Рішення № 140991788, 27.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/786/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

27 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Тимошенко А.А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 73569585 від 17 серпня 2024 року в загальному розмірі 25 976,00 гривень, що складається з: 8 000,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 1 992,00 гривень - заборгованості за відсотками; 15 984,00 гривень - заборгованості за пенею, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено в електронній формі договір позики № 73569585, за умовами якого відповідач отримав позику в сумі 8 000,00 гривень строком на 30 днів зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 0,83 % на день. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, у встановлений строк позику не повернув та проценти не сплатив, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, на підставі якого згідно з Реєстром боржників № 40 від 23 грудня 2024 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 73569585 від 17 серпня 2024 року в сумі 25 976,00 гривень. Позивач наголошує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У своєму позові позивач просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановляючи заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 17 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73569585. Вказаний правочин укладено в електронній формі з використанням мобільного застосунку MyCredit.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з пунктами 21, 22 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця, електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника та з додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Відповідно до пункту 23 договору позичальника ідентифіковано та верифіковано за допомогою Системи BankID НБУ.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання договору позики електронним підписом одноразовим ідентифікатором «86210», а паспорта споживчого кредиту - одноразовим ідентифікатором «58487». У реквізитах договору зазначено паспортні дані відповідача, його РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами дотримано.

За умовами договору (пункти 1, 2, Додаток № 1) позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику в сумі 8 000,00 гривень шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу строком на 30 днів з 17.08.2024 по 15.09.2024 за фіксованою процентною ставкою 0,83 % на день, а позичальник - повернути позику та сплатити проценти одним платежем у сумі 9 992,00 гривень. з яких 8 000,00 гривень сума позики, 1 992,00 гривень - проценти, в останній день строку позики - 15.09.2024. Сторони погодили розмір позики, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах.

Судом встановлено, що погоджена сторонами денна процентна ставка 0,83 % не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 та пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Факт отримання відповідачем позики в розмірі 8 000,00 гривень 17.08.2024 підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 73569585, сформованим первісним кредитором 10.06.2025 та підписаним кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Білана В.І., у якому відображено видачу позики 17.08.2024 в сумі 8 000,00 гривень, а також відсутність будь-яких платежів відповідача.

Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом також встановлено факт переходу права вимоги за вказаним договором позики до позивача.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактором) укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою та процент за порушення грошових зобов`язань (пункт 1.1). Перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо боржників (пункт 1.2).

Додатковою угодою № 7 від 13.06.2022, укладеною до спливу первісного строку дії договору, пункт 9.1 договору факторингу викладено в новій редакції, згідно з якою договір діє протягом 12 місяців з дня набрання чинності та автоматично пролонгується на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не направить письмового повідомлення про його розірвання. Доказів розірвання договору факторингу матеріали справи не містять.

Додатковою угодою № 45 від 23.12.2024 сторони договору факторингу визначили загальну суму прав вимоги за Реєстром боржників № 40 від 23.12.2024 та ціну продажу. 23.12.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників № 40, а ціну продажу сплачено фактором згідно з платіжною інструкцією № 587 від 27.12.2024.

Згідно з Реєстром боржників № 40 від 23.12.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 73569585 від 17.08.2024 в загальній сумі 25 976,00 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - основна сума боргу, 1 992,00 гривень - проценти, 15 984,00 гривень - пеня.

Пунктом 5.5 договору позики позичальник погодився з правом позикодавця без його згоди відступити право вимоги за договором.

Відповідач своїх зобов`язань за договором позики належним чином не виконав, у встановлений договором строк 15.09.2024 позику не повернув і проценти не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість. Наявність заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8 000,00 гривень підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований. Тому вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 8 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування позикою в розмірі 1 992,00 гривень, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2.2 договору строк позики та строк договору становить 30 днів. Відповідно до розрахунку заборгованості проценти нараховано за період з 17.08.2024 по 15.09.2024 включно, тобто лише в межах погодженого сторонами строку позики, по 66,40 гривень на день (8 000,00 ? 0,83 %) ? 30 днів = 1 992,00 гривень, що відповідає Додатку № 1 до договору та паспорту споживчого кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Після цього права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Оскільки проценти в сумі 1 992,00 гривень нараховано в межах строку позики відповідно до умов договору, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення пені в розмірі 15 984,00 гривень, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що пеню нараховано первісним кредитором на підставі пункту 18 договору за ставкою 2,7 % на день від суми позики (216,00 гривень на день) за період з 16.09.2024 по 28.11.2024, що становить 15 984,00 гривень.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який діє на час ухвалення цього рішення.

Оскільки договір позики № 73569585 укладено 17 серпня 2024 року, а прострочення виконання зобов`язання і нарахування пені мали місце в період дії воєнного стану, до спірних правовідносин застосовуються імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма є нормою прямої дії, спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану та має пріоритет над умовами договору.

За таких обставин первісний кредитор не мав законних підстав нараховувати пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у вказаний період, а нараховані суми підлягали списанню. Позивач як новий кредитор набув право вимоги в обсязі, що існував на момент переходу прав (стаття 514 ЦК України), тобто без права на стягнення такої пені. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 15 984,00 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в порушення умов договору своєчасно не повернув позику та не сплатив проценти за користування нею. Поданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основного боргу та процентів відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора чи позивача не надано.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 73569585 від 17.08.2024 в загальній сумі 9 992,00 гривень, з яких 8 000,00 гривень - основна сума боргу, 1 992,00 гривень - проценти за користування позикою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 151163 від 27 січня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Позовні вимоги заявлено на суму 25 976,00 гривень, задоволено - на суму 9 992,00 гривень. Враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 024,13 гривень (9 992,00 ? 2 662,40 / 25 976,00 = 1 024,13 грн).

Доказів понесення інших судових витрат, зазначених у попередньому (орієнтовному) розрахунку, позивач не надав, тому підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 73569585 від 17 серпня 2024 року в загальному розмірі 9 992 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні), з яких: 8 000 грн (вісім тисяч гривень) заборгованість за основною сумою боргу, 1 992 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві гривні) - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 024,13 гривень (одна тисяча двадцять чотири гривні 13 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ "ТАСкомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор