Ухвала суду № 140982180, 19.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2026 Справа №1915/4189/2012 Провадження №2-др/607/111/26

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осів Павло Володимирович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправною та скасування постанови

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня

2026 року задоволено скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осів Павло Володимирович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», заінтересована особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

(далі Святошинський ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови й визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 21 квітня 2015 року № 47291153 про відкриття виконавчого провадження.

07 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Осів П.В. подав заяву про ухвалення додаткової ухвали в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 25 000 грн із Святошинського ВДВС на користь скаржника.

В обґрунтування вказаної заяви представник Смик А.В. зазначив, що 02 квітня 2026 року між ними було укладено договір про надання правничої допомоги № 02/04, яким визначено гонорар у фіксованому розмірі 25 000 грн. У зв`язку з розглядом скарги 02 жовтня 2026 року, яка задоволена у повному обсязі, між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 05 жовтня 2026 року на суму 25 000 грн. Крім того, адвокат вказує, що у випадку обчислення гонорару з погодинної оплати, то його загальний час роботи становить

15 год. 01 хв, оскільки місце здійснення діяльності адвоката є

АДРЕСА_1 , а судові засідання відбувалися за адресою: АДРЕСА_2 , де час адвоката на дорогу складає 45 хв. в одну сторону.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», заінтересовані особи: Святошинський ВДВС, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не подали.

У судове засідання представник ОСОБА_1 адвокат Осів П.В. не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Стягувач: ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», заінтересовані особи: Святошинський ВДВС, ТОВ «Кредитні ініціативи» у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Приписами статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За частиною першою

статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

За статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону № 5076).

За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria

від 25 березня 1999 року (заява №31195/96).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених скаржником витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн представником ОСОБА_1 адвокатом

Осівим П.В. було надано: договір № 02/04 про надання правничої допомоги від 02 квітня 2026 року; акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 05 жовтня 2026 року до Договору № 02/04 про надання правничої допомоги від 02 квітня 2026 року, де вказано, що гонорар у фіксованому розмірі 25 000 грн; карту «Гугл Мапс».

Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат оцінці підлягають не лише факт їх понесення та зв`язок із розглядом справи, а й обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору з урахуванням його значення для сторін.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа № 686/5757/23) зазначила, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору (пункт 141).

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет та межі судового розгляду, обсяг наданої правничої допомоги, а також значення результату розгляду скарги для заявниці.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду була скарга на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Отже, розгляд справи був обмежений перевіркою правомірності конкретного процесуального рішення органу державної виконавчої служби та не передбачав вирішення спору щодо матеріально-правових вимог стягувача до боржника. Суд бере до уваги, що між скаржником та її представником погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 грн, який підтверджено договором про надання правничої допомоги та актом приймання-передачі наданих послуг. Утім, погоджений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї його суми на іншого учасника справи, оскільки зобов`язання клієнта перед адвокатом та обов`язок іншої особи компенсувати відповідні витрати мають різну правову природу.

Посилання представника скаржниці на загальну тривалість надання правничої допомоги в обсязі 15 годин 01 хвилини, включаючи час, витрачений на прибуття до суду, саме по собі не свідчить про обґрунтованість покладення на іншу особу витрат у повному заявленому розмірі. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з характером та обсягом фактично наданих послуг, необхідністю їх виконання і значенням справи для заявниці.

Суд не ставить під сумнів право скаржниці на професійну правничу допомогу та її право погодити з адвокатом розмір винагороди за надані послуги. Проте вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має забезпечити розумний баланс між правом особи на відшкодування необхідних витрат, пов`язаних із судовим захистом, та недопущенням покладення на іншу особу надмірного й непропорційного фінансового тягаря.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн не відповідає повною мірою критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України.

При цьому суд враховує характер та складність справи, обсяг і зміст виконаних адвокатом робіт, кількість та тривалість судових засідань, час, необхідний для надання правничої допомоги, а також значення справи для скаржниці. Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмета судового розгляду, а тому вважає обґрунтованим покладення на Святошинський ВДВС витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, що за встановлених обставин відповідає критеріям розумності та пропорційності.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною скаржника доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника скаржника та зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 25 000 грн до 4 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 133, 137, 141, 258268, 270, 273, 352355, 452 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осів Павло Володимирович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

2. Стягнути із Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Копію ухвали негайно надіслати сторонам.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

6. Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду упродовж п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», код ЄДРПОУ: 00039002, адреса місцезнаходження: вул. Малопідвальна, 8, м. Київ.

Заінтересовані особи:

Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 34999049, адреса місцезнаходження: вул. Гната Юри, 9, м. Київ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код

ЄДРПОУ: 35326253, адреса місцезнаходження: вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ.

Головуючий суддяТ. І. Якімець