Рішення № 140992725, 18.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2026 р. Cправа № 902/518/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

прокурор, позивач, відповідачі та треті особи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Жмеринської окружної прокуратури (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Вінницька область, 23000)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Фермерського господарства "Яблуневий рай" (с. Журавлівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

про скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Яблуневий рай" про:

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Кордона А.В. з одночасним припиненням права на земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області;

- зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Яблуневий рай" повернути Барській територіальній громаді в особі Барської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області.

Ухвалою суду від 23.04.2026 відкрито провадження у справі №902/518/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.05.2026.

19.05.2026 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист № 0-2-0.6-3710/2-26 від 14.05.2026.

19.05.2026 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 18.05.2026).

19.05.2026 судове засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням на території Вінницької області сигналу "Повітряна тривога".

Ухвалою суду від 19.05.2026 повідомлено прокурора, позивача та відповідачів, що судове засідання відбудеться 09.06.2026.

27.05.2026 до суду від Жмеринської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №02.52/1-694вих-26 від 25.05.2026.

01.06.2026 від представника відповідача 1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 01.06.2026).

09.06.2026 до суду від представника відповідача 1 надійшла заява (б/н від 09.06.2026) про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 09.06.2026 залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2026.

29.09.2026 до суду від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення (б/н від 27.06.2026).

29.09.2026 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення (б/н від 29.06.2026), в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

30.06.2026 на електронну адресу суду від представника відповідачів 1,2 надійшло клопотання (б/н від 29.06.2026) про відкладення судового засідання та продовження строку підготовчого провадження.

В судовому засіданні 30.06.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 11.08.2026.

Ухвалою суду від 01.07.2026 повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на 11.08.2026.

06.07.2026 до суду від Жмеринської окружної прокуратури надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача та третьої особи №52.1-875вих.-26 від 01.07.2026.

11.08.2026 від представника відповідача 2 надійшла заява (б/н від 11.08.2026) про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 11.08.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2026.

Ухвалою суду від 11.08.2026 повідомлено позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2026.

25.08.2026 від Вінницької обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності (б/н від 25.08.2026).

27.08.2026 до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №902/518/26 до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у справі №916/1004/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення та клопотання (б/н від 26.08.2026) про відкладення судового засідання на іншу датуу.

В судовому засіданні 27.08.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 10.09.2026.

Ухвалою суду від 27.08.2026 повідомлено позивача та відповідачів про судове засідання, що призначено на 10.09.2026.

10.09.2026 від представника відповідача 1 до суду подано вступне слово (вих. №10.09.2026).

10.09.2026 представником третьої особи до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи (б/н від 10.09.2026) та письмові пояснення щодо заяви про застосування строків позовної давності (вх.канц №01-30/9213/26 від 10.09.2026).

В судовому засіданні 10.09.2026 судом проінформовано, що у зв`язку із відведеним часом на розгляд даної справи та його закінченням, оголошено перерву в судовому засіданні перед виступом представника відповідачів до 18.09.2026.

Ухвалою суду від 10.09.2026 повідомлено позивача та третю особу про судове засідання на 18.09.2026.

10.09.2026 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (б/н від 10.09.2026), в якому останній просить суд застосувати строки позовної давності та клопотання (б/н від 17.09.2026) про відкладення судового засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 18.09.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.10.2026.

Ухвалою суду від 18.09.2026 повідомлено позивача та відповідачів про судове засідання, що призначено на 01.10.2026.

В судовому засіданні 01.10.2026 за клопотанням представника третьої особи, судом оголошено перерву в судовому засіданні перед стадією дослідження доказів та погоджено дату наступного судового засідання на 06.10.2026.

Ухвалою суду 01.10.2026 повідомлено позивача про судове засідання, що призначено на 06.10.2026.

В судовому засіданні 06.10.2026 прийняли участь прокурор, представник відповідачів та третьої особи. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити. Представники відповідачів та третьої особи заперечували проти позову.

Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 16.10.2026 о 12:00 год., про що повідомлено присутніх учасників справи у судовому засіданні під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №504 від 20.11.2006 Кордону Антону Віталійовичу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства із земель резервного фонду на території Журавлівської сільської ради орієнтовною площею 9 га.

Розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №705 від 12.11.2008, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду із земель резервного фонду Журавлівської сільської ради для створення фермерського господарства площею 9,0985 га. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку із земель резервного фонду Журавлівської сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 36 років, загальною площею 9,0985 га.

13.11.2008 між Барською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та Кордоном Антоном Віталійовичем (Орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із землі резервного фонду яка знаходиться на території Журавлівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка із земель резервного фонду на території Журавлівської ради загальною площею 9.0985 га в тому числі - 9,0985 га рілля (п. 2 Договору).

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 Договору).

Згідно п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 89 400,00 грн.

Договір укладено на 35 років. Після закінчення строку договору Орендар переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше і ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про на продовжити його дію (п. 7 Договору).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і складає 3 % від грошової оцінки земельної ділянки (294,7 грн за 1 га), що становить 2682 грн за 1 рік (п. 8 Договору).

Орендна плата вноситься у такі строки: один раз в місяць (до тридцятого числа місяця) (п. 10 Договору).

За змістом п. 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (п. 14 Договору).

Відповідно п. 16 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель резервного фонду в оренду.

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 10 - денний строк після державної реєстрації за актом її приймання-передачі (п. 18 Договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, прирівняному з тим , у якому він одержав її в оренду (п. 19 Договору).

Згідно п. 39 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

06.02.2009 договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040981600001.

06.02.2009 між сторонами підписано акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки, за змістом якого Орендодавець передає, а Орендар приймає земельну ділянку із земель резервного фонду - загальною площею 9,0985 га , в тому числі ріллі 9,0985 га для ведення фермерські господарства розташованої на території Журавлівської сільської ради згідно договору оренди, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі під №040981600001.

03.02.2014 між ОСОБА_1 (Орендар) та Фермерським господарством "САДОК-ПОДІЛЛЯ" (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки.

Відповідно п. 1.1 Договору Орендар зобов`язується передати Суборендареві у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а Суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку, яка знаходиться на території Журавлівської сільської ради Барського району Вінницької області, відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користування Орендаря у відповідно до договору оренди від 06.02.2009 за №040981600001 між Орендодавцем в особі Барської районної державної адміністрації розпорядження голови РДА від 12.11.2008, якому передбачена суборенда (п. 1.2 Договору).

Загальна площа земельної ділянки складає 9,0985 га в тому числі рілля 9,0985 га (п. 1.3 Договору).

За змістом п. 2.1 Договору термін суборенди складає від 22.10.2013 до 13.11.2043 з моменту реєстрації об`єкту, що орендується у державній реєстраційній службі договору суборенди, акту приймання-передачі та визначення меж.

Після закінчення строку дії договору суборенди суборендар має переважне право поновлення його на новий термін (п. 2.1 Договору).

Суборендар оплачує орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на умовах та у терміни, що зазначені в договорі оренди від 06.02.20089 за №040981600001 (п. 3 Договору).

Орендна плата сплачується щорічно в термін до 30 листопада поточного року на поточний рахунок Орендодавця (3.1 Договору).

Згідно п. 5.7 Договору зазначена земельна ділянка повинна бути передана в суборенду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк підписання договору сторонами, та з моменту набуття чинності даного договору суборенди.

Даний договір вступає в силу після його підписання сторонами та проведення його державної реєстрації у встановленому законом порядку (п. 13.1 Договору).

03.02.2014 на підставі договору оренди землі від 13.11.2008, укладеного між Барською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_1 , за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520281600:02:002:0155, площею 9,0985 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Журавлівської сільської ради.

Також, 03.02.2014 право суборенди ФГ "САДОК-ПОДІЛЛЯ" на земельну ділянку зареєстровано за в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Фермерського господарства "САДОК-ПОДІЛЛЯ" є ОСОБА_2

ОСОБА_1 15.08.2006 створив фермерське господарство "Яблуневий рай", що підтверджується статутом фермерського господарства, затвердженого рішенням засновника від 15.08.2006 та підпис ОСОБА_1 засвідчено секретарем виконавчого комітету Журавлівської сільської ради Барського району Вінницької області 24.10.2006. Державну реєстрацію ФГ "Яблуневий рай" проведено 10.02.2009 Барською районною державною адміністрацією Вінницької області.

За вказаних обставин, 13.11.2008, тобто на момент отримання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0520281600:02:002:0155, площею 9,0985 га, для створення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже являвся засновником Фермерського господарства "Яблуневий рай".

За твердженнями прокурора, з метою повторного отримання в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства на умовах оренди без проведення аукціону, ОСОБА_1 12.06.2011 звернувся до Барської районної державної адміністрації Вінницької області з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №570 від 14.10.2011 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства на території Чемериської сільської ради.

В подальшому, на підставі клопотання Кордона А.В. №ВН/7693 від 30.07.2013, наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013, затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на території Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області. Надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (землі резервного фонду), розташовану на території Чемериської сільської ради площею 25 га із кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, для ведення фермерського господарства.

Водночас, при поданні клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, що розташована на території Чемеринської сільської ради, але не повідомив уповноважені органи, що ним раніше отримано в оренду без проведення аукціону земельну ділянку з кадастровим номером 0520281600:02:002:0155, того ж цільового призначення.

23.10.2013 між Головним управлінням Держземагенства (Держгеокадастр) у Вінницькій області (Орендодавець) та Кордоном Антоном Віталійовичем (Орендар) укладено договір оренди землі №104.

Відповідно п. 1 Договору Орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 07.10.2013 №ВН/0520285600:02:003/00001090 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Чемериської сільської ради, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Чемериської сільської ради (за межами населеного пункту), Барського району, Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка площею 25.00 га у тому числі ріллі: 25,00 га. Кадастровий номер: 0520285600:02:003:0167 (п. 2 Договору).

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 3 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 446748,88 грн (п. 5 Договору).

Згідно п. 8 договір укладено на 7 років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну дії договору 22.10.2020.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 17869,95 грн за 1 рік (п. 9 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (п. 15 Договору).

Відповідно п. 17 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства є розпорядження голови Барської районної державної адміністрації від 14 жовтня 2011 року № 570 "Про надання гр. Кордону А.В. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку на території Чемерської сільської ради", зі змінами, внесеними розпорядженням від 05.03.2012 № 231 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 14.10.2011 року № 570".

Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим. покладаються на Орендаря.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди (п. 44 Договору).

Право оренди на земельну ділянку 24.10.2013 зареєстровано за Кордоном А.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06.12.2019 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та Кордоном А.В. укладено Додаткову угоду № 823 до договору оренди землі №104 від 23.10.2013.

Відповідно п. 1 Додаткової угоди Орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгсокадастру у Вінницькій області від 04.12.2019 № 2-23580/15-19-СГ "Про внесення змін до договору оренди землі", надає (вносить зміни), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0520285600:02:003:0167. яка розташована на території Чемериської сільської ради (за межами населеного пункту) Барського району. Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка площею 25,0000 га, - рілля (п. 2 Додаткової угоди).

Згідно п. 5 Додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки па дату укладення дотикової у і оди становить 372866,42 грн.

Додаткову угоду укладено на 7 років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар мас переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договоре повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 05.12.2026 (п. 8 Додаткової угоди).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 44743,97 грн за 1 рік (п. 9 Додаткової угоди).

Орендна плата за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, набуті в оренду без проведення земельних торгів вноситься за перший рік - у п`ятиденний строк після підписання договору оренди: починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься до місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки (п. 11 Додаткової угоди).

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (п. 12 Додаткової угоди).

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення додаткової угоди, така угода є укладеною з моменту її нотаріального посвідчення (п. 41 Додаткової угоди).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в оренді ОСОБА_1 крім спірної земельної ділянки також перебуває 20 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 30 га.

Враховуючи вищевикладене, за твердженнями прокурора, Кордон А.В. всупереч вимогам земельного законодавства повторно на пільгових умовах отримав земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, для ведення фермерського господарства.

При отриманні безоплатно в користування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , будучи засновником фермерського господарства "Яблуневий рай" ініціював процедуру отримання ділянки саме як фізична особа для створення фермерського господарства, хоча фактично господарство вже було створене та приховав факт попереднього отримання земельної ділянки того ж цільового призначення, що свідчить про протиправність його дій.

За твердженням прокурора, отримання відповідачем 1 у 2013 році додатково земельної ділянки для ведення фермерського господарства не на конкурентних засадах без участі у торгах є порушенням положень статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та є підставою для скасування державної реєстрації речового права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 0520285600:02:003:0167.

Належним способом захисту інтересів територіальної громади буде усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради у розпорядженні земельної ділянки з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167 площею 25 га шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування ОСОБА_1 та ФГ "Яблуневий рай" та її повернення Барській міській раді.

З урахування чого, Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барської міської ради звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Яблуневий рай" про:

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Кордона А.В. з одночасним припиненням права на земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області;

- зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Яблуневий рай" повернути Барській територіальній громаді в особі Барської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 не визнає заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи про те, що на момент укладення договору оренди землі №104 від 23.10.2013, за яким в користування було передано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, законодавство не містило заборони на отримання на безконкурентних засадах декількох земельних ділянок у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства.

Передача державою земельних ділянок в оренду спрямована не лише на забезпечення надходжень до державного та місцевих бюджетів у вигляді орендної плати, а й на досягнення суспільно важливих цілей, пов`язаних із ефективним, раціональним та цільовим використанням земельних ресурсів.

Водночас, відповідачем 1 своєчасно та в повному обсязі сплачується орендна плата за Договором оренди землі № 104 від 23.10.2013.

ОСОБА_1 умов користування земельною ділянкою не порушено, будь-яких заяв, скарг, актів перевірок, приписів, клопотань про усунення порушень щодо умов користування земельною ділянкою з боку уповноважених органів та посадових осіб не отримувалося, що вказує на добросовісність дій орендаря та на дотримання усіх умов договору оренди землі.

Фактичні обставини у даній справі свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень закону. Задоволення позовних вимог прокурора становитиме втручання в право на мирне володіння майном Кордона А.В.

Крім того, як зазначає відповідач 1, прокуратурою не доведено факту вибуття земель з володіння власника поза його волею, що свідчить про необґрунтованість такого позову.

При цьому, позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди та суборенди на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до їх поновлення.

Також відповідач 1 посилається на пропуск строку прокурором позовної давності, щодо заявлених позовних вимог.

У поданих до суду письмових поясненнях відповідач 2 заперечує проти позову вказуючи також на те, що законодавство не містило заборони на отримання на безконкурентних засадах декількох земельних ділянок у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства.

Отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167 здійснено відповідно до вимог ст. 116, 123, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Згідно абзацу шістнадцятого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття наказу №ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013), не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, в тому числі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Вказана норма не передбачає кількість земельних ділянок, які можуть набуватися на без конкурентних засадах, кількість разів набуття, необхідність створення кількості фермерських господарств, тощо.

Дана норма визначає лише вид цільового призначення земельної ділянки, яка надається в оренду на без конкурентних засадах.

Станом на момент укладення договору оренди землі №104 від 23.10.2013 Земельний кодекс України не містив заборони щодо повторного отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Зазначене свідчить про правомірність укладення між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та відповідачем 1 договору оренди землі №104 від 23.10.2013, відповідно до якого у користування передано земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167.

У відповіді на відзив прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, вважає доводи відповідача викладені у відзиві необґрунтованими та зазначає, що повторне передання земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства на поза конкурсній основі було незаконним як до так і після набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".

У заперечення на відповідь на відзив відповідач 1 підтримує доводи викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити в задоволенні позову.

У письмових пояснення третя особа просить суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи про те, що 14.10.2011 розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №570 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Чемериської сільської ради.

Відповідно до даного розпорядження, ПП "Левада" розроблено вказаний проект землеустрою, який погоджено відповідно до ст. 1861 Земельного кодексу України без зауважень: Управлінням культури і туризму Вінницької ОДА від 03.09.2012 №3192/02-20, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 14.11.2012 №09/2838, Відділом Держземагентства у Барському районі від 25.07.2013 №03-5/291.

Жоден із органів, які погодили вказаний проект не висловили зауваження стосовно того, що відповідач 1 не має права набувати право оренди на вищезазначену земельну ділянку на без конкурентних засадах.

На підставі вказаного проекту інформацію про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, за результатами чого присвоєно кадастровий номер 0520285600:02:003:0167 площею 25,0000 га.

При реєстрації вищевказаної земельної ділянки, державними кадастровими реєстраторами Відділу Держземагентства у Барському районі перевірено на відповідність вимогам законодавства, в тому числі і ст. 124, 134 Земельного кодексу України та за відсутності підстав для відмови у реєстрації ділянки, зареєстрував її.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 07.10.2013 №ВН/0520285600:02:003/00001090 затверджено розроблений проект землеустрою та надано земельну ділянку площею 25,0000 га з кадастром номером 0520285600:02:003:0167 в оренду строком на 7 років та укладено договір оренди землі №104 від 23.10.2013.

В подальшому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 04.12.2019 №2-23580/15-19-СГ "Про внесення змін до договору оренди землі" внесено зміни до договору оренди землі №104 від 23.10.2013 та укладено додаткову угоду №823 від 06.12.2019, якою продовжено строк дії договору на 7 років.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при наданні даної земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, діяло в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством, з врахуванням державного інтересу.

Щодо повноважень прокурора у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, для ведення фермерського господарства, розташована на території колишньої Чемериської сільської ради підлягає поверненню територіальній громаді, в особі Барської міської ради.

При цьому, Барська міська рада, у правовідносинах повернення землі діє як представницький орган від імені та в інтересах територіальної громади.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу й основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Органи місцевого самоврядування здійснюють права власника лише в межах, визначених Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Барська міська рада є належним органом, в особі якого прокурор звернувся до суду, оскільки згідно приписів статей 12, 80, 83, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада представляє територіальну громаду, здійснює від її імені права власника комунального майна, розпоряджається землями комунальної власності та уповноважена вимагати усунення порушень прав на землю.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 ГПК України та частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, законні підстави свого звернення та визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

08.04.2024 Жмеринською окружною прокуратурою до Барської міської ради надіслано лист №52/1-585вих-24, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про необхідність надання до прокуратури інформації щодо вжиття заходів по повернення спірної земельної ділянки.

16.04.2024 відповідно до листа Барської міської ради №04-04/901, вбачається, що міська рада не вживала заходів з відновлення майнових прав територіальної громади, у зв`язку з обмеженим фінансуванням.

16.07.2025 Жмеринською окружною прокуратурою до Барської міської ради повторно скеровано лист №52/1-998вих-24, з повідомленням про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про необхідність надання до прокуратури інформації щодо вжиття заходів по повернення спірної земельної ділянки.

18.07.2025 у відповідь Барської міської ради листом №1691 повідомила, що не вживала заходів з відновлення майнових прав територіальної громади, у зв`язку з обмеженим фінансуванням, при цьому орган місцевого самоврядування не заперечує проти подання прокурором позовної заяви в її інтересах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Наведені вище обставини свідчать, що у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2006 гр. ОСОБА_1 звернувся до Барської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,0 га на території Журавлівської сільської ради Барського району.

Розпорядженням Барської районної державної адміністрації №504 від 20.11.2006 надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,0 га на території Журавлівської сільської ради Барського району.

12.11.2008 розпорядженням Барської районної державної адміністрації № 705, затверджено Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку із земель резервного фонду Журавлівської сільської ради для ведення фермерського господарства площею 9,0985 га.

Відповідно до пункту 2 Розпорядження № 705 від 12.11.2008 надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку із земель резервного фонду Журавлівської сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 35 років, загальною площею 9,0985 га.

На підставі вказаного розпорядження Барської районної державної адміністрації №705 від 12.11.2008 між Барською РДА та ОСОБА_1 13.11.2008 укладено договір оренди землі, за яким відповідачу 1 у строкове платне користування передано земельну ділянку загальною площею 9,0985 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Журавлівської сільської ради (копія додана до Позовної заяви).

Вказаний договір оренди землі зареєстровано у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.02.2009 за №040981600001.

18.05.2011 гр. ОСОБА_1 звернуся до Барської районної державної адміністрації із Клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовної площею 25,0 га, розташовану на території Чемериської сільської ради Барського району, з метою набуття права оренди для ведення фермерського господарства.

Рішенням комісії по розгляду звернень фізичних і юридичних осіб по земельних питаннях від 31.08.2011 погоджено надання в оренду вказаної земельної ділянки.

Розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №570 від 14.10.2011 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 25,0 га, із земель резервного фонду Чемериської сільської ради, в оренду для ведення фермерського господарства.

На виконання даного розпорядження гр. ОСОБА_1 укладено договір із проектною організацією ПП "Левада" на виконання робіт з виготовлення даної документації із землеустрою, оплативши вартість таких робіт.

У 2012 року ПП "Левада" виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 із земель резервного фонду Чемериської сільської ради, в результаті чого було сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 0520285600:02:003:0167.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013, затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на території Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області.

Надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 7 років земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, сільськогосподарського призначення державної власності (землі резервного фонду), для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області.

23.10.2013 між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Відповідачем було укладено Договір оренди землі №104, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області.

24.10.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди Відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, номер запису про інше речове право: 3066217.

06.12.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №823 до договору оренди землі № 104 від 23.10.2013, відповідно до якої продовжено строк дії договору до 05.12.2026, та збільшено розмір орендної плати до максимального розміру 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1-ОТГ від 26.11.2020 та акту приймання-передачі земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167 передано Головним управлінням у комунальну власність Барської міської ради.

Гр. ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Яблуневий рай" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, перейшло до створеного ним фермерського господарства.

Державну реєстрацію ФГ "Яблуневий рай" проведено 10.02.2009 Барською районною державною адміністрацією Вінницької області.

Суд зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №922/3953/21.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №905/5/21, від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 10.01.2024 у справі №922/1130/23.

За змістом приписів статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.

Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167 в оренду на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013, згідно якого укладено відповідний договір оренди вказаної земельної ділянки, тобто до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Підставою позовних вимог визначено незаконність надання фізичній особі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та факт його повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

З матеріалів справи вбачається, що громадянину ОСОБА_1 вже надавалась в користування земельна ділянка з кадастровим номером 0520281600:02:002:0155, площею 9,0985 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Журавлівської сільської ради, яка в подальшому передавалась в суборенду за договором суборенди земельної ділянки від 22.10.2013 Фермерському господарству "САДОК-ПОДІЛЛЯ".

Право суборенди ФГ "САДОК-ПОДІЛЛЯ" на земельну ділянку 03.02.2014 зареєстровано за в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно розпорядження Барської районної державної адміністрації Вінницької області №570 від 14.10.2011, гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства на території Чемериської сільської ради.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013, затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на території Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області.

Надано гр. ОСОБА_1 в оренду терміном на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (землі резервного фонду), розташовану на території Чемериської сільської ради площею 25 га із кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, для ведення фермерського господарства.

При цьому, гр. ОСОБА_1 15.08.2006 створив фермерське господарство "Яблуневий рай", що підтверджується статутом фермерського господарства, затвердженого рішенням засновника від 15.08.2006.

Державну реєстрацію ФГ "Яблуневий рай" проведено 10.02.2009 Барською районною державною адміністрацією Вінницької області.

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 116, 121, 123, 134 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19, від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 07.03.2023 у справі №922/3108/19.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 у минулому вже реалізував своє право на отримання земельної ділянки та займається сільськогосподарською діяльністю. Оскільки у подальшому на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від № ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013 ОСОБА_1 знову отримав в оренду у позаконкурсному порядку земельну ділянку, таке використання права на отримання землі у позаконкурентний спосіб є повторним.

Відтак, додатково земельна ділянка могла бути отримана ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду громадянин може використати один раз. Так само і фермерське господарство може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах.

Наведені вище обставини свідчать, що передача Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області в оренду спірної земельної ділянки відбулась з порушенням порядку, передбаченого вищевказаними приписами Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від №ВН/0520285600:02:003/00001090 від 07.10.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

При цьому суд зазначає, що скасування рішення державного органу, яке вже було реалізовано і вичерпало свою дію, не призводить до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою.

В даному випадку скасування вказаного наказу не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади (власника землі станом на момент подання позову у справі), оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладених договору оренди землі за наслідками його виконання.

Водночас, оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, то такий договір, на думку прокурора, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи iнтepecy позивача.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №469/3134/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі №917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі №917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон №1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "… передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом. Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків суду про те, що договір оренди земельної ділянки є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи громадянин отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом №1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, тому визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування зазначеної норми. Однак, Верховний Суд при цьому акцентував, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі №917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, від 21.05.2024 у справі №622/1061/21, від 11.06.2024 у справі №917/1710/23 та від 12.03.2024 у справі №922/3953/21 і підстави для відступу від них у суду апеляційної інстанції відсутні.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.01.2025 у справі №922/2380/19 зазначив: Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон №1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Такі висновки викладено у прийнятих після подачі касаційної скарги у справі, що розглядається, постановах Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №917/1710/23, від 17.09.2024 у справі №922/1830/19 у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, і які в силу частини 4 статті 300 ГПК України враховуються судом касаційної інстанції під час розгляду справи №922/2380/19.

До того ж суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі №922/1830/19 у подібних правовідносинах зазначив, що Велика Палата Верховного Суду (постанова від 05.10.2022), переглядаючи цю справу в частині позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним, не виснувала про нікчемність правочину, хоча відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду суд має самостійно дати оцінку дійсності правочину якщо суд дійде висновку про його нікчемність. В такому випадку суд має зазначити про це в мотивувальній частині судового рішення і відповідно до цього висновку вирішити спір (див. наприклад пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №359/10663/18). Отже, Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що договір оренди землі, укладений в період, коли законодавством загалом допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, за умов повторного надання земельної ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства є оспорюваним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, під час розгляду справи №922/2380/19, суд касаційної інстанції також враховує правову позицію Великої Палата Верховного Суду у справі №922/1830/19 (постанова від 05.10.2022), що є останньою у подібних правовідносинах.

Відповідно до встановлених судами попередніх фактичних обставин у справі №922/2380/19, що розглядається, ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом №1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити їх можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди землі від 03.06.2016 є оспорюваними правочинами.".

Водночас суд відзначає, що колегія суддів Верховного Суду передаючи справу №922/511/24 на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.01.2025 у справі №922/2380/19, про те, що у випадку, якщо особа, яка прагнула отримати земельні ділянку для ведення фермерського господарства, отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто в період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то договори оренди землі щодо цих земельних ділянок, укладені після набрання чинності цим Законом, є оспорюваними правочинами.

Проте Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 09.04.2026 у справі №922/511/24 не вбачав підстав для вирішення питання щодо відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №922/2380/19 висновку про те, що фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності Законом № 1012-VIII у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №927/572/25, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи громадянин отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, зазначив, що Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується правової позиції, що договір оренди землі, укладений у період, коли законодавством загалом допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, за умов повторного надання земельної ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства, є оспорюваним (п. 5.25 постанови).

Цей правовий висновок підлягає врахуванню судом відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України.

Слід зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви прокурора, позовна вимога зобов`язати повернути Барській територіальній громаді в особі Барської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області заявлена до фізичної особи ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Яблуневий рай" та обґрунтовано нікчемністю договору оренди землі №104 від 23.10.2013, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 .

Проте, з урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду, суд відхиляє доводи прокурора про те, що спірний договір оренди землі є нікчемним в силу положень частин першої та другої статті 228 ЦК України.

Щодо способу обраного прокурором захисту порушених прав позивача, то насамперед варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №922/3166/20, зауважила, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності. Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов`язального правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 зазначено, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. Натомість якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Правовим наслідком визнання договору недійсним є зобов`язання кожної із сторін зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина друга статті 216 ЦК України).

Враховуючи встановлений оспорюваний, а не нікчемний характер договору оренди землі №104 від 23.10.2013, суд виходить із того, що відповідно до статті 204 та частини третьої статті 215 ЦК України такий правочин вважаються правомірними, є чинними та породжують передбачені ним правові наслідки доти, доки його недійсність не буде встановлена судом за результатами розгляду належним чином заявленої позовної вимоги.

Прокурором вимоги про визнання договору оренди землі №104 від 23.10.2013 недійсним як оспорюваного правочину не заявлено, натомість обґрунтовано позов його нікчемністю за частинами першою, другою статті 228 ЦК України, застосувавши наслідки виконання нікчемного правочину. Однак встановлення оспорюваного характеру цього договору виключає можливість застосування до нього наслідків недійсності без попереднього визнання такого договору недійсним в судовому порядку.

У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, закріплених у статтях 13, 14 ГПК України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог. Принцип jura novit curia надає суду повноваження самостійно визначити норму права, яка регулює спірні правовідносини, проте не дозволяє змінювати предмет позову, формулювати замість позивача нову матеріально-правову вимогу та визнавати недійсним оспорюваний правочин за відсутності відповідного волевиявлення позивача.

Водночас Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №278/2111/23 виснував, що застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") не є безмежним. Принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача; з іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Отже, суд не вправі в межах позову про застосування наслідків нікчемності договору самостійно визнати договір оренди землі №104 від 23.10.2013 недійсним як оспорюваного та на цій підставі зобов`язати відповідачів повернути земельну ділянку. Інший підхід фактично означав би зміну судом предмета та матеріально-правової підстави позову, порушення процесуальної рівності сторін і позбавлення відповідачів можливості надати заперечення саме проти вимоги про визнання договорів недійсними.

Оскільки договір оренди землі №104 від 23.10.2013 судом недійсним не визнано, його дія не припинена, а зареєстрована на його підставі права оренди Кордона Антона Віталійовича продовжують існувати, користування земельною ділянкою має чинну договірну правову підставу.

За змістом статей 216 ЦК України та 34 Закону України "Про оренду землі" обов`язок повернути майно може виникнути, зокрема, як наслідок недійсності правочину або після припинення чи розірвання договору оренди. Проте у даній справі договір оренди не визнаний недійсним, не розірваний, його дія не припинена, а строк користування земельною ділянкою не закінчився. Отже, відсутній юридичний факт, із яким закон або договір пов`язує виникнення у ОСОБА_1 та ФГ ""Яблуневий рай" обов`язку повернути спірну земельну ділянку власнику.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором вимога про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Яблуневий рай" повернути Барській територіальній громаді в особі Барської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області є похідною від твердження про нікчемність договору оренди землі №104 від 23.10.2013, задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Кордона А.В. з одночасним припиненням права на земельну ділянку з кадастровим номером 0520285600:02:003:0167, площею 25 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Чемериської сільської ради Барського району, на даний час Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області суд зазначає, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до їх поновлення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

Щодо клопотання відповідача 1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц.

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що пред`явлені позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню, клопотання про застосування строку позовної давності не підлягає застосуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням ст. 129 ГПК України в сумі 6 656,00 грн залишаються за прокурором.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10-18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 202, 242, 232-242, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за прокурором.

Примірник повного судового рішення направити учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 жовтня 2026 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи