Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №760/16356/26 2-а/760/1507/26РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови серії ЕНА №7287485 від 31.05.2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за
ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 31.05.2026 інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Корнійчук Світланою Валентинівною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7287485. Згідно з цією постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що вона правил дорожнього руху не порушувала та вважає, що інспектор незаконно виніс постанову відносно неї.
Посилається в позові на те, що нею було пред`явлено дійсне національне посвідчення водія відповідної категорії «В», видане компетентними органами Республіки Польща (країни-члена ЄС).
Таким чином, вважає, що позивач мав при собі посвідчення водія на право керування автомобілем, яке було йому видане Республікою Польща.
Наголосила у своєму позові на тому, що дане посвідчення визнається на території України відповідно до ст. 41 Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року, учасницями якої є Україна та Республіка Польща, сторони зобов`язані визнавати національні посвідчення водія, видані іншими країнами-учасницями. За ст. 9 Конституції України міжнародні договори мають пріоритет над внутрішніми актами.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 01.06.2026 головуючим у справі визначено суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем було усунуто недоліки.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2026 було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09 липня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7287485 від 31.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за
ч. 2 ст. 126 КУпАП винесена законно та обґрунтовано.
Вказує, що працівниками Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції як уповноваженими та відповідальними особами вірно винесено постанову, з дотриманням правил чинного законодавства.
Крім того, представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 є громадянином України, відтак, відповідно до п. 32 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ №340 від 08.05.1993 видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення, згідно з п. 25 цього Положення за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України. А тому, враховуючи, що позивач є громадянином України, то відповідно до вищевказаної норми, він мав би обміняти посвідчення водія, видане Республікою Польща, але цього не зробила, чим грубо проігнорувала норми законодавства України.
Відповідая просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 31.05.2026 о 08:48 за адресою м. Київ, вул. Петра Радзіня, позивач, керуючи транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 здійснила виїзд на зустрічну смугу для руху перетнувши суцільну лінію розмітки 1.1.
Під час перевірки документів, інспекторами поліції було встановлено, що позивач керувала транспортним засобом не маючи національного (українського) посвідчення водія категорії В, та ніколи його не отримувала. Натомість, остання мала посвідчення водія категорії В видане Республікою Польща, чим порушила п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Дослідивши складену постанову серії ЕНА №7287485 від 31.01.2026 та матеріали справи, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя та здоров`я людей, та на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР, та вимагати пред`явлення в особи документів, згідно ч. 2 ст. 32 Закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передала керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про адміністративні правопорушення ПДР передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
У випадках, передбачених ч. 4 ст. 158 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України згідно паспорта громадянина України, виданого 24.04.2025 органом 8013.
Посвідчення водія, на підставі якого позивач здійснював керування транспортним засобом, видане Республікою Польща - 05.06.2023.
Відтак, громадянин Республіки Польща, яка ратифікувала Віденську конвенцію «Про дорожній рух» 1968 року, має право здійснювати керування ТЗ в Україні на підставі національного посвідчення водія.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є громадянином України.
Судом встановлено, що на відеозаписі з нагрудного відео-реєстратора зафіксовано, що позивач стверджує інспекторам поліції, що вона весь час знаходиться в України, тобто постійно проживає на території України, а від так, видане їй посвідчення водія іноземної держави підлягає заміні на національне (українське), але замінене не було.
Відповідно до п. 32 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення, згідно з п. 25 цього Положення за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.
Враховуючи, що позивач є громадянином України, то відповідно до вищевказаної норми, вона мала б обміняти посвідчення водія, видане Республікою Польща, але не вчинила вказаних дій.
Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем п.2.1 ПДР доведено відповідачем.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, на підставі наявних доказів про адміністративне правопорушення, на основі яких було встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та немає підстав для скасування відповідної постанови, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи не надано.
Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядок та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя О.Майстренко
Судове рішення № 140982936, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 760/16356/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: