Рішення № 140988849, 28.10.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/185/26

Провадження № 2/743/301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.08.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1441-7467 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 900 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 419,10 гривень: тіло кредиту - 8 900 гривень, проценти - 28 204,10 гривень, комісія - 1 335 гривень, штраф - 980 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.04.2026.

Ухвалою від 10.04.2026 підготовче засідання відкладено до 03.07.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 03.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2026.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 28.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.08.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1441-7467 продукту «CREDOS» у формі електронного договору. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором A5507 (пункт 3.8, розділ 13 договору). Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено шляхом отримання його ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України (пункт 3.5 договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору загальний розмір кредиту становить 8 900 гривень, датою надання кредиту є 31.08.2024. За пунктом 4.13 договору строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, датою повернення кредиту визначено 30.08.2025.

Відповідно до пункту 4.10 договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування за стандартною процентною ставкою: 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,75 % на день починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення кредиту. Тип процентної ставки фіксований (пункт 4.7 договору).

Пунктом 4.11 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту. У пункті 1.1 договору комісію за видачу кредиту визначено як одну з двох складових оплати за надання та користування кредитом.

За умовами пункту 8.3 договору у разі несплати процентів, комісії та/або суми кредиту у визначені договором терміни позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5000 % від розміру простроченої заборгованості, але не більше 490 гривень, за кожен факт порушення грошового зобов`язання в останній день відповідного базового періоду.

31.08.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало 8 900 гривень на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену в розділі 13 договору, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (система LiqPay) від 31.08.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 19.01.2026 заборгованість відповідача становить 39 419,10 гривень, з яких: тіло кредиту - 8 900 гривень, проценти - 28 204,10 гривень, комісія - 1 335 гривень, штраф - 980 гривень.

Проценти нараховано за період з 31.08.2024 по 30.08.2025: з 31.08.2024 по 26.02.2025 за ставкою 1 % на день у сумі 16 020 гривень (180 днів ? 89) та з 27.02.2025 по 30.08.2025 за ставкою 0,74 % на день у сумі 12 184,10 гривень (185 днів ? 65,86). Після 30.08.2025 проценти не нараховувалися. Комісію нараховано 31.08.2024. Штраф нараховано двічі по 490 гривень: 02.10.2024 і 30.08.2025.

Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону, на який надіслано ідентифікатор, не належить відповідачу або що ідентифікатор A5507 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, проценти в розмірі 28 204,10 гривень нараховано позивачем лише в межах строку кредитування, який закінчився 30.08.2025, за ставками, що не перевищують погоджених сторонами у пункті 4.10 договору та максимального розміру денної процентної ставки 1 %, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Тому вимога про стягнення процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 1 335 гривень за видачу кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом є встановленою законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Видача кредитних коштів є виконанням основного зобов`язання кредитодавця, а розгляд заявки позичальника, оцінка його платоспроможності та прийняття рішення про надання кредиту є діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою укладення договору, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

Посилання позивача на частину 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та на правила розрахунку загальної вартості кредиту, затверджені Національним банком України, цього висновку не спростовують. Ці норми визначають склад загальних витрат за споживчим кредитом для обчислення реальної річної процентної ставки, але не створюють обов`язку позичальника оплачувати дії, які не є послугою для нього.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 1 335 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків охоплює період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовим наслідком прострочення в цей період є звільнення позичальника від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 980 гривень, нарахований 02.10.2024 і 30.08.2025. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану. Нарахування позивачем штрафу за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Доводи позивача про те, що звільнення споживача від відповідальності за пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договори, укладені після 23.01.2024, цього висновку не спростовують. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не пов`язує звільнення позичальника від неустойки з датою укладення кредитного договору, а пов`язує його лише з періодом, на який припадає прострочення.

Відповідно штраф, нарахований за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. Сума, що підлягає виключенню зі стягнення, становить 980 гривень. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.6 кредитного договору позивач перерахував 8 900 гривень на платіжну картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.08.2024 № 1441-7467 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 37 104,10 гривень (тіло кредиту 8 900 гривень і проценти 28 204,10 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 2 315 гривень (комісія 1 335 гривень і штраф 980 гривень) слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 39 419,10 гривень, з яких задоволено 37 104,10 гривень, що становить 94,13 % від заявлених вимог (37 104,10 / 39 419,10 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 506,12 гривень (2 662,40 ? 94,13 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором від 31.08.2024 № 1441-7467 у розмірі 37 104 (тридцять сім тисяч сто чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 506 (дві тисячі п`ятсот шість) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ