Рішення № 140988085, 27.10.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
306/653/26
Номер документу
140988085
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/653/26

Провадження № 2/306/764/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ "Споживчий центр" - Балюх Євгена Олександровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) №20.09.2025-100002312, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6500 грн строком на 168 днів, з датою повернення кредиту 06.03.2026. За умовами договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом перших семи чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується у наступних чергових періодах. Процентні ставки є фіксованими та не підлягають односторонній зміні. Договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 325,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості три періоди по 325 грн. Денна процентна ставка за договором становить 0,8 %. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання договором передбачено нарахування процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 170000 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, із встановленням обмеження розміру таких нарахувань сумою 97,5 грн за один день та незастосуванням їх у разі, якщо сума простроченого зобов`язання становить менше 100,00 грн. Сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати встановленого законом максимального обмеження.

Зазначає, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий час, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, в останньої утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22945 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6500 грн., процентів у розмірі 8645 грн, комісії в загальному розмірі 1300 грн та відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України - 6500 грн, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати, які складаються з 2662,4 грн сплачений судовий збір. Також вказав, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданому позові просив розгляд справи проводити за його відсутності. (а.с. 18).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 85,87).

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, 20.09.2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 20.09.2025-100002312 (а.с. 28-52).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Торговцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», Платіжною установою, 04 січня 2024 року був укладений договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 (а.с. 23-32).

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що на платіжну картку НОМЕР_1 за договором кредиту № 20.09.2025-100002312 було перераховано кошти: 20.09.2025 у розмірі 6500 гривень (а.с.55).

Згідно розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором заборгованість відповідача станом на 31.03.2026 становить 22945,00 гривень, що складається з тіла кредиту у розмірі 6500,00 гривень, процентів у розмірі 8645,00 гривень, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1300,00 гривень, відсотків, нарахованих по ст. 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 6500,00 гривень (а.с. 33-37).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір №20.09.2025-100002312 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки вказаний договір укладений на сайті позикодавця, відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Суд встановив, що відповідачем 20.09.2025 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6500,00 гривень, а отже акцептовано умови договору.

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається факт надання позикодавцем відповідачу кредитних коштів за укладеним договором та отримання відповідачем коштів у розмірі 6500,00 гривень.

Отже, як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором № 20.09.2025-100002312 від 20.09.2025 у несплаченому розмірі у сумі 6500,00 гривень.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 20.09.2025-100002312 від 20.09.2025 відповідачці надано кредит у розмірі 6500,00 грн строком на 168 днів, з датою повернення кредиту 06.03.2026. Відповідно до пунктів 6, 7 договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом і застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, а процентна ставка «Економ» є фіксованою та становить 0,5 % за кожен день користування кредитом і застосовується протягом наступних чергових періодів.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 20.09.2025 по 06.03.2026 включно, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, із застосуванням процентної ставки 1 % на день за період з 20.09.2025 по 26.12.2025 та 0,5 % на день за період з 27.12.2025 по 06.03.2026. Протягом строку кредитування відповідачка не здійснювала платежів на погашення кредитної заборгованості. Доказів, які б спростовували зазначений розрахунок, матеріали справи не містять. Перевіривши розрахунок нарахованих процентів, суд встановив, що їх нарахування здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування із застосуванням визначених договором процентних ставок. Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 8645,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), то суд зважає на таке.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої та частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як убачається з пункту 8 кредитного договору № 20.09.2025-100002312 від 20.09.2025, сторонами погоджено комісію за надання кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 325,00 грн. Крім того, відповідно до пункту 9 зазначеного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 325,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом користування кредитом. (а.с. 44-47).

За змістом указаного пункту договору комісія за обслуговування встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника телефоном, в особистому кабінеті та відділеннях кредитодавця, забезпечення можливості здійснення платежів, відновлення пароля для входу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультаційних та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

При цьому умовами договору не визначено окремої вартості кожної із зазначених послуг, а встановлено єдину фіксовану плату за їх сукупність.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надавати визначену законом інформацію про стан кредитної заборгованості.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про правомірність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд має встановити, чи передбачена договором плата фактично стосується послуг, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно, та чи підтверджено надання інших платних послуг, за які встановлено відповідну комісію.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1300,00 грн, оскільки умови договору в цій частині не відповідають вимогам статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та з урахуванням положень частини п`ятої статті 12 цього Закону є нікчемними в частині встановлення плати за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 6500,00 гривень, необхідно зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (20.09.2025).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим відповідачка звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідний період. Відтак правові підстави для стягнення з відповідачки процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 6500,00 грн відсутні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №20.09.2025-100002312 від 20.09.2025 року, в матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та дійшов переконання, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №20.09.2025-100002312 від 20.09.2025 року у загальному розмірі 15145,00 гривень, що складається з тіла кредиту у розмірі 6500,00 гривень, процентів у розмірі 8645,00 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції № СЦ00092942 від 03 квітня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 20).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України - у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 15145,00 грн, що становить 66,01 % від заявленої позивачем суми 22945,00 грн, відтак з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1757,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 509, 526, 527, 530, 543, 553,5 54, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов представника ТОВ "Споживчий центр" - Балюх Євгена Олександровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №20.09.2025-100002312 від 20.09.2025 року у розмірі 15 145 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень 00 коп.), а саме: 6500 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) - тіла кредиту; 8 645 грн. (вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень 00 коп.) - процентів.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 757,33 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім гривень 33 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

27.10.2026 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140988085 ?

Документ № 140988085 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140988085 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140988085 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140988085 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140988085, Свалявський районний суд Закарпатської області

Судове рішення № 140988085, Свалявський районний суд Закарпатської області було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 140988085 відноситься до справи № 306/653/26

Це рішення відноситься до справи № 306/653/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140988084
Наступний документ : 140988087