Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 645/8430/26
Провадження № 2/645/4842/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в особі філії "Харківзбут"
до ОСОБА_1
ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за надані послуги, -
в с т а н о в и в:
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 79368,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30 квітня 2025 року № 813/25 КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентського обслуговування, а також обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем зазначених житлово-комунальних послуг. Облік нарахувань і здійснених оплат за надані послуги проводиться за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Посилаючись на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, а також інших нормативно-правових актів, позивач зазначив, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані житлово-комунальні послуги, проте, свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 79368,75 грн. з яких: 59978,7 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2017 по 31.05.2026 ; 1411,2 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2026 ; 14956,75 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.03.2017 по 31.05.2026 ; 800,88 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2026 ; 1676,02 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2026; 545,2 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2026 ; та судові витрати в сумі 2662,4 грн., суму яких сторона позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 02.09.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву.
25.09.202 року до матеріалів справи від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просила суд розглянути справу за її відсутності, з позовними вимогами згодна, проте просила суд застосувати строки позовної давності та встановити розстрочку терміном на 1 рік.
27.10.2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій він просив зменшити позовні вимоги в межах строку позовної давності та стягнути з відповідачів солідарно 54752,26 грн. за послуги з теплопостачання та підігрів води 14956,75 грн за період з 01.02.2018 року по 31.05.2026 року, а також за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії 1411,20 грн. та підігріву води 800,88 грн. за період з 01.06.2022 року по 31.05.2026 року, та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання 1676,02 грн., за обслуговування ВБС постачання гарячої води 542,20 грн за період з 01.07.2022 року по 31.05.2026 року.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява уповноваженого представника позивача Редьки С.І. про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Суд встановив, що Рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25 КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема з централізованого водопостачання та водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачам вищевказаниїх комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно заяви про зменшення позовних вимог заборгованість відповідачів перед позивачем складає 54752,26 грн. за послуги з теплопостачання та підігрів води 14956,75 грн за період з 01.02.2018 року по 31.05.2026 року, а також за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії 1411,20 грн. та підігріву води 800,88 грн. за період з 01.06.2022 року по 31.05.2026 року, та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання 1676,02 грн., за обслуговування ВБС постачання гарячої води 542,20 грн за період з 01.07.2022 року по 31.05.2026 року.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Нормативи (норми) водоспоживання та водовідведення холодної та гарячої води на одну особу в житловому фонді м. Харкова, які застосовуються у разі відсутності засобів обліку води встановлені рішенням ХМР від 28.12.2016 № 901.
КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу, споживають вказані послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.
Приписами ст. 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 87 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які йому надавало КП «Харківські теплові мережі», то в нього виник обов`язок сплатити ці послуги.
Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за відповідачами утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На час розгляду справи судом відповідачами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення у добровільному порядку.
Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
Зі змісту статті 81 ЦПК України випливає, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень .
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком заборгованості щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та приймає його.
Відповідачка ОСОБА_2 просила суд застосувати строки позовної давності до вимог КП «Харківські теплові мережі».
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі № 911/3681/17).
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Вивчаючи доводи відповідачки щодо застосування строків позовної давності до пред`явлених позивачем позовних вимог, суд зважає на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, справа №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, справа №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Крім того, п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.
Представником позивача надано уточнену позовну заяву від 29.09.2026 року, в якій він просить суд стягнути з відповідачів заборгованість з урахуванням заявленої відповідачкою ОСОБА_2 вимоги про застосування позовної давності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 54752,26 грн. за послуги з теплопостачання та підігрів води 14956,75 грн за період з 01.02.2018 року по 31.05.2026 року є законними, олгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 р. № 219.
Виконавець здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за умови укладення із споживачем індивідуального договору про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 «Про затвердження Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води» обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг за абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, внутрішньобудинкових систем водовідведення у відповідачів утворилась заборгованість.
Суд погоджується з наданими представником позивача розрахунками заборгованості за абонентське обслуговування, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, та приймає їх.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії 1411,20 грн. та підігріву води 800,88 грн. за період з 01.06.2022 року по 31.05.2026 року, та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання 1676,02 грн., за обслуговування ВБС постачання гарячої води 542,20 грн за період з 01.07.2022 року по 31.05.2026 року - підлягають задоволенню в заявленому обсязі.
Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням уточнень, викладених у заяві представника позивача від 29.09.2026 року, а саме в частині стягнення з відповідачів заборгованості в загальній сумі 54752,26 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо клопотання відповідачки ОСОБА_2 про розстрочку сплати суми заборгованості, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.
З аналізу положень ст. 435 ЦПК України слідує, що розстрочка - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує, що сторона відповідачів належним чином не обґрунтувала підстави для розстрочення виконання рішення суду, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідачів.
За вказаних підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
З огляду на те, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» суд задовольнив у повному обсязі, тому вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в особі філії «Харківзбут» заборгованість в загальній сумі 54752,26 грн., у тому числі: за послуги з теплопостачання та підігрів води 14956,75 грн за період з 01.02.2018 року по 31.05.2026 року, а також за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії 1411,20 грн. та підігріву води 800,88 грн. за період з 01.06.2022 року по 31.05.2026 року, та оплату за обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання 1676,02 грн., за обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води 542,20 грн за період з 01.07.2022 року по 31.05.2026 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в особі філії «Харківзбут» витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1331,20 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», НОМЕР_2 в АТ "ВСТ БАНК", МФО 317023, код ЄДРПОУ 45929670, місцезнаходження: 61037, м. Харків вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026 року.
Суддя О.В. Федорова
Судове рішення № 140979225, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 645/8430/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: