Рішення № 140988671, 27.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2050/26

Провадження № 2-а/674/33/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Мутаса В.В., представника відповідача Підліснюка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, у якому просить скасувати постанову серії ЕГА № 2098410 від 10 вересня 2026 року, винесену поліцейським батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Желізником О.М., якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в позивачки були підстави звернутися до поліції, оскільки її донька ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки щодо онуки позивачки та зловживає алкоголем. Поліцейський, на думку позивачки, не дослідив усіх доказів, не опитав онуку, зробив висновок лише зі слів її доньки, не оцінив доказів за своїм внутрішнім переконанням і не надав можливості скористатися правничою допомогою. Склад правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, яке може бути вчинене лише з прямим умислом, у її діях відсутній.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і за клопотанням позивачки витребувано аудіозапис її телефонного звернення на спеціальну лінію "102".

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року первісного відповідача замінено належним Департаментом патрульної поліції, розгляд справи розпочато спочатку, а у відповідача витребувано аудіозапис звернення позивачки на спеціальну лінію "102" і матеріали справи про адміністративне правопорушення.

16 жовтня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що позивачка тривалий час перебуває в конфлікті з донькою і систематично звертається на лінію "102" з повідомленнями про неналежне виконання донькою батьківських обов`язків. 10 вересня 2026 року вона зверталася тричі о 09 год 11 хв, о 13 год 36 хв і о 15 год 20 хв. Після другого звернення поліцейські перевірили умови проживання доньки та онуки позивачки і жодного правопорушення не виявили, про що позивачці було відомо. Попри це, вона втретє повідомила про ті самі обставини, а отже, на думку відповідача, усвідомлювала безпідставність виклику і діяла з прямим умислом. Саме останнє звернення стало підставою для притягнення позивачки до відповідальності. Процедуру розгляду справи, як стверджує відповідач, дотримано: позивачці роз`яснено її права, клопотання про правничу допомогу поліцейський не відхиляв і запропонував скористатися нею самостійно, клопотань про ознайомлення з матеріалами справи позивачка не заявляла. До відзиву додано докази, витребувані ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року.

20 жовтня 2026 року представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій виклав зміст відзиву, навів норми законодавства і зазначив, що склад правопорушення в діях позивачки відсутній. Того ж дня відповідач подав заперечення, у яких просив відповідь на відзив залишити без розгляду, оскільки у справах цієї категорії вона не є заявою по суті справи, і повторно навів доводи про наявність у діях позивачки умислу.

Відповідно до частини 1 статті 269 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив. Водночас пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України учасникам справи надано право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти доводів інших осіб. Тому відповідь на відзив і заперечення суд розцінює як письмові пояснення сторін. Залишення таких документів без розгляду КАС України не передбачає.

У судовому засіданні 27 жовтня 2026 року протокольними ухвалами суд долучив до матеріалів справи всі подані сторонами докази: фотознімок і виписку з історії хвороби доньки позивачки, подані позивачкою 13 жовтня 2026 року, роздруківки листування позивачки з онукою, копії заяв позивачки від 22 жовтня 2026 року до Кам`янець-Подільського міського центру соціальних служб і до служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради, а також довідку відповідача щодо зареєстрованих звернень позивачки. У задоволенні клопотання позивачки про витребування матеріалів адміністративних і кримінальних справ щодо її доньки суд відмовив, оскільки позивачка не обґрунтувала, які обставини, що входять до предмета доказування в цій справі, можуть підтвердити ці матеріали, і не зазначила, яких заходів вжила для їх самостійного отримання (частина 2 статті 80 КАС України).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мутас В.В. позов підтримали. Представник позивачки пояснив, що позивачка звернулася до поліції через занепокоєння за онуку і прямого умислу на неправдивий виклик не мала. Позивачка пояснила, що викликала поліцію правомірно, оскільки переживала за онуку, а поліція, на її думку, не перевірила її повідомлення належним чином, зокрема не перевірила доньку на стан сп`яніння.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Підліснюк М.Ю. проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. Зазначив, що 10 вересня 2026 року звернення позивачки перевірялися, доньку позивачки та онуку опитано, ознак правопорушення не встановлено, а третє звернення з тих самих підстав надійшло вже після цього.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив таке.

Постановою серії ЕГА № 2098410 від 10 вересня 2026 року, винесеною о 15 год 43 хв у селищі Смотрич поліцейським Желізником О.М., позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП і застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Обставини правопорушення в постанові викладено так: 10 вересня 2026 року в селищі Смотрич на вул. Івана Мазепи, 28 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію "102" та повідомила про те, що її донька ОСОБА_2 займається проституцією та зловживає алкоголем, неналежно виконує батьківські обов`язки, хоча цього факту насправді не було.

З електронних карток подій "102" і аудіозаписів телефонних розмов вбачається, що 10 вересня 2026 року позивачка тричі телефонувала на спеціальну лінію "102".

О 09 год 11 хв (картка № НОМЕР_1 ) позивачка повідомила, що напередодні онука попередила її про можливий приїзд доньки, з якою в неї конфлікт, і що вона боїться. Поліцейський ОСОБА_3 , прибувши до позивачки, провів профілактичну бесіду, і позивачка подала заяву про залишення її звернення без розгляду.

О 13 год 36 хв (картка № 310471231) позивачка повідомила, що донька, з якою в неї тривалий конфлікт, щодня вживає алкоголь, неналежно доглядає онуку і займається проституцією, що онука надсилає їй знімки екрана, зокрема фото пляшки з-під пива у смітті, і просила перевірити доньку на стан сп`яніння та забрати від неї дитину. При цьому на аудіозаписі позивачка прямо зазначає, що не стверджує, ніби донька саме зараз перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Наряд патрульної поліції на чолі з командиром взводу прибув за місцем проживання доньки в м. Кам`янці-Подільському, ознак алкогольного сп`яніння в неї не виявив, перевірив умови проживання дитини, які визнав належними, і загрози життю чи здоров`ю дитини не встановив. У рапорті, поданому о 14 год 16 хв, зазначено також, що в подальшому направлено екіпаж для складання адміністративних матеріалів за статтею 183 КУпАП, оскільки заявниця звертається на лінію "102" з цього приводу неодноразово і факт не знаходив свого підтвердження.

На відеозаписі "clip-2.mp4", яким зафіксовано цю перевірку, донька позивачки погоджується на огляд квартири, повідомляє, що дитина навчається онлайн, а на запитання про самопочуття відповідає, що їй погано, бо вона боїться: напередодні до неї чіплявся незнайомий чоловік, невідомі особи пошкодили замки, але поліцію вона не викликала. Під час перевірки онука позивачки перебуваючи не у присутності матері, повідомила поліцейському, що в неї все гаразд, вона навчається в школі, один із поліцейських повідомив по зв`язку, що "все нормально", і просив направити екіпаж, який складе протокол.

О 15 год 20 хв (картка № 310511355) позивачка зателефонувала втретє. На аудіозаписі цієї розмови вона повідомляє, що приблизно годину тому онука надіслала їй повідомлення про те, що її матір переслідують бандити, що хтось дзвонив і дві ночі поспіль хтось намагався зайти в житло, а отже, дитина перебуває в небезпеці, оскільки її мати займається проституцією, вживає алкоголь і курить. На уточнювальне запитання оператора позивачка підтверджує, що про спробу зайти до квартири написала онука, і додає, що, як вона розуміє, бандити переслідують доньку за те, що та не платить, і намагаються її вбити, що донька з дитиною збираються їхати до Києва і дорогою дитину можуть викрасти, а їй потрібно, щоб дитину відібрали. У картці події зміст звернення викладено так: донька займається проституцією, зловживає алкоголем, неналежно виконує батьківські обов`язки; на даний час заявниці написала повідомлення онука про те, що маму переслідують бандити та хтось хоче увійти в квартиру, онука в небезпеці.

Рапорт поліцейського ОСОБА_4 за цим зверненням, поданий о 15 год 35 хв, містить відомості про те, що аналогічне звернення вже опрацьовував інший екіпаж, і про направлення екіпажу для складання адміністративних матеріалів за статтею 183 КУпАП. Екіпаж поліцейського ОСОБА_3 прибув до позивачки в селище Смотрич о 15 год 36 хв.

Відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського ОСОБА_3 (файл "clip-0.mp4") фіксує, що поліцейський повідомив позивачці, що за її попереднім зверненням командир взводу оглянув доньку і та твереза; позивачка цього не прийняла, заперечуючи, що в крові доньки має залишатися алкоголь, і почала зачитувати повідомлення онуки, зокрема слова "нас переслідують". О 15 год 41 хв поліцейський оголосив про початок розгляду справи, виклав обставини правопорушення, оголосив про прийняття рішення про притягнення позивачки до відповідальності і роз`яснив їй права, передбачені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП, у тому числі право користуватися правничою допомогою. На заяву позивачки про бажання скористатися допомогою адвоката поліцейський запропонував їй зателефонувати адвокату, зазначивши, що поліція надавати адвоката не зобов`язана; позивачка повідомила, що адвоката в неї ще немає, і звернулася до поліцейських зі словами: "Хлопці, хочете мати теж проблеми?". Після цього поліцейський застосував до позивачки стягнення у виді штрафу, і о 15 год 43 хв розгляд справи оголошено завершеним. На відеозаписі "clip-1.mp4" зафіксовано, що позивачка отримала копію постанови і розписалася в ній, а також пояснила, що повторно зателефонувала на лінію "102", бо так їй порадили в поліції.

Згідно з довідкою старшого інспектора відділення адміністративної практики батальйону патрульної поліції Горбанюка О. від 16 жовтня 2026 року № 106232-2026 доньку позивачки 01 вересня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері позивачки; справу направлено до суду, відомостей про результати її розгляду немає. Інших фактів притягнення доньки позивачки до адміністративної відповідальності, зокрема за зайняття проституцією, розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях чи невиконання обов`язків щодо виховання дітей, за обліками поліції немає.

З довідки щодо зареєстрованих звернень позивачки вбачається, що з 02 по 11 вересня 2026 року позивачка майже щодня, а 03 і 05 вересня по кілька разів на день, зверталася до поліції щодо доньки, здебільшого з повідомленнями про неналежний догляд за онукою, конфлікти та погрози. Ці звернення реєструвалися і перевірялися як звернення громадян, а матеріали списувалися до справи.

Роздруківки листування позивачки з онукою, надані самою позивачкою свідчать, що 03-05 вересня 2026 року позивачка неодноразово вказувала дитині, що говорити та як саме поводитись у присутності поліцейських. Такі вказівки містили прямі інструкції дитині яким чином поводитись та які вирази вживати, щоб скласти враження у поліцейських про наявність неправомірних дій щодо дитини. При цьому в судовому засіданні джерелом відомостей про неправомірні дії позивачка назвала свою онуку, проте зміст переписки свідчить, що таким джерелом була сама позивачка, інструктуючи дитину яким чином потрібно поводитись, щоб підтвердити власні твердження. Про це зокрема свідчать такі повідомлення позивачки, адресовані дитині: "Зараз прийде поліція, скажи правду, що тебе утримують силою, не годують... скажи, що мама на полігоні роздає візитки"; "Напиши мені зараз це, що я тобі пишу, треба для доказів"; "Пиши так, як кажу, інакше вони не мають права тебе забрати", тощо.

Статтею 183 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Вказівка закону на завідомість означає, що відповідальність за статтею 183 КУпАП настає лише тоді, коли особа на момент виклику знала, що повідомлені нею відомості не відповідають дійсності, і, попри це, викликала поліцію. Тому для притягнення до відповідальності за цією статтею недостатньо встановити, що повідомлені відомості не знайшли підтвердження. Необхідно довести, що особа знала про їх неправдивість. Повідомлення, зроблене внаслідок помилки, хибного сприйняття подій чи на підставі відомостей, отриманих від інших осіб, складу цього правопорушення не утворює.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні. За статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виписку з історії хвороби доньки позивачки ОСОБА_2 та інші відомості про стан її здоров`я, що містяться в поданих позивачкою документах, суд як докази не оцінює. Відомості про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою і діагноз становлять таємницю, на яку ця особа має право (частина 1 статті 286 ЦК України, стаття 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Такі відомості є персональними даними, обробка яких за загальним правилом заборонена і допускається лише у випадках, визначених частиною 2 статті 7 Закону України "Про захист персональних даних", зокрема за однозначною згодою особи. ОСОБА_2 учасником справи не є і згоди на використання відомостей про стан свого здоров`я не надавала. Крім того, стан здоров`я доньки позивачки не входить до предмета доказування в цій справі: суд перевіряє, чи знала позивачка, що повідомлені нею поліції 10 вересня 2026 року відомості не відповідають дійсності, а наявність чи відсутність у доньки захворювань на вирішення цього питання не впливає. Тому підстави для обробки цих даних без згоди особи, передбаченої пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" (необхідність для обґрунтування правової вимоги), немає. За таких обставин суд визнає ці документи недопустимими доказами і відповідно до частини 4 статті 73 і частини 1 статті 74 КАС України не бере їх до уваги.

Оцінюючи інші докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови.

Постанову винесено за те, що позивачка, зателефонувавши на спеціальну лінію "102", повідомила, що її донька займається проституцією, зловживає алкоголем і неналежно виконує батьківські обов`язки. Ці твердження позивачка наводила як факти в кожному зверненні 10 вересня 2026 року після ранкового, у тому числі о 15 год 20 хв, і саме на них посилалася, вимагаючи, щоб дитину забрали від матері.

Ці твердження перевірялися. Близько 14 години того ж дня наряд поліції застав доньку позивачки без ознак алкогольного сп`яніння, перевірив умови проживання дитини і визнав їх належними, загрози життю чи здоров`ю дитини не встановив. Відомостей про притягнення доньки позивачки до відповідальності за зайняття проституцією, розпивання алкогольних напоїв чи невиконання обов`язків щодо виховання дітей за обліками поліції немає. Жодного доказу, який підтверджував би хоча б одне з цих тверджень, позивачка ні поліції, ні суду не надала. Її пояснення в судовому засіданні про спосіб життя доньки ґрунтуються на власних припущеннях і довільному переказі повідомлень десятирічної онуки та іншими доказами не підтверджені. Копії заяв позивачки від 22 жовтня 2026 року до центру соціальних служб і служби у справах дітей містять лише її власні твердження про спосіб життя доньки, викладені вже після винесення оскаржуваної постанови, і не підтверджують ні того, що повідомлені поліції 10 вересня 2026 року відомості відповідали дійсності, ні того, що позивачка тоді мала підстави вважати їх достовірними. З її власних пояснень під час дзвінків вбачається, що висновок про зайняття доньки проституцією вона зробила з того, що донька, за її словами, "роздає візитки", а про щоденне вживання алкоголю з фото пляшки з-під пива у смітнику у невстановленому судом місці, надісланого онукою.

Донька позивачки з 01 вересня 2026 року проживає окремо, в іншому населеному пункті, і очевидцем її поведінки позивачка не була. Попри це, свої припущення позивачка подавала поліції як встановлені факти ("про це знає вся поліція"). Листування з онукою, яке позивачка сама подала до суду, свідчить, що за тиждень до події вона неодноразово вказувала дитині, що саме говорити поліцейським, у тому числі про обставини, про які дитина їй не повідомляла , і прямо пов`язувала це з метою забрати дитину від матері (" ОСОБА_5 так, як кажу, інакше вони не мають права тебе забрати"). Ту саму мету позивачка назвала і під час третього дзвінка 10 вересня 2026 року: їй потрібно, щоб дитину відібрали. Сукупність цих обставин свідчить, що звернення позивачки на лінію "102" були засобом досягнення цієї мети, а відомості про спосіб життя доньки позивачка повідомляла, усвідомлюючи, що вони не відповідають дійсності.

Посилання позивачки на повідомлення онуки цього висновку не спростовує. Як вбачається з листування, 10 вересня 2026 року онука написала лише, що "нас переслідують" і що мати "боїться бандитів", а донька позивачки під час перевірки пояснила поліцейським, що напередодні до неї чіплявся незнайомий чоловік. Повідомлень про те, що дитина в небезпеці, що її матір намагаються вбити чи що дитину можуть викрасти, онука не надсилала ці обставини позивачка, за її ж словами, домислила сама з конкретною метою, яку не приховувала і в судовому засіданні - відібрання онуки від власної доньки. Крім того, повідомлення онуки стосувалися переслідування її матері, а не неналежного догляду за дитиною, і жодних підстав для тверджень про зайняття доньки проституцією, зловживання алкоголем і невиконання батьківських обов`язків не давали. Отже, до повідомлення онуки позивачка додала власні твердження, які і стали підставою для оскаржуваної постанови.

З тих самих причин висновку суду не змінює й те, чи було позивачці до 15 год 20 хв відомо про результати перевірки, проведеної близько 14 години: обізнаність позивачки щодо неправдивості її тверджень випливає не з результатів цієї перевірки, а з того, що ці твердження не ґрунтувалися на відомих їй фактах і подавалися поліції з метою досягти вилучення дитини від матері. Пояснення позивачки, що повторно зателефонувати на лінію "102" їй порадили в поліції, нічим не підтверджені: позивачка не назвала, хто саме і коли це зробив. Така порада, навіть якби вона була, не робила б достовірними повідомлені позивачкою відомості.

Висновок про умисний характер дій позивачки узгоджується і з довідкою щодо зареєстрованих звернень, яка свідчить про систематичне використання нею лінії екстреного виклику поліції у конфлікті з донькою: лише з 02 по 11 вересня 2026 року позивачка зверталася до поліції щодо доньки майже щодня, а в окремі дні по кілька разів.

Те, що вже під час перевірки за другим зверненням поліцейські дійшли висновку про необхідність складання щодо позивачки матеріалів за статтею 183 КУпАП, на правильність оскаржуваної постанови не впливає: постанову винесено за звернення, зроблене позивачкою о 15 год 20 хв, у якому вона повторила ті самі твердження.

Доводи позивачки про порушення порядку розгляду справи суд також відхиляє. Відеозаписом підтверджено, що поліцейський роз`яснив позивачці права, передбачені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП, у тому числі право користуватися правничою допомогою. На заяву позивачки про бажання скористатися допомогою адвоката поліцейський запропонував їй зателефонувати адвокату; позивачка повідомила, що адвоката в неї немає, клопотання про відкладення розгляду справи для його запрошення не заявляла. Обов`язку забезпечити участь адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення закон на поліцейського не покладає. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 липня 2021 року у справі № 0840/3368/18, процедурні порушення оцінюються судом з урахуванням усіх обставин справи і необхідності досягнення балансу між інтересами особи та публічними інтересами, а формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень. Крім того, право позивачки на правничу допомогу реалізоване під час судового розгляду, у якому її інтереси представляє адвокат.

Таким чином, відповідач довів, що 10 вересня 2026 року позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції. Постанову винесено уповноваженою особою, на підставі та в порядку, визначених КУпАП, а стягнення застосовано в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті 183 КУпАП. Підстав для скасування постанови таким чином суд не вбачає, у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи учасників справи на наведені висновки не впливають і окремої оцінки не потребують.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати позивачки в разі відмови в задоволенні позову відшкодуванню не підлягають. Разом з тим з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року № 10-р(ІІ)/2026 судовий збір за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не справляється, тому сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. може бути повернутий їй за її клопотанням на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 9, 44, 72-74, 76, 77, 80, 90, 139, 241-246, 250, 255, 269, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ