Ухвала суду № 140981717, 23.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11033/25

1-кс/308/6493/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, в.о. директора Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

прокурор Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням в рамках кримінального провадження № 42025070000000041 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що службові особи Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Тячівської районної державної адміністрації, а також посадові особи Державного підприємства «Солотвинський солерудник» та Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи про те, що земельні ділянки загальною площею 134,82 га є державною власністю та перебувають у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, організували та реалізували протиправну схему, спрямовану на незаконне вилучення, зменшення площі та подальше вибуття зазначених земель із державної власності.

Вказує, що в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_4 в період з 31.05.2013 по 16.09.2021 був службовою особою, яку відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України визначено як особу, яка обіймає на підприємствах посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В той же час, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.07.2013 за №412 припинено шляхом ліквідації діяльності діяльність державного підприємства «Солотвинський солерудник» та призначено ОСОБА_4 головою комісії з ліквідації вказаного державного підприємства, якому згідно пункту 3.1. зазначеного наказу доручено: вжити заходів з ліквідації ДП «Солотвинський солерудник»; опублікувати в офіційних друкованих засобах масової інформації оголошення про припинення діяльності державного підприємства шляхом ліквідації; провести звільнення працівників державного підприємства «Солотвинський солерудник» відповідно до законодавства України;, зупинити очисні та підготовчі роботи з видобутку солі;, у разі якщо вартості майна ДП «Солотвинський солерудник», що ліквідується недостатньо для задоволення вимог кредиторів, звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства відповідно до статті 95 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

ОСОБА_4 починаючи з 04.07.2013 по 16.09.2021 як голова комісії з припинення ДП «Солотвинський солерудник» був службовою особою даного підприємства, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно- господарські функції за спеціальними повноваженнями, наданими йому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.07.2013 № 412.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_4 в період з 31.05.2013 по 31.12.2021 був суб`єктом, на який поширюється дія даного Закону.

Вказує, що ОСОБА_4 , обіймаючи з 31.05.2013 посаду виконувача обов`язків директора ДП «Солотвинський солерудник» та одночасно будучи з 04.07.2013 головою комісії з ліквідації даного державного підприємства, являючись службовою особою, на яку відповідно до Статуту даного державного підприємства покладено обов`язок виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.07.2020, у нього виник злочинний умисел, спрямований на зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, з метою забезпечення незаконного вибуття земельної ділянки державної власності та створення умов для подальшого узаконення права приватної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», який у подальшому він реалізував у період з 21.07.2020 по 25.05.2021, порушуючи вимоги ст. 92 Земельного кодексу України, згідно із якими право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинено лише з вичерпних підстав, визначених статтею 141 даного Кодексу, тобто за умови добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, визначених цим Кодексом, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ і організацій, та п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник», не маючи погодження органу управління (Фонду державного майна України), внаслідок чого із державної власності незаконно вибула земельна ділянка площею 76,16 га, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Зокрема як встановлено, що 29.05.1996 створено Державне підприємство «Солотвинський солерудник» (ЄДРПОУ 00383544), з метою отримання прибутку шляхом експлуатації Солотвинського родовища кам`яної солі для забезпечення видобутку, переробки та поставки споживачам та засноване на основі державної власності і входить до сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Так, 18.02.1998 Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області Державному підприємству «Солотвинський солерудник» видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, відповідно до якого зазначеному державному підприємству передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 134,8200 га для розміщення виробничої бази та складу вибухових речовин. Таким чином, починаючи з моменту оформлення зазначеного державного акта, ДП «Солотвинський солерудник» набуло право постійного користування вказаною земельною ділянкою, яке відповідно до вимог земельного законодавства могло бути припинене лише з передбачених законом підстав та у встановленому законом порядку.

У подальшому, у зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію ДП «Солотвинський солерудник», відбулися зміни в організації управління зазначеним державним підприємством. Так, 24.04.2013 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №281 прийнято рішення про створення ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», діяльність якого була спрямована на організаційне забезпечення процесу ліквідації ДП «Солотвинський солерудник». Надалі, 04.07.2013 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №281 прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Солотвинський солерудник» шляхом його ліквідації та розпочато процедуру ліквідації підприємства.

При цьому сам факт перебування ДП «Солотвинський солерудник» у процедурі ліквідації не означав автоматичного припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 134,8200 га, оскільки таке право підлягало припиненню виключно у порядку та з підстав, визначених земельним законодавством.

У подальшому змінився орган управління цілісним майновим комплексом державного підприємства. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» цілісний майновий комплекс ДП «Солотвинський солерудник» передано до сфери управління Фонду державного майна України. На виконання зазначеного розпорядження 20.12.2019 складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Солотвинський солерудник» зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України.

Таким чином, починаючи з 20.12.2019, Фонд державного майна України набув повноважень щодо управління переданим йому цілісним майновим комплексом ДП «Солотвинський солерудник», у тому числі щодо вирішення питань, пов`язаних із розпорядженням майном підприємства та дотриманням встановленого законодавством порядку припинення прав на майно, що перебувало у його користуванні.

У подальшому, 13.03.2020, Фондом державного майна України видано наказ №258, яким затверджено зміни до Статуту ДП «Солотвинський солерудник» шляхом викладення його у новій редакції та зобов`язано виконувача обов`язків директора підприємства у тридцятиденний строк з моменту видання наказу подати відповідний Статут на державну реєстрацію. Зазначені обставини мали істотне значення для визначення повноважень посадових осіб підприємства та порядку розпорядження майном, у тому числі земельними ділянками, що перебували у його постійному користуванні.

Пунктом 11.1.1 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» в новій редакції визначено перелік значимих господарських зобов`язань, які вчиняються за згодою органу Управління (Фонду державного майна України), серед яких вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження або оренда, або набуття земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на такі об`єкти та/або внаслідок яких може відбутись зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить Підприємству або перебуває в його користуванні.

Проте, в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_4 , будучи службовою особою державного підприємства, достовірно знаючи про перебування земельної ділянки площею 134,8200 га у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», а також будучи обізнаним про передачу цілісного майнового комплексу підприємства до сфери управління Фонду державного майна України та необхідність погодження з уповноваженим органом управління питань, пов`язаних із вилученням чи добровільною відмовою від користування земельними ділянками, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.07.2020, усвідомлюючи протиправність своїх майбутніх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного зменшення площі земель державної власності, незаконного припинення права постійного користування ними та їх подальшого вибуття на користь третіх осіб, діючи в інтересах останніх, у нього виник злочинний умисел на зловживання своїм службовим становищем, спрямований на створення передумов для незаконного зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», подальшого незаконного вилучення з його користування частини таких земель, у тому числі шляхом оформлення відмови від права постійного користування, а також створення умов для формування за рахунок цих земель окремих земельних ділянок та їх подальшої передачі у приватну власність третім особам. Усвідомлюючи, що реалізація такого умислу потребує вчинення ним як керівником державного підприємства відповідних службових дій, ОСОБА_4 розробив план його реалізації, спрямований на документальне оформлення зменшення площі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник», припинення права постійного користування частиною земель без належного погодження з уповноваженим органом управління та створення правових передумов для подальшого вибуття таких земель із державної власності та передачі їх на користь третіх осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, всупереч інтересам служби та без отримання погодження уповноваженого органу управління Фонду державного майна України, ОСОБА_4 , діючи як в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» та голова комісії з ліквідації підприємства, попередньо залучив до реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , яка своїми умисними діями сприяла створенню умов для незаконного зменшення площі земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», та її подальшого вибуття із державної власності. Після цього, 21.07.2020, ОСОБА_4 , діючи у межах спільного злочинного умислу та без отримання відповідного погодження уповноваженого органу управління, звернувся з письмовим клопотанням до голови Тячівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, чим розпочав безпосередню реалізацію свого злочинного умислу, у якій ОСОБА_7 надалі сприяла шляхом вчинення обумовлених із ним дій.

23.07.2020 розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації №317 надано дозвіл ДП «Солотвинський солерудник» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, площею 134,8200 га, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998. При цьому зазначене розпорядження було прийнято без належного врахування того, що земельна ділянка площею 134,8200 га перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», а також без забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку розпорядження такими землями, унаслідок чого воно стало правовою підставою для подальшого виготовлення технічної документації, за результатами якої без належного обґрунтування площу земельної ділянки було фактично зменшено до 59,3011 га.

У подальшому, продовжуючи реалізацію зазначеного умислу та діючи спільно із попередньо залученим Ференцом, ОСОБА_4 , використовуючи надані йому службові повноваження всупереч інтересам служби та діючи в інтересах третіх осіб, вчинив послідовні та взаємопов`язані дії, спрямовані на незаконне зменшення площі земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», припинення права державного підприємства на користування їх частиною, у тому числі шляхом вчинення дій щодо добровільної відмови від земель державної власності, а також створення умов для подальшого незаконного відчуження та передачі таких земель третім особам, як шляхом формування окремих земельних ділянок за рахунок земель державного підприємства, так і шляхом відмови від права постійного користування ними, після чого, без відома та погодження Фонду державного майна України, підписав від імені ДП «Солотвинський солерудник» заяву за вих. №1946 на адресу директора ТОВ «Гео-Земля» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації №317 від 23.07.2020 дозвіл на виготовлення такої документації було надано щодо земельної ділянки площею 134,8200 га.

Надалі, продовжуючи реалізацію зазначеного умислу, на підставі підписаної ОСОБА_4 заяви та укладеного ДП «Солотвинський солерудник» з ТОВ «ГЕО-Земля» договору №2335 від 04.09.2020, останнім розроблено та складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у якій замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою було посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, визначено земельну ділянку значно меншої площі 59,3011 га.

У подальшому, 21.03.2021, земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124455900:02:004:0698 з цільовим призначенням (КВЦПЗ 11.01) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, однак уже із зазначенням площі 58,6575 га, тобто меншої навіть від площі 59,3011 га, визначеної у технічній документації, що свідчило про подальше зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні державного підприємства, та створювало передумови для подальшого незаконного вибуття решти земель державної власності з користування ДП «Солотвинський солерудник» та їх подальшого використання на користь третіх осіб.

Продовжуючи реалізацію свого умислу на зловживання службовим становищем, спрямованого на створення формальних правових підстав для зменшення площі земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», з 134,8200 га до 59,3011 га та неврахування земель площею 75,5189 га, 19.11.2020 ОСОБА_4 , який виконував обов`язки директора та голови ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», звернувся до Солотвинської селищної ради із матеріалами щодо погодження меж земельної ділянки, у яких її площу визначено у розмірі 59,3011 га, без належних правових підстав для припинення права постійного користування відповідною частиною земельної ділянки.

Так, ОСОБА_4 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, Солотвинської селищної ради, сприяв прийняттю Солотвинською селищною радою 25.11.2020 рішення №23 «Про погодження меж земельної ділянки», яким погоджено межі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник» площею 59,3011 га замість 134,8200 га. Внаслідок спільних дій створено умови для неврахування земельної ділянки площею 75,5189 га та подальшого оформлення земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», з метою закріплення їх вибуття із державної власності.

Однак рішення №23 від 25.11.2020 «Про розгляд звернення ДП «Солотвинський солерудник»» було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема ч. 14 ст. 186, ст. 141 та ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки межі земельної ділянки погоджено площею 59,3011 га замість 134,8200 га, без документів, що підтверджували припинення права постійного користування частиною земель площею 75,5189 га, та без належного обґрунтування такого зменшення. Рішення №23 саме по собі не припинило право постійного користування на зазначену частину земель, однак створило документальну передумову для її неврахування та подальшого виключення зі складу земель державного підприємства.

Після цього, продовжуючи реалізацію свого умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.04.2021, в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_4 , діючи спільно з невстановленою досудовим розслідуванням службовою особою Тячівської районної державної адміністрації, до службових обов`язків якої входили вивчення порушених питань та підготовка відповідних проєктів рішень, усвідомлюючи, що технічна документація із землеустрою, розроблена ТОВ «ГЕО-Земля», стосується земельної ділянки площею 59,3011 га, умисно підписав та направив до Тячівської районної державної адміністрації клопотання від 06.04.2021 про її затвердження щодо земельної ділянки площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, чим ініціював затвердження земельної ділянки у площі, що не відповідала технічній документації та державному акту, створивши умови для подальшого неврахування частини земель ДП «Солотвинський солерудник» та їх оформлення поза межами земельної ділянки, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998.

19.04.2021 розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації №139 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» клопотання ДП «Солотвинський солерудник» від 06.04.2021 задоволено та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: смт Солотвино, вул. Шахтарська, 36, Тячівського району, площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, після чого зазначену земельну ділянку передано у постійне користування ДП «Солотвинський солерудник».

Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 19.04.2021 №139 було прийнято всупереч установленому земельним законодавством порядку, оскільки технічну документацію затверджено щодо земельної ділянки площею 58,6575 га, тоді як державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998 право постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» було посвідчено на площу 134,8200 га, а технічна документація ТОВ «ГЕО-Земля» розроблялася щодо площі 59,3011 га. При цьому, як встановлено Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, обґрунтування такого зменшення площі у документації відсутнє, що суперечить вимогам ч. 14 ст. 186 та ст. 141 Земельного кодексу України, оскільки припинення права постійного користування можливе лише з підстав і в порядку, визначених законом. Отже, розпорядження №139 саме по собі не припинило право підприємства на решту земель, однак створило юридичну передумову для подальшого припинення права постійного користування на 76,1625 га, що було реалізовано розпорядженням Тячівської РДА від 04.06.2021 №182.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_4 , будучи в.о. директора та головою ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», тобто службовою особою, яка відповідно до Статуту підприємства здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2021, перебуваючи в адміністративній будівлі ДП «Солотвинський солерудник» за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Шахтарська, 36, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи з метою створення умов для подальшого вибуття земель, що фактично перебували у постійному користуванні державного підприємства, всупереч вимогам п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» та без погодження з Фондом державного майна України як органом управління, умисно підписав і направив до Тячівської районної державної адміністрації клопотання за вих. №05/ЛК, яким заявив про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, та фактично відмовився від права користування рештою земель площею 76,1625 га, право постійного користування якими було посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998.

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що питання щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Солотвинський солерудник», їх подальшого оформлення та підготовки відповідних документів у Тячівській районній державній адміністрації належало до компетенції та перебувало у віданні ОСОБА_7 , яка відповідно до займаної посади здійснювала вивчення відповідних питань та підготовку проєктів документів і рішень. За таких обставин ОСОБА_4 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, у тому числі службовою особою Тячівської районної державної адміністрації, усвідомлював, що направлення зазначеного клопотання та оформлення ним добровільної відмови від права постійного користування створюватиме необхідні передумови для подальшого прийняття відповідних рішень щодо земель, які перебували у постійному користуванні державного підприємства.

При цьому така відмова була здійснена всупереч установленому законом порядку, оскільки відповідно до ст. 141 та ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України добровільна відмова є підставою припинення права користування лише за умови заяви землекористувача власнику земельної ділянки та прийняття ним відповідного рішення. За встановленими Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області обставинами, на момент звернення ОСОБА_4 належно оформленої добровільної відмови від права постійного користування відповідною частиною земель, погодженої уповноваженим органом управління державним підприємством, не існувало, а Фонд державного майна України не приймав рішення щодо передачі таких земель до земель запасу Солотвинської селищної ради.

Таким чином, ОСОБА_4 не був наділений повноваженнями одноосібно відмовлятися від права постійного користування зазначеними земельними ділянками, однак, усвідомлюючи це та будучи обізнаним про подальше опрацювання зазначеного питання службовими особами Тячівської районної державної адміністрації, умисно вчинив дії, спрямовані на створення юридичних передумов для припинення права постійного користування державного підприємства та подальшого вибуття відповідних земель із державної власності.

04.06.2021 на підставі підписаного ОСОБА_4 всупереч вимогам земельного законодавства клопотання від 31.05.2021, головою Тячівської районної державної адміністрації ОСОБА_8 прийнято розпорядження №182 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким припинено право постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельною ділянкою, посвідчене державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, розташованою за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Шахтарська, 36, та зараховано її до земель запасу Солотвинської селищної ради, незважаючи на відсутність передбачених ст. 141, ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України належних правових підстав та встановленої законом процедури припинення права постійного користування.

Водночас, до моменту розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 23.07.2020 №317, рішення Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 №23, розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 19.04.2021 №139, розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 04.06.2021 №182 уже були сформовані окремі земельні ділянки, зокрема з кадастровими номерами 2124455900:02:003:1263, 2124455900:02:003:1231, 2124455900:02:003:1249, 2124455900:02:003:1278, 2124455900:02:003:1279, 2124455900:02:003:1299, 2124455900:02:003:1289, 2124455900:02:003:1267, 2124455900:02:003:1294, 2124455900:02:003:1280 та 2124455900:02:003:1301, які, відповідно до результатів експертного дослідження та співставлення контурів земельних ділянок, накладалися на межі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник», визначені державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998.

ОСОБА_4 , будучи в.о. директора та головою ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», усвідомлюючи, що в межах земельної ділянки, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, вже були сформовані окремі земельні ділянки, щодо яких оформлялися або були оформлені речові права третіх осіб, своїми подальшими діями, спрямованими на зменшення площі земельної ділянки підприємства та припинення права постійного користування її частиною, створив умови для неврахування зазначених земель у складі земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», що, у свою чергу, сприяло подальшому збереженню та юридичному оформленню речових прав на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель державної власності, у тому числі щодо земельних ділянок, набнутих у приватну власність трьома громадянами. Водночас щодо інших земельних ділянок, контури яких накладаються на межі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник», підлягають встановленню обставини їх формування, передачі у приватну власність, набуття речових прав, а також законності їх вибуття із земель державної власності.

За наведених обставин, в.о. директора та голова ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи надані йому організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження всупереч інтересам служби, у період до 25.05.2021, діючи умисно, в інтересах окремих службових осіб Солотвинської селищної ради та на користь трьох громадян, без погодження з уповноваженим органом управління державним підприємством підписав клопотання про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, чим створив передумови для припинення права ДП «Солотвинський солерудник» на землі, що перебували у його постійному користуванні, їх зарахування до земель запасу Солотвинської селищної ради та подальшого вибуття із державної власності, у тому числі земель, на яких були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2124455900:02:003:1231, 2124455900:02:003:1249, 2124455900:02:003:1263, 2124455900:02:003:1267, 2124455900:02:003:1278, 2124455900:02:003:1279, 2124455900:02:003:1280, 2124455900:02:003:1289, 2124455900:02:003:1294, 2124455900:02:003:1299, 2124455900:02:003:1301, 2124455900:02:003:1302 та 2124455900:02:003:1303, ринкова вартість яких становить 1 509 080 грн, чим, за версією сторони обвинувачення, створив умови для подальшого незаконного оформлення та передачі частини земель державної власності у приватну власність на користь трьох громадян, унаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

25.09.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушенння (злочинів), передбаченого за ч. 2 ст 364 КК України.

Прокурор клопотання мотивує тим, що з урахуванням характеру, суспільної небезпечності та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обставин їх вчинення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, а також наявності ризиків передбачених, передбачених п.1, п.2, п.3, п 4, ч.1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання встановленим ризикам та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Вказує, що запобіжний захід у виді домашнього арешту позбавить можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, а також ухилитися від органів досудового розслідування та суду, мати можливість незаконно впливати на учасників провадження чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зважаючи на вище викладене, є підстави вважати, що особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із домашнім арештом, а не застосування такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.

Враховуючи вищенаведене, в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 364 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 (шістдесят) діб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 зазначив, що хоч сторона захисту і не погоджується з обвинуваченням та твердженням прокурора щодо наявності ризиків, однак проти застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту не заперечує, оскільки це не порушує звичайного режиму підозрюваного.

Підозрюваний підтримав свого захисника. Зазначив, що сприяє слідству у повному обсязі. Просив не застосовувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовуються клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42025070000000041 від 04.03.2025 встановлено, що

запис №1 від 04.03.2025 «до Закарпатської обласної прокуратури надійшли матеріали із Управління СБУ в Закарпатській області, з яких вбачаються можливі протиправні дії посадових осіб Тячівської районної державної адміністрації, що стосуються розпорядження земельними ділянками державної власності.»

запис №2 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 01.10.2019, голова Солотвинської селищної ради VII скликання ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Солотвинської селищної ради за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Харківська, 1, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка державної власності загальною площею 134,8200 га перебуває у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії I-ЗК №001323 від 18.02.1998, право постійного користування якою у встановленому законом порядку не припинено, а також будучи обізнаним про відсутність у посадової особи Солотвинської селищної ради, відповідальної за опрацювання та ведення земельних питань, необхідних спеціальних знань для належної перевірки правомірності розробленого проекту землеустрою та встановлення факту розташування земельної ділянки в межах земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», використовуючи зазначені обставини та надані йому владні й організаційно-розпорядчі повноваження всупереч інтересам служби, умисно забезпечив прийняття та власноручно підписав ряд рішень Солотвинської селищної ради VII скликання про затвердження проектів землеустрою, внаслідок чого із постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» протиправно вибухло 11 (одинадцять) земельних ділянок загальною площею 1,209 га, розташованих на території Солотвинської селищної ради, загальною ринковою вартістю 1 509 080 гривень, чим заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, що виразилися у незаконному вибутті із державної власності та постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельних ділянок вказаної вартості, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»

запис №3 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що директор ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_9 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обстеживши земельну ділянку на місцевості, провівши польові роботи та топографо-геодезичні роботи, шляхом друкування, вніс в офіційні документи, зокрема: порушення вимог земельного законодавства, а саме не забезпечило відповідність технічної документації вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки у пояснювальній записці зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна ДП «Солотвинський солерудник», однак документи, що підтверджують право власності чи користування зазначеними об`єктами, до складу документації не долучено, а також відсутнє належне документальне обґрунтування зменшення площі земельної ділянки з 134,8200 га, визначених Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, до 58,6575 га; документацію розроблено на підставі розпорядження Тячівської районної державної адміністрації від 23.07.2020 №317, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 134,8200 га, однак у результаті її розроблення сформовано земельну ділянку значно меншої площі 59,2203 га згідно з кадастровим планом, а в подальшому зареєстровано земельну ділянку площею 58,6575 га, при цьому правових підстав для такого зменшення площі та документів про вилучення, поділ або припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у складі технічної документації не наведено; фактично визначено межі земельної ділянки площею 58,6575 га замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою було посвідчено державним актом, без належного правового обґрунтування припинення права користування рештою земельної ділянки площею 76,1625 га. Крім того, рішенням Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 №23 було погоджено межі земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча відповідно до частини 14 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягала, а її затвердження мало здійснюватися уповноваженим органом відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Також у документації відсутні відомості про належне погодження вилучення або добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки уповноваженим органом управління державним майном.»

запис №4 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_4 , будучи в.о. директора та головою ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», тобто службовою особою, яка відповідно до Статуту підприємства здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2021, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та діючи без погодження з Фондом державного майна України як органом управління підприємством, звернувся до Тячівської районної державної адміністрації з питаннями щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Солотвинський солерудник». В свою чергу ОСОБА_7 , будучи обізнаною про мету та обставини зазначеного звернення, умисно сприяла реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 , здійснила вивчення та опрацювання поданих ним документів і матеріалів, підготувала відповідний проект управлінського рішення Тячівської районної державної адміністрації, після чого надала його на підпис голові районної державної адміністрації, забезпечивши таким чином проходження та оформлення необхідного для подальшого припинення права постійного користування земельною ділянкою документа. Водночас ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» та без погодження з Фондом державного майна України, умисно підписав і направив до Тячівської районної державної адміністрації клопотання за вих. №05/ЛК, яким заявив про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, та фактично відмовився від права користування рештою земель площею 76,1625 га, право постійного користування якими було посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998. Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , вчинені за сприяння ОСОБА_7 , створили умови для подальшого припинення права постійного користування державного підприємства та вибуття відповідних земель із державної власності.»

запис №5 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 26.03.2021, на підставі наданих для державної реєстрації земельної ділянки документи директором ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_9 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:004:0698, яка не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування безпідставно зареєстровано в Державному земельному кадастрі 290 поворотних точок. Будь-які заяви землекористувача, додаткова документація чи рішення про виправлення технічних помилок, які б давали право реєстратору змінювати геометрію та координати меж під час відкриття Поземельної книги, відсутні. Унаслідок зазначених дій із державної власності фактично вибули вказані земельні ділянки, ринкова вартість яких становить 1 300 000 грн, чим державним інтересам спричинено матеріальну шкоду у зазначеному розмірі, а також створено умови для подальшого незаконного вибуття та передачі у приватну власність інших земель державного підприємства.»

Відповідно до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 25.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами: висновком експерта за результатами комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2479-Е від 23.07.2026, №2480-Е від 27.07.2026, клопотаннями голові Солотвинської селищної ради ОСОБА_11 , клопотаннями № 05/лк від 21.07.2020 № 19/лк від 24.11.2020, від 06.04.2021 голові Тячівської райдержадміністрації ОСОБА_12 , розпорядженнями Тячівської районної державної адміністрації за підписом голови ОСОБА_12 №317 від 23.07.2020, від 19.04.2021 №139, від 04.06.2021 №182, від 01.07.2021 № 208, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 15.10.2026 та іншими матеріалами, які досліджуються в сукупності.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Водночас, слідчий суддя зазначає, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення слідчий суддя вважає такими, що не спростовують наявності обґрунтованої підозри на цій стадії кримінального провадження, оскільки остаточна оцінка зазначених обставин має надаватися під час розгляду справи по суті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні слідчий суддя виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Беручи до уваги наведені обставини, дослідивши матеріали клопотання та оцінивши доводи сторони обвинувачення, слідчий суддя доходить висновку про доведеність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, можливий розмір завданої державним інтересам шкоди та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, може вживати заходів з метою ухилення від участі у досудовому розслідуванні та судовому розгляді.

Доводи сторони обвинувачення про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, належним чином не обґрунтовані та не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Наведений у клопотанні прокурора ризик, незаконно впливати на свідків, слідчий суддя вважає непідтвердженими матеріалами клопотання, оскільки сторона обвинувачення не надала фактичних даних, які б підтверджували реальність намірів підозрюваного впливати на свідків, а сама лише теоретична можливість такого впливу не є достатньою підставою для обмеження прав особи. Водночас враховуючи міцні соціальні зв`язки та відсутність будь яких даних, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає такий ризик необґрунтованим.

Окрім цього, щодо ризику, що ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, що ОСОБА_4 має значний обсяг інформації щодо обставин функціонування та ліквідації ДП «Солотвинський солерудник», передачі підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 134,8200 га, її подальшого зменшення, підготовки технічної документації, погодження меж та припинення права постійного користування, слідчий суддя вважає, що даний ризик нічим не доведений, зокрема прокурором не вказано в який саме спосіб він може перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, вік підозрюваного, його стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, наявність вищої освіти, постійне місце роботи, відсутність судимостей.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, характер діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що матеріали клопотання містять достатньо даних, які свідчать, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, можуть бути недостатніми для запобігання вищезазначеному та встановленому слідчим суддею ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про застосування домашнього арешту у частині заборони підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби, слідчий суддя врахує встановлені вище обставини та виходить із забезпечення конституційного права підозрюваної на працю, встановленого ст. 43 Конституції України, згідно з якою передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та вважає, що відносно ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з 24.00 год. до 06.00 год. наступної доби, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім і зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на ного процесуальних обов`язків та запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею на даному етапі досудового розслідування не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

За наведених обставин, клопотання сторони обвинувачення підлягає до задоволення.

При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 181, 186, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби з 24:00 до 06:00 наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до частини п`ятої статті 194 КПК України наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до ДМС у Закарпатській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії даної ухвали про тримання під домашнім арештом визначити до 22 листопада 2026 року, включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 Тячівському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1