Рішення № 140980126, 16.10.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1859/26

Провадження № 2/715/807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Черновецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники судового процесу:

представник відповідача ОСОБА_1

представник третьої особи Гулієва С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Закон та порядок» та ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачуа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння на її користь, як співвласниці майна подружжя у ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:003:0190, площею 0,2727 га, розташовану в с. Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, площею 0,3250 га, а також витребувати у ОСОБА_4 частину земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:003:0355, яка походить від земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:002:0615.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що земельний масив площею 0,3250 га, який був сформований як земельна ділянка кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, розташована в с. Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки первісні земельні ділянки, з яких вона була сформована, були набуті у період зареєстрованого шлюбу.

Посилається на те, що земельна ділянка площею 0,1851 га, яка надалі мала кадастровий номер 7321080500:01:002:0320, була придбана на підставі договору купівлі продажу від 21 травня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кінащук Н. М., реєстровий № 2944, а земельна ділянка площею 0,1399 га, яка надалі мала кадастровий номер 7321080500:01:002:0321, придбана на підставі договору купівлі продажу від 25 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кінащук Н. М., реєстровий № 5442.

Зазначає, що ще до об`єднання земельних ділянок у 2008 році право на первісні земельні ділянки площею 0,1851 га та 0,1399 га було оформлене Державними актами на право власності на земельні ділянки, виданими на ім`я її чоловіка ОСОБА_5 .

Вказує на те, що у 2008 році земельні ділянки з кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321 були об`єднані в один новий об`єкт земельну ділянку площею 0,3250 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися. Від ОСОБА_8 надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» Гулієва С.А. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені нею у письмових поясненнях третьої особи щодо позову.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 2006/840-МК/71.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «НАДРА», було укладено:

- договір іпотеки, МК 71/1, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н.М., реєстровий №1909 на підставі якого в іпотеку було передано земельну ділянку, площею 0.1851 га, кадастровий №7321080500:01:002:0320, розташована за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Валя ОСОБА_9

- договір іпотеки, МК 71/2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н.М., реєстровий №1911, на підставі якого в іпотеку було передано земельну ділянку, площею 0,1399 га, кадастровий №7321080500:01:002:0321, розташована за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Валя Кузьмін.

Відповідно до пункту 2.1.4 договору іпотеки від 20.04.2006, посвідченого ПН Глибоцького РНО Кінащук Н.М., реєстровий №1911, та пункту 2.1.4 договору іпотеки від 20.04.2006, посвідченого ПН Глибоцького РНО Кінащук Н.М., реєстровий № 1909, предмет іпотеки передається в іпотеку за згодою дружини заставодавця ОСОБА_2 , тобто позивачки.

На виконання ухвали про забезпечення доказів приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н.М. надано копії згоди позивачки ОСОБА_2 на укладення вищевказаних договорів.

У зв`язку із неналежним виконанням кредитних зобов`язань ОСОБА_5 , рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2010 року задоволено позов ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_5 , ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20514,64 дол. США, що еквівалентно 161967,19 грн.

24 жовтня 2013 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було постановлено ухвалу № 715/2564/13-ц, якою затверджено мирову угоду від 24 жовтня 2013 року укладену між стягувачем ПАТ «КБ «Надра» та боржником ОСОБА_5 , його поручителем ОСОБА_10 , однак умови мирової угоди виконано не було.

У зв`язку із ліквідацією ПАТ «КБ «НАДРА», 30 липня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_6, відповідно до яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги за кредитним договором № 2008/840-МК/71 від 20 квітня 2006 року, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеними в забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника.

31 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги за кредитним договором №2008/840-МК/71 від 20 квітня 2006 року, договорами поруки, права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеними в забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року.

12 листопада 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Кравець О.О. за реєстровим №3239, яким первісний кредитор та новий кредитор домовились внести зміни до Додатку №1 до договору відступлення права вимоги за дотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Кравець О.О. за реєстровим №3239, про наступне: «Викласти порядковий номер (п/Н) 36,47, та 53 Додатку №1 «Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників/ Поручителів/Іпотекодавців/Заставодавців/Дебіторів за такими договорами» до Договору в наступній редакціях, зазначеної у Додатку №1 до даної угоди.

З Додатку №1 до Додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Кравець О.О. за реєстровим № 3239 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» право вимоги за наступними забезпечувальними договорами:

1. Договір іпотеки від 20.04.2006, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького РНО Кінащук Н.М., реєстровий № 1909;

2. Договір іпотеки від 20.04.2006, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького РНО Кінащук Н.М., реєстровий №1911.

Таким чином, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права кредитора та іпотекодержателя у виниклих зобов`язаннях.

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» звернув стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку», оскільки зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконував.

19 січня 2021 року між ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» і ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1851 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0320, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрований у реєстрі за № 51.

19 січня 2021 року між ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» і ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1851 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0321, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрований у реєстрі за № 53.

03.02.2022 року вказані земельні ділянки об`єднані в одну земельну ділянку, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, реєстраційний номер ОНМ 2573557373210, право власності зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу номер 180 від 03.02.2022р.

08.08.2023 року право власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 на підставі договору купівлі-продажу номер 496 від 08.08.2023 р. зареєстровано за ОСОБА_6 . Також 08.08.2023 року право власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 на підставі договору купівлі-продажу номер 496 від 08.08.2023р., зареєстровано за ОСОБА_3 .

Вказані обставини також були встановлені рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року у справі №715/1958/24 та постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі №715/1958/24. Обидва судових рішення є такими, що набрали законної сили.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після набуття права власності на земельну ділянку 7321080500:01:002:0615, ОСОБА_7 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з заявою внесення змін до Державного земельного кадастру, зокрема щодо вилучення з Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки за кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321 та перенесення їх до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Після перенесення відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321 до архівного шару даних геоінформаційної системи, 08 серпня 2023 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої сторони укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, площею 0.3250 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, на підставі якого ОСОБА_6 та ОСОБА_3 набули права власності на неї у рівних частках.

Відхиляючи доводи позивача суд виходить із наступного.

Так, позивачка вказує на те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і вона просить суд витребувати спірне майно, так як воно вибуло з її власності поза її волею.

Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Судом встановлено, що позивачка надала нотаріально засвідчену згоду на надання у іпотеку банку земельних ділянок, що належали їй на праві спільної власності з ОСОБА_5 , а тому вважати що майно вибуло з її власності не з її волі неможливо. Виходячи із наведеного суд вважає, що її права у даному випадку не порушено. Так, Верховний Суду у своїй постанові від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц виснував, що права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження чи на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.

Необґрунтованим є також посилання позивачки на те, що ТОВ «Нерухомість Закон та Порядок» та ОСОБА_7 не набули прав на земельну ділянку кадастровий номер: 7321080500:01:002:0615.

Встановлено, що станом на 19 січня 2021 року ТОВ «Нерухомість Закон та Порядок» набуло право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321, оскільки відомості про них містилися і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, а 03 лютого 2022 року після внесення до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно спочатку набуло прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7321080500:01:002:0615, а потім в той же день відчужило її на користь ОСОБА_7 , який в свою чергу вилучив відомості про земельні ділянки за кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321 з Державного земельного кадастру шляхом перенесення до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Так, у 2008 році ОСОБА_5 звернувся до ПП «ЗАХІД ЗЕМ» задля виготовлення проекту землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та зміни їх цільового призначення, який пізніше був затверджений рішенням Валякузьминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05.06.2008 № 54-18/08 та на підставі чого ОСОБА_5 було видано державний акт серія ЯД №080512 від 12.06.2008 року на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до абзю2 ч.6 ст. 79-1 ЗК України, поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя . Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Схожі за змістом положення містяться у статті 9 Закону України «Про іпотеку», частина 3 якої встановлює, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, крім встановлених законом випадків, коли наступну іпотеку заборонено; відчужувати предмет іпотеки, крім встановлених законом випадків, коли відчуження предмета іпотеки заборонено; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до п.3.1.10 Договорів іпотеки, до виконання позичальником зобов`язання у повному обсязі Іпотекодавець не має права без згоди Іпотекодержателя, розпоряджатися будь-яким чином Предметом іпотеки в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме не здійснювати дій, пов`язаних із зміною прав власності на Предмет Іпотеки, відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати), знищувати фізично, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, а також укладати відносно Предмету іпотеки або його частини будь-які інші угоди без згоди Іпотекодержателя.

Разом з тим, встановлено, що об`єднання земельних ділянок за кадастровими номерами 7321080500:01:002:0320 та 7321080500:01:002:0321, що перебували в іпотеці, ОСОБА_5 проведено без згоди іпотекодержателя, тому не були внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу спричинило невідповідність відомостей між реєстрами (між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Державним земельним кадастром).

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.9-10 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Тобто, хоч земельна ділянка з кадастровим номером 7321080500:01:002:0615 в силу ч.4 ст.79-1 ЗК України вважається сформованою, однак не вважається об`єктом цивільних прав до внесення про неї відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в силу ч.9 ст.79-1 ЗК України.

З зазначеного вбачається, що станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки (19 січня 2021 року) земельна ділянка з кадастровим номером 7321080500:01:002:0615 не вважалася об`єктом цивільних прав, у зв`язку із чим ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» правомірно звернуло стягнення на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7321080500:01:002:0320, 7321080500:01:002:0321 продавши їх на користь ТОВ «Нерухомість Закон та Порядок».

03.02.2022 року приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. В. вилучено відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами: 7321080500:01:002:0320, 7321080500:01:002:0321 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом їх об`єднання та створення (реєстрацію) об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер: 7321080500:01:002:0615 (індексний номер рішення: 63242670).

03.02.2022 року ТОВ «Нерухомість Закон та Порядок» продало земельну ділянку кадастровий номер: 7321080500:01:002:0615 на користь ОСОБА_7 .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 461/606/18 (провадження № 61-5655св19)).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року у справі №715/1958/24, залишеним без змін Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, відмолено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Закон та Порядок» про витребування майна.

У справі №715/1958/24 судами першої та апеляційної інстанції встановлено добросовісність набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку 7321080500:01:002:0615.

Отже, в становивши, що позивачка надала згоду на передання спірного майна в іпотеку, відповідачі по справі є добросовісними набувачами, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, так як права позивачки не порушено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-13,19, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ :

У задоволені позову ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Скасувати арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:003:0190, площею 0,2727 га, розташовану в с. Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 та право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області 27.05.2026 року.

Скасувати арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:003:0355, загальною площею 0,1069 га розташовану в с. Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, у складі якої, перебуває частина земельного масиву, що походить від земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 та право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , накладений ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області 27.05.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2026 року.

Суддя: