Ухвала суду № 140981867, 27.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1898/26Справа №447/2926/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 р. м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівський області у складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю: секретаря судового засідання Стронської Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28 вересня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2026 року.

07 жовтня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Чижик Я. В. надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В судове засідання сторони не прибули.

Відповідно до статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Оглянувши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що провадження у справі підлягає закриттю у випадку відсутності предмету спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так як позивач, розпоряджаючись своїм правами на предмет спору на власний розсуд, реалізуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, подав відповідну заяву про закриття провадження у справі, відтак з огляду на наведені вище положення ЦПК України така підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як вбачається з поданої представником позивача заяви, станом на 06 жовтня 2026 року відповідачка повною мірою виконала зобов`язання за кредитним договором та погасила його, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому представником позивача вказано про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Отже, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором № 250206 від 30 січня 2024 року після відкриття провадження у справі не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Разом з тим, правовою підставою закриття провадження у справі ТОВ «Діджи Фінанс» у поданому ним клопотанні вказало відсутність предмета спору.

Однак, фактичний зміст вищезазначеного клопотання свідчить про відмову позивача від позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи, що позивач обізнаний про наслідки закриття провадження у справі, підстави для відмови у прийнятті такої заяви судом не встановлено, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Разом з тим, позивач просить повернути сплачений ним при поданні позову судовий збір з державного бюджету.

Так, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання повернення судового збору, слід вказати, що за частиною 3 статті 142 ЦПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Як вказує Верховний Суд у постанові від 05.08.2026 у справі № 953/10140/25, вказана норма права є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює правові наслідки відмови позивача від позову. Вона встановлює правила, які підлягають застосуванню в певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма (частина 1 статті 142 ЦПК України) встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. Якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Застосування механізму, за якого частина судового збору повертається з державного бюджету, а інша частина стягується з відповідача, у таких випадках є помилковим.

Таким чином, судовий збір не може бути повернутий з державного бюджету, а підлягає покладенню на відповідача.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від сплати судового збору, а тому суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем у зв`язку з поданням позовної заяви до суду, за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 13, 133, 142, 247, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанас» - Чижик Яни Валеріївни задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 250206 від 30 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анна Рябчун