Рішення № 140982150, 16.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1257/26

Провадження № 2/589/1949/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ШосткаШосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сидорчука О.М.,

з участю:

секретаря судового засіданя Спіріної А.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась через свого представника адвоката Мороко Сергія Олеговича до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 870,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позову вказала, що 11 березня 2024 року ОСОБА_1 близько 20 год 00 хв. перебуваючи в своїй квартирі, почула стукіт у вхідні двері, та не відчиняючи дверей у дверний глазок побачила що відкриті вхідні двері квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_2 . 12.03.2024 року ОСОБА_1 побачила, що ручка вхідних дверей у її квартирі відірвана, що стало перешкодою для експлуатації вхідних дверей.

Крім того, у позові зазначено, що 17 вересня 2023 року мешканка квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , через сварку з приводу користування приладами освітлення під`їзду, запросила до квартири ОСОБА_1 незнайомого їй сусіда з нижнього поверху, який відірвав зі вхідних дверей ручку, чим завдав майнової шкоди в сумі 430 гривень на придбання ручки (товарний чек додається) та оплату послуг майстра, який здійснив демонтаж зламаною ручки та встановив нову ручку у двері в сумі 400 гривень. Таким чином, з врахуванням подорожчання вартості ручки на 40 гривень, загальна сума завданої шкоди відповідачкою становить 870 гривень, з яких 470 гривень вартість ручки та 400 гривень вартість демонтажу зламаної ручки та монтажу (встановлення) нової.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що достовірно їй не відомо хто пошкодив дверну ручку в її квартирі, а при зверненні до поліції, їй порадили звернутись до суду для відшкодування збитків.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає що вимоги до неї безпідставні.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов такого висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

На підтвердження своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи такі докази: копію товарного чека від 22.09.2023 на суму 430,00 грн. на придбання «ручки 42.323L, Kedr»; копію довідки від 30.01.2026 стосовно ОСОБА_1 щодо суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 по грудень 2025, в якій зазначено що інформація відсутня; копію свідоцтва про право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як наслідок, для відшкодування шкоди за правилами та приписами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії. Наявність шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, що завдала шкоду.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язкою та є вина зазначеної особи.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (п. п. 32,33 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі № 925/1478/16).

Аналізуючи викладені у позовній заяві обставини справи, надані у судовому засіданні пояснення позивача, а також долучені письмові докази, суд вбачає об`єктивну невідповідність подій про які зазначає позивачка та вимог до відповідача ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила що пошкодження дверної ручки відбулось 11.03.2024, та винною у завдані матеріальної шкоди вважає відповідачку. Натомість у другому абзаці позову вказує що мешканка квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 запросила до квартири позивачки невідомого чоловіка який й відірвав дверну ручку в квартирі позивачки 17.09.2023. Тобто особа, яка винна у пошкодженні майна позивачки в цьому випадку їй не відома, і події відбувались на рік раніше від тих, які описані вище.

Отже, жоден з наданих письмових доказів в обґрунтування позову, доданих до матеріалів справи, не містить в собі висновків про те, що ОСОБА_1 було завдано шкоди, шляхом пошкодження дверної ручки, що саме відповідач ОСОБА_2 будь-яким чином причетна до пошкодження дверної ручки позивача, що саме її поведінка була неправомірною, і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. При цьому, сторона позивача не клопотала перед судом про допит свідків, витребування будь-яких інших доказів.

Таким чином, наданими у справі доказами не доведено, що саме неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 могло бути заподіяно майнову шкоду позивачу ОСОБА_1 , як і не встановлено причинно - наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді заподіяної шкоди, отже відсутні підстави для застосування до відповідача майнової відповідальності.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 23, 1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Факт заподіяння моральної чи будь-якої шкоди позивачу від протиправних дій відповідача не знайшов підтвердження під час дослідження поданих позивачем доказів.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю, оскільки позивачем не обґрунтовано та жодним належним і допустимим доказом не підтверджено на яких підставах саме відповідач повинен відшкодувати завдані позивачу збитки.

Керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст. 6-13, 15, 71-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя О.М.Сидорчук