Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/639/3584/26Справа № 639/8148/26РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/8148/26
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область)
відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами у в розмірі 124 437, 22 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.198.73511. Також, 20.07.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С14.198.73833.
17 листопада 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 17112023, у відповідності до умов якого, АТ "Ідея Банк" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року в сумі 66 795, 97 грн. з яких: 26 470, 50 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 737, 68 грн. - заборгованість за відсотками; 38 587, 79 грн. - заборгованість за комісіями.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С14.198.73833 від 20.07.2017 року в сумі 13 714, 89 грн. з яких: 4 438, 28 грн. - заборгованість за основним боргом; 9 276, 61 грн. - заборгованість за відсотками.
Також, 04.09.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р07.460.70804.
07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023 у відповідності до умов якого, АТ "Ідея Банк" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 3 до Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року в сумі 43 926, 36 грн. з яких: 17 714, 18 грн. - заборгованість за основним боргом; 26 212, 18 грн. - заборгованість за відсотками.
Всупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має загальну непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами в розмірі 124 437, 22 грн.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
06 жовтня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Мамай Артуром Сергійовичем подано до суд відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача щодо позовних вимог за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04 травня 2017 року, що відповідно до п. 1.1 кредитного договору № Z02.198.73511 від 04 травня 2017 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 46000.00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до укладеного між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» та ОСОБА_1 договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 04.05.2017 року, за яким сторони визначили страхові ризики, страхові випадки.Відповідно до п. 4.4. договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 04.05.2017 року, розмір страхового внеску за договором становить 6515,02 грн. Відповідно до п. 4.5. договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 04.05.2017 року, сплата страхового внеску здійснюється Страхувальником ( ОСОБА_1 ) одноразово при укладення договору. Відповідно до ордеру розпорядження № 1 про видачу кредиту від 04.05.2017 року, Банк видав відповідачу кредит в сумі лише 39 484 грн. 98 коп. Таким чином, кредит був виданий не в повному обсязі і зменшений на суму страхового внеску відповідно до договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 04.05.2017 року. Однак, Банк, при цьому, не надав доказів того, що кошти в сумі 6515,02 грн. були перераховані в інтересах відповідача на користь ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» за договором добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 04.05.2017 року. При цьому, положеннями Кредитного договору не передбачено умов про те, сума виданого кредиту зменшується на суму страхованого платежу, а Банк самостійно перераховує такий страховий платіж на користь страхової компанії.відповідно до п. 6.1 кредитного договору № Z02.198.73511 від 04 травня 2017 року, банк визначив відповідачу обов`язок зі сплати щомісячної комісії (платою за обслуговування кредитної заборгованості). Однак, умови кредитного договору № Z02.198.73511 від 04 травня 2017 року не визначено, а позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем (відповідачем) при укладення оспорюваного кредитного договору. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Протягом дії кредитного договору відповідач взагалі не отримувала від банку про стан кредиту. За таких обставин положення пунктів 1.1., 6.1 кредитного договору № Z02.198.73511 від 04 травня 2017 року щодо обов`язку позичальника (відповідача) щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Крім того, відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 від 17.11.2023 року, на який посилається позивача, відповідач сплатила на користь Банку в рахунок погашення нікчемної умови про комісію 32 623 грн. 24 коп. Відтак, сплачених відповідачем 32 623 грн. 24 коп. на виконання нікчемної умови про комісію достатньо і для погашення заборгованості за тілом кредиту, і за нарахованими процентами.єЩодо позовних вимог за кредитним договором № C14.198.73833 від 20 липня 2017 року представник відповідача зазначає, що Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 від 17.11.2023 року, на яку посилається позивач, в якій відображено як видачу траншів кредиту, так і їх погашення, у відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором № C14.198.73833 від 20 липня 2017 року, оскільки за кредитом сума заборгованості обліковувалася в сумі 14 714 грн. 03 коп., а за дебетом відповідачем погашено заборгованість в сумі 14 714 грн. 03 коп. Позивач не надав будь-яких інших доказів про видачу відповідачу кредиту за Кредитним договором № C14.198.73833 від 20 липня 2017р. в сумі, більшій за 14 714 грн. 03 коп., які в повному обсязі були погашені відповідачем. Щодо позовних вимог за кредитним договором № P07.460.70804 від 04 вересня 2017 року представник відповідача зазначає, що що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, вбачається обґрунтованим висновок про те, що положення пунктів 1.1, 1.11 та 6.1 кредитного договору № P07.460.70804 від 04 вересня 2017 року, укладеного між відповідачем та АТ "Ідея Банк", щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Всього за умовами кредитного договору № P07.460.70804 від 04 вересня 2017 року відповідач зобов`язана була сплатити на користь Банку 23 900 грн. 00 коп. тіла кредиту, 1 187 грн. 92 коп. проценти. Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_3 від 07.07.2023 року, на який посилається позивача, відповідач сплатила на користь Банку в рахунок погашення тіла кредиту 6 153 грн. 80 коп. Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_3 від 07.07.2023 року, на який посилається позивача, відповідач сплатила на користь Банку в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами 2 811 грн. 49 коп. Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_3 від 07.07.2023 року, на який посилається позивача, відповідач сплатила Банку в рахунок нікчемної умови про комісію (плата за обслуговування кредиту) 16 091 грн. 52 коп. В матеріалах справи немає жодних доказів того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення про зміну розміру процентної ставки та новий Графік щомісячних платежів за кредитним договором. Таким чином, процентна ставка у спірних правовідносинах застосовується відповідно до графіку, що викладений у п. 6.1 Кредитного договору № P07.460.70804 від 04 вересня 2017 року. За підрахунками відповідача, згідно виписки по рахунку НОМЕР_3 від 07.07.2023 року, заборгованості з оплати процентів згідно графіку відповідно до п. 6.1. кредитного договору, у неї немає, оскільки вона зобов`язана була сплатити проценти в сумі 1 187 грн. 92 коп. згідно п. 6.1 кредитного договору, а фактично сплатила в період з 19.09.2017 року по 22.04.2019 року проценти в сумі 2 811 грн. 49 коп. (тобто відповідач понаднормово переплатила суму процентів. Водночас, відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_3 від 07.07.2023 року, за позивачем утворилася заборгованість з оплати тіла кредиту в сумі 17 746 грн. 20 коп., оскільки з належних до сплати до сплати 23 900 грн. 00 коп. тіла кредиту відповідач сплатила 6 153 грн. 80 коп. Однак, сплачені відповідачем 16 091 грн. 52 коп. на виконання нікчемної умови про комісію мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Відтак, сума заборгованості відповідача з оплати тіла кредиту за кредитним договором № P07.460.70804 від 04 вересня 2017 року складає 1 654 грн. 68 коп.
12 жовтня 2026 року представником позивача - ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив в якому заперечує відзиву на позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному розмірі.
В обгрунтування відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву, не заперечується належними та допустимими доказами факту укладення ним вищевказаного Кредитного договору. Відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитних договорів. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Укладення Кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим. Позивачем доведено факт укладання відповідачем Кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Згідно Кредитного договору, підписаного відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. У випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 04.09.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, представником подано до суду заяву в якій просить суд провести судове засідання без участі відповідача та представника відповідача.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
04.05.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.198.73511, 20.07.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С14.198.73833 та 04.09.2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р07.460.70804. Згідно з умовами договорів позичальник зобов`язується повернути кредити, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
17 листопада 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 17112023, у відповідності до умов якого, АТ "Ідея Банк" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року в сумі 66 795, 97 грн. з яких: 26 470, 50 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 737, 68 грн. - заборгованість за відсотками; 38 587, 79 грн. - заборгованість за комісіями.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С14.198.73833 від 20.07.2017 року в сумі 13 714, 89 грн. з яких: 4 438, 28 грн. - заборгованість за основним боргом; 9 276, 61 грн. - заборгованість за відсотками.
07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023 у відповідності до умов якого, АТ "Ідея Банк" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 3 до Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року в сумі 43 926, 36 грн. з яких: 17 714, 18 грн. - заборгованість за основним боргом; 26 212, 18 грн. - заборгованість за відсотками.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року, № С14.198.73833 від 20.07.2017 року та № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року.
Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .
Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитними договорами.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 складає в розмірі 66 795, 97 грн. з яких:
26 470, 50 грн. - заборгованість за основним боргом;
1 737, 68 грн. - заборгованість за відсотками;
38 587, 79 грн. - заборгованість за комісіями.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № С14.198.73833 від 20.07.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 складає в розмірі 13 714, 89 грн. з яких:
4 438, 28 грн. - заборгованість за основним боргом;
9 276, 61 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 складає в розмірі 43 926, 36 грн. з яких:
17 714, 18 грн. - заборгованість за основним боргом;
26 212, 18 грн. - заборгованість за відсотками.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість: за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року, в розмірі 66 795, 97 грн. з яких: 26 470, 50 грн. - заборгованість за основним боргом, 1 737, 68 грн. - заборгованість за відсотками, 38 587, 79 грн. - заборгованість за комісіями; за кредитним договором № С14.198.73833 від 20.07.2017 року в розмірі 13 714, 89 грн. з яких: 4 438, 28 грн. - заборгованість за основним боргом, 9 276, 61 грн. - заборгованість за відсотками.; за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року в розмірі 43 926, 36 грн. з яких: 17 714, 18 грн. - заборгованість за основним боргом; 26 212, 18 грн. - заборгованість за відсотками.у.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до вимоги ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно до ч. 3, ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору; якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до частин 1-4 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.
Такий висновок цілком узгоджується з позицією викладеною, в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин.
Враховуючи викладене суд вважає, що нараховані відсотки за кредитними договорами є несправедливими та підлягають стягненню за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року в розмірі тіла кредиту в сумі 4 438, 28 грн. та за кредитним договором № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року в розмірі тіла кредиту в сумі 17 714, 18 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ Про банки та банківську діяльність, частини першої статті 21 ЗУ Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року, у зв`язку з тим, що така вимога є нікчемною.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню у розмірі 72 513, 10 грн..
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами № Z02.198.73511 від 04.05.2017 року, № С14.198.73833 від 20.07.2017 року та № Р07.460.70804 від 04.09.2017 року у розмірі 72 513 (сімдесят дві тисячі п`ятсот тринадцять) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 38 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.
Суддя В. В. Марченко
Судове рішення № 140978577, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова) було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 639/8148/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: