Рішення № 14097750, 03.03.2011, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
03.03.2011
Номер справи
6/74-08-2160
Номер документу
14097750
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2011 р.Справа № 6/74-08-2160

За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області

До відповідачів: 1. Акціонерного товариства закритого типу „Інзернопродукт”

2. Дальницької сільської ради

3. Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Овідіопольська районна державна адміністрація

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Відкрите акціонерне товариство „Вигодянське хлібоприймальне підприємство”

2. ОСОБА_1

3. Відкрите акціонерне товариство Білоцерківський автобусний парк”

4. Державне підприємство лісогосподарського об`єднання «Київліс»Білоцерківський держлісгосп»

Про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання скасувати державну реєстрацію права власності

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Грабован Л.І.

Суддя Гут С.Ф.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: не з`явився

Від позивача: не з`явився

Від відповідачів: 1. не з`явився

2. не з`явився

3. не з`явився

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача: не з`явився

на стороні відповідача: 1. не з`явився

2. не з`явився

3. не з`явився

4. не з`явився

Суть спору: Прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області (далі Позивач) надано позов і змінами та доповненнями до Акціонерного товариства закритого типу „Інзернопродукт” (далі Відповідач 1) про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майна від 27.02.2004р.(серія САА № 202697), виданого Дальницькою сільською радою акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт” на 25\100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Грибівка.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Дальницьку сільську раду (далі Відповідач 2).

12.06.2008р. (вх.12167) прокурор Овідіопольського району Одеської області до господарського суду Одеської області надав Зміни та доповнення до позовної заяви, відповідно до яких прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області просить визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майна від 27.02.2004р. (серія САА № 202697), видане акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт” на 25\100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Грибівка та зобов`язати КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за АТЗТ „Інзернопродукт”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2008р. комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” виключено з кола третіх осіб у справі та залучено в якості іншого відповідача (далі Відповідач 3).

Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.

В С Т А Н О В И В :

27.02.2004року Дальницькою сільською радою на підставі Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації №104 від 26.02.2004р. було видано Свідоцтво (серія САА № 202697) Акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт” про право власності не нерухоме майно на 25\100 частки будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, які розташовані в с.Грибівка Овідіопольського району Одеської області, а саме - на Літній будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,4кв.м.

01.03.2004р. Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації, на підставі зазначеного Свідоцтва, було прийнято рішення про реєстрацію вказаного майна за власником Акціонерним товариством закритого типу „Інзернопродукт” (реєстраційний номер 4897157, номер запису 12 в книзі 1).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що база відпочинку «Автомобіліст»була побудована у 1988-1990роках державним підприємством «Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206, яке на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ в Київській області №7\62-ВП від 10.11.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський автобусний парк».

Під час приватизації, як стверджує позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст»не було передано до статутного фонду ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», а тільки передано на баланс вказаного товариства з правом оперативного управління.

Таким чином, як вважає позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст», Свідоцтво про право власності на 25\100 частин якого Дальницька сільська рада видала АТЗТ «Інзернопродукт», а Овідіопольске районне бюро технічної інвентаризації це право зареєструвало за відповідачем - знаходилось у державній власності.

Оскільки відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою КМ Украни від 15.06.1994р. №412 - Регіональне відділення ФДМУ у Київській області у межах своїх повноважень здійнює управління та розпорядження майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності прокурор в позовній заяві визначив це відділення ФДМУ в якості органу, що уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

АТЗТ «Інзернопродукт», заперечуючи проти позову, посилається на те, що право власності на 25/1000 бази відпочинку «Автомобіліст»у нього виникло внаслідок процедури санації ВАТ «Вигодянське КХП»згідно інвестиційного договору № 1 від 07.06.2002р. до плану санації ВАТ «Вигодянське КХП»та ухвали господарського суду Одеської області віж 27.05.2003р. по справі № 17-2-7/2864. Крім того, як стверджує відповідач 1, майно, на яке йому видано спірне Свідоцтво Дальницькою сільською радою не належить до майна, яке не війшло до статутного фонду ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»під час приватизації, оскільки буо збудовано іншими особами вже після проведення цієї приватизації.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачами 2, 3 справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, надані під час розгляду справи. та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною другою статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В підтвердження права державної власності на будівлі і споруди бази відпочинку «Автомобіліст»прокурор посилається на лист голови колгоспу ім. XXI з`їзду КПРС до голови Овідіопольського райвиконкому від 29.03.1989р., договір про соціалістичну співдружність за березень 1989р., укладений між Білоцерківським АТП 13206 та колгоспом ім.XXI з`їзду КПРС та інші додані до позовної заяви документи, зокрема інвентаризаційні відомості, що складалися під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” та на оцінку вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківське автотранспортне підприємство”.

Однак, зазначені докази не підтверджують того, що у 1988-1990роках державне підприємство „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” побудувало будівлі і споруди бази відпочинку „Автомобіліст” на які Дальницькою сільською радою видано спірне Свідоцтво про право власності на АТЗТ „Інзернопродукт” з визначенням найменування „Літній будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,4кв.м.”.

Так, наказом Регіонального відділення ФДМУ по Київській області №5\86-ВП від 29.09.1995р. „Про внесення змін до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206” було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206 станом на 1 січня 1995року. З цього наказу вбачається, що загальна вартість майнового комплексу складала 37789223тис.крб., в тому числі вартість майна, що підлягало приватизації становила 33404800тис.крб. та вартість майна щодо якого встановлено пільги становила 4384423тис.крб.

Як вбачається з копії Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206 на момент приватизації обліковувались - база відпочинку „Автомобіліст” (інв.№0037) залишковою вартістю 4258491тис.крб. та чотири вагони-будинки (інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) із встановленими на них залишковими вартостями. Всього станом на 01.01.1995р. вартість п`яти вищеназваних об`єктів соціально-побутового призначення становила 4384423тис.крб.

Тобто, ця вартість співпадала з вартістю майна щодо якого було встановлено пільги відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Київській області №5\86-ВП від 29.09.1995р.

До матеріалів справи додані відомості щодо проведених в подальшому інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, яке не увійшло до статутного фонду цього товариства.

Так, з копії Інвентаризаційного опису державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” вбачається, що станом на 1 лютого 1999р. було інвентаризовано майно з визначенням його найменування, зокрема 2-поверхова дерев`яна будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та чотири вагони-будинки.

Також до матеріалів справи додано два протоколи засідання інвентаризаційної комісії станом на 01.01.2005р. із зазначенням різних найменувань обєктів під порядковим номером 5 „Двоповерхова будівля” та „База відпочинку „Автомобіліст”.

Однак, як залишкова вартість цих об`єктів станом на 01.01.1995р.(4258491тис.крб.), так і їхня вартість станом на 01.01.2005р. (206767грн.) свідчить про те, що на момент приватизації і при подальших інвентаризаціях майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, у Державного підприємства „Білоцерківське АТП 13206” на базі відпочинку „Автомобіліст” не було іншого майна, ніж двоповерхова дерев`яна будівля та чотири вагони-будинки (в інших інвентаризаційних описах вагони-побутівки).

Кожному з цих об`єктів, згідно вищезазначеної Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206, було присвоєно один інвентаризаційний номер. Цим ще раз підтверджується наявність у Білоцерківського АТП 13206” лише п`яти об`єктів, які не війшли до статутного фонду ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»під час приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що ще до проведення приватизації АТП-13206, будівництво об`єктів на базі відпочинку «Автомобіліст»здійнювали спільно три організації ДП «АТП-13206», РБУ Київоблпобутуправління та Білоцерківський лісгоспзаг. І розподіл об`єктів між ними відбувся, також, ще до приватизації АТП-13206. Цим і пояснюється відсутність решти об`єктів (більярдна, цистерна, адмінбудинок тощо) в інвентаризаційних описах ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” серед майна, яке не увійшло до статутного фонду цього товариства.

Як зазначалось вище, кожен обєкт, який знаходився на базі відпочинку „Автомобіліст” на момент приватизації мав окремий інвентаризаційний номер, а саме: двоповерхова дерев`яна будівля мала інв. №0037), чотири вагони-будинки мали інв..№№ 0038, 0039, 0040 і 0041).

Пунктом 18 Положення „Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та

організацій, яке передається в оренду”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. N 158, що було чинним на момент приватизації Білоцерківського АТП 13206 передбачалось, що основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску та інших відомостей.

Якщо об'єкт зазнав відновлення, реконструкції, розширення або переобладнання і внаслідок цього змінилось основне його призначення, він вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому призначенню.

У разі встановлення інвентаризаційною комісією, що виконані роботи капітального характеру /добудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін./ або часткова ліквідація будівель і споруд/ знесення окремих конструктивних елементів/ не відображені в бухгалтерському обліку підприємства, вона визначає суму підвищення або зниження первісної вартості об'єкта.

Крім того, Положенням „Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997р. № 757, яке діяло під час подальших інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” (зокрема інвентаризації станом на 01.02.1999р.(т.1.а.с.21) до інвентарних об'єктів було віднесено будівлі, споруди, машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів.

З вищевказаних положень вбачається, що кожна окрема будівля, споруда та інший об`єкт інвентаризації обліковувались під окремим інвентаризаційним номером і не допускався облік об`єктів взагалі різних років побудови та різного призначення під єдиним інвентаризаційним номером.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідно до п.5 плану розміщення акцій ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” до складу бази відпочинку „Автомобіліст”, вартість якої не ввійшла до статутного фонду товариства, входили 18 об`єктів різного року побудови (1988-1990р.р.) та різного призначення (від житлових будинків до адмінбудівлі, кухонь, душової, більярдної, споруд, цистерни тощо), оскільки в такому разі, кожен із вказаних об`єктів мав би окремий інвентаризаційний номер.

.

Не можна вважати належним доказом зроблену дописку в Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-культурного призначення за станом на 01.01.1995р. по АТП 13206 про включення до вартості бази відпочинку «Автомобіліст»об`єктів з інвентарними номерами № 041-А (корпус «А»), 041-Б (корпус «Б»), 041-В (Адмінбудинок), 041-Г (більярдна), 041-Д (Душова) та 041-Е (Туалет), оскільки дійсність вказаної дописки не посвідчено підписами осіб, якими складалась ця відомость (директор АТП 13206 Гаврилюк Ю.М. та головний бухгалтер Слободенюк Л.В.).

Також, не приймається судом лист ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” №331 від 07.12.2006р. (т.1 а.с.17) з переліком будівель та споруд, які знаходяться на балансі товариства станом на 01.12.2006р., оскільки цей лист протирічить вищезазначеним матеріалам та документам, які складались під час приватизації товариства станом на 1995рік. Крім того, під літерою Г-2 в цьому листі значиться літній будинок загальною площею 196,1кв.м., а не літній будинок площею 174,4 кв.м., право власності на який зазначено у спірному Свідоцтві від 27.02.2004р.

Крім того, пунктом 7 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України

№ 02-5/225 від 02.04.94 із змінами та доповненнями „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності” зазначається, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Виходячи з відсутності будь-яких доказів фінансування будівництва (як централізованого, так і за власні кошти АТП) Державним підприємством АТП 13209 будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст” (платіжні доручення, видаткові касові ордери, акти приймання-передачі майна в рахунок здійснення розрахунків, кошторисів, договорів на закупівлі матеріалів, нарядів на виконання робіт при їх виконанні власними силами підприємства тощо), суд вважає недоведеними посилання прокурора і позивача про те, що об`єкти, право власності АТЗТ „Інзернопродукт” на які встановлено Свідоцтвом Дальницької сільської ради від 27.02.2004р. (серія САА № 202697), належали до державної власності.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним якого є предметом спору, містить конкретне найменування цього майна, а саме - Літній будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,4кв.м.

Однак, такого майна, як двоповерхова будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та вагони-побутівки, які згідно проведених інвентаризацій під час приватизації ДП АТП 13206, не увійшли до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” - у вищевказаному Свідоцтві не зазначено.

Таким чином, видачею акціонерному товариству закритого типу «Інзернопродукт» Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Серія САА № 202697) від 27.02.2004р., не було порушено прав та інтересів держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Київській області, оскільки в переліку майна, право власності на яке встановлено за АТЗТ „Інзернопродукт” а саме:

Літній будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,4кв.м. - відсутнє державне майно, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації.

.

Позовні ж вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області ґрунтуються саме на тому, що будівлі та споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, зазначені у спірному Свідоцтві, належали до державної власності і не могли передаватись у власність іншим особам, у т.ч. АТЗТ „Інзернопродукт”.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно СПД ОСОБА_1 було видано 27.02.2004р. на підставі Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації № 104 від 26.02.2004р.

Скасування цього Розпорядження було здійснено 29.10.2007р. відповідним Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації №1156 на виконання протесту прокурора Овідіопольського району Одеської області від 18.10.2007р.

Однак, зазначені обставини, не тягнуть за собою визнання недійсним спірного Свідоцтва, оскільки на момент його видачі Дальницькою сільською радою, Розпорядження №104 від 26.02.2004р. було чинним.

Крім того, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду

Знаходилась справа № 2а-1119/08/1570 за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Овідіопольської районної державної адміністрації, ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, ТОВ „РБУ-1, АТЗТ „Інзернопродукт”, КП „Овідіопольське РБТІ та інших про визнання незаконними дій щодо видання розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації № 104 від 26.02.2004р. , зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010р. вищевказаний адміністративний позов прокурора Овідіопольського району Одеської області було залишено без розгляду.

Таким чином, Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації №104 від 26.02.2004р., на підставі якого Дальницькою сільрадою видано спірне Свідоцтво про право власності, недійсним з моменту його прийняття - не визнавалось.

Також суд зазначає, що частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Прокурором не доведено, що майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації, а саме - двоповерхова дерев`яна будівля (інв. №0037), чотири вагони-будинки ( інв..№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) було введено в експлуатацію та зареєстровано в органах БТІ.

Тобто, прокурором не доведено права державної власності навіть на об`єкти нерухомості, які не увійшли до статутного фонду вищевказаного товариства, якщо виходити з того, що видачею Дальницькою сільрадою спірного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, було порушено право власності держави саме на нерухоме майно.

Оскільки державну реєстрацію права власності на майно, зазначене у спірному Свідоцтві, Овідіопольським бюро технічної інвентаризації було здійснено на підставі цього Свідоцтва, яке суд не вважає за можливе визнати недійсним, - то не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині зобов`язання КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості скасувати державну реєстрацію права власності на майно за АТЗТ „Інзернопродукт” 25/100 будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, що складається з Літнього булинку 13 кімнат, 1 Г-2, 174 кв.м.

Суд не розглядає питання про поновлення строку позовної давності, про що просить прокурор у позовній заяві та у змінах і доповненнях до позову, оскільки, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки прокурор у позові посилається на те, що йому стало відомо про видачу спірного Свідоцтва лише у вересні 2007року під час здійснення прокурорської перевірки за заявою Регіонального відділення ФДМУ по Київській області, то трирічний строк позовної давності слід обчислювати з вересня 2007р. Тобто, на момент звернення до господарського суду з позовом (27.05.2008р.) строк позовної давності не пропущено.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити та скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. по справі №6\74-08-2160 у вигляді накладення арешту арешт 25/100 частини нерухомого майна б/в «Автомобіліст», що належить Акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт” (65062, м. Одеса,вул. Посмітного, 10, код ЄДРПОУ 25041843), розташоване за адресою: Одеська обл, Овідіопольський р-н, с.Грибовка, вул.. Приморська,1, а саме: Літний будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,40 кв.м. та заборони Акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт” (65062, м. Одеса,вул. Посмітного, 10, код ЄДРПОУ 25041843). вчиняти будь-які дії, спрямовані витрачання майна на власні потреби, відчуження майна (у розмірі 25/100 частини майна б/в «Автомобіліст»розташованої за адресою: Одеська обл, Овідіопольський р-н, с.Грибовка, вул.. Приморська,1, а саме: Літний будинок 13 кімнат, 1 Г-2, 174,40 кв.м) у будь-який спосіб, у тому числи надавати й надання в оренду , здійснювати будівельно архітектурні роботи. скасувати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Грабован Л.І.

Суддя Гут С.Ф.

Попередній документ : 14097739
Наступний документ : 14097764