Рішення № 140985206, 27.10.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р. Справа № 597/1047/26

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.05.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір №137209 про надання фінансового кредиту у електронному вигляді, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» надає відповідачу фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. У кредитному договорі узгоджені наступні умови: сума кредиту - 5900,00 грн., дата надання кредиту - 19.05.2025 року, строк кредиту - 90 днів, тобто до 16.08.2025 року, відсоткова ставка - 0,72 % на добу. ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачу на вказаний ним картковий рахунок визначені договором кредитні кошти. Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань з повернення грошових коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11240,68 грн., з яких: 5900,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3865,68 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 1475,00 грн. - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору.

19.12.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» уклали Договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року.

З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року в розмірі 11240,68 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.09.2026 року позивача ТОВ «ФК «Верена Фінанс» подав заяву (вх. №4743) про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Позивач не делегував свого представника у судове засідання, в позовній заяві просить розглянути справу без його участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідно до ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

19.05.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір №137209 про надання фінансового кредиту.

За умовами п.7.11 Індивідуальної частини договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року (далі - Індивідуальна частина договору), Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором КL7792, а Товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі.

Відповідно до п.1.1. Індивідуальної частини договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Індивідуальної частини договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 16.08.2025 року. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п. 1.4 Індивідуальної частини договору).

За умовами п.1.5 Індивідуальної частини договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 19.05.2025 року. Датою повернення кредиту є 16.08.2025 року.

У п.9 Договору відповідач ОСОБА_1 зазначив номер свого рахунку - НОМЕР_1 .

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Індивідуальної частини договору).

Відповідно до п.3.3. Індивідуальної частини договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 Індивідуальної частини договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору. У разі порушення умов Договору та додатків до нього винна сторона відшкодовує іншій стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права.

За умовами п. 4.1.4 Індивідуальної частини договору, Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, у зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим Договором.

Підписанням цього Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (п. 8.7.1 Індивідуальної частини договору).

Також відповідач підтвердив, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (п. 8.8. Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року «Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту», підписаного відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом КL7793, дата видачі кредиту - 19.05.2025 року; сума кредиту - 5900,00 грн.; кількість днів у розрахунковому періоді - 90 днів; проценти за користування кредитом - 3823,20 грн.; платежі за обслуговування кредитної заборгованості - 1475,00 грн.; реальна річна процентна ставка - 4668 %, загальна вартість кредиту - 11198,20 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір №137209 від 19.05.2025 року, ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі www.aviracredit.com.ua, шляхом акцепту договору одноразовим ідентифікатором KL7793, відправленим 19.05.2025 року на номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів в межах Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, 19.05.2025 року о 20 год. 48 хв. ТОВ «ПрофітГід» було здійснено переказ грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK в розмірі 5900,00 грн. Номер платіжної інструкції - A843438В305621CLY137209ЕШ562250, платник - ТОВ «ФК «Авіра Груп», призначення переказу - видача кредиту #137209.

19.12.2025 року між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (Фактор) та ТОВ «ФК «Авіра Групи» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №19122025/2, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором трьома рівними платежами: перший платіж сплачується 19.12.2025 року у розмірі 700000,00 грн.; другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 року у розмірі 650000,00 грн.; третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 року у розмірі 650000,00 грн. (п. 3.1.2 Договору факторингу).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеної в Додатку №1 до цього Договору (п.4.1. Договору факторингу).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року, ТОВ «ФК «Венера Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №137209 від 19.05.2025 року у сумі 11240,68 грн., з яких: 5900,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3865,68 грн. - заборгованість за відсотками, 1475,00 грн. - заборгованість за комісією.

Згідно з платіжною інструкцією №182 від 19.12.2025 року, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сплатило на рахунок ТОВ «ФК «Авіра Груп» кошти у розмірі 700000,00 грн., призначення платежу: оплата послуг згідно Договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року. Платіжною інструкцією №211 від 22.01.2026 року підтверджується оплата ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на рахунок ТОВ «ФК «Авіра Груп» коштів у розмірі 650000,00 грн., призначення платежу: оплата послуг згідно Договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року. Платіжною інструкцією №235 від 18.02.2026 року підтверджується оплата ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на рахунок ТОВ «ФК «Авіра Груп» коштів у розмірі 650000,00 грн., призначення платежу: оплата послуг згідно Договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Договором № 137209, складеної ТОВ «ФК «Венера Фінанс», у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за Договором № 137209 від 19.05.2025 року, станом на 20.02.2026 року (включно), у загальному розмірі 11240,68 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 5900,00 грн., заборгованість за відсотками - 3865,68 грн., заборгованість за комісією - 1475,00 грн.

З Вимоги №бн від 20.03.2026 року про виконання зобов`язань за кредитним договором, вбачається, що ТОВ «ФК «Венера Фінанс» повідомило ОСОБА_1 , що на підставі Договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №137209 від 19.05.2025 року відступлене ТОВ «ФК «Венера Фінанс». Також ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просило ОСОБА_1 протягом 30 днів з дати отримання цієї Вимоги сплатити суму боргу за Договором, що становить 11240,68 грн. на рахунок ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу положень ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.1077 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року відповідно до Договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В частині першій статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «Авіра Груп», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Венера Фінанс» свої зобов`язання за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року виконало у повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5900,00 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11240,68 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 3865,68 грн., заборгованості за комісією - 1475,00 грн., що підтверджується Випискою з особового рахунка за Кредитним договором №137209, складеною ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року матеріали справи не містять, тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5900,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №137209, складеної ТОВ «ФК «Венера Фінанс», відсотки за користування кредитом нараховані відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 3865,68 грн.

Разом з тим, за умовами п.п.1.2, 1.3, 1.5 Індивідуальної частини договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.09.2025 року строк кредитування встановлений у період з 19.05.2025 року до 16.08.2025 року, тобто строком на 90 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,72 % на добу.

Таким чином, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору № 137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року та за ставкою, визначеною у п. 1.3 даного Договору (0,72 % від суми кредиту на добу, що становить 42,48 грн.) становить 3823,20 грн. (42,48 *90= 3823,20).

Докази продовження строку Договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року в матеріалах справи відсутні, а відтак відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору за один день.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1475,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Так, умовами Договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року визначено сплату комісії у розмірі 25% від суми фінансового кредиту за надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення, без уточнення найменування конкретної послуги та систематичності її надання.

Також, кредитний договір не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісійна винагорода, а позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі відповідачем при укладенні договору.

Таким чином вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації ,що суперечить вимогам частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Крім того, матеріали справи не містять доказів факту надання послуг, передбачених п. 1.4 Договору № 137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року, зокрема послуг, що стосуються обслуговування кредитної заборгованості.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення Договору №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року щодо сплати комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 1475,00 грн., а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 року у справі №727/5461/23, від 09.10.2024 року у справі №582/202/22.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 9723,20 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3823,20 грн. заборгованості за процентами. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з підстав наведених вище.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери»; копію акта про отримання правової допомоги від 10.09.2026 року, платіжну інструкцію №5150 від 10.09.2026 року про оплату правничої допомоги в розмірі 15500,00 грн.; копію довіреності уповноваженого представника ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц вказує, що аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору.

В Договорі про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 року зазначено, що вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3 000 грн. за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Згідно з акта прийому-передачі послуг, вартість послуг адвоката становить 15500,00 грн.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши надані позивачем документи (докази), беручи до уваги незначну складність справи та її обставини, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, та вважає, що стягненню підлягають 3000,00 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2303,11 грн. (9723,20 (сума, що стягується) : 11240,00 (сума, заявлена до стягнення) х 2662,40 (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за Договором №137209 про надання фінансового кредиту від 19.05.2025 року у розмірі 9723,20 грн., з яких: 5900,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3323,20 грн. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2303,11 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872) 3000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул.Львівська, буд.23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ