Рішення № 140980043, 27.10.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2824/26

Провадження №:2/138/2015/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Савкової І.М.,

за участю: секретаря судового засідання Цибульської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 536052-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 64 000,00 грн., які вона зобов`язалася повернути згідно графіку платежів та сплатити проценти за користування кредитом. Також, 25.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 536052-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якої позивач надав відповідачу додатково кредит в сумі 135 640,00 грн. Однак ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день звернення до суду становить 210 494,80 грн. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.08.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

10.09.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2, в якому представник відповідача зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково, виключно в частині заборгованості за тілом кредиту з урахуванням здійснених платежів, та категорично не погоджується з іншими вимогами. Відповідач не оспорює факт укладення Договору № 536052-КС-002 від 01.05.2025 та Додаткової угоди №1. На виконання умов кредитного договору відповідачем у період з 02.06.2025 по 08.07.2025 здійснено платежі на загальну суму 33 120,00 грн, що підтверджується квитанціями про оплату, сформованими на вебсайті позивача. Вказані платежі були здійснені саме в рахунок виконання зобов`язань за Договором № 536052-КС-002 від 01.05.2025, а тому підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру заборгованості відповідача. Щодо заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ у розмірі 9 280,00 грн, дану вимогу вважає безпідставною та такою, що порушує норми чинного цивільного законодавства України, оскільки спірний Договір про надання кредиту № 536052-КС-002 був укладений 01.05.2025. Правовідносини між сторонами виникли і розвивалися під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, який містить пряму заборону на застосування певних видів відповідальності за порушення грошових зобов`язань за кредитними договорами. А також, представник позивача звертає увагу суду на те, що згідно розрахунку заборгованості за кредитом, який долучений до позовної заяви вбачається, що відповідач сплатила 33120 грн., з яких: 5200 грн. за кредитом, 19400 грн. по відсотках, 3520 грн., по комісії, 5000 грн. по ст.625 ЦК України. В частині витрат на правничу допомогу представник відповідача вважає заявлений позивачем розмір таких витрат безпідставно збільшеним та неспівмірним із понесеними витратами адвоката на надання правничої допомоги, оскільки дана справа не характеризується складністю правовідносин, що становлять предмет спору, судова практика в даних правовідносинах є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають.

10.09.2026 представником позивача направлено до суду відповідь на відзив та зазначено щодо тверджень відповідача про невідповідність Додаткової угоди Кредитному договору № 536052-КС-002. Як зазначалося в позовній заяви 01.05.2026 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 536052-КС-002. В подальшому 25.07.2025 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до вищезазначеного Кредитного договору. Отже, надана позивачем до суду Додаткова угода чітко відповідає Кредитному договору № 536052-КС-002. В той же час помилкове зазначення в позовній заяві інших реквізитів Додаткової угоди є лише формальною опискою і жодним чином не змінює факт укладення між позивачем та відповідачем Додаткової угоди.

Щодо тверджень відповідача про те що позивач начебто не врахував платежі здійснені за Кредитним договором. Вищезазначені твердження відповідача не відповідають дійсності. Позивач в своїй позовній заяві зазначає про всі платежі що були здійснені відповідачем за Кредитним договором і всі ці платежі були враховані та відображені в розрахунку заборгованості, який позивач додав до позовної заяви (Додаток 12).

Відповідач не надає жодних доказів, що ним були здійснені будь-які інші платежі, які не були враховані позивачем в розрахунку заборгованості. Отже з огляду на вищезазначене, позивачем при розрахунку заборгованості були враховані всі платежі, що були здійснені відповідачем за кредитним договором.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу представник позивач вважає їх розмір обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню, оскільки адвокат виконав належну та достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.05.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 536052-КС-002.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 64 000,00 на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Строк на який надається кредит: 24 тижнів (п. 2.3 Кредитного договору).

Стандартна процентна ставка: в день 1% , фіксована (п. 2.4 Кредитного договору).

Комісія за надання Кредиту: 12 800,00 грн (п. 2.5 Кредитного договору).

Строк дії Договору до 16.10.2025 (п. 2.8 Кредитного договору).

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.

Пунктом 4.2.1 Кредитного договору визначено, що Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Стандартною процентною ставкою, вказаною у п. 2.4 Договору.

Пунктом 4.2.2 Кредитного договору Сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Стандартна процентна ставка.

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що Кредит, Проценти та будь які інші платежі за Договором підлягають сплаті Позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати Процентів та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору.

Відповідно до п. 10.2. Договору, знижена процентна ставка за Кредитом становить в день 1%, фіксована.

25.07.2025 сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору про надання кредиту № № 536052-КС-002 від 01.05.2026.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди, заборгованість Позичальника за Договором становить 135 640,00 грн, яка складається з:- суми кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, що становить 60 800,00 грн (далі - Кредит);- суми нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом, що становить 33 560,00 грн (далі - Несплачені проценти);- суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту, що становить 9 280,00 грн (далі - Несплачена комісія);- суми нарахованих пені/штрафів/інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань за Договором, що становить 32 000,00 грн (далі - Несплачені пеня/штраф/інші платежі)

Незалежно від того, які процентні ставки застосовувалися за користування Кредитом до укладення цієї Додаткової угоди, з дати укладення Додаткової угоди нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,35%в день на залишок суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з наступного дня після укладення цієї Додаткової угоди до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником у терміни відповідно до графіку платежів за Договором, що передбачений у п. 4.1 Додаткової угоди (пункт 2.4 Додаткової угоди).

Строк дії Договору: до 29.05.2026 року (п. 4.2 Додаткової угоди).

Крім того, вищезазначеною Додатковою угодою сторони встановили новий графік платежів за Кредитним договором.

Додаткова угода була укладена в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 64 000,00 грн 01.05.2025, шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену останньою при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (анкета клієнта).

Так, на підтвердження виконання свого обов`язку з надання кредитних коштів у розпорядження клієнта позивачем надані підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», змістом яких підтверджено переказ грошових коштів ОСОБА_1 на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Приватбанк», переказів 01.05.2025 на суму 64000,00 грн, згідно кредитного договору №536052 КС-002 від 01.05.2025 від платника ТОВ «Бізнес Позика».

Крім того, за повідомленням АТ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260917/58353-БТ від 23.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (номер платіжного засобу узгоджується з маскою картки, вказаною у реквізитах спірного Договору). Випискою по зазначеному рахунку підтверджено зарахування переказу 01.05.2025 на суму 64000,00 грн.

В той же час відповідач всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України, свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі 33120 гривень.

Часткове погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором підтверджується квитанціями платіжної системи «Platon».

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів суд вважає доведеним та зазначений факт відповідачем визнається.

Укладаючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізпозика» надала всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції щодо надання їй кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізпозика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_4 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується наданою позивачем до суду анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com) та візуальною формою послідовності дій клієнта. На вказаний номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор, яким підписано кредитний договір.

01.05.2025, до укладення кредитного договору клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, таким чином ТОВ «Бізпозика» здійснено її верифікацію. Після зазначених дій ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором «UA-4204», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.

Аналогічна послідовність дій застосована сторонами під час укладення додаткової угоди до кредитного договору 25.07.2025.

Вказані обставини підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено і визнано відповідачем, що кредитний договір №536052-КС-002 від 01.05.2025 та додаткова угода до нього укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови (суму кредиту, строк кредиту, термін дії договору, процентну ставку, розмір комісії).

Отже, відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт кредитора, де самостійно обрав бажані умови кредитування. Ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №536052-КС-002 від 01.05.2025, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 210 494,80 грн, та складається з:

- 58 800,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 142 414,80 гривень - заборгованість за процентами;

- 9 280,00 гривень - заборгованість за комісією.

Щодо стягнення заборгованості по процентам у розмірі 142 414,80 грн суд зазначає наступне.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору, як знижена процентна ставка, так і стандартна встановлені у розмірі 1% на день. Відповідач був ознайомлений з розміром процентної ставки та погодився з нею.

За такого сторони у справі досягли домовленості щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів як плати за користування отриманими позичальником кредитними коштами.

Діючими нормами цивільного законодавства не передбачена можливість суду у разі вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором зменшувати розмір визначених сторонами кредитного договору процентів річних, який сплачується позичальником за користування кредитними коштами в період строку кредитування.

Доводи відповідача про те, що проценти за користування кредитом не підлягають стягненню через несправедливість умов договору суд відхиляє.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Тобто наведена позиція Верховного Суду викладена щодо процентів річних, нарахованих як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а тому не є застосовною до вирішення спору у справі, яка розглядається, про стягнення процентів за користування кредитом.

Більш того, правова позиція в пункті 8.38 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду є неактуальною, внаслідок конкретизації, відповідно до пункту 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №903/602/24, в частині твердження: «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином, за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на невигідних для відповідача умовах.

Оскільки відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості, вказане призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах дії договору, а саме з 01.05.2025 по 29.05.2026. Загальна сума нарахованих відсотків 142 414,8 грн після закінчення строку дії договору (29.05.2026) не змінювалася.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позичальник не виконав у повному обсязі визначені кредитним договором обов`язки по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 142 414,8 грн.

Враховуючи те, що за умовами договору позики №536052-КС-002 від 01.05.2025 відповідач отримав кредитні кошти, а також погашав заборгованість за договором, тому суд дійшов висновку, що заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) та відсотків на підставі вище вказаного договору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення прострочених платежів по комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» прострочених платежів за комісією у розмірі 9 280 гривень, не вбачається.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що з відповідача стягнуто проценти нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на загальну суму 5000 грн.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховані відсотки за ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн., та при цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплатив неустойку в сумі 5000,00 грн..

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року та діє по даний час, а тому з урахуванням викладеного нарахування позивачем пені в розмірі, визначеному договором, який укладено 24.08.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, в даному випадку не можливо.

При цьому, розмір стягнення процентів за порушення грошового зобов`язання становить 5 000,00 грн., та нараховані позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сплата відповідачем проценти нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 5 000,00 грн., підлягає списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак заборгованість відповідача необхідно зменшити на вказану суму.

Враховуючи наведене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 196 214,00 грн. (210 494 грн. - 5000,00 грн. - 9 280,00 грн. = 196 214,00 грн.), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2481,89 грн (93,22%).

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц (провадження №61-12669св23).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: копію Договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного 01.10.2024 між ТОВ «Бізпозика» та Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс»; акт № Р-00000338-12-08/26 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.08.2026; копію рахунку-фактури № Р-00000338 від 12.08.2026 на суму 12500 грн. для оплати ТОВ «Бізпозика» за надання правової допомоги.

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3500 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість у розмірі 196 214 (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: І.М. Савкова