Рішення № 140986988, 26.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2758/26

Номер провадження2/173/2241/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», про визнання права власності в порядку спадкуванням за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . На день смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя батько у 1965 році господарським способом збудував житловий будинок з господарськими будівля та спорудами на виділеній для цього у 1963 році земельній ділянці, але за життя право власності на новий житловий будинок не оформив та правовстановлюючого документа за життя не отримав.

Позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та 03.07.2026 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій нотаріус зазначила про відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на зазначене майно, що й стало підставою звернення до суду.

Провадження у справі відкрито 10.08.2026.

Ухвалою від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.12.2025, актовий запис № 572 та Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00056848753 від 03.03.2026.

Його дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 03.02.2012, Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00056849058 від 03.03.2026.

Померлі перебували у шлюбі з 02.07.1961, про що свідчить Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00056848967 від 03.03.2026.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою померлих, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00056849143 від 03.03.2026, також копією свідоцтва про укладення шлюб серії НОМЕР_4 та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00056849336 від 03.03.2026, згідно яких позивач змінила прізвище з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 проживав у будинку АДРЕСА_1 з 13.07.1965 року по день смерті. На день смерті з ним були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Верхньодніпровської міської ради № 724 від 03.03.2026.

Відповідно листа КП «Кам`янське районне БТІ» Дніпропетровської обласної ради №2/301 від 19.05.2026 щодо об`єкту нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_2 інформація відсутня.

На підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, 03.01.1963 ОСОБА_2 виділено в натурі земельну ділянку 600 кв. м по АДРЕСА_3 .

14.12.1999 рішенням виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради ОСОБА_2 передано у власність присадибну земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 , на яку було оформлено Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 015614 та зареєстровано у Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 482. Кадастровий номер земельної ділянки 1221010100:12:002:0012, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9968923712026.

Згідно копії технічного паспорту, виготовленого 08.04.2026 вбачається, що спірний житловий будинок та господарські споруди були побудовані протягом 1965-1975 років. У 2015 році були збудовані два навіси та вбиральня, що також підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності № ТІ01:9777-2018-2590-8305.

Рішенням Верхньодніпровської міської ради від 12.05.2026 № 193 об`єкту нерухомого майна присвоєна адреса АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 84353385, 03.03.2026 заведена спадкова справа № 24/2026 після смерті ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 75289611.

11.06.2026 рішенням державного реєстратора № 85298675 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з відсутністю акту комісії про прийняття будівництва.

Позивач 04.12.2025 звернулася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак постановою нотаріуса від 03.07.2026 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок, у зв`язку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на вищевказаний будинок.

У матеріалах спадкової справи містяться Витяги, згідно яких, санкційні дії щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в Державному реєстрі санкцій не знайдено.

Згідно Інформаційної довідки № 84353408 від 03.3.2026, заповіти та спадкові договори від імені ОСОБА_2 не посвідчувалися.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, для вирішення спору у цій справі необхідно встановити, чи належав спірний житловий будинок спадкодавцю на момент відкриття спадщини, чи прийняла позивач спадщину у встановленому законом порядку та чи існують обставини, які перешкоджають оформленню її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як встановлено судом, спірний житловий будинок з господарськими спорудами був побудований ОСОБА_2 у 1965-1975 роках. При цьому право власності на зазначене нерухоме майно за спадкодавцем у відповідних державних реєстрах зареєстровано не було.

Разом з тим відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, збудоване до 01 січня 2013 року, не свідчить про відсутність у спадкодавця права власності на таке майно, якщо це право було набуте ним на законних підставах відповідно до законодавства, чинного на момент набуття.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, зокрема, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок з господарськими спорудами збудований у 1965-1975 роках, тобто до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, не належать до самочинного будівництва.

Таким чином, з огляду на час будівництва спірного житлового будинку та господарських споруд, відсутність їх державної реєстрації сама по собі не свідчить про самочинність такого будівництва та не є підставою для висновку про відсутність у спадкодавця права власності на зазначене майно.

При цьому технічний паспорт на нерухоме майно підтверджує існування відповідного об`єкта та містить його технічні характеристики, а інші наявні у матеріалах справи докази підтверджують належність цього майна спадкодавцю.

Побудовані у 2015 році два навіси та вбиральня належать до тимчасових або допоміжних некапітальних споруд та зведення таких об`єктів не вважається самочинним будівництвом .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває право на спадщину з часу її відкриття.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено судом, позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 03.07.2026 року нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для її вчинення.

Отже, у даному випадку нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину не у зв`язку з відсутністю у позивача права на спадкування, а з огляду на неможливість документально підтвердити право власності спадкодавця на спірний житловий будинок у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення зазначеної статті підлягають застосуванню, зокрема, у випадках, коли особа не має можливості реалізувати своє право власності в позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючого документа, необхідного для його оформлення.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки позивач прийняла спадщину, звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спірний житловий будинок, вона має право на судовий захист свого спадкового права шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірний житловий будинок з господарськими спорудами був збудований спадкодавцем у 1965-1975 роках, самочинним будівництвом не є, належав спадкодавцю та входив до складу спадщини після його смерті. Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Верхньодніпровської міської ради (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, буд. 21, ЄДРПОУ 04052595), третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна. буд. 16), про визнання права власності в порядку спадкуванням за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний житловий будинок літера А-1, площею - 52,0 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв