Рішення № 140984515, 27.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9546/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 33329-01/2026 в сумі 13 257,00 грн, а також судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 січня 2026 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33329-01/2026.

28.04.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 28042026, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28042026 від 28.04.2026 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 257,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 212,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 095,00 грн - сума заборгованості за штрафом; 450,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Вказує, що відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28.04.2026, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором у вищезазначеній сумі.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі, встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень. У вказаний строк, а також станом на дату ухвалення судом рішення, відповідач не надала суду відзив на позовну заяву.

Роз`яснено сторонам, що відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 279 ЦПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ніхто не подавав, відповідач також не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, тому у відповідності до положень ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

15 січня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33329-01/2026 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно з п. 3.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується підтвердженням перерахування коштів за кредитним договором, доданим до позовної заяви.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 33329-01/2026 від 15.01.2026 слідує, що заборгованість становить 13 257,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4 212,00 грн - за відсотками; 4 095,00 грн - за штрафом; 450,00 грн - комісія за видачу кредиту.

28.04.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28042026, відповідно до якого, згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 33329-01/2026 в сумі 13 257,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не надала, не спростувала документально нарахований первісним кредитором розмір заборгованості за основним зобов`язанням та відсотками, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та враховуючи факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) в розмірі 4 500,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 4 212,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 450,00 грн комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Кредитний договір № 33329-01/2026 від 15.01.2026 не містить зазначення переліку послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, за які встановлена спірна комісія. Ні первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ні позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору з відповідачем.

За таких обставин положення договору між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 № 33329-01/2026 від 15.01.2026 про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 450,00 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 4 095,00 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: у період існування особливих правових наслідків (період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування); у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки (договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит); та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що штраф в розмірі 4 095,00 грн нарахований первісним кредитором за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 15.01.2026, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

За наведених обставин стягнення штрафу в сумі 4 095,00 грн за вищевказаним кредитним договором, нарахованого у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог, а також, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо розміру заборгованості за основним зобов`язанням та відсотками.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн; позовні вимоги задоволено на суму 8 712,00 грн із заявлених 13 257,00 грн (65,72 %), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 749,63 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 33329-01/2026 від 15.01.2026 в сумі 8 712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн 00 коп., що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 4 500,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 4 212,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 1 749 (одна тисяча сімсот сорок дев`ять) грн 63 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов