Рішення № 140989839, 20.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4706/26

Провадження № 2/345/3211/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

20.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ДЖІДЖИ ФІНАНС» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.03.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачкою цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) через вебсайт первісного кредитора ТзОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» підписано кредитний договір та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 4 500,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 253826 від 22.03.2024 надано строком на 90 днів. Кінцева дата повернення кредиту зі сплатою процентів -19.06.2024. Проте відповідачкою не виконані взяті на себе кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 17 739,90 грн, яка є документально підтвердженою. Відповідна сума боргу включає 4 500,00 грн неповернутого тіла кредиту, 4 239,90 грн - нарахованих, але не сплачених позичальником процентів та 9 000,00 грн пені за порушення грошових зобов`язань.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі норм ст. 19,274 ЦПК України.

Відповідачка неодноразово належним чином повідомлена судом про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подала у встановлений процесуальний строк, відтак зі згоди Товариства суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка через вебсайт ТзОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 22.03.2024 уклала договір № 253826 про надання фінансового кредиту шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, вираженого у алфавітно-цифровій послідовності KL7020. Грошові кошти в сумі 4 500,00 грн. перераховано на банківську платіжну картку відповідачки надавачем платіжних послуг ТзОВ «ПрофіГід» (платіжна інструкція A806358B367721CLY253826T2109066 від 22.03.2024, банківська картка позичальника № НОМЕР_1 ), що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів письмовою інформацією АТ «Універсал Банк» від 28.08.2026 №БТ/Е-377780.

Істотні умови договору про надання споживчого кредиту: кошти надано у користування строком на 90 днів; кінцева дата повернення (виплати) кредиту з процентами 19.06.2024 (п.1.2.); за користування кредитом клієнт сплачує кредитодавцю 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта кредитодавець не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п.1.3.).

Відповідно до п.1.4. за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує кредитодавцю 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною

цього Договору (п.3.1.)

Денна процентна ставка за договором становить 2.48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (198 % (проценти за користування кредитом з розрахунку 2,2 % за кожен день) + 25 % комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору)/90 днів.

Пунктом 5.3. кредитного договору визначено, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити кредитодавцю пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Із доданої копії Графіка платежів за кредитним договором (Додаток № 1) вбачається, що за умовами відповідного договору позичальник зобов`язаний внести 7 чергових платежів в проміжок часу кожних 14-ть календарних днів, крім останнього, тривалість якого становить 6 календарних днів; черговий платіж містить умову про одночасне повернення основної суми (тіла) кредиту.

Строк настання першого чергового платежу 04.04.2024, 2-го 18.04.2024, 3-го 02.05.2024 і т.д.

Згідно з розрахунком ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» позичальник ОСОБА_1 кредит із нарахованими процентами належним чином не повернула (не сплатила), грошових коштів на рахунок кредитодавця у встановленому порядку та розмірах не вносив, допустивши виникнення заборгованості. Із розрахунку Товариства вбачається, що нарахування процентів позичальнику проведено в межах установленого договором строку кредитування та стандартною процентною ставкою. Також первісним кредитором проведено нарахування відсотків за прострочення виконання зобов`язань розміром 9 000,00 грн. Будь-яких відомостей про нараховані позичальнику суми пені розрахунок первісного кредитора не містить.

Розрахунок показує, що в рахунок взятих на себе зобов`язань позичальником сплачено на користь кредитодавця: 08.04.2024 1 500,00 грн, 10.04.2024 1 967,43 грн та 400,00 грн.

Вирішуючи зазначений спір суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто ч.3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

В разі сумніву необхідно застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734, доповненого Законом № 3498 протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Однак відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3498 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Більше того, запроваджена Законом № 3498 денна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту в жодному разі не може імперативно перевищувати 1%.

Суд окремо наголошує, що до набуття чинності положеннями Закону № 3498 у нормах Закону № 1734 не передбачалися ані поняття «денної процентної ставки», ані не вказувалася як обов`язкова формула розрахунку цієї ставки у відносинах споживчого кредитування. Натомість, відповідна ставка із формульним розрахунком безпосередньо передбачена чинною з 24.12.2023 редакцією ч.4,5 ст.8 Закону № 1734.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з вимогами п.4,6,8 ч.3 ст.9 Закону № 1734 інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити, зокрема, відомості про: тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів. Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення (ч.12 ст.9 Закону № 1734).

Відповідно до п.8,9 ч.1 ст. 12 закону № 1734 у договорі про споживчий кредит зазначаються: процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Системний аналіз чинних з 24.12.2023 редакцій ч.4,5 ст.8 Закону № 1734 у поєднанні з вищезазначеними положеннями ст.9,12 цього Закону вказує, що кожен без винятку кредитодавець зобов`язаний у відносинах зі споживачами надавати кредити з урахуванням законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки, попередньо надавши споживачу інформацію щодо кількості, розмірів та періодичності внесення усіх платежів. Зазначаючи у договорі про споживчий кредит процентну ставку, кредитодавець не має права визначати такий розмір цієї ставки, який би дозволяв йому отримувати від споживача плату у вигляді процентів, розмір яких перевищує встановлений Законом № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки. В іншому разі, кредитодавець щоразу міг ігнорувати вимоги Закону № 3498.

Крім того, суд керується тим, що відповідно до приписів ч.1,2 ст. 16 Закону № 1734 споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Таким чином норми Закону № 1734 не можуть обмежувати право позичальника будь-якими сумами повністю або частково повертати отриманий кредит, адже від залишку неповернутої суми кредиту здійснюється подальше нарахування процентів в межах погодженого строку кредитування. Лише у разі, якщо відповідне положення закріплено в договорі споживчого кредитування, на позичальника може покладатися обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення кредиту (таких умов досліджений судом кредитний договір не містить).

Підписуючи кредитний договір із графіком платежів позичальник знає коли та в якій сумі йому необхідно внести чергові платежі, проте ніщо не забороняє цьому позичальнику внести в рахунок взятих на себе зобов`язань значно більші платежі і/або здійснити їх внесення раніше вказаних у графіку строків, очікуючи, що надмірно внесена сума грошових коштів буде зарахована в рахунок дострокового виконання основного зобов`язання (за умови відсутності прострочень).

Здійснюючи перерахунок боргових зобов`язань відповідачки у межах погодженого строку кредитування та з урахуванням вимог ч.6 ст.8, ч.1,2 ст. 16 Закону № 1734, з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства необхідно стягнути 2 356,90 грн боргу за нарахованими, але не сплаченими процентами, замість протиправно заявлених до стягнення новим кредитором в особі Товариства 4 239,90 грн. Борг відповідачки в частині неповернення основної суми (тіла) кредиту також підлягає зменшенню до 3 367,57 грн.

Розмір заборгованості встановлюється наступним чином:

4 500,00х0,01=45,00грн/день

22.03.2024-04.04.2024: 45,00х14кд.=630,00 грн= 1 125,00 грн комісії= 1 755,00 грн

05.04.2024-07.04.2024: 45,0х3кд.=135,00+1 755,00=1 890,00 грн

08.04.2024- фактично сплачено 1 500,00 грн, відтак 1 890,00-1 500,00=390,00 грн

09.04.2024 4 500,00х0,01=45,00 грн + 390,00=435,00 грн

10.04.2024 фактично сплачено 1 967,43 грн 435,00=1 532,43 грн переплати

4 500,00 1 532,43=2 967,57 грн (зменшення тіла кредиту)

10.04.2024 фактично сплачено 400,00 грн

2 967,57+400= 3 367,57х0,01=33,67 грн/день

10.04.2024-18.04.2024: 33,67х9кд.=303,03 грн

11.04.2024-19.06.2024: 33,67х70кд.=2 356,90 грн

Серед вимог Товариства як нового кредитора до відповідача також зазначено про ухвалення судом рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими сумами пені в розмірі 9 000,00 грн.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Договір про надання споживчого кредиту № 253826 укладено 22.03.2024 року під час дії воєнного стану, тому на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України.

Таким чином, нарахування Товариством сум пені позичальнику за прострочення відповідачем грошового зобов`язання є неправомірним, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають; такі вимоги прямо суперечать вимогам закону та є безпідставними.

При цьому суд не надає в зазначеному рішенні правову оцінку правомірності відступлення первісним кредитором на користь Товариства своїх прав вимоги за кредитним договором від 22.03.2024 № 253826 відповідно до умов факторингового договору №23122024/1 від 23.12.2024 з додатками з огляду на встановленому законом презумпцію правомірності відповідного правочину (ст. 204 ЦК України).

Позов Товариства є підставним та обґрунтованим, однак заявлені вимоги необхідно задовольнити частково, одночасно стягнувши на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Товариства судовий збір у розмірі 858.89 грн та 1 935,60 грн витрат на правничу допомогу, що становить 32,26 % від розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 263-265, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором № 253826 від 22.03.2024 у розмірі 5724,47 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в сумі 858,89 грн. та 1 935,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя