Рішення № 140979190, 27.10.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8784/26

Провадження № 2/645/4947/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Харківський обласний центр зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин з 01.07.2026 на підставі ст.38 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 07.07.2020 року вона перебувала у трудових відносинах із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та працювала на посаді медичної сестри відповідно до наказу № 5 від 07.07.2020 року. З початку 2022 року відповідачка виїхала за межі України, на зв`язок не виходить, документи щодо звільнення ОСОБА_1 не оформлені, а належні записи до її трудової книжки не внесені. 07 березня 2024 року відповідачка припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг додається). ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості виконувати свої трудові обов`язки, оскільки робоче місце відсутнє, а роботодавець не забезпечує організацію праці.. 06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості щодо звільнення її в односторонньому порядку подавши до центру зайнятості заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору, на що отримала відповідь № 5866/17.08/23 від 13.07.2026 року про неможливість вчинення цих дій, оскільки ФО-П ОСОБА_2 припинивши реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, не є суб`єктом господарювання та відповідно роботодавцем. 16 липня 2026 року ОСОБА_1 направила на адресу ФО-П ОСОБА_2 письмову заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 01.07.2026 року, але жодної відповіді чи реакції на вказану заяву не отримала. Враховуючи те, що такого роботодавця як ФО-П ОСОБА_2 наразі не існує, позивач позбавлений можливості в позасудовому подряку оформити факт припинення трудових відносин, та відповідно позбавлений можливості подальшого працевлаштування або набуття статусу безробітної особи. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.09.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що зі змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , 07.07.2020 року ОСОБА_1 прийнята ФОП ОСОБА_2 на роботу на посаду медичної сестри.

Відповідно до довідки ОК-5 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплата страхових внесків на застраховану особу ОСОБА_1 відповідачем ФО-П ОСОБА_2 здійснювалась періодично з 01.07.2020 до 31.01.2021 року.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 20.07.2026 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 припинила свою діяльність 06.03.2024 року.

16.07.2026 року ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено заяву, в якій вона просить звільнити її із займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 01.07.2026 року.

Згідно з відповіддю від 13.07.2026 року, наданою Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості на заяву ОСОБА_1 , згідно з базою даних Єдиної інформаційно аналітичної системи Державної служби зайнятості на теперішній позивач ОСОБА_1 перебуває в трудових відносин з відповідачем ФОП ОСОБА_2 , інформація щодо припинення зазначених трудових відносин відсутня. Враховуючи припинення ФОП ОСОБА_2 діяльності, остання не є суб`єктом господарювання та відповідно роботодавцем, у зв`язку з чим звільнення в односторонньому порядку не є можливим.

Відповідно до норм ст. 46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Стаття 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та, підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або професією, яку сприяти їм.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов:1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

За ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 ст. 5 ЦПК України), як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

У постанові від 19.09.2019 у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

У справі суд встановив, що позивач перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.

Позивач бажає припинити трудові відносини з відповідачем у спосіб, передбачений КЗпП України, однак позивач позбавлений такої можливості у зв`язку з припиненням відповідачем ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності.

Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачем припиненими за рішенням суду, та приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Харківський обласний центр зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 припиненими з 01 липня 2026 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості, ЄДРПОУ: 45149645, 61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137А.

Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026 року.

Суддя Г. С. Шевченко