Рішення № 140987419, 26.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 225/4888/15-ц

Провадження № 2/202/82/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулося до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 0457/08/19-Anew від 03 червня 2008 року.

На обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 03 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 , який надалі змінив прізвище на ОСОБА_5 , було укладено кредитний договір № 0457/08/19-Anew, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 95 206,00 грн зі сплатою 24 % річних за користування кредитними коштами та кінцевим строком повернення до 02 травня 2015 року.

У подальшому сторони укладали додаткові угоди до кредитного договору, зокрема від 18 серпня 2009 року, 02 грудня 2010 року та 18 лютого 2013 року, якими змінювали окремі умови виконання кредитного зобов`язання.

Виконання зобов`язань позичальника забезпечувалося порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до договорів поруки від 03 червня 2008 року.

Позивач посилався на те, що позичальник неналежним чином виконував зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, унаслідок чого станом на 04 серпня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 53 640,29 грн, яка складалася із заборгованості за основною сумою кредиту 29 000,84 грн, простроченої заборгованості за процентами 8 790,15 грн та пені 15 849,30 грн.

Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути зазначену суму з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 вересня 2015 року позов ПАТ «Банк Форум» було задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 53 640,29 грн та вирішено питання про судовий збір.

14 березня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Женева» було укладено договір про відступлення права вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого новий кредитор набув права вимоги за кредитним договором № 0457/08/19-Anew.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2018 року стягувача ПАТ «Банк Форум» замінено на ТОВ «ФК «Женева».

08 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 04/12-20-3, за умовами якого право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року стягувача ТОВ «ФК «Женева» замінено його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал».

У березні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 23 вересня 2015 року, посилаючись, зокрема, на те, що про існування судового рішення їй стало відомо після здійснення утримань із пенсійних виплат у межах виконавчого провадження.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 16 липня 2021 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 23 вересня 2015 року скасовано, справу призначено до нового розгляду, а раніше видані виконавчі листи постановлено відкликати.

04 серпня 2021 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2021 року зустрічну позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення встановлених недоліків.

Ухвалою від 28 жовтня 2021 року цивільну справу передано за підсудністю до Краматорського міського суду Донецької області.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням № 7/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська та справу передано до визначеного суду.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані головуючому судді Мариніну О.В.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Також даною ухвалою встановлено, що як вбачається з матеріалів справи (том 2 а.с. 189) у серпні 2021 ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання кредитного договору № 0457/08/19 Anew від 03.06.2008 погашеним та недійсним, зобов`язання вчинити дії, яка була залишена без руху та у зв`язку зі зміною складу суду, вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви вирішено не було.

Після передачі справи на розгляд до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 подано доповнення до зустрічного позову.

Таким чином, суд постановив зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_3 до правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання кредитного договору № 0457/08/19 Anew від 03.06.2008 погашеним та недійсним, зобов`язання вчинити дії, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийняти до свого провадження і об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

26 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 26-01/23, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 0457/08/19-Anew перейшло до нового кредитора.

19 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 19-05/23, відповідно до якого ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги за спірним кредитним договором.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 листопада 2025 року позивача ТОВ «Вердикт Капітал» замінено його правонаступником - ТОВ «Дебт Форс».

У зв`язку з цим подальший розгляд справи здійснюється за участю ТОВ «Дебт Форс» як належного процесуального правонаступника первісного позивача.

31 жовтня 2025 року представником ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено заперечення щодо заявленого розміру заборгованості, правомірності нарахування пені, а також необхідності врахування коштів, утриманих із пенсійних виплат відповідачів під час виконання скасованого заочного рішення.

Відповідачі посилалися на те, що в межах виконавчих проваджень, відкритих на виконання заочного рішення від 23 вересня 2015 року, було фактично стягнуто кошти, які, на їхню думку, повинні враховуватися під час визначення залишку заборгованості.

Крім того, ОСОБА_3 зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою, раніше проживала та була зареєстрована в місті Макіївці Донецької області, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та штрафів за кредитними зобов`язаннями.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідачів, наполягав на наявності заборгованості та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Окремо позивач зазначав, що відзив подано з пропуском установленого судом процесуального строку.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України визначено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору № 0457/08/19-Anew від 03 червня 2008 року та виникнення між банком і позичальником кредитних правовідносин.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 95 206,00 грн зі сплатою 24 % річних та зобов`язався повернути їх у встановлені договором строки.

Із банківського розрахунку вбачається, що протягом дії кредитного договору здійснювалися платежі на погашення основної суми кредиту та процентів.

Зокрема, у наданому розрахунку зазначено про погашення основної заборгованості в загальному розмірі 66 205,16 грн, а також про погашення процентів у загальному розмірі 91 948,61 грн.

При цьому залишок основної заборгованості за розрахунком банку становить 29 000,84 грн.

Отже, різниця між первісною сумою кредиту 95 206,00 грн та погашеною сумою основного боргу 66 205,16 грн становить 29 000,84 грн, що відповідає розміру заборгованості за тілом кредиту, заявленому в позовній заяві.

Разом із тим суд звертає увагу на наявність розбіжностей щодо розміру нарахованих процентів.

Так, у позовній заяві зазначено заборгованість за процентами в розмірі 8 790,15 грн, тоді як на останній сторінці наданого банківського розрахунку міститься показник 8 675,73 грн.

Різниця між зазначеними сумами становить 114,42 грн.

Крім того, у витягах із реєстрів боржників, складених у зв`язку з відступленням права вимоги у 2023 році, зазначено суму процентів 8 992,56 грн, що також відрізняється від розміру процентів, заявленого в первісному позові.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність у документах щодо відступлення права вимоги іншого розміру заборгованості сама собою не підтверджує правильності відповідного нарахування, оскільки новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не створює нового зобов`язання та не може призводити до безпідставного збільшення боргу.

За таких обставин суд повинен визначити суму процентів, підтверджену належними та допустимими доказами, з урахуванням умов кредитного договору, фактичних платежів, строку кредитування та меж заявлених позовних вимог.

Суд також враховує, що кінцевий строк повернення кредиту за договором настав 02 травня 2015 року. Тому правомірність нарахування договірних процентів має оцінюватися з урахуванням періоду їх нарахування, умов договору та правової природи процентів як плати за правомірне користування кредитом.

Враховуючи розбіжність 114,42 грн та принцип обґрунтованості, суд вважає, що стягненню підлягають проценти в розмірі, підтвердженому первинним банківським розрахунком 8 675,73 грн.

Окремої оцінки потребує вимога про стягнення пені в розмірі 15 849,30 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас право кредитора на застосування неустойки обмежується імперативними положеннями законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року в редакції, що підлягала застосуванню до відповідних правовідносин, установлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Зазначеним Законом також передбачено обов`язок банків та інших кредиторів скасувати пеню та/або штрафи, нараховані відповідним особам на основну суму кредитної заборгованості у період проведення антитерористичної операції.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02 вересня 2021 року № 3004-5000391589.

У зазначених документах наведено відомості про її реєстрацію з 11 серпня 2012 року за адресою в місті Макіївці Донецької області.

Місто Макіївка належить до населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, відповідно до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

Отже, за умови підтвердження зазначених обставин належними доказами ОСОБА_3 належить до кола осіб, на яких поширюється встановлена статтею 2 Закону № 1669-VII заборона нарахування пені та штрафів за відповідними кредитними зобов`язаннями.

При цьому суд зазначає, що застосування вказаної норми пов`язується не виключно з наявністю довідки внутрішньо переміщеної особи, а з установленими законом обставинами реєстрації, постійного проживання або переселення з відповідного населеного пункту.

Сам по собі факт видачі довідки у 2021 році не виключає застосування законодавчого захисту до нарахувань за попередній період, якщо відповідні обставини існували на час виникнення спірних правовідносин.

Разом із тим зазначена заборона стосується пені та штрафів у визначених законом межах і не передбачає автоматичного звільнення позичальника від обов`язку повернення отриманої суми кредиту або сплати правомірно нарахованих процентів.

Встановивши, що на спірні правовідносини поширюється дія статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII у зв`язку з перебуванням місця реєстрації відповідача у населеному пункті, визначеному Переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, суд доходить висновку про незаконність нарахування пені за кредитним договором № 0457/08/19-Anew починаючи з 14 квітня 2014 року.

З огляду на акцесорний (похідний) характер зобов`язань поручителів (ст. 553, 554 ЦК України) та відсутність у кредитора права на нарахування неустойки за самим основним зобов`язанням у силу імперативної заборони закону, вимога про стягнення пені в розмірі 15 849,30 грн не підлягає задоволенню в повному обсязі щодо всіх відповідачів.

Крім того, оскільки позов пред`явлено до позичальника та двох поручителів, суд перевіряє обсяг і характер відповідальності кожного з них.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку. У разі порушення забезпеченого порукою зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Водночас наявність двох поручителів не означає автоматичного виникнення солідарного обов`язку між ними, якщо вони уклали окремі договори поруки та відповідна солідарність між поручителями прямо не передбачена їхніми умовами.

Аналізуючи обсяг та характер відповідальності відповідачів, суд встановив, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0457/08/19-Anew від 03.06.2008 року між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено окремі договори поруки від 03.06.2008 року.

Відповідно до пунктів 3.1 зазначених договорів поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Ураховуючи викладене, а також зміст п. 3.1 договорів поруки від 03.06.2008 року, відповідальність позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перед кредитором є солідарною, а заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з них у солідарному порядку.

Відповідачка ОСОБА_3 заявила про те, що ОСОБА_2 помер, проте доказів на підтвердження цьому не надала.

В той же час, факт смерті ОСОБА_2 підтверджено органами Пенсійного фонду, які, надаючи інформацію про здійснені відрахування з його пенсії, повідомили, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку із чим судом постановлено ухвалу про закриття провадження в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Суд також оцінює доводи відповідачів про необхідність урахування коштів, фактично стягнутих під час виконання заочного рішення від 23 вересня 2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного заочного рішення відкривалися виконавчі провадження, зокрема № 61073459 та № 61073467.

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 березня 2024 року № 7631-6356/П-05/8-2000/24 та доданими документами із пенсійних виплат ОСОБА_3 було утримано 8 600,85 грн.

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04 червня 2026 року № 2000-0507-7/98798 та доданого звіту із пенсійних виплат ОСОБА_2 було утримано 17 219,44 грн.

Таким чином, загальний розмір утримань, на який посилаються відповідачі, становить 25 820,29 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що суд не повинен плодити додаткові судові процеси, якщо спір між тими самими сторонами щодо тих самих грошових сум можна остаточно вирішити прямо зараз.

Зважаючи викладене, з метою процесуальної економії, яка є фундаментальним принципом судочинства, який вимагає від суду та учасників справи діяти максимально ефективно, швидко та з найменшими фінансовими і часовими витратами, без шкоди для справедливості та законності судового рішення, суд вважає за доцільне зменшити суму стягнення, стягнувши із відповідачів лише залишок заборгованості у розмірі 11 856, 28 грн. (37 676, 57 грн. із яких: заборгованість за основною сумою кредиту 29 000 грн. 84 коп.; заборгованість за процентами 8 675 грн. 73 коп. - 25 820,29 грн. загальний розмір утримань, стягнутих за скасованим заочним рішенням), оскільки не припустимою є ситуація, за якої кредитор фактично зберігає кошти, отримані на виконання скасованого рішення та повторно одержує їх за новим виконавчим документом.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «Вердикт Капітал» (правонаступник ТОВ «Дебт Форс») про визнання кредитного договору № 0457/08/19 Anew від 03.06.2008 року погашеним та недійсним суд зазначає таке.

Позивачка за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що кредитний договір є недійсним та таким, що підлягає припиненню/погашенню.

Водночас в ході судового розгляду встановлено, що у цивільній справі № 755/13268/18 (рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, постанова Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року) вже було предметом перевірки питання законності та дійсності кредитного договору № 0457/08/19-Anew від 03.06.2008 року за позовом позичальника ОСОБА_1 , де у задоволенні аналогічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним було відмовлено.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 254 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини щодо чинності та обов`язковості виконання умов кредитного договору, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження за зустрічним позовом, оскільки вже наявні рішення суду, які набрали законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 141 ЦПК України.

Позовна заява подана у серпні 2015 року ПАТ «Банк Форум», який відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду) був звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Заявлена ціна позову становила 53 640,29 грн, ставка судового збору складала 536,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 37 676,57 грн., що становить 70,24 % від заявлених вимог (суму заборгованості знижено внаслідок примусового стягнення за скасованим заочним рішенням), судовий збір у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог, що становить 376,77 грн., підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави у рівних частках.

З огляду на наведене, керуючись статтями 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 559, 599, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 185, 193, 194, 259, 263265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ: 43577608; юридична адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, приміщення 369, офіс 1) залишок заборгованості за кредитним договором № 0457/08/19-Anew від 03 червня 2008 року у розмірі 11 856, 28 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 376 (триста сімдесят шість) грн 77 коп., тобто по 188,38 грн. з кожного.

Провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про визнання кредитного договору недійсним та погашеним - закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 254 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін