Рішення № 140979973, 26.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/76/26

26.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 12.01.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 16.04.2025 між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (оферти) № 16.04.2025-100001146, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 12 000 грн строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення 02.09.2025. За користування кредитом договором передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту в розмірі 1800 грн.

Позивач зазначає, що 22.07.2025 строк кредитування було продовжено шляхом укладення додаткового договору, яким кінцеву дату повернення кредиту визначено 16.09.2025.

Як вказує позивач, кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачкою пропозиції про його укладення та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на зазначений нею номер телефону. Ідентифікацію відповідачки під час укладення договору здійснено з використанням системи BankID Національного банку України.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач посилається на квитанцію про перерахування коштів від 16.04.2025, відповідно до якої відповідачці було перераховано кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 911,84 грн, яка складається з 7531,30 грн заборгованості за тілом кредиту, 4217,52 грн заборгованості за процентами та 3163,02 грн неустойки.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення неустойки, позивач зазначає, що кредитний договір укладено після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», які, на його думку, допускають нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.04.2025-100001146 від 16.04.2025 у розмірі 14 911,84 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких визначено у сумі 6000 грн.

Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка відзиву на позов до суду не подавала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 10.08.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 16.04.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 16.04.2025-100001146, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 140 днів із кінцевою датою повернення кредиту 02.09.2025.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідачка прийняла умови договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на її фінансовий номер телефону. Ідентифікацію відповідачки здійснено за допомогою системи BankID Національного банку України.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом. Договором також передбачено комісію в розмірі 1800,00 грн.

22.07.2025 строк кредитування було продовжено до 16.09.2025.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позивач надав квитанцію від 16.04.2025, відповідно до якої відповідачці перераховано кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн.

За твердженням позивача, відповідачка належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 911,84 грн, з яких: 7531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4217,52 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 3163,02 грн - пеня.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на те, що кредитний договір укладено після внесення змін до законодавства у сфері споживчого кредитування, якими, на його думку, допускається її нарахування.

Відзиву на позовну заяву відповідачка не подала, доказів погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку матеріали справи не містять.

Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, наданням кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати процентів, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із урахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) № 16.04.2025-100001146, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 02.09.2025.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачкою пропозиції про укладення договору та підписання документів одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2025 сторони уклали додатковий договір, яким продовжили строк кредитування до 154 днів та визначили нову дату повернення кредиту - 16.09.2025.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач надав квитанцію про перерахування коштів від 16.04.2025. При цьому з позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачці фактично перераховано 7 531,30 грн, які позивач визначає як залишок заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка становила 1 % за кожен день користування кредитом. Позивач заявив до стягнення 4 217,52 грн заборгованості за процентами.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить із того, що сам по собі розрахунок заборгованості не є безумовним доказом її наявності та розміру, а має оцінюватися в сукупності з умовами кредитного договору, доказами фактичного надання коштів та іншими матеріалами справи.

Водночас укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про його недійсність, оскільки законодавство допускає укладення електронних договорів із використанням одноразового ідентифікатора. Надані позивачем документи підтверджують погодження сторонами умов кредитування та перерахування коштів відповідачці.

Разом із тим суд ураховує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості становить 14 911,84 грн, з яких 7 531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 217,52 грн - заборгованість за процентами та 3 163,02 грн - неустойка.

Оцінюючи вимогу про стягнення неустойки в розмірі 3 163,02 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором позики (кредиту) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, наведені положення закону передбачають звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану незалежно від дати укладення кредитного договору.

За таких обставин, незважаючи на передбачене умовами кредитного договору нарахування неустойки, вимога позивача про стягнення з відповідачки 3 163,02 грн неустойки задоволенню не підлягає, оскільки суперечить зазначеним положенням законодавства.

Водночас доказів повного погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами або інших доказів, які спростовують наведені позивачем вимоги в цій частині, матеріали справи не містять. Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 16.04.2025-100001146 від 16.04.2025 у розмірі 11 748,82 грн, з яких 7 531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 217,52 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 3 163,02 грн слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 11748,82 грн із заявлених 14911,84 грн, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2098,02 грн.

Крім того, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог пропорційно розміру задоволених вимог із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6303,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 268, 274279 ЦПК України, статтями 526, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.04.2025-100001146 від 16 квітня 2025 року в розмірі 11 748 (одинадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 82 копійки, з яких:

- 7 531 грн 30 коп. - заборгованість за кредитом;

- 4 217 грн 52 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 098 (дві тисячі дев`яносто вісім) гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 303 (шість тисяч триста три) гривні 20 копійок.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення неустойки (пені) в розмірі 3 163 грн 02 коп. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА