Рішення № 140989662, 27.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1067/26

Провадження №2/338/1040/26

27 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Битківського Л.М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №14247077 від 23 квітня 2025 року в сумі 10077,60 грн., з яких 2000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6777,60 грн. проценти, 300 грн. комісія за надання кредиту, 1000 грн. штрафи, а також 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 23 квітня 2025 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за яким відповідачу надано 2000 грн. зі сплатою погоджених процентів і комісії. Позивач свої зобов`язання виконав, однак відповідач кредит не повернув та належні платежі не сплатив. Направлена кредитодавцем претензія про погашення боргу результату не дала.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Суд повідомляв його про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, однак поштову кореспонденцію за цією адресою відповідач не отримує. Додатково суд розмістив оголошення про виклик у судове засідання на офіційному вебсайті судової влади України. Причин неявки відповідач суду не повідомив.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Неявка відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести обґрунтованість заявлених вимог та не означає їх визнання відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

23 квітня 2025 року ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №14247077, за яким кредитодавець надав позичальнику 2000 грн на 360 днів. Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено остаточний термін повернення кредиту 18 квітня 2026 року. Графік передбачає періодичну сплату процентів та повернення тіла кредиту наприкінці строку кредитування.

За пунктом 2.2.3 договору протягом пільгового періоду тривалістю 30 днів застосовується ставка 0,8 % на день, після його завершення стандартна ставка 0,96 % на день. Відповідно до пункту 2.2.2 проценти нараховуються з дати, наступної за днем надання кредиту, на залишок фактичної заборгованості. Пунктом 1.5.2 погоджено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 15% суми кредиту, що становить 300 грн.

Договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У довідці кредитодавця від 28 травня 2026 року зазначено надсилання цього ідентифікатора 23 квітня 2025 року о 15 год 13 хв 48 с на номер телефону відповідача, вказаний у договорі. У реквізитах договору відображено його підписання відповідачем того самого дня о 15 год 14 хв.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджує лист ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20 квітня 2026 року про успішне виконання 23 квітня 2025 року операції №1595039525 на суму 2000 грн на платіжну картку, реквізити якої відповідають зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору. Призначення платежу видача кредитних коштів, статус операції «Виконано».

За ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом прийняття пропозиції із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З урахуванням ст. 207 ЦК України така форма фіксації волевиявлення відповідає письмовій формі правочину. Наведені докази у сукупності підтверджують укладення договору та виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.

Відповідно до ст.526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк, а договір є обов`язковим для сторін. За ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути наданий кредит та сплатити проценти. Ст. 1048 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання процентів, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Наданий розрахунок не містить відомостей про погашення кредиту чи інших складових заборгованості. Доказів виконання зобов`язання суду не надано. Остаточний строк повернення кредиту минув до звернення з позовом, тому вимога про стягнення 2000 грн тіла кредиту є обґрунтованою. Встановлення факту пред`явлення дострокової вимоги для стягнення цієї суми не вимагається.

Перевіряючи проценти, суд ураховує, що зміна ставки з 0,8 % на 0,96 % пов`язана із завершенням наперед визначеного пільгового періоду. Стандартна ставка погоджена при укладенні договору та застосовується у межах установленого строку кредитування.

Ч.4,5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено порядок розрахунку денної процентної ставки та її граничний розмір 1 %. При цьому до загальних витрат належать як проценти, так і погоджена комісія кредитодавця. За умовами договору проценти за повний строк становлять 480 грн. за 30 днів пільгового періоду та 6336 грн. за 330 днів стандартного періоду. Разом із комісією 300 грн. загальні витрати становлять 7116 грн. Денна процентна ставка, обчислена як 7116 грн./2000 грн./360 днів ? 100 %, дорівнює приблизно 0,9883 %, що не перевищує встановленого законом обмеження.

За розрахунком позивача проценти в сумі 6777,60 грн. визначені станом на 17 квітня 2026 року. Водночас у щоденних записах проценти відображено за день видачі кредиту 23 квітня 2025 року, відсутні записи про їх нарахування за 24 квітня та 25 травня 2025 року. Тому суд не приймає цей розрахунок без перевірки, а самостійно визначає належну суму відповідно до погоджених умов.

За період із 24 квітня до 23 травня 2025 року включно, тобто 30 днів, проценти становлять 2000 грн. ? 0,8 % ? 30 = 480 грн. За період із 24 травня 2025 року до 17 квітня 2026 року включно, тобто 329 днів, проценти становлять 2000 грн. ? 0,96% ? 329 = 6316,80 грн. Загальна сума за перевірений період становить 6796,80 грн. Усі ці нарахування припадають на погоджений строк кредитування.

Оскільки позивач просить стягнути суму 6777,60 грн., суд, дотримуючись меж заявлених вимог, установлених статтею 13 ЦПК України, задовольняє вимогу саме в заявленому розмірі. Виявлені неточності щоденних записів не спростовують права на цю суму, підтвердженого самостійною перевіркою суду.

Комісія 300 грн. прямо визначена в індивідуальних умовах договору як одноразова складова плати за надання кредиту. Її розмір та порядок сплати відображені у договорі, графіку платежів та паспорті споживчого кредиту. Вона включена до загальних витрат і врахована при перевірці граничної денної процентної ставки. За змістом погоджених умов комісія не є платою за надання позичальнику інформації про стан заборгованості, яку кредитодавець зобов`язався надавати безоплатно. Підстав для відмови у стягненні цієї погодженої та несплаченої суми суд не встановив.

Вимога про стягнення штрафів задоволенню не підлягає. У розрахунку відображено штраф 200 грн. від 25 травня 2025 року та штраф 800 грн. від 3червня 2025 року. За пунктом 18 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, зокрема від сплати неустойки. Нараховані за прострочення з 24 лютого 2022 року платежі, визначені цією нормою, підлягають списанню кредитодавцем.

Наведена імперативна норма поширюється на спірні штрафні нарахування та не може бути усунута умовами договору. Крім того, пункти 4.7, 4.7.1 договору пов`язують штрафи з простроченням строку повернення кредиту, визначеного пунктом 1.4, тоді як штрафи нараховані ще у травні та червні 2025 року, до остаточного терміну повернення. Отже, у стягненні 1000 грн. штрафів слід відмовити.

За ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивач сплатив 2662,40 грн. судового збору, що підтверджено платіжною інструкцією №2124 від 29 травня 2026 року. Відшкодуванню відповідачем підлягає 2662,40 грн.?9077,60 грн./10077,60 грн. = 2398,21 грн.

На підтвердження правничих витрат позивач надав договір з АО «Апологет» №0207 від 2 липня 2025 року, акт №1903 від 28 травня 2026 року та детальний опис послуг. Договором передбачено фіксовану вартість супроводу однієї кредитної справи 8000 грн. Акт стосується спору з ОСОБА_1 та передбачає оплату протягом року після його підписання. Тому відсутність документа про фактичну оплату сама собою не виключає розподілу витрат, які підлягають сплаті.

Водночас погодження гонорару між клієнтом та адвокатським об`єднанням не означає безумовного покладення всієї суми на іншу сторону. Суд ураховує критерії частини четвертої ст.137 ЦПК України у взаємозв`язку з принципом пропорційності, закріпленим ст.11 ЦПК України, та правилами частини третьої ст.141 ЦПК України щодо обґрунтованості й пропорційності витрат до предмета спору та значення справи для сторін.

Ця справа стосується одного кредитного договору на суму 2000 грн., має типовий характер і не потребувала опрацювання значного обсягу доказів або складних правових питань. Заявлені консультація, погодження позиції, ознайомлення з матеріалами та складання позову є взаємопов`язаними складовими підготовки звернення до суду. Зазначення 6 годин 30 хвилин роботи саме собою не підтверджує необхідності покладення на відповідача всього гонорару.

Вирішуючи саме питання розподілу витрат, а не змінюючи зобов`язання клієнта перед адвокатським об`єднанням, суд за критеріями частини третьої ст.141 ЦПК України не покладає на відповідача всі заявлені витрати. Ураховуючи обсяг виконаної роботи, ціну позову, типовий характер справи та часткове задоволення вимог, суд визначає остаточну суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Часткове задоволення позову вже враховано при визначенні цієї остаточної суми; повторне пропорційне її зменшення не здійснюється. Решту правничих витрат позивач несе самостійно.

Керуючись ст. 259, 263265, 280282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором №14247077 від 23 квітня 2025 року в сумі 9077,60 (дев`ять тисяч сімдесят сім) грн., з яких 2000 грн. тіло кредиту, 6777 грн. 60 коп. проценти за користування кредитом, 300 грн. комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 1000 грн. штрафів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 2398,21 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини або справу вирішено без повідомлення (виклику) учасників, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Суддя Л.Битківський