Рішення № 140991267, 27.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4882/26

Провадження 2-3186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

27 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Ковтун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що 28.07.2025 року ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № LM681649667. Згідно умов кредитного договору Товариство перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 400 грн. на його банківську картку. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, 17.12.2025 року ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № ОК-ТП/66, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM681649667. В подальшому, 30.03.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 30/0326-01, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.03.2026 року до Договору факторингу № 30/0326-01 позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 29 893,42 грн. Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання, тому з підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді від 07.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою проживання, з відзивом (запереченням) на позов до суду не звертався, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести по справі заочний розгляд.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.07.2025 року ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № LM681649667.

Вказаний договір підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором QRUW.

Відповідно до п.2.2 загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 10 400 грн.

Згідно п.2.3 Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру кредиту 28.07.2025 року.

Відповідно до п.7.1 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 11.09.2025 року.

Разом з цим, кінцева дата повернення кредиту 27.08.2030 року (п.7.3 кредитного договору).

У розділі 8 кредитного договору сторони погодили розмір та порядок нарахування процентів, з якого встановлено, що за період з 28.07.2025 по 11.09.2025 розрахунок витрат здійснюється за Дисконтною процентною ставкою 0,25% від суми кредиту за кожен день користування, в подальшому 0,98% в день від суми залишку Кредиту.

На підтвердження виконання умов кредитного договору, позивач надав суду Довідку про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Оптимальні Кредити» станом на 17.12.2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM681649667 становить 20 382,62 грн., з яких: 9 331,51 грн. тіло кредиту, 5 852,80 грн. проценти, 4 665,76 грн. неустойка, комісія 624 грн.

17.12.2025 року ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № ОК-ТП/66, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM681649667.

Згідно наданого розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» убачається, що станом на 30.03.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM681649667 становить 29 801,97 грн., з яких: 9 331,51 грн. тіло кредиту, 15 272,15 грн. проценти, 4 665,76 грн. неустойка, комісія 624 грн.

30.03.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 30/0326-01, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.03.2026 року до Договору факторингу № 30/0326-01 позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 29 893,42 грн.

Разом з цим, позивач вказав, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості становить 25 227,66 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.12,13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) повернув частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів у розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.

Таким чином, позов ТОВ «Юніт Капітал» слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № LM681649667, яка станом на момент подачі позову складає 25 227,66 грн.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., то суд вказує на таке.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу, в розмірі 3000 грн., що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.

В частині стягнення судових витрат суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,530,610,612,625,1050,1054,1056-1 ЦК, ст.ст.133,141,263-265,268, 280-289 ЦПК, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № LM681649667 від 28.07.2025 року у розмірі 25 227,66 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього стягнути 30 890,06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць