Ухвала суду № 140979112, 27.10.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 634/1211/26

Провадження № 2/634/776/26

"27" жовтня 2026 р.

Суддя Сахновщинського районного суду Харківської області Єрьоміна О.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

09.10.2026 року до Сахновщинського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла заяву (позов) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківство та стягнення аліментів, яка була рорзподілена у провадження судді Єрьоміної О.В. 12.10.2026 року.

Ухвалою судді Сахновщинського районного суду Харківської області Єрьоміної О.В. від 13.10.2026 року вказану заяву (позов) було залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

Підставами залишення заяви (позовної заяви) ОСОБА_1 було:

- невірно обраний тип процесуального документу, з яким ОСОБА_1 звернулася до суду;

- неконкретизованість заявлених (позовних) вимог;

- невірно зазначений суб`єктний склад учасників справи, а також не у повній мірі зазначено їх адреси проживання/перебування;

- не надання належним чиним завіреної нотаріально копії заяви (позовної заяви) та доданих до неї документів на словацьку мову, оскільки ОСОБА_2 проживає на території іншої держави;

- несплата судового збору у відповідності до чинного законодавства;

- не надання доказів усупереч п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, на які посилається ОСОБА_1 ;

- відсутність у матеріалах справи інформації щодо наявності оригіналів документів, доданих до заяви (позовної заяви) у ОСОБА_1 або іншої особи;

- відсутність підтвердження ОСОБА_1 про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На виконання ухвали суду від 13.10.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява/ заява про усунення недоліків, де позивачем вказано ФОП ОСОБА_1 , представником позивача та одночасно відповідачем ОСОБА_2 . Предметом розгляду справи є визнання батьківства та стягнення аліментів та повідомлено, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Інших недоліків, які вказані в ухвалі суду від 13.10.2026 року, позивачем не усунуто.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачем не усунено недоліки в повному обсязі, не вказано будь-яких причин неможливості усунення недоліків, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Таким чином, позивачем недоліки поданої позовної заяви не усунуті у відповідності до ухвали суду від 13.10.2026 року, за таких обставин позовну заявус лід визнати неподаною та повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,43,44,116,185,260 ЦПК України, суд,-

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: