Рішення № 140979747, 26.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1575/26

2/709/1212/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінпром Маркет» (далі позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 10 листопада 2025 року між ТОВ

«1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 45732696, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 13000,00 грн строком на 23 дні (з 10 листопада 2025 року по 02 грудня

2025 року) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,304 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2080,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 70471, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач на виконання умов кредитного договору № 45732696 від 10 листопада

2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 13000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 21245,20 грн, яка складається з:

- 7707,70 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4983,03 грн сума заборгованості за процентами;

- 2080,00 грн сума заборгованості за комісією;

- 6474,47 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Крім цього, 04 жовтня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 6767635, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 364 дні (з 04 жовтня 2025 року по 02 жовтня 2026 року) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2070,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка у розмірі 600,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 656466, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач на виконання умов кредитного договору № 6767635 від 04 жовтня

2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 .

Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 25146,00 грн, яка складається з:

- 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10146,00 грн сума заборгованості за процентами;

- 3000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25 лютого 2026 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 45732696 від 10 листопада 2025 року у розмірі 21245,20 грн, заборгованість за кредитним договором № 6767635 від 04 жовтня 2025 року у розмірі 25146,00 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано докази.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 вересня

2026 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місця реєстрації, яка повернулася до суду без вручення із відміткою «адресат відсутній» та за допомогою оголошення про виклик до суду на веб-сайті «Судова влада», відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45732696, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) 70471.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Сума кредиту становить 13000,00 грн (п. 2.2.1), строк користування/строк договору 23 дні (п. 2.2.2), денна процентна ставка фіксована, 0,304 % (п. 2.2.3), комісія за надання кредиту 16,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2080,00 грн; проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00 % в день (п. 2.2.4).

Розділом 7 договору позики передбачено, що позичальник має право продовжити строк кредитування. Так, пролонгація строку договору може відбуватися тільки за ініціативою позичальника. Проте, доказів продовження кредитного договору суду не надано.

Відповідно до п. 10.7.1 кредитного договору якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2 договору за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжної інструкції від 10 листопада

2025 року та випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ «ПУМБ».

Також, 04 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) № 6767635, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) 656466.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Сума кредиту становить 12000,00 грн (п. 2.2.1), строк користування/строк договору 364 дні (п. 2.2.2), денна процентна ставка фіксована, 0,95 % (п. 2.2.8), комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2070,00 грн; неустойка складає 600,00 грн в день (п. 2.2.8).

Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжної інструкції від 04 жовтня

2025 року та випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ «Універсал Банк».

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/2025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 6 від 20 травня 2026 року до договору факторингу № 25/02/2025, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45732696.

Крім цього, відповідно до реєстру прав вимоги № 5 від 20 травня 2026 року до договору факторингу № 25/02/2025, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6767635.

Таким чином, відбулася зміна первісного кредитора у зобов`язаннях.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого стороною позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 45732696 від

10 листопада 2025 року становить 21245,20 грн, яка складається з:

- 7707,70 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4983,03 грн сума заборгованості за процентами;

- 2080,00 грн сума заборгованості за комісією;

- 6474,47 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого стороною позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6767635 від 04 жовтня 2025 року становить 25146,00 грн, яка складається з:

- 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10146,00 грн сума заборгованості за процентами;

- 3000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, суд не в повній мірі погоджується із наданими суду розрахунками заборгованості за кредитними договорами з огляду на наступне.

Щодо кредитного договору № 45732696 від 10 листопада 2025 року суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі

№ 300/438/18.

Відповідно до договору про надання коштів у кредит № 45732696 від 10 листопада 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит у розмірі 13000,00 грн строком на 23 дні, тобто з 10 листопада 2025 року по 02 грудня

2025 року, із фіксованою денною процентною ставкою 0,304 %.

Отже, первісний кредитор мав право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами до 02 грудня 2025 року включно за денною ставкою у розмірі 0,304 %.

Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості відповідач частково сплачувала кредитну заборгованість, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5292,30 грн та у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками у розмірі 1,00 грн.

Таким чином, враховуючи розмір денної відсоткової ставки, станом на 02 грудня 2025 року заборгованість за відсотками мала б становити 908,96 грн.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором

№ 45732696 від 10 листопада 2025 року мала б становити 10696,66 грн, яка складається з:

- 7707,70 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 908,96 грн сума заборгованості за процентами;

- 2080,00 грн сума заборгованості за комісією.

Щодо кредитного договору № 6767635 від 04 жовтня 2025 року суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за кредитним договором № 6767635 від 04 жовтня 2025 року зокрема і заборгованість по пені/неустойці у розмірі 3000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по неустойці за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості по неустойці до задоволення не підлягає.

Також, судом встановлено, що відповідач частково здійснювала погашення кредитної заборгованості, яка первісним кредитором зараховувалась у рахунок погашення заборгованості за процентами, комісією та неустойкою.

Так, станом на 31 жовтня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити: 12000,00 грн тіла кредиту, 3192,00 грн відсотків та 2070,00 грн комісії.

У цей день, 31 жовтня 2025 року, відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 5262,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками та за комісією.

Таким чином, станом на 31 жовтня 2025 року, із врахуванням часткової оплати відповідача, заборгованість останньої мала б становити 12000,00 грн тіла кредиту.

Денна заборгованість відповідача мала б становити 0,95 % в день від заборгованості відповідача за тілом кредиту, що становить 114,00 грн в день.

Станом на 28 листопада 2026 року заборгованість відповідача мала б становити: 12000,00 грн тіла кредиту, 3192,00 грн відсотків.

У цей день, 28 листопада 2025 року, відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 3192,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками.

Таким чином, станом на 28 листопада 2025 року, із врахуванням часткової оплати відповідача, заборгованість останньої мала б становити 12000,00 грн тіла кредиту.

Станом на 31 грудня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити: 12000,00 грн тіла кредиту, 3762,00 грн відсотків.

У цей день, 31 грудня 2025 року, відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 6192,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками у розмірі 3192,00 грн та у рахунок погашення кредитної заборгованості по неустойці у розмірі 3000,00 грн.

Проте, як уже було встановлено судом, первісний кредитор не мав права нараховувати відповідачу кредитну заборгованість по неустойці. Таким чином, грошові кошти у розмірі 3000,00 грн мали б бути зараховані у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками та тілом кредиту відповідно.

Отже, станом на 31 грудня 2025 року, із врахуванням часткової оплати відповідача, заборгованість останньої мала б становити 9570,00 грн тіла кредиту.

Надалі денна заборгованість відповідача мала б становити 0,95 % в день від заборгованості відповідача за тілом кредиту, що становить 90,92 грн в день.

Позивач просить стягнути із відповідача кредитну заборгованість за період до

25 березня 2026 року включно.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором

№ 6767635 від 04 жовтня 2025 року мала б становити 17207,28 грн, яка складається з:

- 9570,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 7637,28 грн сума заборгованості за процентами.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення із відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 45732696 від 10 листопада 2025 року у розмірі 10696,66 грн, яка складається із 7707,70 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 908,96 грн сума заборгованості за процентами; 2080,00 грн сума заборгованості за комісією; та заборгованість за кредитним договором

№ 6767635 від 04 жовтня 2025 року у розмірі 17207,28 грн, яка складається із 9570,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7637,28 грн сума заборгованості за процентами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 27903,94 гривень, що становить 60,15 % (27903,94 х 100 / 46391,20) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі

1601,43 гривень (2662,40 / 100 х 60,15).

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 6500,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі

№ 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі

№ 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року; витяг з акту

№ 2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, складений 12 червня

2026 року, акт примання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію в національній валюті від 27 лютого 2026 року, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «Фінпром Маркет» витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВ «Фінпром Маркет», адреса: вул. Садова, 31/33,

м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за кредитним договором № 45732696 від 10 листопада 2025 року у розмірі 10696,66 грн, яка складається із:

7707,70 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 908,96 грн сума заборгованості за процентами, 2080,00 грн сума заборгованості за комісією; заборгованість за кредитним договором № 6767635 від 04 жовтня 2025 року у розмірі 17207,28 грн, яка складається із: 9570,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 7637,28 грн сума заборгованості за процентами, судовий збір у розмірі 1601,43 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 гривень, а всього стягнути 31505,37 (тридцять одну тисячу п`ятсот п`ять гривень 37 копійок) гривень.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса:

вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя В. В. Левченко