Рішення № 140980183, 26.10.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

26.10.2026

Справа №717/2591/25

Провадження №2/720/1588/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Павлінчука С.С.

з участю секретаря Політнічук Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем його умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Новоселицького районного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подала, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомила про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, які встановлені судом

Судом встановлено, що 29.08.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9934905 із кредитним лімітом у розмірі 6500 грн. Кредит надається строком на 360 днів. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, занижена процентна ставка 0,85%. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1300 грн.

Того ж дня ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало на картковий рахунок відповідача (платіжна карта з маскою НОМЕР_1 ) 6500 грн, що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів та додатком до неї ТОВ «ПРОФІТГІД» та листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260609/152582-БТ від 17.06.2026 року.

17.02.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №17022025-МК/Юніт-Капітал, відповідно до якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №00-9934905.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.11.2024 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №00-9934905 від 29.08.2024 року у сумі 12443,60 грн, яка складається із 7800 грн заборгованості за тілом кредиту, 4643 грн заборгованості за відсотками та 3250 грн заборгованості за штрафними санкціями.

Щодо узгодження сторонами істотних умов кредитного договору

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону)пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Такі дії ОСОБА_1 свідчать про реалізацію нею свого наміру на укладення договору №00-9934905 від 29.08.2024 року, оскільки він був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «25598», який вона отримала на мобільний телефон.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

З позовної заяви встановлено, що позивач просить стягнути із відповідача 7800 грн заборгованості за тілом кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9934905 від 29.08.2024 року вбачається, що борг ОСОБА_1 по цьому кредитному договору за тілом кредиту складає 6500 грн, які були перераховані на її карковий рахунок.

Таким чином, з відповідача слід стягнути 6500 грн за кредитом, оскільки саме вказана заборгованість підтверджується наявним розрахунком заборгованості та листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260609/152582-БТ від 17.06.2026 року.

В іншій частині стягнення заборгованості за тілом кредиту слід відмовити за недоведеністю вимог.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам.

Позивач просить стягнути із відповідача 4643 грн заборгованості по відсоткам.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «МАКС Кредит» встановлено, що відсотки нараховані за період з 29.08.2024 по 12.11.2024.

Розрахунок заборгованості здійснено в межах строку кредитування, визначеного умовами договору, та перевірено судом на відповідність його положенням. Крім цього, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили про помилковість такого розрахунку.

Таким чином, із відповідача слід стягнути 4643 грн заборгованості по відсоткам, оскільки вказаний борг підтверджується наявним розрахунком.

Щодо стягнення заборгованості по неустойці

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 3250 грн слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України у разі задоволення позову, вони покладаються на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 13 березня 2025 року (справа №275/150/22).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та Партнери», копією додаткової угоди №25770867647 до вищевказаного договору від 11.09.2025, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року з яких вбачається, що адвокатським бюро «Соломко та Партнери» від 01.10.2025 було надано ряд послуг з правничої допомоги, а загальна вартість виконаних робіт становить 7000 грн.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000 гривень підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.

В свою чергу враховуючи складність справи, яка є малозначною, сталу судову практику по такій категорії спорів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні частини витрат в розмірі 5000 грн на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України, оскільки заявлена сума не є пропорційною до предмету спору з врахуванням ціни позову, та значення справи для сторін, та стягнути 2000 грн витрат на правову допомогу.

Окрім того, при подачі позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, які відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат, які мають бути стягнуті із відповідача складає 4422,4 грн (2422,40 грн + 2000 грн).

З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (89,54%), а тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3960,17 грн (4422,4* 11143/12443,6).

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути частково прострочену заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за кредитним договором №00-9934905 від 29.08.2024 року в сумі 11143 грн.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 633, 634, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 282, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДР:43541163, юридична адреса: вул.Рогнідинська,4-А, офіс 10 м.Київ заборгованість за кредитним договором №00-9934905 від 29.08.2024 року в сумі 11143 гривні та судові витрати у сумі 3960,17 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК