Рішення № 140980229, 28.09.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1426/26

Номер провадження 2/722/1024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.,

при секретарі судового засідання Сімак О.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Сокирянський відділ ДРАЦС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сокирянський районний суд Чернівецької області з вище зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимоги зазначав, що з 2001 року перебував у відносинах із ОСОБА_3 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 , про що Відділом ДРАЦС Троїцького районного управління юстиції у Луганській області 19.09.2002 року було зроблено відповідний актовий запис №46, але в силу юридичної необізнаності, не знав, що чоловік може визнати своє батьківство відносно дитини не перебуваючи із матір`ю дитини у зареєстрованому шлюбі, тому відомості про батька дитини в актовий запис про народження дитини були внесені у відповідності із ст.135 СК України, зі слів матері, прізвище батька дитини зазначено « ОСОБА_4 », а ім`я і по батькові батька дитини зазначено « ОСОБА_5 ». У 2003 році між позивачем, ОСОБА_1 та заінтересованою особою, ОСОБА_3 будь-які відносини були припинені, однак приймав участь у вихованні та утриманні ОСОБА_6 у добровільному порядку, тому ОСОБА_3 не зверталася до суду з позовом про визнання батьківства і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Просить встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати Сокирянський відділ ДРАЦС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №46, зробленого 19.09.2002 року Відділом ДРАЦС Троїцького районного управління юстиції у Луганській області, про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши прізвище, ім`я та по батькові дитини, ОСОБА_2 , без змін.

Ухвалою Сокирянський районний суд Чернівецької області від 13.08.2026 року відкрито провадження за позовною заявою в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Сторони у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, додані до неї, заяви учасників, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 08.09.2016 року Троїцьким РВ УДМС України у Луганській області.

Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_3 виданого 01.11.2021 року органом 4459, прізвище, ім`я та по батькові відповідача зазначені як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з Реєстру Сокирянської територіальної громади №2026/011682200 від 13.07.2026 року відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого повторно 06.05.2020 року, батьками якої записані ОСОБА_7 і ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Статтею 121 СК України установлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Мета визнання батьківства полягає у підтвердженні (констатації) вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною. Встановлення батьківства розглядається також як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав дитини. Така сутність цього юридичного факту обумовлюється тим, що визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.

У цій справі, судом установлено, що при реєстрації народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.

У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

З наведеного вбачається, та як зазначено у постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей щодо предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що вимога про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Відповідно до Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно із п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що судом визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо внесення до відповідного актового запису цивільного стану про народження дитини відомостей про ОСОБА_1 , як батька.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Сокирянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №46, зробленого 19.09.2002 року Відділом ДРАЦС Троїцького районного управління юстиції у Луганській області, про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши прізвище, ім`я та по батькові дитини, ОСОБА_2 , без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.І.Суський