Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №461/7067/26
Провадження № 2-о/461/113/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 року м. Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Онацько Володимир Вячеславович, звернулася до Галицького районного суду м. Львова із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що свідоцтво про право власності №% НОМЕР_1 від 06 грудня 1996 року згідно розпорядження ЛРА №901 від 06 грудня 1996 року, зареєстровано в ЛМБТІ 21808, а також заповіт від 21 грудня 2021 року, складений у м. Львові, посвідчений нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за №3-2841 від імені ОСОБА_2 , 1930 року народження, - належить спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що вона все своє життя прожила по АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно заповіту від 21.12.2021, реєстровий номер 3-2841, мати заповіла їй частку у квартирі АДРЕСА_2 (якою володіла при житті на підставі свідоцтва про право власності №% Г-10994 від 06 грудня 1996 року, згідно розпорядження ЛРА №901 від 06 грудня 1996 року зареєстровано в ЛМБТІ 21808). Інша частина квартири належить заявниці на підставі цього ж документу. При цьому, нотаріус листом від 03.09.2026 №779/02-14 повідомила, що згідно свідоцтва про смерть мами серії НОМЕР_2 ім`я померлої ОСОБА_3 , а в заповіті №3-2841 ОСОБА_2 , вказані розбіжності імен можна усунути в судовому порядку. Заявник вказує, що зазначену обставину, як перешкоду для оформлення спадщини вона не визнає, оскільки спадкодавця ідентифіковано правильно згідно заповіту ( ОСОБА_4 ) та згідно витягу 67895757 про реєстрацію в спадковому реєстрі ( ОСОБА_4 ), відтак їй не зрозуміло, що заважає нотаріусу видати свідоцтво про право на спадщину, адже згідно паспорту її померла мати теж ОСОБА_4 . Зазначена розбіжність виникла через технічні особливості реєстрації актів цивільного стану, оскільки за життя в паспорті заявника матері її ім`я було вказано саме ОСОБА_4 . Крім того, згідно нормативних актів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 це одне і теж ім`я. Таким чином, наявність розбіжностей у даному кейсі перешкоджає заявниці в реалізації її майнових прав щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а факт того, що ОСОБА_3 (згідно із свідоцтва про смерть) та ОСОБА_2 (згідно з заповітом) є однією і тією ж особою (її матір`ю), що підтверджується сукупністю правовстановлюючих документів. Просить заяву задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2026 заяву залишено без руху.
15.09.2026 на виконання вимог ухвали представник заявника через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи платіжне доручення про сплату судового збору, а також проводити розгляд справи без участі заявника.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.09.2026 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами окремого провадження.
08.10.2026 від державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кутельмах О.Ф. надійшла відповідь на судову повістку, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області.
20.10.2026 представник заявника через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи у відсутності заявника та її представника, вимоги заяви підтримують та просять такі задоволити.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окремим провадженням є вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Водночас, ч.2 ст.315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження допускається за наявності сукупності передумов: такий факт повинен породжувати юридичні наслідки для заявника; його встановлення має бути необхідним для реалізації відповідних прав; законом не передбачений інший порядок встановлення цього факту; заявник немає іншої можливості одержати або відновити документ, що посвідчує відповідний факт; встановлення факту не пов`язане з вирішенням спору про право.
Згідно положень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Судом встановлено, що згідно копії заповіту посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. від 21.12.2021 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своє смерті зробила розпорядження: належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_2 , заповіла своїй доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.12/.
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , прізвище, ім`я та по батькові матері заявника, зазначено як « ОСОБА_2 » /а.с.14/.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру №% Г-10994 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності гр. - ОСОБА_2 та членам її сім`ї, зокрема: ОСОБА_1 /а.с.18/.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 02.05.2026 Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №734 /а.с.19/.
Відповідно до копії листа від 03.09.2026 №779/02-14, державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кутельмах О.Ф. заявнику ОСОБА_1 було повідомлено, що враховуючи невідповідність в імені спадкодавця « ОСОБА_5 », власника частини квартири « ОСОБА_4 » та заповідача « ОСОБА_4 », свідоцтво про право на спадщину за законом може бути видано лише після усунення розбіжностей в судовому порядку /а.с.10/.
Таким чином, звернення заявниці до суду зумовлене необхідністю оформлення спадкових прав за заповітом та усунення перешкод, які виникли через відмінності в написані імені її померлої матері в документах.
Разом з тим, наявність розбіжностей у написанні імені особи в різних документах не є безумовною підставою для встановлення судом факту належності їй відповідних документів. Для задоволення заяви необхідно встановити, що заявлений факт належить до передбачених законом юридичних фактів, може бути встановлений у порядку окремого провадження та не може бути підтверджений або належним чином оформлений в іншому, визначеному законом порядку.
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) звернув увагу на те, що «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25).
Також, у постанові від 18.01.2024 року в справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2024 року в справі №557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24.04.2024 року в справі №694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08.05.2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23).
Із наведеного вище, вбачається, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа має спеціальний предмет доказування та не може використовуватися для усунення будь-яких розбіжностей між документами незалежно від їхнього характеру і правової природи.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності свідоцтва про право власності №% Г-10994 від 06 грудня 1996 року та заповіту від 21 грудня 2021 року - спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові, посилаючись на те, що у свідоцтві про смерть ім`я померлої зазначено як « ОСОБА_5 », а в інших документах « ОСОБА_4 ».
Однак, зі змісту заяви та долучених до неї матеріалів вбачається, що заявниця не стверджує, що в документах, належність яких просить встановити, допущено помилку в написанні імені спадкодавця, а навпаки, наполягає на правильності зазначення в таких імені «ОСОБА_4». Водночас вказує, що невідповідність виникла у свідоцтві про смерть, у якому ім`я померлої зазначено « ОСОБА_5 », що стало перешкодою для оформлення спадкових прав.
Таким чином, фактичні обставини, на які посилається заявник, свідчать про наявність розбіжностей у персональних даних померлої особи в різних документах, а не про невідповідність персональних даних у правовстановлюючих документах даним, зазначеним у паспорті або свідоцтві про народження цієї особи, що є необхідним для застосування пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України.
Відтак, заявлений факт у даному формулюванні, в якому просить встановити заявник, не відповідає суті виявленої нею перешкоди та не усуває питання про необхідність приведення відомостей актового запису цивільного стану у відповідність до належних документів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Згідно із ст. 10 Закону внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.
Крім того, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану передбачений також Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі-Правила).
Зокрема, згідно із пунктом 2.13.3 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема, є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичного представництва чи консульської установи України.
Пунктом 1.15 Правил визначено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та припиненні їхньої дії може бути оскаржена в судовому порядку.
Тобто, законом визначений спеціальний, позасудовий порядок внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії.
Суд звертає увагу на положення ч.3 ст.315 ЦПК України, відповідно до якої справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Аналогічні роз`яснення, надані у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за якими при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.
При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що порушене нею питання може бути вирішено шляхом звернення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про внесення змін до актового запису, а у разі відмови, дії останнього можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено неможливості встановлення факту, що має юридичне значення в позасудовому порядку, оскільки надані заявником документи підтверджують наявність розбіжностей в написані імені померлої особи, а також заінтересованість останньої в оформленні спадкових прав. Проте, такі не підтверджують наявність достатніх правових підстав для встановлення належності спадкодавцю зазначених у заяві документів у порядку окремого провадження, з огляду на характер виявленої розбіжності та наявність передбаченої законом процедури її усунення.
Крім того, суд враховує, що завданням судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів у спосіб, визначений законом.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 491/399/19.
Виходячи із змісту ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши дані, що знаходяться в матеріалах справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, та вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні рішення судові витрати не відшкодовуються, відтак судові витрати необхідно залишити за заявником.
Керуючись ст. ст. 81, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315, 318, 352, 355 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02899370, адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, 6, електронна пошта: 1dnklviv@gmail.com.
Суддя Зубачик Н.Б.
Судове рішення № 140981812, Галицький районний суд м. Львова було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 461/7067/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: