№ 140992793, 22.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4836/26

За заявами Малого приватного підприємства «Дар» про розподіл судових витрат у справі № 904/4836/26

за позовом Малого приватного підприємства «Дар» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 20982264)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 12, офіс 505, код ЄДРПОУ 44677052)

про стягнення 16 800 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство «Дар» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» про стягнення заборгованості в сумі 16 800 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровською областю від 12.10.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору закрито провадження у справі № 904/4836/26 за позовною заявою Малого приватного підприємства «Дар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» про стягнення 16 800 гривень.

12 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат. Мале приватне підприємство «Дар» просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в сумі 8 328 грн, які складаються із судового збору в сумі 3 328 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2026 прийнято до розгляду заяву Малого приватного підприємства «Дар» про розподіл судових витрат. Ухвалено розгляд цієї заяви здійснювати без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, яка є аналогічною тій, що надійшла до суду 12.10.2026 року.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2026 у справі № 904/4836/26 надіслана до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 92), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» 13.10.2026 о 04:00 год, судом отримано підтвердження про отримання документа 13.10.2026 о 08:19 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Також суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи № 904/4836/26, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» не було позбавлене права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2026 у справі № 904/4836/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд заяв Малого приватного підприємства «Дар» про розподіл судових витрат.

Станом на дату ухвалення додаткового рішення пояснення/заперечення щодо заяв позивача про розподіл судових витрат, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки правової позиції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, додаткове рішення підписано без його проголошення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви Малого приватного підприємства «Дар» про розподіл судових витрат, оцінивши докази, що мають значення для розгляду поданих заяв і розподілу судових витрат, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування є обставини укладення договору про надання юридичних послуг, порядок розрахунків, права та обов`язки сторін, строк договору, наявність/відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Адвокат Якименко Євген Петрович на підтвердження надання професійної правничої допомоги Малому приватному підприємству «Дар» подав до суду ордер серії АЕ № 1534957 від 11.08.2026 (а.с. 7, 21, 60, 99), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0890 від 14.09.1999 (а.с. 23, 98), договір № 5058-И від 17.06.2026 про надання юридичних послуг (а.с. 37-40), рахунок № АК-039 від 25.06.2026 (а.с. 41), банківську виписку за 25.06.2026 (а.с. 42), акт здачі-прийомки послуг від 30.09.2026 (а.с. 87, 100).

17 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар» (код ЄДРПОУ 20982264, далі клієнт) та Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Верітас» (далі виконавець) уклали договір № 5058-И про надання юридичних послуг (а.с. 37-40, далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець зобов`язується за завданнями клієнта надати йому правові послуги (надалі послуги) з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів у господарських судах усіх інстанцій за позовом клієнта до ТОВ«Довіра Ойл» про стягнення заборгованості за договором, з метою захисту його законних прав та інтересів.

Клієнт зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги в розмірі, терміни і в порядку, які передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору зазначені послуги є результатом професійної діяльності виконавця, яка полягає в наданні правової допомоги до і під час розгляду судових спорів, представництві клієнта в судах, будь-яких державних та інших органах та організаціях у межах наданих виконавцю клієнтом повноважень і включають:

1.2.1 вивчення матеріалів, що мають відношення до предмета Договору, як тих, які надані клієнтом виконавцю або отримані останнім самостійно, так і тих, які перебувають у компетентних державних і недержавних органах, підприємствах, установах і організаціях;

1.2.2 вивчення законодавства, що регулює правовідносини, що стосуються послуг;

1.2.3 вивчення судової практики, що має відношення до послуг;

1.2.4 розробку правової позиції та надання клієнтові усних та/або письмових консультацій, висновків, рекомендацій правового характеру;

1.2.5 з`ясування у клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, що стосуються предмета Договору, видачу клієнтові усних або письмових роз`яснень по суті наданих йому рекомендацій і проектів документів;

1.2.6 збір матеріалів, доказів, інформації, підготовку необхідних документів у процедурах судового розгляду, судового оскарження, переговорах, представництві клієнта та інших діях, направлених на захист його інтересів;

1.2.7 підготовку до участі в судових засіданнях і представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах України всіх інстанцій;

1.2.8 представництво інтересів клієнта в органах (чи перед особами), які здійснюють примусове виконання рішень, а також в будь-яких інших органах, установах, організаціях, підприємствах та перед фізичними особами;

1.2.9 проїзд від місця розташування офісу виконавця до місця надання послуг та назад;

1.2.10 вимушене очікування в місці надання послуг, якщо це очікування відбулося не з вини виконавця.

Згідно з пунктом 1.3 Договору для представництва інтересів клієнта адвокатам, які діють на підставі ордерів, виданих виконавцем, надаються права позивача, відповідача, третьої особи, передбачені законом, у тому числі право визнання позовних вимог повністю або частково, повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни предмета, підстави або розміру позову, право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії, отримувати копій рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відведення, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування та заперечення з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань та доводів інших учасників судового процесу, оскаржити рішення, постанови та ухвали суду, брати участь у переговорах та укладати мирові угоди, підписувати від імені клієнта процесуальні документи, у тому числі позовні заяви, відгуки на позов, зустрічні позовні заяви, апеляційні скарги, касаційні скарги та відгуки на них, а також доповнення до цих документів, заяви, скарги та інші документи, а також користуватися іншими правами, наданими законом стороні, без обмежень.

Відповідно до пункту 1.4 Договору кількість, склад, черговість і порядок здійснення дій, спрямованих на виконання предмета даного Договору, визначається виконавцем.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору вартість послуг, передбачених договором, складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень (без ПДВ).

Вартість послуг не змінюється незалежно від результатів їх надання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору протягом п`яти банківських днів з дня укладання цього Договору клієнт здійснює авансовий платіж у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень (без ПДВ). За використання виконавцем грошових коштів, отриманих як аванс, відсотки не нараховуються.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору клієнт зобов`язаний оплачувати послуги та відшкодовувати витрати виконавця в повному обсязі й у строки, передбачені розділом 3.

Відповідно до підпунктів 4.2.1, 4.2.3, 4.2.5 пункту 4.2 Договору виконавець:

- Зобов`язаний розпочати надання послуг з дня підписання Договору.

- Зобов`язаний забезпечити надання правової допомоги особами, що є адвокатами або іншими фахівцями в областях права, якими регулюються правовідносини клієнта й інших сторін у спорах.

- Зобов`язаний виконувати дії, зазначені в розділі 1, не пізніше строків, передбачених діючим процесуальним законодавством.

На підставі пункту 5.1 Договору послуги, передбачені розділом 1, вважаються наданими при настанні однієї з наступних подій:

- винесення судом будь-якої інстанції рішення у справі, яке не підлягає оскарженню або не буде оскаржено жодною зі сторін в передбачені законом терміни;

- дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку клієнтом або виконавцем згідно пп. 4.1.6, 4.2.8.

На підставі пункту 5.2 Договору при настанні однієї з вказаних в пункті 5.1 подій виконавець направляє клієнтові акт приймання-здачі послуг з відображенням в ньому відповідних підстав припинення зобов`язань виконавця за Договором.

Згідно з пунктом 5.3 Договору протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта приймання-здачі послуг клієнт зобов`язаний підписати його і направити виконавцеві.

Відповідно до пункту 8.1 Договору Договір набуває чинності від дня його підписання й діє протягом одного року від дня його підписання.

Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Верітас» виставило позивачу рахунок № АК-039 від 25.06.2026 на суму 5 000 грн за послуги по правовому забезпеченню діяльності станом на 25 червня 2026 р. згідно договору № 5058-И від 17.06.2026 (а.с. 41).

Мале приватне підприємство «Дар» сплатило за послуги по правовому забезпеченню діяльності станом на 25 червня 2026 р. згідно з договором № 5058-И від 17.06.2026, що підтверджується банківською випискою за 25.06.2026 (а.с. 42).

30 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар» (код ЄДРПОУ 20982264, далі замовник) та Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Верітас» (далі виконавець) підписали та скріпили печатками акт здачі-прийомки послуг (а.с. 87, 100), відповідно до якого згідно умов договору № 5058-И від 17.06.2026 виконавцем надані, а замовником прийняті правові послуги на суму 5 000 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Позивач просить стягнути з відповідача на користь Малого приватного підприємства «Дар» судові витрати у справі в сумі 8 328 грн, які складаються із судового збору в сумі 3 328грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також зауважує, що ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути вказані в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 143-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На підставі ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд має право покласти на відповідача лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися судом до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення клієнта; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення клієнта; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

3) досягнення за результатами виконання доручення клієнта позитивного результату, якого бажає клієнт;

4) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний із названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають урахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий правовий висновок викладено в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п.п. 24, 48 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №903/326/21.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268 рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.12.2022 у cправі № 910/6310/21, від 12.01.2023 у cправі № 911/272/21, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 910/6310/21.

Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги, їхньої вартості, складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Отже, з урахуванням обставин справи, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.

На підставі вищевикладеного, враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, а також закриття провадження у справі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 гривень.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд указує таке.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровською областю від 12.10.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору закрито провадження у справі № 904/4836/26 за позовною заявою Малого приватного підприємства «Дар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» про стягнення 16 800 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору за подання позовної заяви підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24 та від 06.10.2026 у справі № 904/2334/26.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Дар» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» витрат зі сплати судового збору в сумі 3 328 гривень.

Суд указує, що позивач не позбавлений права звернутись із клопотанням про повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяви Малого приватного підприємства «Дар» (вх. № 49576/26 від 12.10.2026, вх.№49967/26 від 13.10.2026) про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Ойл» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 12, офіс 505, код ЄДРПОУ 44677052) на користь Малого приватного підприємства «Дар» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 20982264) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

3. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 27.10.2026.

СуддяВ.О. Дичко