Рішення № 140984663, 28.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9513/26 2/335/4800/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача Хмельницького А.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 25.09.2025 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця укладено Договір про споживчий кредит /Кредитний договір № 60476816. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

06.08.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-08/26 (ЕФ-ФП), на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №60476816. Отже, ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «ЕКО ФІН» від 18.06.2024 року №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі (далі ІКС) Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16840,00 грн, Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12640,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -200грн.Заборгованість за пенею та/або штрафами -0.00 грн.Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.Інфляційні збитки - 0.00 грн. Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2026 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13.10.2026 року від відповідача надійшла заява, в якій додаткові пояснення, в якій відповідач просить врахувати складний матеріальний стан, а також відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. Визнала позов на суму 4000,00 грн.

19.10.2026 року від сторони позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні визнала позов частково на суму тіла кредиту 4000,00 грн., зазначивши, що не заперечує того, що нею укладено договір, їй були відомі умови договору, але потрібні були гроші, у подальшому вона через складнощі не змогла оплатити заборгованість. Також просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки вони є необґрунтовано завищеними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 25.09.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит / Кредитний договір №60476816 (далі Договір №60476816 / Кредитний договір).

За умовами укладеного Договору №60476816:

2.1. За цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

2.2. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 4000 (чотири тисячі гривень 00 коп.).

2.3. Строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 25.09.2025 та закінчується 24.09.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

2.4. Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів , що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.10.2025 (рекомендована дата платежу).

2.5. Поточний період складає 351 днів , що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 24.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

2.6. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 182.5% відсотків річних (Денна процентна ставка 0.5% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

2.7. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

2.8. Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 08.10.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.09.2026 (останнього дня строку кредитування).

2.9. Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 18320 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 14320 грн. та суму кредиту у розмірі 4000 грн.

3.1.2.4. Укладанням цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що, зокрема: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил, як невід`ємної його частини.

3.2.1.4.2. Протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (визначеної у відповідному Додатковому договорі про пролонгацію).

3.2.1.4.3. Після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно .

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.2.1. Вимагати від Позичальника належного виконання умов цього Договору.

4.2.2.2. В разі порушення Позичальником строків оплати процентів за користування кредитом анулювати застосування Заохочення (процентної ставки визначеної Програмою лояльності та/чи ПРАВИЛАМИ АКЦІЙНИХ умов отримання кредиту) та здійснити перерахунок процентів за фактичний час користування кредитом за процентною ставкою визначеною у п. 2.7. Договору .

Разом з тим, 06.08.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-08/26 (ЕФ-ФП), на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №60476816.

Отже, ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «ЕКО ФІН» від 18.06.2024 року №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі (далі ІКС) Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами.

Факт укладення договору, отримання коштів у вказаному розмірі визнано відповідачем у судовому засіданні.

Згідно з довідки розрахунку загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16840,00 грн, Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12640,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -200грн.Заборгованість за пенею та/або штрафами -0.00 грн.Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.Інфляційні збитки - 0.00 грн. Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

06.08.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-08/26 (ЕФ-ФП), на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №60476816.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "ЕКО ФІН" за кредитним договором до позивача у справі.

Відповідач не зазначає про те, що він не укладав кредитного договору, а також не спростовує того факту, що він отримував кредитні кошти.

Щодо нарахованих процентів за кредитним договором, то встановолено таке.

Умови кредитування, передбачені Договором №60476816, відповідають вимогам діючого законодавства у сфері споживчого кредитування.

Так, частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який згідно вказаної норми не може перевищувати 1%. Саме така процентна ставка передбачена умовами Договору №60476816 від 25.09.2025 року, тобто вимоги законодавства щодо розміру процентної ставки за користуванням кредитом умовами договору не порушено. У свою чергу, жодної відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було , а нарахування процентів здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства.

Так, умовами Договору №60476816 встановлено процентну ставку у розмірі 182.5% відсотків річних (Денна процентна ставка 0.5% за один день) протягом дисконтного (пільгового) періоду (п.2.6.) та 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день)протягом поточного періоду (п.2.7.).

Пунктами 3.2.1.4.2. та 3.2.1.4.3. Договору №60476816 передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, а після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно .

Разом з тим, відповідно до умов пункту 4.2.2.2. Кредитного договору, у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів та порушенням умов застосування програми лояльності, відповідно до якої позичальнику надавалась можливість прийняти участь в акції, якою встановлювалась пільгова процентна ставка 182.5% річних (0.5% за день), Кредитодавцем було здійснено перерахунок процентів за пільговий період, первісно визначений сторонами (п.2.4. Договору), тобто з 25.09.2025 по 08.10.2025, застосувавши, замість акційної процентної ставки, стандартну 365% відсотків річних (1% за один день), що підтверджується здійсненими нарахуваннями (20 грн * 14 днів = 280 грн + 280 грн = 560 грн / 14 днів = 40 грн на день, що дорівнює 1% від 4 000 грн суми кредиту).

Отже, донарахування процентів у сумі 280 грн, яке відбулось 09.10.2025 року, було наслідком недотримання відповідачем умов для застосування програми лояльності та відповідної знижки, а саме: у зв`язку з несвоєчасною сплатою позичальником процентів за користування кредитом, а не штрафами чи іншими платежами. Відтак, протягом всього строку нарахування процентів було застосовано процентну ставку 365% відсотків річних (1% за один день), що за весь строк нарахування становить 12 840,00 грн (4000 грн*1% / 100% * 321 днів), тобто суму, яка і була заявлена позивачем до стягнення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором №60476816 становить 16 840,00 грн , з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 12 840,00 грн заборгованість за процентами. З огляду на вищевикладене, з урахуванням відповідності процентної ставки, передбаченої Договором №60476816, вимогам ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1%, вважаємо, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалось правомірно та відповідно до його умов (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі №465/5980/17 (провадження №61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18))… …

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі №146/1094/21 (провадження №61-8990св22)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21))… Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження №61-17583св20)). Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі №177/1942/16-ц (провадження №61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження №61-17583св20)). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». ». Здійснивши аналіз вищезазначених висновків Верховного Суду, слід підсумувати, що за загальним правилом суд не може на власний розсуд (за власною ініціативою, без відповідної позовної вимоги споживача) зменшити проценти, встановлені на рівні 1% на день у договорі, укладеному після введення в дію вимоги про максимальний розмір денної ставки за умови, що ставка не перевищує встановлений законом максимум. Механізмом захисту споживача у даній категорії справ є визнання нікчемними умов договору, а не судова дискреція. Норма про максимальний розмір денної ставки (ч. 5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування») є ex ante імперативною законодавець наперед заборонив включати в договір умову понад ліміт. Санкція за порушення нікчемність відповідної умови (ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування»), яку суд враховує ex officio, незалежно від заяви споживача. Однак, вказана санкція у вигляді нікчемності цим умов може бути застосована виключно у разі, коли процентна ставка за користування кредитом перевищує ліміт, встановлений законом. Таким чином, у разі, якщо кредитним договором, укладеним після 24.12.2023, а тим паче після 20.08.2024, встановлено процентну ставку на рівні чинного ліміту 1% на день, суд не має правових підстав зменшувати проценти з власної ініціативи ні через нікчемність (умова закону не порушує), ні через ст. 18 Закон України «Про захист прав споживачів» (тлумачення тут незастосовне за відсутності двозначності), ні тим більше через «несправедливість умов» це вимагало б окремого позову споживача про оспорення чи зміну договору.

Кредитний договір №60476816 було укладено 25.09.2025 року, тобто після 20 серпня 2024 року дати завершення передбаченого пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідного 240-денного періоду поетапного зниження максимальної денної процентної ставки (2,5% > 1,5% > 1,0%). Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, чинного з 24.12.2023), для договорів, укладених після 20.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,0%. Погоджена сторонами Договору №60476816 процентна ставка 1% на день не перевищує встановленого законом максимуму, а точно йому відповідає. Відтак, оскільки частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визнає нікчемними лише ті умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, а умова про ставку 1% на день жодним чином права споживача порівняно із законодавчо визначеним максимумом не обмежує і не перевищує його підстав для застосування конструкції нікчемності до цієї умови немає. За відсутності підстав для нікчемності, суд позбавлений процесуальної можливості з власної ініціативи зменшити розмір погоджених сторонами процентів.

У свою чергу, умова Договору №60476816 про процентну ставку 1% на день дослівно відтворює встановлений законом максимум, а тому не потребує та не допускає застосування тлумачення на користь відповідача, що відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25)

Оскільки відповідач своєчасно не сплатив заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 4000 грн. та суми заборгованості за процентами 12840,00 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати цієї заборгованості, не спростував обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не спростував розрахунок заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за зазначеним договором у сумі 16840,00 коп.?, з яких: 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 12640,00 грн. сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги, заборгованість за процентами на дату виготовлення розрахунку -200,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про складне матеріальне становище , пов`язане з тим, що відповідач виховує дитину одна та має інші кредитні зобов`язання при низькому доході сім`ї, а тому вимушена брати кредити, то зазначені обставини не є підставою для зменшення нарахованих процентів за кредитним договором. До того ж, при укладенні договору позичальником надавалась гарантія щодо платоспроможності та наявності необхідних фінансових ресурсів для вчасного виконання договору, а його умови не є для нього обтяжливими (п.5.4. Договору №60476816).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 03.12.2024 року у справі №487/6342/18 (№61-2433св24) дійшов висновку про те, що «Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими . Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності , що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином , а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора». Таким чином, з огляду на те, що зобов`язання ОСОБА_1 щодо виконання умов кредитного договору виникли правомірно на підставі добровільно укладеного нею договору, такі мають бути виконані належним чином.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч. 2 , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).ст.141 ЦПК України

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», за яким вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору; заявку на надання юридичної допомоги №92 від 07.08.2026 року підписану ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс», у якій вони погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів 3000,00 грн, складення позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду 6000,00 грн; прайс - лист АО «Лігал Ассістанс» з зазначенням видів послуг, одиниць виміру, ціни роботи; витяг з акту №41 про надання юридичної допомоги від 18.08.2026 року .

При цьому згідно витягу з акту №41 про надання юридичної допомоги від 18.08.2026 року, за яким погоджено надання правових послуг АО «Лігал Ассістанс» ТОВ «Факторинг Партнерс» у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 а саме: надання усної консультації з вивченням документів 3 000,00 грн, складення позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду 6000,00 гнр.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця справа є типовою та нескладною, договором про надання правової допомоги не визначено як розмір гонорару адвоката, так і вартість його послуг. Тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правничої допомоги згідно із зазначеним переліком.

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи, суд уважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 4 000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 137,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 60476816 від 25.09.2025 у розмірі 16840,00 грн., а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.10.2026 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова