084,96 грн основної заборгованості; 829,49 грн інфляційних збитків, 160,19 грн 3% річних, 9752,53 грн пені та 4000 грн штрафу.

Згідно з ухвалою від 04.06.2026 задоволено заяву представника позивача адвоката Чабан Р.Л. про зменшення розміру позовних вимог від 16.12.2025 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/11004/25 від 16.12.2025) з урахуванням доповнень її змісту усним клопотання представника позивача в підготовчому засіданні 04.06.2026 про закриття провадження у частині позовних вимог; закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у зв`язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом Товариства до ФОП Євстратьєвої М.Г. в частині позовних вимог про зобов`язання ФОП Євстратьєву М.Г. повернути Товариству рухоме майно: машину кавову Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834.

Отже, на час розгляду справи по суті та ухвалення рішення у справі суд розглядає справу за позовом Товариства до Підприємця щодо стягнення 56989,00 грн, з яких: 989,00 грн заборгованість за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, 2000,00 грн штраф, нарахований на підставі п.4.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 і 54000,00 грн - штраф, нарахований на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022.

Щодо таких позовних вимог надійшли такі заяви по суті справи, інші заяви і клопотання та судом здійснені такі процесуальні дії.

18.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.08.2025 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/7251/25 від 18.08.2025), у якому такий учасник справи навів заяву про поновлення відповідачу строку на подання відзиву.

Через неявку представників позивача і відповідача, згідно з ухвалою від 18.08.2025 суд відклав підготовче засідання на 15.09.2025.

15.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фіделль» - адвоката Чабан Р.Л. (далі представник позивача) надійшло клопотання про долучення доказів від 12.09.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/7985/25), згідно з яким представник позивача просить долучити до справи копії видаткових накладних та копію засвідченої 12.09.2025 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Васко М.І. заяви свідка ОСОБА_1 , яка згідно долученої до клопотання копії наказу ТОВ «Фіделль» №7 від 01.06.2017 переведена на посаду менеджера Товариства.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. станом на 15.09.2025, згідно з ухвалою від 07.10.2025 суд призначив наступне підготовче засідання на 23.10.2025.

Відповідно до ухвали від 23.10.2025 задоволено заяву представника відповідача, наведену у відзиві на позовну заяву, про поновлення строку на подання відзиву; долучено до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву від 17.08.2025; задоволено усне клопотання представника позивача про оголошення перерви в підготовчому засіданні, яке призначено на 17.11.2025.

24.10.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від 24.10.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/9331/25).

17.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 16.11.2025 (зареєстроване за вхідним №.02.3.1.-02/9967/25), до якого долучено копію засвідченої 15.08.2025 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Іванчова Н.С. заяви свідків ОСОБА_2 і Волонтир Мілени Олександрівни.

Згідно з ухвалою від 17.11.2025 суд витребував від Товариства оригінали долучених до позовної заяви документів, зокрема акту надання послуг №3035 від 30.04.2025.

27.11.2025 від представника позивача надійшла заява від 24.11.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/10374/25), в якій на виконання вимог ухвали від 17.11.2025 позивач надав суду оригінали документів, зокрема, акту надання послуг №3035 від 30.04.2025.

Відповідно до ухвали від 17.12.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 16.12.2025 та призначив підготовче засідання на 14.01.2026.

Згідно з ухвалою від 14.01.2026 суд задовольнив частково клопотання від 13.12.2025 представника відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/10942/25 від 15.12.2025); призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі Львівський НДЕКЦ); до вирішення питання розподілу судових витрат у порядку статей 127 і 129 ГПК України оплату проведення експертизи поклав на відповідача; попередив судового експерта про кримінальну відповідальність за ухилення від проведення судової експертизи та подання завідомо неправдивого висновку, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України; зупинив провадження у справі до отримання судом експертного висновку.

16.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фіделль» надійшло клопотання від 16.01.2026 про долучення доказів (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/312/26), згідно з яким до справи долучено копію акту приймання-передачі (повернення) обладнання з оренди до договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 між ТОВ «Фіделль» та ФОП Євстратьєвою М.Г.

23.02.2026 від Львівського НДЕКЦ згідно супровідного листа від 17.02.2026 №19/114/10/7-4202-2026 (зареєстрованого за вх. №02.3.1-02/1677/26) надійшло клопотання судового експерта Ірини Новосад №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ/КЛ від 16.02.2026 про надання вільних та експериментальних зразків підписів Євстратьєвої М.Г.

Згідно з ухвалою від 24.02.2026 суд поновив провадження у справі; призначив підготовче засідання по розгляду клопотання експерта на 18.03.2026; явку відповідача в судове засідання визнав обов`язковою; зобов`язав позивача і відповідача надати до 16.03.2026 наявні у них оригінали документів із вільними зразками підписів відповідача.

17.03.2026 від представника позивача надійшла заява від 12.03.2026 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2444/26), згідно з якою позивач долучив до матеріалів справи оригінали документів із вільними зразками підписів відповідача.

У підготовчому засіданні, проведеному 18.03.2025 за участі представника, за участі відповідача та її представника, останній (адвокат Калинич І.І.) подав заяву від 18.03.2026, яку підтримала відповідач, про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, згідно з якою сторона відповідача долучила до матеріалів справи оригінали документів із вільними зразками підписів відповідача.

У підготовчому засіданні 18.03.2026, згідно ухвали, занесеної до протоколу судового засідання та проголошеної у судовому засіданні, суд постановив: задовольнити заяву представника позивача від 12.03.2026 та заяву від 18.03.2026 представника відповідача про долучення оригіналів документів, та долучити до матеріалів справи оригінали документів із вільними зразками підписів ФОП Євстратьєвої М.Г. згідно вказаних заяв.

Надалі у підготовчому засіданні, проведеному 18.03.2025, ФОП Євстратьєва М.Г. надала свої експериментальні зразки підписів, які необхідні для проведення експертного дослідження, враховуючи призначену в справі судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно з ухвалою від 18.03.2026 суд постановив: направити на адресу Львівського НДЕКЦ для проведення призначеної у справі згідно ухвали від 14.01.2026 судової почеркознавчої експертизи матеріали справи №907/796/25 щодо виконаного судом клопотання судового експерта Ірини Новосад №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ/КЛ від 16.02.2026 про надання вільних та експериментальних зразки підписів Євстратьєвої М.Г.; зупинити провадження у справі до отримання судом експертного висновку.

13.04.2026 на адресу суду від Львівського НДЕКЦ надійшов лист №19/114/10/7-9164-2026 від 03.04.2026 про надсилання рахунку на оплату (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/3350/26), до якого долучено оригінал рахунку фактури №26-188 від 03.04.2026 на здійснення оплати за проведення призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи.

16.04.2026 помічником судді згідно телефонограми повідомлено Євстратьєву М.Г. про надходження на адресу суду від Львівського НДЕКЦ рахунку-фактури №26-188 від 03.04.2026 на оплату та повідомлено про необхідність прибути до суду для отримання такого рахунку-фактури з метою оплати проведення призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи.

17.04.2026 до Господарського суду Закарпатської області з`явилась Євстратьєва М.Г. та згідно розписки від 17.04.2026 отримала в суді оригінал рахунку фактури №26-188 від 03.04.2026 та копію листа Львівського НДЕКЦ від 03.04.2026 №19/114/10/7-9164-2026.

04.05.2026 на адресу суду від Львівського НДЕКЦ надійшов супровідний лист №19/114/10/7-11417-2026 від 28.04.2026 про направлення висновку (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/4144/26), до якого долучено висновок експерта №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026, та матеріали справи №907/796/25.

Згідно з ухвалою від 05.05.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 04.06.2026.

Згідно з ухвалою від 04.06.2026 суд задовольнив усне клопотання представника позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 01.07.2026.

04.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів від 04.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5433/26), згідно з яким до матеріалів справи долучено копію заяви ТОВ «Фіделль» про вчинення злочину від 01.06.2026 з доданими до неї додатками у Мукачівське районне управління поліції.

Згідно з ухвалою від 01.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 29.07.2026, у зв`язку з чим суд згідно з ухвали від 22.07.2026 призначив розгляд справи по суті на 10.09.2026.

Враховуючи неявку в призначене судове засідання по розгляду справи по суті відповідача і його представника, відповідно до ухвали від 10.09.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 14.10.2026.

14.10.2026 від представника відповідача надійшла заява (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10104/26), у якій він просив призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті проводити у відсутності відповідача та його представника та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у заявах по суті справи.

У призначеному на 14.10.2026 судовому засіданні по розгляду справи участь взяв представник позивача в режимі відеоконференції.

14.10.2026 в судовому засіданні, з`ясувавши думку представника позивача щодо можливості проведення судового засідання без участі сторони відповідача; врахувавши приписи ч.ч. 1 та 3 ст. 202 ГПК України; врахувавши, що відповідача і його представника було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; взявши до уваги заяву представника відповідача про розгляд справи у відсутність відповідача і його представника від 14.10.2026; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: проводити розгляд справи по суті за відсутності відповідача і його представника.

Надалі у судовому засіданні по розгляду справи по суті 14.10.2026 під час з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, суд заслухав вступне слово представника позивача; дослідив письмові докази, висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи; у судових дебатах заслухав виступ з промовою (заключним словом) представника позивача, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення рішення до 14:55 15.10.2026.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд 15.10.2026 ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого не проголошувалися, враховуючи неявку учасників справи у судове засідання 15.10.2026, яким завершено розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін. Стислий виклад позицій учасників процесу

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Фіделль» та ФОП Євстратьєвою М.Г. укладено договір суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 (далі договір), відповідно до умов якого Товариство як орендодавець передає, а Підприємець як суборендар приймає в строкове оплатне користування автоматичні кавоварки та інше обладнання.

На виконання договору ТОВ «Фіделль» передало у користування ФОП Євстратьєвій М.Г. машину кавову Bianchi Talia Y 2020 з інвентарним номером 626834 та машину кавову Bianchi Talia Q_4_Y_2020 ПЛАМ з інвентарним номером 677918 відповідно до п. 2.6. договору, що підтверджено додатком №1 до договору.

На виконання договору суборенди обладнання сторонами складені акти надання послуг, якими підтверджується надання ТОВ «Фіделль» послуг суборенди та їх прийняття ФОП Євстратьєвою М.Г. Згідно з п. 5.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 всі орендні платежі здійснюватимуться суборендарем щомісячно не пізніше кожного 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

ТОВ «Фіделль» не отримало оплату послуги суборенди за актом надання послуг №3035 від 30.04.2025, тобто за квітень 2025 року, щодо оплати за користування машиною кавовою Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 (далі товар, кавомашина). З урахуванням отриманих раніше платежів від відповідача загальна заборгованість ФОП Євстратьєвої М.Г. за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 становить 989,00 грн, що підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків між Товариством і Підприємцем за період з 01.01.2024 по 02.06.2025 за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022.

Відповідно до п. 4.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 у разі несвоєчасної сплати орендних платежів у відповідності із п. 5.4. суборендар сплачує неустойку у розмірі 100% вартості щомісячної орендної плати. Згідно з п. 5.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, розмір орендної плати суборендарем за користування одиницею обладнання узгоджено сторонами в акті приймання-передачі обладнання, що є невід`ємною частиною договору. Отже, сума неустойки за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, становить 2000,00 грн.

Окрім того, відповідно до п. 4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, у випадку невиконання суборендарем обов`язків, передбачених цим договором, договір вважається розірваним, а обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю. При цьому, суборендар сплачує штраф у розмірі вартості обладнання. Розмір вартості обладнання становить 54000,00 грн. Отже, стягненню з відповідача підлягає також штраф у розмірі 54000,00 грн, враховуючи допущену відповідачем заборгованість за договором за квітень 2025 року щодо користування кавомашиною.

Оскільки ФОП Євстратьєвою М.Г. не здійснено оплати за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 згідно з актом надання послуги суборенди від 30.04.2025, 20.06.2025 ТОВ «Фіделль» надіслало відповідачу вимогу про повернення у користування позивача зазначеного майна (машини кавової Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834), однак відповідач цю вимогу не виконав. Станом на дату подачі позову ФОП Євстратьєвою М.Г. не повернуто машину кавову Bianchi Talia Y 2020 з інвентарним номером 626834.

Оскільки означене обладнання перебуває у користуванні ТОВ «Фіделль» згідно з договором оренди обладнання №SL 1901 0012 від 01.02.2019, а право власності на обладнання належить ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна», позивач є титульним володільцем майна та вправі заявляти вимогу про повернення кавової машини із володіння ФОП Євстратьєвої М.Г. Таким чином, відповідно до позовної заяви Товариство просило зобов`язати Підприємця повернути Товариству машину кавову Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та стягнути з Підприємця 56989,00 грн, з яких: 989,00 грн заборгованість за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, 2000,00 грн штраф, нарахований на підставі п.4.4. договору і 54000,00 грн - штраф, нарахований на підставі п.4.3. договору.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 17.08.2026, відповідач вважає позовні вимоги позивача повністю безпідставними та необґрунтованими, наголошуючи, що обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними доказами. Підприємець стверджує, що усі взяті на себе зобов`язання за договором суборенди, відповідач виконав у повному обсязі.

Щодо договірних правовідносин із суборенди обладнання Підприємець зазначає, що позивач передав, а суборендар прийняв у строкове оплатне користування автоматичні кавові машини, а саме: модель Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 і серійним номером 19864833 за заставною вартістю 54000,00 грн з орендною платою 1000,00 грн за одиницю, а також модель Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ з інвентарним номером 677918 і серійним номером 21205284 за заставною вартістю 64080,00 грн з орендною платою 1000,00 грн за одиницю, внаслідок чого загальний щомісячний платіж становив 2000,00 грн.

Відповідач вказує, що Товариство необгрунтовано посилається на підтвердження позовних вимог у справі на акт надання послуг №3035 від 30.04.2025 на суму 2000,00 грн та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 20.06.2025, оскільки акт звірки надано суду без підпису відповідача або уповноваженої особи. Крім того, у графі «Від Замовника» акту надання послуг накладено підпис, який не збігається з підписом відповідача у справі, хоча нижче і зазначені дані відповідача.

Відповідач наголошує, що виконав зобов`язання за договором належним чином, а остання виплата за цим договором була здійснена 28.04.2025 на суму 2000,00 грн.

Також Підприємець зазначає, що на початку травня 2025 року представник позивача забрав із торгового приміщення відповідача одну кавову машину Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ, і цей факт позивачем не оспорюється, оскільки у своїх позовних вимогах він просить стягнути орендну плату в сумі 989,00 грн лише за одну кавову машину та вимагає повернення також однієї кавової машини Bianchi Talia Y_2020. Більше того, у травні 2025 року представники позивача демонтували та забрали з кавової машини Bianchi Talia Y_2020 комбайн для перемелення та фасування кави з метою його ремонту, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою працівників і продавців магазину «Родинний кошик» у АДРЕСА_2 - Теліги Оксани Михайлівни та Волонтир Мілени Олександрівни. Через демонтаж комбайну та поломку використання даної кавомашини стало неможливим, і майже весь травень місяць вона не працювала.

Окрему увагу відповідач акцентує на тому, що за умовами первинного договору оренди між первісним орендодавцем та позивачем в акті приймання-передачі №0000-174 від 03.07.2020 вказана лише одна кавова машина Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834, тоді як інша кавова машина Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ взагалі відсутня в цьому акті і об`єктивно не могла бути передана в суборенду.

Підприємець просить врахувати, що згідно з п. 2.6. договору суборенди, орендодавець через 4 роки після укладення договору мав передати машину Bianchi Talia Y_2020, а через 5 років - машину Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ у власність суборендаря. Договір було укладено 20.01.2022, і перша кавова машина мала перейти у власність відповідача, проте позивач забрав її у травні 2025 року - за 8 місяців до настання строку передачі у власність. Відповідач протягом 40 місяців належним чином виконував умови договору, справно сплачував орендні платежі та використовував кавові машини за цільовим призначенням для приготування і розповсюдження кави та кавових напоїв торгової марки JACOBS, TASSIMO PROFESSIONAL, а також шоколадного напою торговельної марки MILKA.

Відповідач наголошує, що, забравши у травні 2025 року комбайн для перемелення та фасування кави з кавомашини Bianchi Talia Y_2020, отже, знаючи про поломки такої кавомашини, водночас позивач згідно позовної заяви безпідставно нараховує орендний платіж за договором та штрафи з метою уникнення обов`язку щодо передачі обладнання у власність відповідача.

Окремо Підприємець просить врахувати, що навіть за припущенням наявності заборгованості за договором, яку Товариство просить стягнути, на переконання відповідача, позивач не має права нараховувати штрафи, які в рази перевищують боргове зобов`язання, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем збитків. З приводу цього Підприємець з посиланням на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо права суду за наявності виняткових обставин зменшити розмір неустойки, з посиланням на практику Верховного Суду з цього питання, просить врахувати що неустойка має виключно компенсаторний характер, спрямований на відновлення майнової сфери потерпілого, а не на покарання боржника чи джерело надприбутків кредитора. Відповідач стверджує, що надмірний розмір штрафних санкцій суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, а відтак суди на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України (далі ГК України, тут і далі в редакції станом на час спірних правових відносин) мають право зменшувати розмір неустойки з урахуванням ступеня виконання зобов`язань, майнового стану сторін, відсутності збитків і поведінки учасників.

Доводи викладені сторонами у інших заявах по суті справи

У відповіді на відзив від 24.10.2026, позивач не погоджується з викладеними у відзиві відповідача запереченнями на позовну заяву. Щодо доводів відповідача про намір позивача порушити зобов`язання за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, позивач зазначає, що п. 4.3. договору передбачено, що у випадку невиконання суборендарем обов`язків договір вважається розірваним, обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю, а суборендар сплачує штраф у розмірі вартості обладнання, при цьому п. 3.8. передбачено отримання права власності на обладнання лише за умови відсутності заборгованості з орендної плати.

Позивач зазначає, що посилання на п. 2.6. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 не заслуговує на увагу, оскільки саме невиконання обов`язків зі сплати орендної плати згідно з актом надання послуги суборенди від 30.04.2025 є підставою вважати договір розірваним та вимагати негайного повернення кавової машини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834.

Щодо доводів відповідача про демонтаж комбайна для перемелення та фасування кави, позивач зазначає, що у відзиві відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту, такі як акт передачі частини кавової машини на ремонт чи дані про уповноважену особу, а сам ремонт, про який стверджує Підприємець і який пов`язаний із поломкою комбайна згідно з п. 2.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, не є предметом розгляду у цій справі. При цьому, Товариство наголошує, що до звернення позивача до суду з позовною заявою у справі, зі сторони Підприємця не було жодних претензій щодо ремонту кавомашини чи його тривалості.

Позивач звертає увагу, що 20.06.2025 надіслав відповідачу вимогу про повернення майна через неоплату послуг суборенди, а також 19.06.2025 направив письмову вимогу про сплату основної заборгованості у розмірі 989,00 грн, причому вимога про сплату штрафних санкцій у тій досудовій вимозі не заявлялася. Відтак, згідно доводів позивача, твердження відповідача про недобросовісну поведінку Товариства щодо нарахування штрафів є маніпулятивними і неправдивими, адже позивач був готовий до досудового врегулювання спору на суму лише 989,00 грн. Оскільки відповідач добровільно кошти не сплатив і майно не повернув, позивач був змушений звернутися до суду. Відповідач також не звертався до позивача чи до суду щодо невиконання зобов`язань позивачем за договором, тому його доводи про ненадані послуги за договором та відсутність доказів понесення збитків є необґрунтованими, тим більше, що стягнення штрафів випливає прямо з умов договорів.

Стосовно доводів відповідача з посиланням на постанови Верховного Суду про те, що неустойка має стимулювати боржника та не може бути непомірним тягарем, позивач зазначає, що у цих постановах наголошувалося на тому, що після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності та має компенсаційний характер. Відтак, Товариство наголошує, що розмір штрафних санкцій прямо передбачений договорами та погоджений сторонами при їх укладенні, а тому є обґрунтованим. Додатково позивач зазначає, що нотаріально завірені заяви свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на які посилався відповідач, до відзиву долучені не були, тому позивач позбавлений можливості їх оцінити та викласти позицію Товариства щодо таких заяв.

У запереченні на відповідь на відзив від 16.11.2026 щодо виконання сторонами договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, відповідач повторно зазначає, що на початку травня 2025 року представник позивача забрав з торгового приміщення одну кавову машину Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ з інвентарним номером 677918 та серійним номером 21205284, що позивачем не оспорюється. Підтвердженням цього є те, що у позовних вимогах позивач просить стягнути орендну плату в сумі 989,00 грн тільки за одну кавову машину та повернути також одну кавову машину Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 і серійним номером 19864833 заставною вартістю 54000,00 грн.

Щодо цього, відповідач повторно наголошує, що у травні 2025 року представники позивача демонтували та забрали з іншої кавомашини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833 комбайн для перемелювання та фасування кави задля ремонту. Цей факт підтверджено нотаріально засвідченою заявою продавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працюють у роботодавця ФОП Бужениця К.Р. в магазині «Родинний кошик» за адресою у місті Мукачево на вулиці Ужгородській, 107, яка додається до заперечення. Відтак, згідно тверджень відповідача, через поломку та демонтаж комбайну використання даної кавомашини було неможливим, і вона не працювала майже увесь травень 2025 року та по день подачі заперечення на відповідь на відзив.

Також відповідач зазначає, що в акті приймання-передачі №0000-174 від 03.07.2020 до договору SL 1901-0021 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» та позивачем, серед інших, вказана лише одна кавова машина Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833 заставною вартістю 54000,00 грн, тоді як інша кавова машина Bianchi Talia Q_4_Y 2020/ПЛАМ з інвентарним номером 677918 та серійним номером 21205284 (про яку зазначено в акті надання послуг №3035 від 30.04.2025) в означеному акті взагалі відсутня і не може бути об`єктом суборенди.

Щодо нарахованих штрафних санкцій відповідач повторно зазначає, що позивач намагається стягнути санкції, розмір яких є явно непропорційним.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Євстратьєвою Марією Габорівною (суборендар) був укладений договір суборенди обладнання №24 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, орендодавець, передає, а суборендар приймає в строкове оплатне користування (суборенду) автоматичні кавоварки та інше обладнання (надалі за текстом «обладнання»). Обладнання передається для використання за цільовим призначенням: приготування та розповсюдження кави та кавових напоїв торгових марок JACOBS та Tassimo Professional, а також шоколадного напою торгової марки Milka. Подальша передача обладнання в суборенду дозволяється за умови укладання договорів суборенди строком, що не перевищує строку договору оренди за умови використання обладнання за цільовим призначенням. При передачі обладнання в суборенду суборендар залишається відповідальним перед орендодавцем за втрату пошкодження переданого обладнання, за належні умови його зберігання та цільового використання.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік, моделі, кількість та вартість обладнання будуть зазначені в Додатку №1 та в актах прийому-передачі обладнання, які є невід`ємною частиною Договору

Згідно з п. 1.3. договору, обладнання знаходиться у користуванні орендодавця згідно договору оренди обладнання №SL1901-0012 від 01.02.2019. Право власності на обладнання належить ТзОВ «Якобз Дау Егбертс Україна». Суборендар має право без попереднього письмового узгодження з орендодавцем укладати договори суборенди обладнання, та зобов`язаний оберігати обладнання від будь-яких претензій, арешту за борги та боргових зобов`язань суборендаря.

Відповідно до п. 2.3. договору, всі ремонтні та сервісні роботи виконуватимуться лише орендодавцем або особами, уповноваженими орендодавцем, вартість запасних частин сплачує суборендар.

Згідно з п. 2.4. договору, орендодавець має право в будь-який час, відповідно до режиму роботи суборендаря, перевіряти правильність використання обладнання згідно інструкції з використання, дотримання стандартів оформлення місця встановлення обладнання.

Згідно з п. 2.6. договору, орендодавець через 4 роки після заключення договору передає обладнання Машина кавова Bianchi Talia У 2020 з інвентарним номером - 626834 та через 5 років після заключення договору Машина кавова Bianchi Talla 0 4 У_2020/ПЛАМ з інвентарним номером - 677918 у власність суборендаря.

Відповідно до п. 3.3. договору, суборендар надасть можливість представникам орендодавця та/або ТзОВ «Якобз Дау Егберто Україна», уповноваженим довіреністю, безперешкодно перевіряти Обладнання, контролювати його робочий стан та здійснювати інвентаризацію обладнання на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.4. договору, суборендар повинен вчасно (протягом однієї доби) і належним чином (факсом/електронною поштою або іншими доступними засобами) повідомляти орендодавця про будь-яку несправність обладнання або необхідність його ремонту.

Згідно з п. 3.6. договору, суборендар зобов`язується виконувати інструкції орендодавця стосовно догляду за обладнання та його використанням.

Згідно з п. 3.8. договору, суборендар по закінченні строку оренди отримує право власності на орендоване обладнання, при умові відсутності заборгованості по орендній платі.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку невиконання суборендарем обов`язків, передбачених цим договором, договір ввижається розірваним, а обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю. При цьому суборендар сплачу є штраф у розмірі вартості обладнання.

Згідно з п. 4.4. договору, в разі несвоєчасної сплати орендних платежів у відповідності із п. 5.4. суборендар сплачує неустойку (штраф) у розмірі 100% вартості щомісячної орендної плати, при цьому, якщо така затримка триває більше ніж 30 днів, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору, передача обладнання суборендарю орендодавцем та повернення орендодавцю обладнання після закінчення строку дії договору оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання уповноваженими представники сторін.

Відповідно до п. 5.3. договору, розмір орендної плати суборендарем за користування одиницею обладнання узгоджено сторонами в акті приймання-передачі обладнання, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.4. договору, всі орендні платежі здійснюватимуться суборендарем щомісячно не пізніше кожного 10-го числа місяця, наступного за розрахунком.

Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, але не раніше виконання сторонами своїх обов`язків за ним договором, в тому числі, але не обмежуючись, повернення обладнання орендодавцеві за здійснення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6.2. договору, договір може бути припинений будь-якою стороною, шляхом надання іншій стороні письмового за 30 календарних днів до дати припинених повідомлення про припинення, завіреного підписом та печаткою уповноваженого представника сторони.

Відповідно до п. 7.2. договору, будь-які зміни, внесені до цього договору, вважатимуться дійсними лише за умови їх письмового оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 7.3. договору, всі спори та розбіжності, що виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони передається на розгляд компетентного Господарського суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України

Відповідно до додатку №1 до договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, укладеного між ТОВ «Фіделль» та ФОП Евстратьєвою М.Г., сторони погодили передачу в суборенду обладнання в загальній кількості 2 одиниці на строк з 01.02.2022 по 31.12.2025 із датою передачі 01.02.2022, а саме: кавової машини Bianchi Talia Y_2020 (інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн з ПДВ) та кавової машини Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ (інвентарний номер 677918, серійний номер 21205284, заставною вартістю 64080,00 грн з ПДВ), з розміром орендної плати за один календарний місяць за кожну одиницю обладнання у сумі 1000,00 грн з ПДВ.

В означеному додатку до договору вказано, що його сторони не мають зауважень щодо технічного стану майна, яке знаходиться в нормальному стані, без пошкоджень та інших недоліків і готове до використання (експлуатації).

Згідно з актом приймання-передачі обладнання в оренду №0000-174 від 03.07.2020 по договору SL 1901-0012 від 01.02.2019, орендодавець (ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна») передав, а орендар (ТОВ «Фіделль») прийняв у строкове користування обладнання в кількості 21 одиниць, серед якого визначено майно, що є предметом договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, а саме: кавову машину Bianchi Talia Y_2020, інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн з ПДВ, з розміром орендної плати за її користування за один календарний місяць в сумі 750,00 грн без ПДВ та 900,00 грн з ПДВ.

Відповідно до акту надання послуг №3035 від 30.04.2025 за договором №24, Товариство як виконавець надало, а Підприємець як замовник прийняло послуги суборенди обладнання за договором №24, а саме: машин кавових Bianchi Talia Y_2020 (626834) у кількості 1 шт та Bianchi Talia Y (677918) у кількості 1 шт. В акті зазначена загальна вартість наданих послуг Товариством по суборенді обладнання (двох кавових машин) у розмірі 2000,00 грн, з урахуванням вартості таких послуг по кожній кавовій машині в сумі по 1000,00 грн.

Акт підписано представником Товариства як виконавця (підписи скріплені відтисками печаток ТОВ «Фіделль») і Підприємцем як замовником. В акті вказано про відсутність у замовника претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

19.06.2025 ТОВ «Фіделль» було скеровано на адресу ФОП Євстратьєвої Марії Габорівни вимогу про повернення майна за договором суборенди обладнання №24 від 20 січня 2022 року, у якій у зв`язку з несплатою послуг згідно з актом надання послуг суборенди від 30.04.2025 та на підставі п. 4.3 договору, згідно з яким у разі невиконання обов`язків договір вважається розірваним, а обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю, вимагалося у найкоротші строки повернути у користування ТОВ «Фіделль» передане за договором майно, а саме кавову машину Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834.

19.06.2025 ТОВ «Фіделль» було скеровано на адресу ФОП Євстратьєвої Марії Габорівни вимогу про сплату заборгованості за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, у якій зазначалося, що на виконання договору ТОВ «Фіделль» надавало послугу суборенди обладнання, проте відповідно до акту надання послуг №3035 від 30.04.2025 оплата не була отримана, у зв`язку з чим із урахуванням отриманих платежів загальна заборгованість суборендаря становить 989,00 грн. Відтак, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України Товариство вимагало у Підприємця сплатити вказану суму заборгованості на розрахунковий рахунок ТОВ «Фіделль» у семиденний строк із дня пред`явлення вимоги.

Скерування 20.06.2025 на адресу відповідача позивачем вище наведених двох вимог від 19.06.2026 підтверджено копіями опису вкладення поштового відправлення №4301600140609 від 20.06.2025; поштової накладної №4301600140609 від 20.06.2025 та фіскального чеку до поштового відправлення №4301600140609 від 20.06.2025.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 02.06.2025 за договором суборенди обладнання №24 від 20 січня 2022 року, який долучений до заяви Товариства про усунення недоліків позовної заяви від 25.07.2025 та який підписаний представником Товариства, водночас підпис Підприємця відсутній, вбачається, що за даними бухгалтерського обліку Товариства, на початок вказаного періоду зафіксовано початкове сальдо (тобто залишок боргу Підприємця по договору перед Товариством) в сумі 1989,00 грн. Надалі, починаючи з 31.01.2024 по 31.03.2025, щомісячно Товариством здійснювалося нарахування орендної плати в сумі 2000,00 грн та 30.04.2025 відображено нарахування орендної плати в сумі 1000,00 грн. В акті звірки відображено поступлення від Підприємця щомісячно, починаючи з 30.01.2024 орендної плати за договором суборенди обладнання в сумі 2000,00 грн, останній платіж 28.04.2025.

Відтак, протягом вказаного періоду за даними ТОВ «Фіделль» здійснено нарахування орендної плати за договором суборенди в загальній сумі 31000,00 грн та одночасно зафіксовано здійснення ФОП Євстратьєвою М.Г. щомісячних оплат у вигляді регулярних платежів по 2000,00 грн, із загальною сумою оборотів за період 32000,00 грн.

Отже, з урахуванням наявного початкового сальдо в сумі 1989,00 грн, нарахованих Товариством платежів за надані послуги суборенди (нарахування орендної плати) в загальній сумі 31000,00 грн, поступлених коштів від ФОП Євстратьєвої М.Г. в загальній сумі 32000,00 грн, наявне кінцеве сальдо, заборгованість Підприємця перед Товариством за договором станом на 02.06.2025 у розмірі 989,00 грн.

Відповідно до виписки Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» по поточному рахунку ТОВ «Фіделль» за період з 24.07.2023 по 22.02.2024, сформованої за результатами фільтрації за контрагентом ФОП Євстратьєвою М.П., відображено надходження від Підприємця на рахунок Товариства таких грошових коштів із призначенням платежу з посиланням на договір суборенди обладнання №24 від 20.01.2022: 24.07.2023 - 2002,00 грн за липень 2023 року; 22.08.2023 - 2000,00 грн за серпень 2023 року; 27.09.2023 - 2000,00 грн за серпень 2023 року; 30.10.2023 - 2000,00 грн за жовтень 2023 року; 01.12.2023 - 2000,00 грн за жовтень 2023 року; 29.12.2023 - 2000,00 грн за жовтень 2023 року; 30.01.2024 - 2000,00 грн за січень 2024 року; 22.02.2024 - 2000,00 грн за лютий 2024 року.

До клопотання про долучення доказів від 12.09.2025, ТОВ «Фідель» було долучено копію заяви свідка ОСОБА_1 від 12.09.2025, яка засвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Васько М.І. за реєстровим номером 4604, в якій зазначено, що ОСОБА_1 заяву надає добровільно з усвідомленням кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань.

Так, у цій заяві ОСОБА_1 вказала, що, працюючи в ТОВ «Фіделль» з 31.01.2017 та обіймаючи з 01.06.2017 посаду менеджера у Закарпатській області, в її обов`язки входить робота з клієнтами, пошук нових, оформлення замовлень, контроль обладнання і доставка товару. ОСОБА_1 засвідчила, що ФОП Євстратьєва М.Г. користувалася переданими за договором суборенди кавовими машинами Bianchi Talia Y_2020 (інвентарний номер 626834) та Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ (інвентарний номер 677918), причому одну машину було забрано раніше, а кавова машина Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834, на час оформлення заяви свідка нотаріусом, залишилася встановленою і використовується в магазині для отримання доходу, незважаючи на припинення оплат з боку суборендера після складання останнього акта за квітень 2025 року та проведення ремонту комбайна у травні 2025 року.

Свідок ОСОБА_1 також зазначила, що перемовини щодо погашення заборгованості велися також з дочкою Підприємця ОСОБА_4 і підтвердила факт надсилання боржнику письмової вимоги про добровільну сплату боргу та повернення майна, яка залишилася невиконаною.

До заперечення на відповідь на відзив від 16.11.2026, ФОП Євстратьєвою М.Г. було долучено копію заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.08.2025, яка засвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Іванчовою Н.С. та зареєстрована у реєстрі за номерами 902 і 903.

В такій заяві ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомили, що працюють продавцями у роботодавця ФОП Бужениці К.Р. в магазині «Родинний кошик» за адресою: АДРЕСА_2 та підтверджують, що у другій половині травня 2025 року в їхній присутності в торговельному залі магазину працівники ТОВ «Фіделль», яке тривалий час здійснювало постачання кави та обслуговування кавомашини, демонтували та винесли з кавомашини комбайн для перемелення та фасування кави. При цьому свідки вказали, що не бачили підписання будь-яких документів щодо повернення зазначеного комбайна, оскільки ФОП Євстратьєва Марія Габорівна, яка використовувала кавомашину у своїй підприємницькій діяльності, на той момент була відсутня в магазині. Крім того, у заяві свідки підтвердили своє ознайомлення з положеннями закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання з оренди від 24.11.2025 за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, зафіксовано повернення Підприємцем з оренди орендодавцю (Товариству) однієї одиниці обладнання, а саме кавової машини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн, з урахуванням передбаченої договором місячної орендної плати в сумі 1000,00 грн з ПДВ. При цьому, в акті окремо зазначено, що на момент вилучення обладнання робочий блок був відсутній і знятий орендодавцем, вказано, що сторони не мають зауважень щодо технічного стану обладнання, яке перебуває в нормальному стані без пошкоджень та інших недоліків.

Акт підписаний представником Товариства, скріплений відтиском печатки Товариства як орендодавця і підписаний Підприємцем як суборендарем.

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026 підписи від імені Євстратьєвої М.Г., які надані в графах «ЗАТВЕРДЖУЮ Фізична особа-підприємець Євстратьєва Марія Габорівна____» та «Від Замовника____» в акті надання послуг №3035 від 30.04.2025 виконані не тією ж особою, зразки якої надані на дослідження.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026, така експертиза проведена судовим експертом Новосад Іриною Сергіївною, яка попереджена (обізнана) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.384 КК України та за відмову від надання висновку за ст.385 КК України.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України).

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Суть принципу свободи договору закріплена у ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 1 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Отже, за змістом статей 6, 627, 628 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи такі положення цивільного законодавства, 20.01.2022 між ТОВ «Фіделль» як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Євстратьєвою Марією Габорівною як суборендарем був укладений договір суборенди обладнання №24, згідно з умовами якого, а також додатку №1 до договору сторони узгодили як порядок передачі в суборенду двох кавомашин (зокрема машини кавової Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834), порядок сплати орендних платежів в сумі по 1000,00 грн за отриману в суборенду кожну кавомашину не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, так і узгодили нарахування штрафу в розмірі вартості обладнання у випадку невиконання суборендарем умов договору (згідно з п.4.3. договору), нарахування штрафу в розмірі 100% вартості щомісячної орендної плати у випадку затримки сплати орендної плати більше ніж 30 днів (згідно з п.4.4 договору), а також право Товариства в односторонньому порядку розірвати договір у випадку невиконання суборендарем (Підприємцем) обов`язків, передбачених цим договором, з обов`язковим і негайним поверненням майна орендодавцю (п.4.3. договору).

Так як відповідач не заперечує укладення договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, з посиланням на невиконання умов якого Товариство звернулося в суд з позовною заявою у даній справі; так як ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а відтак суд враховує, що вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань згідно ст.ст.11, 509, 526 ЦК України, та відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, суд виснує, що між сторонами існують суборендні правовідносини, які виникли на підставі договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, до яких застосовуються положення про найм (оренду), так як відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Водночас ч.ч.1 та 2 ст.774 ЦК України передбачає, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За змістом ч.ч. 1-3, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 сторонами 01.02.2022 було складено та підписано додаток №1, відповідно до якого орендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове оплатне користування обладнання в загальній кількості дві одиниці, а саме: кавову машину Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834, серійним номером 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн з ПДВ та кавову машину Bianchi Talia Q_4_Y_2020/ПЛАМ з інвентарним номером 677918, серійним номером 21205284, заставною вартістю 64080,00 грн з ПДВ, із розміром орендної плати за один календарний місяць за кожну одиницю обладнання у сумі 1000,00 грн з ПДВ. Передане майно знаходилося у користуванні позивача згідно з договором оренди обладнання №SL1901-0012 від 01.02.2019, а право власності на нього належало ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна».

Сторонами у справі не заперечується, що на виконання умов договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 між ТОВ «Фіделль» та ФОП Євстратьєвою М.Г. у період з січня 2024 року укладалися акти надання послуг, якими підтверджувалося надання послуг суборенди та їх прийняття суборендарем.

Спірними у даній справі є позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця 989,00 грн орендної плати за квітень 2025 року, за актом надання послуг № 3035 від 30.04.2025 згідно договору №24 від 20.01.2022 суборенди обладнання щодо платного користування (суборенди) машини кавової Bianchi Talia Y-2020, інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833, заставною вартістю 54000 грн, орендна плата за яку згідно умов договору та додатку №1 до договору передбачена в сумі 1000 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує про непідписання акту надання послуг №3035 від 30.04.2025, згідно з яким нараховано Підприємцю орендну плату згідно договору щодо платного користування (суборенди) машини кавової Bianchi Talia Y-2020, інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833, в сумі 1000,00 грн; а також просить врахувати, що у травні 2025 року комбайн для перемелення та фасування кави з цієї кавомашини Bianchi Talia Y_2020 був забраний у Підприємця представниками позивача, що підтверджено заявою свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 15.08.2025, яка засвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Іванчовою Н.С. Відтак такі обставини вказували про поломку такої кавомашини та неможливість її подальшого використання.

Водночас пояснення відповідача про непідписання акту надання послуг №3035 від 30.04.2025 підтверджено висновком експерта Львівського НДЕКЦ №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026, згідно з яким підписи від імені Євстратьєвої М.Г. в акті надання послуг №3035 від 30.04.2025 виконані не відповідачем.

Відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відтак, при ухваленні рішення у справі судом врахований висновок проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026 в частині, згідно з яким підтверджені пояснення відповідача про непідписання акту надання послуг №3035 від 30.04.2025.

Водночас, на переконання суду, сам факт не підписання Підприємцем акту надання послуг №3035 від 30.04.2025, згідно з яким нараховано Підприємцю орендну плату згідно договору №24 від 20.01.2022 щодо платного користування (суборенди) кавомашини за квітень 2025 року не вказує про некористування (суборенду) Підприємцем такою кавомашиною в квітні 2025 року, чи про неможливість її використання впродовж спірного періоду.

Щодо цього, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 12.06.2024 у справі № 910/15023/21).

Отже, суд наголошує, що форма первинних документів не може превалювати над змістом господарської операції, відповідно, з`ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту. Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Відтак, суд враховує, що відповідно до акту приймання-передачі обладнання з оренди від 24.11.2025 за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, зафіксовано повернення Підприємцем з оренди орендодавцю (Товариству) кавової машини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн та в акті зазначено, що сторони не мають зауважень щодо технічного стану обладнання, яке перебуває в нормальному стані без пошкоджень та інших недоліків.

Відповідач не заперечує підписання такого акту приймання-передачі обладнання з оренди від 24.11.2025 за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022. Більше цього, з урахуванням факту повернення такої кавомашини, суд згідно з ухвалою від 04.06.2026 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом Товариства до ФОП Євстратьєвої М.Г. в частині позовних вимог про зобов`язання ФОП Євстратьєву М.Г. повернути Товариству рухоме майно: машину кавову Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834.

Водночас, у заяві свідка ОСОБА_1 від 12.09.2025, яка засвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Васько М.І. за реєстровим номером 4604, яка є менеджером ТОВ «Фіделль», такий свідок повідомила, що кавова машина Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 на час оформлення заяви свідка нотаріусом, використовується відповідачем в магазині для отримання доходу, незважаючи на припинення оплат з боку суборендера після складання останнього акта за квітень 2025 року та проведення ремонту комбайна у травні 2025 року.

При цьому, в заяві свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 15.08.2025, яка посвідчена нотаріально, такі свідки, вказавши про забрання у травні 2025 року представниками позивача у відповідача комбайну для перемелення та фасування кави з кавомашини Bianchi Talia Y_2020, не вказали, що така кавомашина більше не використовувалася Підприємцем.

Отже, суд визнає встановленим факт користування (суборенди) Підприємцем у квітні 2025 року кавової машини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833, заставною вартістю 54000,00 грн згідно договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, що відповідно до п.5.4. договору є підставою сплати Підприємцем на користь Товариства орендної плати.

Відтак, факт не підписання Підприємцем акту надання послуг №3035 від 30.04.2025, не спростовує такого висновку суду, так як суд визнає означену господарську операцію щодо користування Підприємцем вказаного обладнання у квітні 2025 року, отриманого в суборенду від Товариства згідно договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 реальною, яка підтверджена дослідженими судом належними і достовірними доказами, про які вказано вище.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за договором за квітень 2025 року з посиланням на пояснення Підприємця та заяви свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 15.08.2025 про забрання у травні 2025 року представниками позивача у відповідача комбайну для перемелення та фасування кави з кавомашини Bianchi Talia Y_2020. Відхиляючи такі аргументи відповідача, суд зазначає, що спірним у справі є стягнення з відповідача орендної плати за договором за квітень 2025 року за користування (суборенду) кавомашини Bianchi Talia Y_2020, а відтак такі пояснення Підприємця та заяви свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 15.08.2025 не стосуються спірного періоду, та критично оцінюються судом при ухваленні рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас, чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей та вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже, врахувавши, що, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав доказів сплати за користування машиною кавовою Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 за квітень 2025 року; врахувавши, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що остання виплата за договором була здійснена 28.04.2025 на суму 2000,00 грн, що відповідає відомостям акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 02.06.2025 за договором, який складений Товариством; врахувавши принципи змагальності та вірогідності доказів, суд доходить висновку про обгрунтованість доводів Товариства про несплату Підприємцем коштів за користування кавомашиною за означеним договором за квітень 2025 року.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ч. 1 ст. 598 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що всі орендні платежі здійснюються суборендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ФОП Євстратьєвої М.Г. на користь Товариства 989,00 грн заборгованості за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, враховуючи доводи позивача у заявах по суті справи та наявні у справі докази, зокрема, відомості акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 02.06.2025 щодо отриманих раніше від Підприємця платежів за цим договором.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафів

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за квітень 2025 року згідно з умовами договору, позивачем відповідно до п. 4.4. договору заявлено позовну вимогу про стягнення штрафу в розмірі 2000,00 грн, а також відповідно до п. 4.3. договору заявлено позовну вимогу про стягнення штрафу в сумі 54000,00 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі ГК України, тут і далі на час виникнення спірних правових відносин) застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 і 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

У постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з врахуванням положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку невиконання суборендарем обов`язків, передбачених цим договором. Договір ввижається розірваним, а обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю. При цьому суборендар сплачу є штраф у розмірі вартості обладнання.

Згідно з п. 4.4. договору, в разі несвоєчасної сплати орендних платежів у відповідності із п. 5.4. суборендар сплачує неустойку (штраф) у розмірі 100% вартості щомісячної орендної плати, при цьому, якщо така затримка триває більше ніж 30 днів, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Згідно з п. 5.4 договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, всі орендні платежі повинні здійснюватися суборендарем щомісячно не пізніше кожного 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Визначаючись із підставністю позову в частині заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення господарських зобов`язань надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, при цьому чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі відповідальність у вигляді неустойки за порушення грошових та майнових зобовязань, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Отже, оскільки господарським судом встановлено, що п. 4.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 передбачено сплату Підприємцем штрафу в розмірі 100% вартості щомісячної орендної плати як санкцію за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідно до п. 5.4. договору; оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем сплати орендної плати за користування кавомашиною Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 за квітень 2025 року за договором, відтак суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача 2000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п.4.4. договору. Зокрема, наявні у справі докази обгрунтовано свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 1000,00 грн згідно п.4.4. договору, тобто в розмірі місячної орендної плати за користування такою кавомашиною за квітень 2025 року за договором. А тому в тій частині позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, оцінивши вимогу позивача про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, яким передбачено, що у випадку невиконання суборендарем обов`язків, передбачених цим договором, договір вважається розірваним, а обладнання підлягає негайному поверненню орендодавцю, при цьому суборендар сплачує штраф у розмірі вартості обладнання; врахувавши встановлений судом факт прострочення відповідачем сплати орендної плати за користування кавомашиною Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 за квітень 2025 року за договором, відтак суд виснує про обгрунтовані доводи Товариства про наявність підстав для стягнення з Підприємця 54000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, враховуючи, що саме така вартість цього обладнання визначена сторонами у підписаному ними додатку №1 до договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 щодо кавової машини Bianchi Talia Y_2020 (інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833) із заставною вартістю 54000,00 грн з ПДВ.

Щодо права суду зменшити розмір штрафу та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача штрафів.

Суд враховує, що у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував, що нараховані позивачем штрафні санкції є явно непропорційними та просив врахувати, що такі штрафи, які в рази перевищують боргове зобов`язання та відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків. З приводу цього Підприємець з посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України просив врахувати право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням ступеня виконання зобов`язань, майнового стану сторін, відсутності збитків і поведінки учасників.

Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19, пункт 7.43) від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95), від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21, пункт 102), від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23, пункт 221).

У постанові від 17.06.2025 в справі № 907/613/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що принцип jura novit curia («суд знає закони»), зокрема, полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius).

Отже, врахувавши доводи відповідача, які, на його переконання свідчать про явну непропорційність нарахованих позивачем штрафів, та інші обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні на відповідь на відзив, відтак суд такі аргументи підприємця, із застосуванням принципу jura novit curia («суд знає закони»), враховує як клопотання відповідача про зменшення розміру штрафів.

Щодо цього, суд зазначає, що право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд враховує, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних положень ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд, враховуючи доводи відповідача про явну неспівмірність заявлених до стягнення з Підприємця штрафів, перевірив наявність підстав для зменшення штрафів за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зі змісту ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, штраф у сумі 1000,00 грн підлягає стягненню з Підприємця згідно п.4.4. договору, тобто в розмірі місячної орендної плати за користування кавомашиною за квітень 2025 року, враховуючи прострочення Підприємцем оплати за таке користування.

Врахувавши встановлений судом факт такого прострочення та відсутність доказів погашення спірного боргу станом на день ухвалення рішення у справі, суд не вбачає підстави для зменшення розміру штрафу в сумі 1000,00 грн, нарахованого згідно з п.4.4. договору.

Щодо наявності підстав для зменшення штрафу в сумі 54000,00 грн, нарахованого на підставі п.4.3. договору суборенди в розмірі заставної вартості кавової машини Bianchi Talia Y_2020 (інвентарний номер 626834, серійний номер 19864833), враховуючи встановлений судом факт прострочення Підприємцем оплати за користування таким обладнання за квітень 2025 року, суд вбачає підстави для зменшення такого штрафу з урахуванням таких обставин справи.

Суд враховує, що такий розмір штрафу в сумі 54000,00 грн є явно неспівмірним з допущеним відповідачем простроченням основного зобов`язання в сумі 989,00 грн та враховуючи, що розмір місячної орендної плати за користування такого обладнання становить 1000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що таке обладнання є не нове, а з 01.02.2022 згідно додатку №1 до договору знаходиться у користуванні Підприємця. При цьому, судом також враховано стягнення судом з відповідача штрафу в сумі 1000,00 грн, нарахованого згідно п.4.4. договору, а також добровільне повернення відповідачем згідно з актом приймання-передачі обладнання з оренди від 24.11.2025 за договором кавової машини Bianchi Talia Y_2020 з інвентарним номером 626834 та серійним номером 19864833.

Також суд зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати за квітень 2025 року.

З урахуванням наведеного, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який більше ніж в 50 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання (по сплаті орендної плати за квітень 2025 року) та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов`язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання суборендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов`язання боржником.

Відтак, врахувавши такі обставини, водночас, врахувавши відсутність доказів погашення відповідачем спірного боргу станом на день ухвалення рішення у справі, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір штрафу, нарахованого на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, до 6766,59 грн, враховуючи такий розмір орендної плати, яка могла бути отримана Товариством за договором за період 6 місяців і 23 дні, тобто за період з 01.05.2025 до дня, що передував поверненню кавомашини згідно з актом приймання-передачі обладнання з оренди від 24.11.2025 за договором. Відтак, суд стягує з відповідача 6766,59 грн, нарахованого на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022.

Розподіл судових витрат

При зверненні в суд з позовними вимогами майнового характеру про стягнення з відповідача 79816,17 грн Товариством сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Згідно з ухвалою від 04.06.2026 судом залишено без розгляду позовну заяву в справі за позовом ТОВ «Фіделль» до ФОП Євстратьєвої М.Г. в частині позовних вимог Товариства до ФОП Євстратьєвої М.Г. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 116 від 17.01.2022, а саме: 8084,96 грн основної заборгованості; 829,49 грн інфляційних збитків, 160,19 грн 3% річних, 9752,53 грн пені та 4000 грн штрафу, тобто в загальній сумі 22827,17 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», який є спеціальним правовим актом у даних питаннях.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)).

Такі ж висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 202/16597/23, від 11.01.2022 у справі №449/1290/20, від 16.06.2021 у справі №916/1615/20, від 14.09.2021 у справі №925/1208/18, згідно з якими за змістом п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, сплачена останнім сума судового збору не повертається.

Таким чином, оскільки позов Товариства залишено без розгляду за клопотанням позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 116 від 17.01.2022 в загальній сумі 22827,17 грн, то наведене за приписами п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» виключає можливість повернення судового збору з бюджету, пропорційно таким позовним.

Відтак, оскільки на час ухвалення рішення суд розглядає справу за позовом Товариства до Підприємця щодо стягнення 56989,00 грн, а тому розподілу при ухваленні рішення підлягають витрати позивача по сплаті судового збору, пропорційно до таких позовних вимог, з урахуванням ціни позову в сумі 79816,17 грн, за який Товариством сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Водночас суд звертає увагу, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19. від 14.06.2022 у справі №905/2135/19, від 29.04.2025 у справі №911/3065/23.

Тобто, при розподілі судового збору в такому випадку враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю, оскільки, таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Відтак, судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 1699,25 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (код ЄДРПОУ - 40164480, місцезнаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42) 8755,59 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 59 копійок), з яких: 989,00 грн (дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 00 копійок) заборгованість за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) штраф, нарахований на підставі п.4.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 і 6766,59 грн (шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень 59 копійок) - штраф, нарахований на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (код ЄДРПОУ - 40164480, місцезнаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42) 1699,25 грн (одну тисячу шістсот дев`яносто дев`ять гривень 25 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 27.10.2026.

Суддя С.В. Сисин