Рішення № 140990211, 28.10.2026, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/812/26

Провадження № 2-а/391/10/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026р.селище КомпаніївкаКомпаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ревякіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанов по справам про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7899400 від 17.09.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та серії ЕНА № 7899352 від 17.09.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову вказав, що 17.09.2026 керуючи автомобілем Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автомобільній дорозі Київ-Знам`янка 245 км. с. Олександрівка, наближаючись до регульованого перехрестя діяв у чіткій відповідності до ПДР України. Перед перехрестям увімкнувся миготливий зелений сигнал світлофора, який, відповідно до п. 8.7.3 (в) ПДР, дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух. Мав намір продовжити рух, проте виявив, що на самому перехресті знаходився інший автомобіль, який завершував свій маневр. Відповідно до вимог п. 16.4 ПДР України, забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.

Керуючись цим правилом, аби не створювати аварійної ситуації та не блокувати рух на перехресті, прийняв єдино правильне й безпечне рішення зупинити свій транспортний засіб перед перехрестям (лінією світлофора та дорожньою розміткою).

Одразу після зупинки автомобіля та завершення маневру іншим учасником руху, на світлофорі увімкнувся червоний (заборонний) сигнал, після чого перехрестя перетнув інший автомобіль, що рухався на своє дозволене зелене світло. Оскільки на світлофорі вже горіло червоне світло, він залишився стояти на місці, чекаючи наступного дозволеного циклу світлофора.

Вказує, що в його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не здійснював добровільної зупинки чи стоянки у забороненому місці в розумінні п. 15.9 ПДР України, а здійснив вимушену технологічну зупинку перед перехрестям на виконання вимог безпеки дорожнього руху та п. 16.4 ПДР. Крім того, його автомобіль не виїжджав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора та не створював перешкод іншим учасникам руху.

Щодо незаконності другої постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП позивач вказав, що поліцейським було безпідставно висунуто вимогу про надання страхового поліса. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування здійснюється підрозділами Національної поліції виключно при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена в усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, у постановах по справах № 524/7029/20, № 127/19283/17, № 202/4473/20), де зазначено: оскільки поліцейським належним чином не зафіксовано факту порушення водієм ПДР, висунення вимоги про пред`явлення документів, зокрема страхового поліса, є неправомірним, а отже, склад адмінправопорушення за ст. 126 КУпАП в діях водія відсутній.

Оскільки первісна постанова за порушення ПДР винесена незаконно, то й похідна вимога надати поліс є протиправною.

Окрім цього, під час спілкування з інспектором позивач повідомив, що його автомобіль застрахований, та запропонував перевірити статус договору онлайн за державним номером автомобіля. Згідно з чинною редакцією п. 2.1 (ґ) ПДР України, водій має право підтверджувати наявність страхового поліса як на паперових, так і на електронних носіях. Поліція володіє автоматичним технічним доступом до бази даних МТСБУ, проте інспектор безпідставно проігнорував це та вимагав паперовий бланк. На момент зупинки транспортний засіб мав чинний договір обов`язкового страхування №ЕР-234437943, що повністю виключає вину позивача.

Стосовно дотримання строків звернення до суду позивач зазначив, що оскаржувані постанови були винесені інспектором поліції 17 вересня 2026 року за його відсутності на місці події без вручення йому копій постанов на місці. Вказані постанови він отримав засобами поштового зв`язку 30 вересня 2026 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №2730000146744 та конвертом АТ "Укрпошта", а тому відповідно до ст. 289 КУпАП та ч. 2 ст. 286 КАС України, 10 денний строк на оскарження постанов та звернення до суду не пропущено.

Вважає постанови незаконними, а тому просив їх скасувати та закрити провадження у справі, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 12.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано у відповідача докази, які надійшли до суду 20.10.2026.

15.10.2026 відповідач направив відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказавши, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський оцінив всі обставини справи та докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Стягнення застосовано в межах санкції ч.1 ст. 126 та ч.3 ст. 122 КУпАП, постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП вказав, що 17.09.2026 року інспектором сектору поліцейської діяльності № 1 (селище Олександрівка) відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дійнецьким Андрієм Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 7899400 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 680 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, 17.09.2026 о 14:00 Позивач, керуючи транспортним засобом марки JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі Київ-Знам`янка 245 км, у селищі Олександрівка, Кропивницького району, Кіровоградської області, здійснив зупинку на перехресті, чим порушив вимоги п.п. 15.9.ґ ПДР України - порушення заборони зупинки на перехрестях та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно- рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. 15.9.Ґ ПДР України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідних переходів, за винятком зупинки для надання переваги в русі та у випадках, передбачених цими Правилами.

Щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідач вказав, що 17.09.2026 року інспектором сектору поліцейської діяльності № 1 (селище Олександрівка) відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дійнецьким Андрієм Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 7899352 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 425 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, 17.09.2026 о 13:55 Позивач, керуючи транспортним засобом марки JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі Київ-Знам`янка 245 км, у селищі Олександрівка, Кропивницького району, Кіровоградської області, не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.4.а ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 126 КУпАП, пункти 2.1 та 2.4.а розділу 2 ПДР України, а також на абзац 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», відподно до якого водій зобов`язаний мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу) просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи не надходили.

За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні)за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7899400 від 17.09.2026 року, винесеної інспектором сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Олександрівка) відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Дійнецьким А.О., 17.09.2026 о 14:00 год. с. Олександрівка дорога Київ-Знам`янка 245 км. ОСОБА_1 керуючи тз Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п.15.9 ґ) ПДР порушення заборони зупинки на перехрестях, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, в зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Крім того, постановою серії ЕНА № 7899352 від 17.09.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн за порушення п. 2.4 а ПДР, а саме за те, що 17.09.2026 о 13:55 год. с. Олександрівка дорога Київ-Знам`янка 245 км. ОСОБА_1 керував тз Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_1 та не пред`явив чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно п. 15.9 ґ) ПДР зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена серед іншого відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З оглянутого судом відеозапису встановлено, що позивач рухався на автомобілі Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_1 та наближаючись до регульованого перехрестя зупинився перед дорожньою розміткою 1.13, що позначає місце, де водій повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по перехрещуваній дорозі. При цьому по перехрещуваній дорозі в обох напрямках рухалися транспортні засоби, що і змушувало позивача зупинитися і дати їм дорогу.

Згідно п.16.3 ПДР у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів (п.16.4 ПДР).

Крім того, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 не виїжджав на перехрещення проїзних частин та, відповідно, не здійснював зупинку на перехресті, як це зазначено в оскаржуваній постанові, а зупинився перед перехрещуваною дорогою в спеціально позначеному місці, що відповідало вимогам п.16.3 ПДР.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 15.9 ПДР та вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.

Щодо порушення позивачем вимог п.2.4 а) ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП слід зазначити наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 17.09.2026 о 13:55 год. водій транспортного засобу Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_1 , після зупинки транспортного засобу не надав на вимогу поліцейського для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред`явлення документів для перевірки.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Пунктом 2.1 «ґ» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Водночас за положеннями п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, які не мали місце в даних правовідносинах.

У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі зазначеного вина позивача не може вважатись доведеною.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, тобто факт невиконання позивачем вимог ПДР не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового полісу через електронну систему, що не було здійснено відповідачем.

При цьому позивачем доведено, матеріалами справи підтверджено, що позивач на момент притягнення до адміністративної відповідальності мав чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-234437943 з терміном дії з 27.12.2025 по 26.12.2026.

Отже, правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні, а тому оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення ЕНА № 7899352 від 17.09.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Враховуючи, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за розгляд даної категорії справ, положення ст. 152 Конституції України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» та оцінку Конституційного Суду України положень Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, а також позицію позивача про повернення йому сплаченого судового збору, викладену в його письмовій заяві, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого ним судового збору в сумі 665,60 грн згідно квитанції № 3256871523 від 01.10.2026 та в сумі 665,60 грн згідно квитанції 3256870625 від 01.10.2026.

На підставі ст.ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 72-77, 121, 122, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7899400 від 17.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та серії ЕНА № 7899352 від 17.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 665,60 грн, сплачений згідно квитанції № 3256871523 від 01.10.2026 та в сумі 665,60 грн, сплачений згідно квитанції № 3256870625 від 01.10.2026.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709.

Суддя О.В. РЕВЯКІНА