Постанова № 14099235, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 р. (17:51) Справа №2а-389/11/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача Халецький О.В. пред-к, дов. від 21.01.2011р.

від відповідача Винятинський М.С. пред-к, дов. № 127/10-0 від 30.11.2010 р.

Суть спору: ТОВ «Аптека 36,7 » (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі (далі відповідач) № 0025402301/0 від 10.12.2010 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 15.02.2011 р. , надав заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на прибуток, нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.10.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої 02.12.2010р . був складений акт №18620/23-7/32100265.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем, зокрема, п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 13594 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 10.12.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025402301/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 16826,3 грн. , в тому числі 13594 грн. основного платежем та 3232,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час проведення перевірки позивача та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності була регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слідовало розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діяла від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала, що платниками податку з числа резидентів були субєкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснювали діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3).

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлялися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №18620/23-7/32100265 від 02.12.2010 р. зазначив, що в період часу , який перевірявся, позивачем завищено валові витрати на суму витрат по списанню вартості пального , яке було придбано для використання легкових автомобілів, яки були орендовані платником податків у фізичних осіб. Представниками податкового органу зроблений висновок про те, що з причин невиконання платником податків вимог ст.799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договорів оренди автомобілів , вказані правочини є нікчемними , в наслідок чого необґрунтовано завищені валові витрати за період часу, який перевірявся на 54376 грн.

Позивачем надані документи, яки свідчать про те, що в період часу, який перевірявся, ним використовувались легкові автомобілі, що належали фізичним особам його працівникам.

Так, наказом № 84-к від 10.09.2003 р. ОСОБА_5 з 12.09.2003 р. прийнятий на роботу на посаду водія з власним автомобілем ВАЗ -21099 дер. номер НОМЕР_5, наказом № 26-к від 11.03.2008 р. ОСОБА_6 прийнятий з 11.03.2008 р. на роботу на посаду водія з власним автомобілем ВАЗ 2109 держ.номер НОМЕР_6, наказом №103-К від 07.09.2005 р. ОСОБА_7 прийнятий з 09.09.2005 р. на посаду водія з власним автомобілем ФІАТ «Скудо» держ. номер НОМЕР_3 , наказом № 9-к від 22.01.2010р. ОСОБА_5 звільнений та на його посаду з 25.01.2010 р. прийнятий ОСОБА_4 з валсним автомобілем ДЕУ «Сеанс» держ. номер НОМЕР_7 . Порядок використання зазначених автомобілів був встановлений наказами №10 від 11.09.2003 р., № 9 від 09.09.2005 р., № 2 від 22.01.2010р.

Вивчивши зазначені матеріали , суд прийшов до висновку, що умовою працевлаштування зазначених осіб було наявність у них власного автотранспорту , який використовувався виключно для забезпечення статутної діяльності платника податків.

Позивачем надані докази того, що медичні препарати були ним отримані на адресу складського приміщення , яке розташоване у м.Сімферополі, а в подальшому на зазначених автомобілях транспортувались по аптекам, які знаходяться в інших регіонах АРК.

Матеріали справи свідчать про те, що автомобіль «Тайота» держ. номер НОМЕР_4 належить керівнику платника податків ОСОБА_8 , згідно з наказом №5 від 01.08.2007 р. використовується в господарській діяльності товариства.

В порядку, передбаченому ст. 71КАС України, відповідачем не надано доказів того, що вказані вище автомобілі в період часу, який перевірявся, були використані не для здійснення статутної діяльності платника податків, паливо, вартість якого віднесена до складу валових витрат, було витрачено не для забезпечення їх використання для потреб статутної діяльності.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку , що відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат підприємства мають бути віднесені витрачені позивачем кошти на оплату вартості палива , яке використовувалось для забезпечення його статутної діяльності.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що існують підстави для визнання протиправними на скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача № 0025402301/0 від 10.12.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.03.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.03.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0025402301/0 від 10.12.2010р.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Аптека 36,7» (м.Сімферополь, вул. Пушкіна 36, код ЄДРПОУ 20739121) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.