Рішення № 140983950, 26.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19853/25

Провадження № 2/369/7046/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2024 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030. За умовами вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 5 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Надалі, 14.11.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №14/11/2024, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 33 620,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 200,00 грн., заборгованості за процентами - 25 820,00 грн. та заборгованості за штрафом - 2 600,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 2422,40 грн. та витратами на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн..

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 29.12.2025 р., за клопотанням представника позивача, було витребувано докази від АТ КБ «Приват Банк».

19.05.2026 року від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані докази, а саме інформація стосовно рахунків ОСОБА_1 ..

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030 та Паспорт кредиту, які були підписані останньою за допомогою використання електронного підпису 54157 та 85798.

Сума кредиту 5 200,00 грн., строк кредитування становить 364 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

Відповідно п. 1.4.1 Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

П. 1.5, 1.6 Договору передбачає орієнтовну реальну річну процентну ставку на дату укладення Договору за весь строк кредитування 290 071,38% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 52 520,00 грн..

Згідно п. 2.1 Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Ідентифікація клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою директором ТОВ «Лінеура Україна» Зінюк. А.

Згідно з листом ТОВ «Пайтек» №20241114-3085 від 14.11.2024 р. на підставі договору від 03.01.2024 р., укладеного між ТОВ «Пайтек» та ТОВ «Лінеура Україна», 15.04.2024 р. було здійснено транзакцію у сумі 5 200,00 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до листа листа АТ КБ «Приват Банк» від 19.03.2026 р. за вих.. №20.1.0.0.0/7-260316/70181-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 15.04.2024 р. було зараховано платіж у сумі 5 200 грн..

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030 від 15.04.2024 року, підписаним директором ТОВ «Лінеура Україна» Пшеничним А.І., станом на 11.11.2024 року загальний розмір нарахованої заборгованості відповідача ОСОБА_1 становив 35 320,00 грн. З урахуванням часткового погашення боргу, здійсненого відповідачем у розмірі 2 000,00 грн, остаточна сума невиконаних зобов`язань перед кредитором складає 33 620,00 грн..

14.11.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 14/11/2024, згідно з яким позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які є боржниками первісного кредитора, включаючи право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030 від 15.04.2024 р.. Оплата за Договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №7534 від 14.11.2024 р..

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 14.11.2024 року, за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030 від 15.04.2024 р. загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 33 620,00 грн. Вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5 200,00 грн., заборгованості за відсотками - 25 820,00 грн. та штрафу й пені в розмірі 2 600,00 грн., при цьому період невиконання зобов`язань становить 200 днів прострочення.

Досудовою вимогою генерального директора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Хребак М.Р. від 10.10.2025 року за вих. № 23998175 відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про наявність заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4559030 від 15.04.2024 року в сумі 33 620,00 грн. та необхідність її добровільного погашення. Проте вказана вимога була залишена відповідачем без реагування та задоволення.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до частини 2 цієї ж статті, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом вона для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено чіткий порядок укладення договорів у мережі Інтернет, спрощено процедуру підписання правочинів та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Такий договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

За правовими наслідками електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту). Прийняття пропозиції може бути виражене шляхом: надсилання відповідного електронного повідомлення; заповнення формуляра заяви (форми) в електронній формі; або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі та логічно пов`язаний з нею.

Положеннями статті 12 зазначеного Закону визначено, що якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису одноразовим ідентифікатором; або аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення тощо) за письмовою згодою сторін.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти договір, і надсилаються іншій стороні. Це унікальна комбінація цифр і букв (пароль, пара «логін-пароль» або смс-код), яку заявник отримує на телефон чи електронну пошту. При оформленні замовлення (або кредиту) під логіном і паролем формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту чи інтернет-платформи) чітко фіксується особа, яка створила це замовлення та виявила свою волю.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що первинний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок платіжної картки відповідача. Водночас відповідач належним чином зобов`язання з повернення коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33 620,00 грн., з яких: 5 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 820,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та 2 600,00 грн. - сума заборгованості за пенею та штрафами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №14/11/2024, внаслідок чого останнє набуло статусу нового кредитора щодо відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не подала до суду відзив на позовну заяву, не надала будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості чи підтверджували належне виконання зобов`язань у встановлені строки, суд визнає порушення договору таким, що сталося з вини відповідачки.

З огляду на це, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині стягнення з відповідача основного суму борги в розмірі 5 200,00 грн. та процентів, які нараховані в межах строку кредитування в розмірі 25 820,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу неустойки в розмірі 2600,00 грн. суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК. а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», не підлягає стягненню неустойка, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 8 000,00 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 8 000 грн. позивач надав Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 р., який підписаний Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючим партером Усенко М.І., та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ордер адвоката Усенка М.І., Акт наданих послуг №135 від 08.120.2025 р., а також детальний опис наданих послуг від 08.10.2025 р..

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціну позову та виконаної адвокатом роботи та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 235 грн. 15 коп. (31 020 х 100 : 33 620,00 = 92,27 %, 2422,40 х 92,27 % = 2 235 грн. 15 коп.).

Керуючись ст.ст. 11, 207, 247. 280, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 626, 638, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4559030 від 15.04.2024 року в розмірі 31 020 грн., з яких: 5 200,00 грн. - тіло кредиту та 25 820,00 грн. відсотки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 235,15 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28, корп.. 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 26.10.2026 року.

Суддя Наталя Хацько